Проблеми та перспективи розвитку міжнародного туризму

Основними перевагами кластерної моделі організації туристичної  діяльності національних підприємств  є: використання ефекту масштабу (коли економічна ефективність спільної діяльності об’єднаних у туристичний кластер підприємств є вищою порівняно з відокремленою діяльністю, коли отримується можливість формувати необхідну „критичну масу” для вирішення різноманітних організаційно-управлінських питань), розширення доступу до інновацій (досягається за рахунок зустрічних міжфірмових потоків ідей та інформації), формування локального галузевого ринку праці (дозволяє здійснювати обмін співробітниками, їх стажування, підвищення кваліфікації), зменшення собівартості послуг за рахунок спільного використання туристичних ресурсів та туристичної інфраструктури, розширення кола конкуруючих між собою постачальників та споживачів туристичних послуг, розвитку кооперування, договірної спеціалізації.

Аналіз світової практики діючих туристичних кластерів свідчить про те, що ефективним засобом оптимізації потоків туристичних продуктів, інновацій та кадрів у межах кластерів є впровадження системи логістики.

Виходячи із загальноприйнятих  класифікацій кластерів, можна зробити  висновок, що в Україні конкурентні  та зрілі туристичні кластери знаходяться у стадії становлення. Потенційними є туристичні кластери „Південне туристичне кільце”, „Севастополь-кластур”. [17, с. 48] У разі успішної реалізації кластерної моделі потенційними можуть стати кластери у Києві, Львові, Чернігівській, Закарпатській областях. Стратегічними туристичними кластерами, що мають відігравати істотну роль в економічному розвитку відповідних територій, є туристичний кластер історичних малих міст Західної України, кластер агро-екотуризму „Оберіг” (Хмельницька область), а також ряд інших, які мають бути створені у сфері сільського зеленого туризму по всій території України. До групи стабілізуючих відноситься туристичний кластер у Миргороді, який спрямований на забезпечення диверсифікації в регіоні економічної діяльності.

Важливе місце в організації  туризму посідає маркетингова діяльність.

Туризм за своїми основними  характеристиками не має жодних принципових  відмінностей від інших форм господарської  діяльності. Тому всі існуючі положення  сучасного маркетингу можуть бути повною мірою застосовані і в туристичній сфері.

Водночас у туризму  є специфіка, яка відрізняє його не тільки від торгівлі товарами, але  й від інших форм торгівлі послугами. Тут має місце торгівля як послугами, так і товарами (за оцінками спеціалістів, частка послуг в туризмі складає 75 %, товарів – 25 %), а також особливий характер споживання туристичних послуг і товарів на місці їх виробництва, більше того, в певній ситуації[21, с. 42].

В традиційному виробництві, де результат праці – конкретний товар чи продукція – поняття маркетингу має більш конкретний зміст. В туризмі результат діяльності зводиться до туристичного продукту, якому притаманні певні специфічні особливості, що суттєво впливають на маркетингову діяльність у туризмі. Як немає однозначного визначення маркетингу в цілому, так і відсутнє єдине трактування маркетингу туризму. Виходячи з визначення поняття "турист", яке дає ВТО, французькі спеціалісти Р. Ланкар і Р. Оллє зазначають, що туристичний маркетинг - це серія основних методів і прийомів, вироблених для дослідження, аналізу і вирішення поставлених завдань. Головне, на що мають бути направлені ці методи і прийоми, – виявлення можливостей найбільш повного задоволення потреб людей, з точки зору психологічних і соціальних факторів, а також визначення способів найбільш раціонального, з фінансової точки зору, ведення справ туристичними підприємствами, які дозволяють враховувати виявлені або приховані потреби в туристичних послугах[13, с. 23].

діяльності туристичного підприємства в процесі розробки, виробництва, реалізації туристичного продукту та послуг з метою отримання максимального прибутку шляхом найбільш повного задоволення споживача.

Жодна турагентська фірма  не може користуватись тільки наявними в її асортименті маршрутами. Постійно змінюються поняття населення про найкращий відпочинок, змінюється мода на престижні місця відпочинку, з'являються нові курортні райони, нові клієнти приходять з новими запитами і т.ін.

Жодна туроператорська  фірма не може не враховувати постійно мінливий попит на ті чи інші послуги, яких вимагають туристи, і жодна не може обійтись без спадів і підйомів попиту на її послуги протягом року[23, с. 52].

