Проблеми та перспективи розвитку міжнародного туризму

Туристичні послуги, запропоновані  в ролі товару на світовому ринку, різноманітні. До них відносяться послуги:

1) по розміщенню туристів (в готелях, мотелях, пансіонатах,  кемпінгах);

2) переміщенню туристів  до країни призначення і по  країні різними видами пасажирського  транспорту;

3) забезпеченню туристів  харчуванням (в ресторанах, кафе, барах, тавернах, пансіонатах);

4) спрямовані на задоволення  культурних потреб туристів (відвідування  театрів, музеїв, природних та  історичних заповідників, фестивалів  та ін.);

5) спрямовані на задоволення  ділових інтересів туристів (участь в конгресах, симпозіумах, наукових конференціях, ярмарках і виставках);

6) послуги торгових  підприємств (продаж сувенірів,  подарунків, листівок і т.п.);

7) по оформленню документації (паспорта, візи та ін.) [14, с. 142].

Закон України "Про  туризм" визначає туристичні послуги як послуги суб'єктів туристичної діяльності по розміщенню, харчуванню, транспортному, інформаційно-рекламному обслуговуванню, а також послуги закладів культури, спорту, побуту, відпочинку і т.п., спрямовані на задоволення потреб туристів [1].

Туристу можуть бути надані або певні види послуг, або повний комплекс послуг. Останній надається  шляхом продажу так званих інклюзив-турів  і пекідж-турів.

Інклюзив-тури частіше  всього використовуються при авіаційних перевезеннях. Вартість перевезення до місця призначення і назад в даному випадку визначається на основі спеціально розроблених інклюзив-тарифів, які інколи нижче звичайних. Вони включають також вартість розміщення туристів у готелі, харчування та інші послуги. Інклюзив-тури використовуються як при групових, так і при індивідуальних поїздках.

Вказані форми туризму  знаходять відображення в поділі туристичних зовнішньоторгових  операцій на імпортні й експортні.

Туристичний імпорт –  це ввіз в країну вражень, які супроводжуються  одночасним вивозом туристом грошей з даної країни Це пасивний туризм.

Туристичний експорт  – це вивіз із країни туристичних  вражень, які супроводжуються одночасним ввозом туристом грошей в дану країну. Це активний туризм. Коли платежі за надання туристичних послуг, тобто грошові потоки, ідуть в Україну – це означає експорт туризму, тобто активний туризм. Іноземний турист, приїжджаючи в нашу країну, тратить гроші на задоволення своїх туристичних потреб, які йому надає українська сторона, і гроші туриста осідають на її території. Одночасно це означає імпорт туризму для тої країни, з якої турист вивозить гроші [9, с. 118].

Види міжнародного туризму  класифікуються в залежності від  мети поїздки, термінів, засобів пересування  і розміщення, вартості поїздки, вікового складу, сезону та інших ознак. В залежності від цих критеріїв туризм поділяється на декілька видів.

За метою поїздки  – рекреаційний, пізнавальний, науковий, діловий.

Рекреаційний туризм – це туризм з метою відпочинку, оздоровлення і лікування.

Пізнавальний або культурний туризм – це подорож з метою ознайомлення з історико-культурними цінностями й унікальними природними об'єктами.

Науковий туризм –  це знайомство з досягненнями науки  й техніки, промисловості, сільського господарства, участь в конгресах, симпозіумах, наукових семінарах і т.п.

Діловий туризм – поїздки  з метою встановлення ділових  контактів, проведення ділових переговорів.

За методом проведення туризм поділяється на організований  і неорганізований [12, с. 96].

Подорож одного туриста  чи групи туристів за точним маршрутом і регламентом, встановленим туристичним господарським суб'єктом, називається організованим туризмом. Організовані туристи пов'язані з господарським суб'єктом взаємними обов'язками, забезпечуються комплексом туристичних послуг за раніше придбаною путівкою на певний період.

Подорож окремого туриста  чи групи туристів, не пов'язаних ніякими  взаємними обов'язками з туристичною  фірмою, називається самодіяльним (неорганізованим) туризмом. Подорож туристом організовується  самостійно.

За чисельністю розрізняють індивідуальний і груповий туризм. Подорож одної людини за своїм планом називається індивідуальним туризмом, а подорож групи людей (в тому числі сім'ї) за власним планом називається груповим туризмом.

За тривалістю подорожі виділяють короткочасний і тривалий туризм. Короткочасний – це такий туризм, коли тривалість подорожі не перевищує 3-х діб. Тривалий – це туризм, термін подорожі при якому більше 3-х діб.

В залежності від віку туристів, розрізняють дитячий, молодіжний і зрілий туризм. В залежності від засобів пересування розрізняють туризм з використанням особистого і громадського транспорту, що належить тур фірмі або орендується нею. Виходячи з цього, туризм поділяється на такі види: автотуризм, караванний круїз, морський і річний круїзи та ін.

1.3 Аналіз основних  чинників, що впливають на формування  і функціонування туристичного  ринку

    

 

     Виникнення туризму як товару вимагало розвитку відповідної матеріально-технічної бази, наявності кваліфікованих кадрів по обслуговуванню туристів, цілеспрямованого і якісного управління туристичними господарськими суб'єктами.

    В сучасних умовах туризм являє собою одну з найбільш розвинених галузей світового господарства, форм зовнішньоекономічної діяльності.

