Проблеми та перспективи розвитку міжнародного туризму

Найбільшу питому вагу територій  і об'єктів природно-заповідного  фонду мають:

– від 8 до 13 % - Тернопільська, Херсонська, Закарпатська, Івано-Франківська, Хмельницька області;

– 5-7 % - Сумська, Рівненська, Чернівецька області;

– 3-5 % - Чернігівська, Львівська області, Республіка Крим;

– до 3 % - Донецька, Миколаївська, Полтавська області;

– до 2 % - Волинська, Житомирська, Запорізька, Одеська, Черкаська області;

– до 1 % - Вінницька, Дніпропетровська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Харківська області [34].

2.2 Дослідження  організації туризму в провідних  туристичних країнах світу

      

      На туристичному ринку зазначені процеси проявляються через специфіку туризму і особливості його функціонування, зокрема, відбиваючись у діяльності структурних елементів індустрії туризму, які є суб'єктами ринку виробника турпродукту. Ринок виробника турпродукту об'єднує суб'єктів туристичного ринку (юридичних та фізичних осіб), які виробляють туристичний продукт і реалізують його споживачеві-туристу. Рівень розвитку ринку пропозиції забезпечується можливостями індустрії туризму і залежить від рівня її розвитку, особливостей діяльності, державної туристичної політики [2, с. 123].

Ринок виробника турпродукту  має складну багаторівневу структуру  залежно від характеру, обсягів, форм організації діяльності. Його можна структурувати за різними ознаками і кожна структурна одиниця буде складати відповідний ринок (видовий субринок). За характером турпродукту можна виділити такі структури:

а) ринок виробників продукції  масового попиту;

б) ринок виробників продукції  нестандартного та елітарного попиту.

За рівнем комплексності  ринкового продукту:

а) ринок виробників комплексного турпродукту (туроператори, турагенції);

б) ринок виробників окремих  туристичних послуг різного рівня комплексності (готелі, ресторани, транспортні компанії в різних видах транспорту, екскурсійні бюро).

За ступенем інтегрованості в індустрію туризму:

а) безпосередньо задіяні  в туризмі, прибутки яких надходять  в основному від туристичної  діяльності (туроператори, турагенції, готелі, виробництво сувенірів);

б) опосередковано задіяні  в туризмі, для яких туризм є побічною діяльністю, джерелом додаткових надходжень (виробники продуктів харчування, заклади дозвілля, торгівлі).

За масштабами діяльності, що визначаються наявністю капіталу, рівнем його концентрації і централізації:

а) світогосподарського  рівня (транснаціональні компанії в  різних сферах індустрії туризму, готельні та ресторанні мережі);

б) локального рівня (незалежні  виробники середнього і малого бізнесу) [21, с. 219].

З попередніми характеристиками пов'язані величина підприємств (малі, середні, великі) та розподіл за формами  власності (державні, приватні, колективні). Структурувати ринок виробника  можна також відповідно обраного цільового ринку попиту (наприклад, ринок турагенцій, що пропонують сімейний літній відпочинок на курортах Болгарії або ринок туристичних фірм, що спеціалізуються на пропозиції гірськолижного відпочинку).

Таким чином, ринок виробника  має видову структуру, представлену окремими галузями та видами діяльності з надання конкретних послуг в туризмі, територіальну структуру, представлену елементами, в межах яких сполучається діяльність з надання послуг (пункти, центри, вузли, курортні місцевості, райони, зони) та організаційно-управлінську структуру, яка відтворює різні рівні організації та масштаби діяльності (міжнародні, недержавні, державні, місцеві).

Туристичні послуги  продукуються відповідними виробниками  – підприємствами, установами, об'єднаними в галузі та види діяльності, які виступають агентами туристичного ринку, суб'єктами діяльності на ринку туристичних послуг. Ринок туристичних послуг з цієї точки зору можна розглядати як систему відношень, що складаються між суб'єктами туристичної діяльності в процесі створення та реалізації туристичного продукту відповідно до мінливих запитів споживачів. Туризм як суспільне явище задовольняється діяльністю міжгалузевого комплексу індустрії туризму, до складу якого входять підприємства різного виду, типу, величини, рівня спеціалізації тощо. Всі вони є суб'єктами туристичного ринку, оскільки реалізують таким чином свої певні комерційні інтереси. Тобто, суб'єктами туристичного ринку можуть виступати практично всі елементи функціонально-господарської підсистеми індустрії туризму [18, с. 164].