Кожне туристичне підприємство повинне постійно стежити за змінами, які відбуваються на ринку туристичних  послуг, встигати реагувати на них.

Для того, щоб постійно володіти інформацією про всі  зміни на ринку туристичних послуг, мати можливість оперативно реагувати  на них і навіть самому створювати вигідні для себе зміни, кожному  туристичному підприємству необхідно проводити маркетингові дослідження - постійні і періодичні.

Основними етапами маркетингових  досліджень є [12, с. 34]:

- виявлення проблем,  які стоять перед підприємством;

- формулювання цілей;

- планування проведення  досліджень по кожній цілі;

- вибір джерел інформації і визначення широти охоплення;

- збір інформації;

- узагальнення і аналіз  інформації;

- розробка рекомендацій  і прогнозування їхньої ефективності.

На етапі розробки рекомендацій і прогнозування їх ефективності дослідження закінчується, але воно має і своє продовження – реалізацію рекомендацій, одержаних під час дослідження, і контроль за їх виконанням.

територіальної організації, є одним з найскладніших і  найактуальніших питань географічних досліджень світового господарства, суспільно-географічних досліджень ринкових процесів. Світовому ринку послуг, як складовій світогосподарської системи, притаманні всі процеси, викликані глобалізацією суспільного життя[25, с. 14].

Таким чином, глобалізація в сучасних географічних дослідженнях світового господарства розглядається як процес розширення меж інтернаціоналізації до загальносвітових, підвищення ступеня взаємозалежності держав, наслідком чого є формування глобального ринку. Проявами глобалізації є зростання взаємозалежності національних ринків, розмивання національно-державних економічних кордонів, що впливає на економічну безпеку країн, створюючи нові геополітичні реалії, транснаціоналізація світового господарства, зростання ролі фінансових центрів в управлінні світогосподарськими процесами. Глобалізація в той же час не відміняє основ функціонування ринку на конкурентних засадах, навпаки, глобалізаційна модель розвитку світового господарства передбачає вільний перебіг капіталу між країнами відповідно до кон'юнктури ринку: з країни зі слабкими конкурентними перевагами до країни, що може забезпечити стабільність високої норми та маси прибутку. Суб'єктами глобального ринку, таким чином, є держави, ТНК та міжнародні організації, що здійснюють координуючу роль в сфері міжнародного поділу праці. Вони здійснюють регуляторну політику в світогосподарських зв'язках - держави на протекціоналістських чи неоліберальних засадах, ТНК на підставі власних маркетингових стратегій, міжнародні організації на засадах міжнародних норм та угод. Регулятором глобального ринку є перебіг та акумуляція капіталу. Саме каскадна акумуляція капіталу (його перебіг з країн-лідерів з високим рівнем економічного розвитку і розвиненим ринком капіталу до країн-послідовників з дещо нижчим рівнем і т.д.) є підставою диференціації національних ринків та ієрархізації форм просторової організації світового господарства[14, с. 24].

                                       

                                        Висновки

 

    Таким чином, туризм – це екскурсії, походи і подорожі в яких відпочинок поєднується з пізнавальними і освітніми цілями. За призначенням і формами проведення туризм поділяється на плановий (екскурсний) і самодіяльний.

Значення туризму в  світі постійно зростає, що пов'язано  з впливом туризму на економіку  окремої країни: туризм розширює внески в платіжний баланс країни, забезпечує зайнятість населення, сприяє диверсифікації економіки, а також раціональному використанню рекреаційних ресурсів.

Проте індустрія туризму  несе з собою і певні небезпеки: відплив валюти за кордон, екологічні і техногенні небезпеки; втрата культурних цінностей.

В сучасних умовах туризм являє собою одну з найбільш розвинених галузей світового господарства, а також одну з форм міжнародної  торгівлі послугами, які найдинамічніше розвиваються.

Сьогодні найбільший розвиток міжнародний туризм одержав у західноєвропейських країнах. На частку цього регіону приходиться понад 70% світового туристичного ринку і близько 60% валютних надходжень. Приблизно 20% припадає на Америку, менше 10% – на Азію, Африку й Австралію разом узяті.

Всесвітня організація  з туризму у своїй класифікації виділяє країни, що є переважно  постачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Голландія, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Англія) і країни що є, в основному, реципієнтами (Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія).

