Проблеми та перспективи розвитку міжнародного туризму

Отже, туристична діяльність в світі здійснюється в самих  різноманітних формах.

 

  2.3 Особливості організації міжнародного туризму в Україні

   

    В Україні туристичні послуги надають туристичні підприємства. Процедура створення туристичного підприємства як юридичної особи передбачає багато етапів, при цьому необхідно зауважити, що останнім часом створення і реєстрація має тенденцію до спрощення.

Найважливішими елементами створення туристичного підприємства є:

- вибір організаційно-правової форми;

- протокол намірів  учасників (засновників);

- розробка проектів  установчих документів;

- проведення установчих  зборів;

- підготовка установчих  документів для реєстрації;

- правова реєстрація  підприємства;

- постановка на облік  та реєстрація в податкових, статистичних

- органах, Пенсійному  фонді, Фонді соціального страхування  та інших установах [8, с. 114].

Найбільш гнучкою формою для малого туристичного бізнесу  є товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ). Воно може бути засноване однією або декількома особами, а статутний фонд такого товариства поділений на частини, розмір яких визначається засновницькими документами. При цьому учасники товариства не відповідають по його зобов'язаннях, а несуть відповідальність, пов'язану з діяльністю товариства в межах їхніх внесків.

Іншою організаційно-правовою формою туристичного бізнесу є товариство з повною відповідальністю, в якому  всі учасники несуть солідарну відповідальність за зобов'язання підприємства всім своїм  майном.

Туристичний бізнес на основі значних початкових інвестицій доцільно реалізовувати у формі акціонерного товариства. Головним атрибутом такого товариства служить акція – цінний папір без встановленого терміну обігу, який свідчить про пайову участь у статутному фонді товариства, підтверджує членство в ньому і право на участь в управлінні ним. Акціонерні товариства бувають двох видів: відкритого типу, акції якого розповсюджуються через відкриту передплату та купівлю-продаж на фондових біржах, і закритого типу, акції якого можуть поширюватися лише між його засновниками.

Акціонерна форма господарювання має істотні переваги:

– фінансові – створює  механізм оперативної мобілізації  великих за розміром інвестицій і  регулярного одержання доходу у  формі дивідендів на акції;

– економічні – акціонерний капітал сприяє встановленню гнучкої системи виробничо-господарських зв'язків, опосередкованих перехресним або ланцюговим володінням акціями;

– соціальні – акціонування є важливою формою перетворення найманих працівників на власників певної частки майна підприємства [13, с. 168].

Для більш чіткого  визначення мети і завдань створюваного підприємства, погодження організаційно-правової форми, розміру статутного капіталу, розподілу доручень між учасниками, вирішення інших організаційних питань доцільно оформити протокол намірів. Він не входить в число обов'язкових засновницьких документів і формально особи, які його підписали, не несуть відповідальності за невиконання взятих зобов'язань. Тим не менш, цей протокол є основою установчого договору і єдиним документом, який об'єднує засновників до моменту реєстрації.

Одним з найважливіших  етапів створення туристичного підприємства є його програма економічної діяльності. Це – основа фінансового менеджменту  як для підприємства, яке створюється, так і для діючої фірми.

Обравши туристичну діяльність як основний вид, необхідно розв'язати ще дві проблеми.

1. Вибрати супутні  види діяльності, тобто диверсифікувати  основу туристичного бізнесу  для зниження фінансових ризиків  у зв'язку з тим, що туризм  достатньо чутливий до цілого ряду факторів: політичних, економічних, інфраструктурних та ін.

2. Бажано вибрати такі  види основної та додаткової  діяльності, які були б пріоритетними  на тривалий період [13, с. 172].

Наступним етапом є вибір  географії бізнесу. Якщо майбутня основна  діяльність пов'язана тільки з реалізацією внутрішніх турів, то необхідно визначити район прийому-відправки туристів. Якщо підприємство буде займатись міжнародним туризмом, то мають бути вибрані ті країни і регіони, де буде реалізований та спожитий туристичний продукт.