За характером діяльності суб'єктів туристичного ринку можна  поділити на продуцентів, що виробляють певний компонент турпродукту, та посередників, які організують конкретні послуги  виробників у комплексний турпродукт – тур, з яким виходять на ринок. Відповідно, суб'єкти ринку виробника за рівнем комплексності створення турпродукту та інтегрованості в туризм можуть бути класифіковані наступним чином (таблиця 2.2) [21, с. 223].

Суб'єкти ринку виробника, що надають конкретні послуги (послуги  гостинності, транспорту, екскурсійного обслуговування, дозвілля) можуть самостійно виступати зі своїм продуктом на ринку, рівень якого залежить від обсягів діяльності конкретного продуцента, але частіше це робиться опосередковано - через туристичне підприємство, що розширює ринок збуту та стабілізує діяльність. Наявність значного прошарку посередників є характерною ознакою туристичного ринку.

Туристичні підприємства представлені двома типами: туроператори і турагенції, які відрізняються  характером та обсягами діяльності.

Туроператори – це потужні туристичні фірми, що спеціалізуються на розробці комплексного турпродукту та його оптовій реалізації. Діяльність туроператорів полягає саме в тому, що з різноманітних туристичних послуг вони складають комплексні тури, пропонуючи їх за фіксованою ціною. Тобто, туроператор на основі маркетингових досліджень ринку формує пакет туристичних послуг і в цьому разі виступає виробником комплексного турпродукту – туру.

 

 

Таблиця 2.3  Суб’єкти ринкової діяльності на ринку виробника туристичного продукту

Ступінь інтегрованності	Продуценти основних видів послуг			Виробники комплексного продукту
	Розміщення і харчування	Транспортування	Дозвілля
Безпосередньо задіяні  в туризмі	Готельні та ресторання мережі; окремі готелі та підприємства харчування; котеджі та апартаменти; інші засоби розміщення	Транспортні підприємства з усіх видів пасажирських перевезень, що здійснюють регулярні та чартерні рейси	Підприємства організації  екскурсій, видовищ, спортивних заходів, шоу; заклади культури; парки; спеціалізовані видання	Туроператори, турагенти
Опосередковано задіяні  в туризмі	Місцеві підприємства соціальної інфраструктури; агентства з продажу  нерухомості; виробники продуктів  харчування; виробники обладнання	Підприємства транспортної інфраструктури (вокзали, аеропорти); виробники транспортних засобів; виробники пального та мастила	Виробники спортивного  обладнання та спорттоварів; виробники  аудіо-відеотехніки та продукції; ЗМІ	Фірми-консультанти з  реклами, дизайну, маркетингу

 

За нормами ВТО, туроператором  є туристичне підприємство, яке самостійно комплектує туристичний продукт, що складається щонайменше з трьох послуг: розміщення, транспортування туристів та надання їм ще однієї якоїсь послуги, не пов'язаної з першими двома (екскурсійне обслуговування, прокат автомобіля тощо). Туроператор завжди виступає як «оптовик», здійснюючи масові закупки туристичних послуг, необхідних для формування турів, що дає йому можливість страхуватися від коливання цін на окремі послуги. Туроператор є індустріалізованим виробником, що визначається значними обсягами та широкою спеціалізацією.

За рівнем спеціалізації  виділяють:

1) туроператорів масового  ринку, які формують і реалізують  стандартні тури масового споживчого  сегменту (популярні курорти, рекреаційно-туристські  центри тощо), що забезпечуються регулярними або чартерними рейсами, створюючи масовий потік;

2) туроператорів, спеціалізованих  на окремих видах туризму (мисливство, спелеотуризм, гірський туризм тощо); з використання певних транспортних  засобів (круїзний туризм) та засобів розміщення (котеджі та апартаменти, туристичні бази, кемпінги, села тощо); в розрахунку на геодемографічні сегменти (сімейний, молодіжний туризм), тобто туроператорів, що працюють на субринках;

3) туроператорів внутрішнього  ринку, орієнтованих на національного споживача;

4) туроператорів іноземного  туризму, орієнтованих на зовнішній  ринок. Ця категорія туроператорів  формує тури для іноземного  споживача. Діяльність таких туроператорів  торкається партнерських угод  з відповідним партнером-туроператором або надання послуг з обслуговування іноземних туристів на національному ринку (ведення переговорів, пошук партнерів тощо). Різновидом спеціалізованих туроператорів на ринку іноземного туризму є туроператори, що спеціалізуються на етнічних та релігійних турах [5, с. 119].

