Проблеми та перспективи розвитку міжнародного туризму

 

Рисунок 2.2 Схема просування туристичних послуг

Згідно Закону України  „Про туризм” турагенти і туроператори можуть мати різні форми власності [1]. Вони можуть бути приватними, державними, акціонерними товариствами, але їх підприємницька діяльність і ринкові функції від цього не змінюються.

Різниця між туроператором і турагентом у приналежності туристичного продукту. Туроператор завжди має запас туристичного продукту для продажу, а турагент замовляє певний продукт або послугу тільки тоді, коли клієнт проявляє зацікавленість у придбанні.

В цілому, як і будь-яка  сфера діяльності, операторська та агентська діяльність у туризмі вимагає високої кваліфікації і професіоналізму, глибоких знань технології, маркетингу і ринку.

Важливим чинником впливу держави на туристичну індустрію, особливо в період ринкової трансформації  економіки, постає фінансова політика. Нагальна необхідність її реформування обумовлена невпинним зростанням зношеності матеріально-технічної бази туризму. За офіційними даними сьогодні реконструкції підлягає 22377 місць з 60 тис. наявних у готельному господарстві, і це закономірно, адже близько 70% туристичних об’єктів країни були введені в експлуатацію до 1980 р.

Висновки до розділу 2

 

Стратегічна мета розвитку туризму в Україні полягає  у створенні продукту, конкурентоспроможного  на світовому ринку, здатного максимально  задовольнити туристські потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічні інтереси при збереженні екологічної рівноваги та історико-культурної спадщини.

Розвиток туристичної  та курортної галузей впродовж останніх чотирьох років характеризується позитивною та сталою динамікою. У непростих умовах перехідного періоду український туризм з року в рік працює динамічно та прибутково, нарощує обсяги виробництва товарів і послуг, підвищує якість і культуру обслуговування. Згідно з оцінками Міністерства економіки України, продукти та послуги, пов'язані з діяльністю туристичної галузі, становлять близько 10 % валового національного продукту, а за загальними оцінками, близько 15 % робочої сили в Україні зайнято в туристичному бізнесі та супутніх галузях.

Розвиток туризму в  Україні особливо актуальний, оскільки саме завдяки туристичній галузі Україна може поліпшити соціально-економічну ситуацію. Сфера туризму підтримує  майже 50 суміжних галузей та створює  додаткові робочі місця. Один турист дає роботу 10 особам. Створення одного робочого місця в туризмі в 20 разів дешевше, аніж у промисловості. Туризм в Україні може і мусить стати сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів, засобом загальнодоступного і повноцінного відпочинку й оздоровлення, а також ознайомлення з історико-культурною спадщиною та сьогоденням нашого народу і держави.

Таким чином, туризм - це саме та галузь економіки, яка заслуговує в Україні більшої уваги для  розвитку, оскільки вона може забезпечити значний внесок в економіку держави у вигляді нових робочих місць, збільшення надходжень від зовнішньоекономічної діяльності .

    

3. НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

3.1 Прогнози  розвитку світового туризму

 

Усвідомлення людиною  того, що вона є громадянином не тільки своєї країни, але і світу, веде до розширення туристичних поїздок, збільшення пропозицій на ринку різноманітних турів, особливо цільових. На конференції ВТО в Лісабоні за результатами дослідження "Tourism 2020 Vision" проголошені п'ять перспективних туристичних напрямків XXI століття.

Пригодницький туризм. У  світі залишається все менше  не досліджених туристами регіонів. Справжніх романтиків приваблюють найвіддаленіші куточки Землі, гірські вершини і морські глибини. Нові туристичні потреби вимагають розробки відповідного туристичного продукту.

Круїзи. Цей сектор туризму  розвивається феноменально швидкими темпами. Якщо в 1997 році на круїзних суднах по морських і річкових маршрутах подорожувало біля 7 млн. чоловік, то вже в 2000 році кількість туристів зросла понад 9 млн. В світі будується 42 восьмипалубних круїзних теплоходи, місткістю до 6200 пасажирів кожен[20, с. 48].

Культурно-пізнавальний туризм. Найбільші потоки туристів, подорожуючих з пізнавальною метою, спостерігаються в Європу, Азію та на Ближній Схід. Для невеликих  груп туристів можна організовувати пізнавальні тури у вигляді одноденних екскурсій з відвідуванням пам'ятників культури.