Далі необхідно дослідити  ринок туристичних послуг і вибрати  свій сегмент туристичного бізнесу  та довести конкурентоспроможність власного турпродукту.

Визначивши регіон ринку  збуту туристичних послуг, необхідно  провести розрахунок максимально можливих пропозицій та попиту цього ринку на перспективу по роках, місяцях, сезонах, днях тижня, а вже потім проаналізувати конкурентне середовище.

При цьому вивчається статистика чисельності туристичних  фірм, зареєстрованих у регіоні, обсяги реалізації ними туристичних послуг, цінові фактори, наявність монополістів, відмінність власного туристичного продукту від аналогічного продукту конкурентів та ін.

Якщо рішення по вибору регіону ринку збуту туристичних  послуг визначається тільки умовами  конкуренції, то приймається (після аналізу конкурентного середовища) одне з трьох рішень:

– вихід з цього  ринку;

–прийняття стратегії конкурентоспроможності та робота на ринку шляхом завоювання свого сегмента.

–формування (виробництво) позаконкурентного туристичного продукту і робота в цьому новоствореному сегменті ринку.

Важливими етапами діяльності туристичного підприємства є:

–планування виробництва туристичних послуг і контроль за якістю туристичного продукту. Це питання підготовки турів, їх методичне забезпечення, підготовка договірної документації, робота зі страховими та іншими зацікавленими організаціями;

– визначення способу (технології) реалізації туристичного продукту. Це може бути самостійна реалізація або  через інші фірми, комісійний продаж через посередників або створення розгалуженої дилерської мережі;

– способи стимулювання продажів. Сюди належать ярмарки, виставки, конкурси, аукціони, туристичні лотереї, надання сезонних пільг, пільг для  постійних клієнтів, дітей, рекламні тури та ін;

– підбір та управління персоналом туристичного підприємства. Це розрахунок необхідної кількості працівників, формування штатного розкладу, розробка посадових інструкцій, форми оплати праці, регламенту роботи підприємства та ін. Спрощена модель функціонування туристичного підприємства показана на рисунку 2.1 [18, с. 127].

Отже, економічна діяльність – це організована робота туристичного підприємства, під час якої використовується капітал, рекреаційні ресурси.

Рисунок 2.1 Модель функціонування туристичного підприємства

 

Говорячи про туристичне підприємство, маються на увазі ті фірми, основною діяльністю яких є надання туристичних послуг, а всі інші види діяльності – супутні, побічні. Але не будь-яке таке підприємство чи організацію можна назвати туристичною фірмою, оскільки вони можуть діяти як на комерційній, так і не на комерційній основі. Комерційне туристичне підприємство має головною метою своєї діяльності отримання прибутку за рахунок надання різних видів туристичних послуг.

Важливою формою економічної  діяльності туристичного підприємства в Україні є франчайзинг, який у широкому розумінні цього терміна означає передачу прав на надання послуг та виробництво туристичного продукту, а також надання практичної допомоги в справі організації туристичного бізнесу.

Франчайзинг як особлива форма господарювання полягає в наступному: незалежне підприємство (франчайзодавець), яке виробляє туристичний продукт або надає послуги, передає право використовувати свій товарний знак іншому підприємству (франчайзоотримувачу) в обмін на зобов'язання виготовляти такий самий туристичний продукт або надавати послуги. За право господарювати від імені і під торговельною маркою франчайзодавця підприємство виплачує певний відсоток від свого доходу як матеріальну винагороду [10, с. 115].

Франчайзинг можна поділити на дві категорії: організація продажу туристичного продукту чи послуг і форма підприємництва.

Франчайзинг – договір (угода) між продавцем та покупцем, за якою продавець захищеного торговельною маркою продукту чи послуги надає  ексклюзивне право на розповсюдження та продаж даного продукту чи послуги незалежному підприємцю на регіональному ринку в обмін на отримання від нього грошової винагороди за умови дотримання покупцем технологій обслуговуючих операцій.

В індустрії туризму  найбільш поширена друга категорія франчайзингу, при цьому франчайзодавець створює повну концепцію підприємства або методів роботи, а франчайзоотримувач купує право використовувати наявні наробки.