За характером діяльності, її територіальними масштабами та спрямованістю, формами організації туроператори поділяються на ініціативних та рецептивних.

Ініціативні туроператори – це туроператори, які спеціалізуються  в міжнародному туризмі, орієнтовані переважно на зарубіжний туризм і працюють сконцентрована в Азіатсько-тихоокеанському регіоні, третина -у США, п'ята частина - у країнах Європи, на Близькому Сході та в Африці і 10% – у Латинській Америці і Канаді. Основні прибутки туристичної агенції складаються з комісійних (різниці між вартістю оптової закупки та роздрібної реалізації).

За рівнем інтеграції та концентрації капіталу, формами, характером та обсягами діяльності серед суб'єктів  туристичного ринку слід виокремити транснаціональні компанії (ТНК). Транснаціональною є компанія, діяльність якої відбувається в міжнародному суспільстві. ТНК складається з підприємств, розміщених на територіях різних держав та юридично пов'язаних між собою таким чином, що вони підпорядковані спільній стратегії. В світовій економіці на долю ТНК припадає найбільша частина міжнародної торгівлі, закордонних інвестицій та міжнародного обміну технологіями. Але ТНК – не тільки економічна структура, а й суб'єкти міжнародного права: вони вступають у відносини з іншими суб'єктами міжнародного права, такими як держави, міжнародні організації, недержавні юридичні особи. Таким чином, ТНК відіграють значну роль у глобалізаційних процесах, що дозволяє розглядати їх «як чинники найбільшої ваги в міжнародному суспільстві» [29, с. 248].

ТНК дуже різноманітні і  існує багато типологій, основаних  на різних принципах (наприклад, сировинна  стратегія, стратегія виробництва, комерційна, фінансова стратегія  та інші). Найбільш динамічно розвиваються зараз ТНК у сфері послуг (банки, страхові компанії, транспорт, туризм, технології тощо). Діяльність транснаціональних компаній в туризмі носить глобальний характер і в той же час відбувається на ринках нижчих ієрархічних рівнів, суттєво впливаючи на їх функціонування. ТНК – позадержавні утворення, які в своїй діяльності використовують особливості правового і економічного режимів національних ринків. Враховуючи вплив ТНК на соціально-економічні процеси, зараз актуальною є регламентація їх діяльності.

ТНК в туризмі дуже різноманітні за складом, видами та формами організації, але основою їх функціонування є концентрація виробництва і централізація капіталу. Монополізація може бути результатом:

а) укрупнення одиничних  об'єктів, наприклад, нарощування потужностей  готельної мережі;

б) «горизонтальної» інтеграції або злиття підприємств однієї галузі (наприклад, один з потужніших туроператорів німецького ринку фірма ТУІ виникла шляхом злиття декількох туристських фірм);

в) «вертикальної» інтеграції або злиття підприємств різних галузей, що функціонально пов'язані між собою в тій чи іншій мірі (найпоширенішим прикладом такої інтеграції є злиття готельних мереж і авіакомпаній) [25, с. 24].

Найпоширенішим видом  ТНК в туризмі є ТНК, що функціонують на основі «готельних ланцюгів». «Готельні  ланцюги» або готельні мережі – це форма об'єднання готельних підприємств з метою забезпечення економічної ефективності діяльності та конкурентоздатності на ринку послуг за рахунок високої якості обслуговування (почасти власний стандарт якості). Наприкінці 90-х років у світі налічувалось понад 200 транснаціональних за масштабами діяльності та організаційними засадами готельних мереж. їх частка в світовому готельному фонді (за кількістю номерів) становить понад 30%. Серед мереж є невеликі, до складу яких входять декілька готелів, та значні, що об'єднують понад 1000 готелів. Порівняльний аналіз ситуації початку 90-х та 2000 р. дає підстави стверджувати про динамічність ситуації в міжнародному готельному бізнесі, що позначилось на змінах рейтингу навіть серед найпотужніших готельних мереж світу. Більшість з них за приналежністю Сполучених Штатів, а також Франції та Великої Британії. Найпотужнішими готельними мережами в світі залишаються (за низхідною): «Хоспітеліті франчайз систем», «Холідей інн», «Бест уестерн», «Аккор», «Чойс хотелз», «Марріот», «ІТТ Шератон», «Хілтон», «Форте», «Хайятт». Якщо в десятці лідерів зміни незначні, то вже в другій десятці помітно зростання впливу європейських готельних груп, що свідчить про загострення конкурентної боротьби на ринку готельних послуг [27, с. 248].