Тематичний туризм. Цей  вид туризму передбачає підвищену  зацікавленість до конкретного явища, наприклад до кліматичних умов певної місцевості або тематичних парків як місць відпочинку.

За прогнозами ВТО, в XXI столітті очікується туристичний бум: кількість подорожуючих у світі до 2020 року зросте до 1,6 млрд. чоловік за рік, що означає збільшення туристичних прибуттів у 2,4 рази порівняно з 2010 роком [21, с. 28].

При цьому доходи від  туризму, за прогнозами ВТО, у 2010 році складуть 1550 млрд. доларів США, тобто у 3,3 рази перевищать рівень 2008року, а до 2020 року прогнозується збільшення доходів до 2000 млрд. доларів США (табл. 3.1)[31,224]

Таблиця 3.1 Прогноз найбільш популярних туристичних напрямків до 2020 року

Країна	Кількість туристичних  прибуттів, млн.	Частина на світовому  туристичному ринку, %	Динаміка зростання 2010-2020 рр.
Китай	137,1	8,6	8,0
США	102,4	6,4	3,5
Франція	93,3	5,8	1,8
Іспанія	71,0	4,4	2,4
Гонконг	59,3	3,7	7,3
Італія	52,9	3,3	2,2
Великобританія	52,8	3,3	3,0
Мексика	48,9	3,1	3,6
Росія	47,1	2,9	6,7
Чеська республіка	44,0	2,7	4,0
Всього	708,8	44,2	–

 

Передбачається, що при  щорічному зростанні на 8% кількість  туристичних прибуттів в Китай  досягне до 2020 року 137,1 млн. осіб.

Другим за популярністю туристичним напрямком стануть США (102,4 млн.), далі - Франція (93,3 млн.), Іспанія (71,0 млн.), Гонконг (59,3 млн.).

Щоденні витрати туристів, за винятком коштів на авіаперевезення, збільшаться до 5 млрд. доларів у  день[15, с. 43].

За прогнозами ВТО, очікується бурхливий розвиток виїзного туризму. Найбільшими країнами-постачальниками туристичних потоків стануть Німеччина, Японія, США, Китай, Великобританія.

Економічна відсталість  нових політичних структур у Східній  Європі є реальним бар'єром для залучення населення цих країн у міжнародний туризм. Обсяг туризму між країнами Західної і Східної Європи буде зростати, в основному, в напрямку зі Сходу на Захід.

І все ж таки разом  з економічним піднесенням країн  Східної Європи, розбудовою туристичної інфраструктури, розвитком транспортних систем міжнародний туризм для країн, що розвиваються, стане джерелом не тільки надходження іноземної валюти, але і створення нових робочих місць.

Звичайно, найважливіший  чинник, що визначає географію туризму  у світі, – економічний. З погляду окупності капіталовкладень туристська індустрія входить у число економічних форвардів, що дають значний розмір доданої вартості. Туристичні послуги на світовому ринку виступають як “невидимий” товар, характерною рисою якого є те, що значна частина цих послуг робиться з мінімальними витратами на місці.

Узагальнюючи діяльність багатьох розвинутих країн у сфері  туризму, Комісія ЄС опублікувала прогноз  основних тенденцій розвитку туризму. Зокрема, у ньому відзначається, що[3, с. 45]:

1. У Європі потрібно  буде витримувати жорстку конкуренцію  за прибутки від туризму, що, в свою чергу, буде вимагати  від європейської індустрії туризму  підвищення якості наданих послуг.

2. Витрати на усі  види подорожей і, у першу  чергу, витрати на транспорт, будуть збільшуватися швидше, а ніж інші статті сімейного бюджету. Подорожі стануть більш частими, але менш тривалими, тому що витрати на одну поїздку знизяться. У цілому ж витрати на подорожі зростуть за рахунок споживання більш якісного відпочинку.

3. Число поїздок буде збільшуватися за рахунок міжконтинентальних подорожей із Європи в Америку, Азію й Океанію.

4. Сезонні зміни ринкової  кон'юнктури в найближчому майбутньому  перестануть бути проблемою для  індустрії туризму, тому що  вдалий маркетинг буде сприяти їхньому вигідному використанню. Для цього буде потрібно активне співробітництво між державами і приватними туристськими структурами.

5. Використання повітряного  транспорту буде розширюватися  швидше завдяки збільшенню числа  зручних прямих рейсів.

Географія ж міжнародного туризму буде визначати пріоритетні для туристів чинники принадності тих або інших регіонів, країн.