Франчайзинг надає переваги обом сторонам – розширює бізнес однієї і надає можливість для підприємництва іншій стороні, яка функціонує у відповідності зі стандартами та режимом роботи, встановленими франчайзодавцем [7, с. 98].

Організації, які займаються формуванням і реалізацією турів, наданням різноманітних туристичних  послуг, називаються туристично-екскурсійними.

На практиці вони можуть називатися по-різному: туристичні фірми, туристичні бюро або агентства, бюро подорожей, екскурсійні бюро і т. ін. Але щодо виду підприємницької  діяльності на туристичному ринку їх можна поділити на туристичних операторів (туроператор) і туристичні агентства (турагент).

Терміни "туроператор" і "турагент" визначають напрямок діяльності туристичного підприємства.

Туроператор – юридична або фізична особа (мається на увазі підприємець), яка здійснює на основі ліцензії діяльність по формуванню, просуванню та реалізації туристичного продукту.

Туроператорами в Україні  називають:

– туристичні організації (підприємства), які мають власні або орендовані засоби туристичного обслуговування і пропонують своїм  клієнтам комплекс послуг;

– оптових посередників між турагентствами і підприємствами туристичної індустрії, до яких належать фірми і організації, зайняті  обслуговуванням туристів, але не відносяться напряму до туризму, а є представниками інших галузей  економіки. Це транспортні компанії, підприємства громадського харчування, страхові фірми, спортивні, культурні заклади та ін.

Основні завдання туроператора – створення туру, підкріпленого  програмою обслуговування. Програма обслуговування – план заходів, спрямованих  на задоволення інтересів подорожуючих, які визначають призначення і вид туру.

За видом діяльності туроператори можуть бути:

– туроператорами масового ринку-продають велику кількість турпродукту, сформованого на масовий попит та наперед визначені місця відпочинку;

– спеціалізованими туроператорами – це оператори, які спеціалізуються на окремо визначеному продукті або сегменті ринку (певна країна, певний вид туризму і т. ін.).

За місцем діяльності туроператори бувають:

– внутрішні оператори  – формують турпродукт для споживання громадянами своєї країни в межах країни;

– виїзні оператори –  формують турпродукт для споживання громадянами своєї країни за кордоном;

– оператори на прийомі  – базуються в місці призначення  і обслуговують прибулих іноземних  туристів [9, с. 136].

Туроператор виконує  головну роль у туризмі, тому що саме він розробляє туристичні маршрути, наповнює їх послугами, забезпечує функціонування турів і надання послуг, готує  рекламно-інформаційні видання по своїх  турах, розраховує ціни, передає тури агентам для їх наступної реалізації.

Турагент – це юридична або фізична особа (підприємець), яка здійснює на основі ліцензії діяльність по просуванню і реалізації сформованого туроператором туру (туристичного продукту).

Турагент у разі необхідності до придбаного туру додає вартість проїзду туристів від місця формування групи до першого на маршруті пункту розміщення і від останнього на маршруті пункту розміщення до місця формування групи.

Основне завдання турагента  або турагентства:

– повне і широке висвітлення  можливостей відпочинку і подорожей по всіх наявних турах, курортах, туристичних центрах;

– просування інформації про власні можливості за допомогою  реклами;

– організація продажу  туристичного продукту з урахуванням  специфіки і особливостей туристичного ринку.

З погляду спеціалізації, турагентства можуть бути багатопрофільними, тобто здійснювати комплексне обслуговування різних за запитами клієнтів, і спеціалізованими, які спеціалізуються на певних видах обслуговування (організація ділових, спортивних та інших поїздок).

Туристичне підприємство в Україні може бути одночасно  і туроператором, і турагентом. Наприклад, бюро розробляє маршрути як туроператор  і частково самостійно продає їх безпосередньо  споживачу, а більшу частину продає турагенту, одночасно як турагент купує тури в іншого бюро (туроператора) і продає їх своїм туристам.

     На рисунку 2.2 показана схема просування туристичних послуг [32,c 46]