Найбільші прибутки за 2010-2011 рр. отримали такі країни як США, Іспанія, Франція, Італія. Проте в США спостерігається поступове зменшення темпів приростів грошових надходжень з 2008 р. Найдинамічніше за показниками грошових надходжень від міжнародного туризму розвиваються Китай, Греція та Німеччина.

Найбільше число зайнятого  населення в туристичній сфері  спостерігається в країнах Східної  Азії (Корея, Японія, Китай) – 74819 тис.чол. Далі йдуть країни Південної Азії – 30 795 тис.чол. В Європі цей показник складає 24 301тис чол.

Основну частину надходжень до в туристичний сектор складають  витрати туристів, які подорожують  за особистими цілями, і оцінюються в $2833 млрд.

В 2005 р. лідирує в списку країн за витратами туристів США, Японія, країни ЄС, Канада і Мексика.

В 2008 році грошові надходження  від міжнародного туризму складуть 30,1 млн. дол. США, в 2009 – 30,7, а у 2010 – 31,3 млн. $

Щорічний попит на туристичні послуги в період з 2005 по 2015 р. буде збільшуватися на 4,6% і в 2015 р. внесок міжнародного туризму у світову економіку складе $10 679 млрд. Виробництво туристичних послуг щорічно буде збільшуватися на 3,5%, число зайнятих у туристичному секторі - на 1,4%. Щорічний ріст турисичних прибуттів складе 5,7%, ріст капітальних інвестицій - 4,8%, і до 2015 р. їхня сума складе $1673 млрд.

Першою країною за кількістю зайнятого населення  залишатиметься Китай (78 594 тис.чол), за ним йтиме Індія (26 078 тис.чол) та США (19 261 тис.чол). Очевидно, що через 10 років витрати мандрівників виростуть. Наприклад, витрати американських туристів як усередині країни, так і за її межами зростуть майже вдвічі. А по темпах приросту цього показника в першій десятці країн виявляться в основному держави, що розвиваються, Азії. Швидше всього витрати туристів будуть рости в Китаї. З європейських країн у десятку ввійдуть держави Східної Європи: Польща, чий середньорічний ріст витрат на туризм складе 8,2%, і Чеська Республіка - 7,6%.Основними тенденціями розвитку туризму будуть: підвищення якості туристичного продукту, збільшення темпів зростання країн Середнього Сходу Та Східної Азії, збільшенням витрат туристів на подорожі, розвитком нетрадиційних видів туризму

                          Перелік використаних джерел

1. Астаніфов Зіемеле. Аналіз сучасного стану та перспективи розвитку сільського зеленого туризму в Україні // Туризм сільський  зелений. – 2004. - № 1. – с.8-13. Т. 1, 2, 3, 4, 12, 13, 14. 

2.   Гетьман В.І. Концептуальні  питання  екотуризму в контексті збереження ландшафтного різноманіття // Рідна природа. – 2001. - № 2. – с. 34-35.

3. Гетьман В.І. Основнізавдання і проблеми розвитку екотуризму в національних природних парках  і біосферних заповідниках  України // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2002. - №35 (280). – с.4-8.  

4.    Гетьман В.І. Сучасний стан і перспективи  розвитку  курортної  справи в  Карпатському  регіоні // "Гори і люди" (у контексті  сталого  розвитку). Міжнародна   конференція 14-18.10.2002 р. м. Рахів. – с.394. 

5.  Гетьман В.І. Природні  лікувальні ресурси  Українських Карпат у  контексті  сучасного стану вітчизняної  курортної   справи // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2003. - №2. – с. 611.

6.   Глядіна М.В. Зарубіжний та вітчизняний   досвід   розвитку   екологічного туризму // ІІ міжнародний  конгрес "Інформатизація   рекреаційної і туристичної    діяльності: перспективи   культурного та економічного  розвитку. – Трускавець, 23-28.05.2000 . – с.190-193.

7. Горішевський П., Васильєв  Ю., Зінько Ю. Сільськийзелений туризм: організація    надання  послуг    гостинності. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2003. с.394.

8. Гринів Л., Мацала  В. Розвиток  рекреаційного  підприємництва в Українських Карпатах // Проблеми  регіональної   політики. Зб. наук. працьІнститутурегіональнихдосліджень. – Львів, 1995. – с.109-118.

9. Дмитрук О.Ю. Сучасні    концепції менеджменту в геоекології. – К., 1997р. – с.190-193.