Якщо більш детально розглянути ці чинники, то дійдемо наступних  тенденцій:

А) Південноамериканський  регіон

Бразилія

1. Широкий розвиток екологічних турів по Амазонії.

2. Екзотична природа.

3. Сучасна архітектура  і дизайн столиці країни.

Б) Європейський регіон

Франція, Англія, Німеччина, Фінляндія, Швеція

1. Висока концентрація  історичних і культурних визначних  пам'яток.

2. Спрощений візовий режим (можливість широкого спектра комплексних турів).

3. Високий рівень сервісу.

Україна, Росія, Болгарія

1. Висока концентрація  історичних і культурних визначних  пам'яток.

2. Спрощений візовий  режим (можливість широкого спектра  комплексних турів).

3. Досить невисокі ціни.

4. Середній рівень  сервісу.

В) Середземноморський регіон

Кіпр

1. Вигідна система  оподатковування.

2. Сучасна банківська  мережа.

3. Добре налагоджена  структура телекомунікацій .

4. Спрощена процедура  створення офшорних компаній (10 днів).

5. Забезпечувана державою  повна конфіденційності у всіх  питаннях, що стосуються засновників  компаній і банківських рахунків.

Ізраїль

1. Ріст паломницького  туризму.

2. Наявність широкого  спектра оздоровчих центрів.

3. Тур по чотирьох  морях.

4. Наявність молодіжних баз відпочинку.

5. Ріст ділових зв'язків.

Регіон у цілому

1. Розвинута інфраструктура  туризму.

2. Високий рівень обслуговування.

3. Комфортний клімат.

4. Велика тривалість  туристського сезону.

5. Сполучення відпочинку  біля моря з оглядом визначних пам'яток.

Г) Азіатський регіон

Об'єднані Арабські Емірати

1. Низькі ціни на  електроніку і побутову техніку  високої якості.

2. Високий рівень сервісу.

3. Мінімальні податки.  Практика системи “TAX FREE”.

4. Великий досвід каргоперевозів.

5. Спрощена система візового режиму.

Регіон у цілому

1. Екзотична природа  і культура.

2. Політична стабільність.

3. Зручний транзитний  шлях для туристів, що летять  в Австралію й Океанію.

4. Головний напрямок  “пляжного” відпочинку взимку.

Основна маса туристів приходиться на Європу та Америку. Відповідно до цього найбільше туристів приваблює історичні пам’ятки стародавньої культури, які найбільше сконцентровані у Європі, далі туристи їдуть подивитися на екзотику Південної Америки і технократичні міста – мегаполіси Півночі. Середземноморський регіон є досить розвинутим регіоном в плані туризму, он в останні часи дещо зменшилась його популярність. Азіатський регіон славиться своєрідною культурою і зимовим напрямком “пляжного” відпочинку[15, с. 25].

Таким чином, тенденції  розвитку міжнародного туризму носять позитивний характер. Зростаючий інтерес туристів до іншої культури, велика кількість реклами, доступність інформації сприяють збільшенню можливостей спілкування між народами, що дозволяє пересічним громадянам краще розуміти один одного.

  

   3.2 Перспективи розвитку та шляхи удосконалення міжнародного туризму в Україні

 

        Розвиток туризму в Україні суттєво впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання, і є одним із найбільш перспективних напрямків структурної перебудови економіки.

За підрахунками Всесвітньої  Туристичної Організації, у 2001 році за кількістю прибутне іноземних  туристів Україна займала 22 місце  у світі (5,8 млн. осіб, що становить близько 1 % від світових туристичних прибуттів). За прогнозними розрахунками щодо розвитку в'їзного туризму в Україні до 2005 року, його чисельність зросте до 9,3 млн. осіб; прогноз на 2010 рік-12,1 млн. осіб; прогноз на 2020 рік - 15,0 млн. осіб[13, с. 45].

Аналізуючи перспективи  розвитку туристичної індустрії  в Україні на наступні десять років, перш за все, необхідно підкреслити, що сучасний туризм - це та сфера економіки  і життєдіяльності суспільства  в цілому, яка в тій чи іншій мірі інтегрує практично всі галузі. Саме це і визначає одне з перших місць, яке займає туризм у світовій економіці. Саме цей фактор повинен стати головним у формуванні нового державного підходу до туризму як тієї галузі, пріоритетний розвиток якої може позитивно вплинути на економічний і соціальний стан країни в цілому, стимулювати ряд важливих галузей економіки, сприяти зміцненню нового позитивного іміджу України на світовій арені[4, с. 15].