Так, якщо в 1950 р. кількість  туристів у всьому світі складала 25 млн., а обіг туріндустрії – 2,1 млрд. дол., то в 1995 р., згідно даних Всесвітньої організації туризму, ці показники перевищили 400 млн. і 372,6 млрд. дол. США, в 2005 році ці показники зросли ще на 35 % в порівнянні з 1995 роком.

До початку 90-х років  частка туризму вже склала більше 10% світової торгівлі товарами й послугами, що дозволило йому зайняти третє  місце після експорту нафти і  автомобілів, а з 2005 р. туризм вийшов на перше місце.

Туристичний бізнес захоплює підприємців за багатьма причинами, частково, це:

– невеликі стартові інвестиції;

– зростаючий попит на туристичні послуги;

– високий рівень рентабельності і мінімальний період окупності  витрат [13, с. 97].

В деяких зарубіжних країнах  туризм являється одною з пріоритетних галузей, внесок у валовий національний дохід яких складає 15-35%. До них відносяться Угорщина, Чехія, Австрія, Швейцарія, Італія, Франція, Іспанія, Португалія та ін.

Міжнародний туризм сьогодні істотно впливає на розвиток світогосподарських зв'язків, економіку окремих країн.

Розвиток туризму, ріст об'єму туристичних послуг збільшує кількість робочих місць. За оцінками спеціалістів, в даний час в  туріндустрії працює більше 100 млн. чоловік, кожне 16-е робоче місце в світі  приходиться на туризм.

Міжнародний туризм являється активним джерелом надходжень іноземної валюти. Наприклад, велика частина доходів від міжнародного туризму в загальній сумі надходжень від експорту товарів і послуг складає: в Іспанії – 35%, Австралії і Греції – по 36%, Швейцарії – 12, Італії – 11, Португалії – 21 і на Кіпрі – 52%. В більшості країн, що розвиваються, на долю іноземного туризму припадає 10-15% доходів від експорту товарів і послуг. Проте в деяких країнах цей показник значно вище, наприклад, в Колумбії він складає 20%, Ямайці – 30, Панамі – 55 і на Гаїті – 73% [14, с. 126].

Туристичний бізнес стимулює розвиток інших галузей господарства: будівництва, торгівлі, сільського господарства, виробництво  товарів народного споживання і  т.д.

Крім впливу на економіку багатьох країн, міжнародний туризм впливає на їх соціальну і культурну сферу, екологію. А останні, в свою чергу, впливають на туризм і туристів.

Розвиток міжнародного туризму  викликає й деякі негативні наслідки, наприклад, інфляцію, знищення навколишнього  середовища, порушення традицій місцевого населення і т.п.

До факторів, що викликали бурхливий  розвиток туризму в останні роки, можна віднести такі:

– ріст суспільного багатства і  доходів населення;

– скорочення робочого часу і збільшення вільного часу;

– розширення використання транспорту для туристичних поїздок (авіаційного, автомобільного та ін.);

– розвиток засобів комунікації  та інформаційних технологій;

– істотні зрушення в структурі  духовних цінностей та ін [14, с. 128].

Одною з характерних рис сучасного  туризму являється його масовість. Масовий характер туризм набув у післявоєнні роки. З предмета розкоші він став потребою для більшості населення багатьох країн світу. Масовий попит на туристичні послуги породив масове туристичне виробництво. Формується міцна туристична індустрія зі своїми індивідами, своїм продуктом, виробничим циклом, методами організації і управління виробництвом.

В даний час індустрія туризму  є однієї з найбільше що динамічно  розвиваються форм міжнародної торгівлі послугами. В останні 20 років середньорічні темпи росту числа прибуття іноземних туристів у світі склали 5,1%, валютних надходжень – 14%. Згідно даним всесвітньої туристичної організації, у 2005 році у світі було зареєстровано 576 мільйонів прибуттів туристів, надходження від міжнародного туризму досягло 372 мільярда доларів (без обліку надходжень від міжнародного транспорту). У цілому обсяги валютних надходжень від туризму за період з 1950 по 2005 рік виросли в 144 рази.

За прогнозами експертів, бурхливий розвиток міжнародного туризму  буде продовжуватися і далі. По різних підрахунках, до 2000 року ця галузь стане ведучою експортною галуззю у світі. Очікується, що при збереженні сформованих темпів росту число міжнародних подорожей до 2010 року збільшиться і складе порядку 937 млн. чоловік.

На думку різних аналітиків, в основі розвитку міжнародного туризму  лежать наступні фактори:

– економічний ріст і  соціальний прогрес привели до розширення обсягу ділових поїздок і поїздок  з пізнавальними цілями.

– удосконалювання усіх видів транспорту здешевило поїздки.

– збільшення числа найманих робітників та службовців у розвитих країнах і підвищення їх матеріального  і культурного рівня.

– інтенсифікація праці  й одержання працюючими більш  тривалих відпусток.

– розвиток міждержавних зв'язків і культурних обмінів між країнами привело до розширення міжособистісних зв'язків між і усередині регіонів.

– розвиток сфери послуг стимулювало розвиток сфери перевезень і технологічний прогрес в  області телекомунікації.

– ослаблення обмежень на вивіз валюти в багатьох країнах і спрощення прикордонних формальностей [32, с. 218].

Розвиток міжнародного туризму є в першу чергу  відображенням розвитку виробничих сил (наприклад, виникнення нових видів  транспортних засобів, які відкривають  можливість переходу до організації  масових туристичних поїздок), а також зміцнення міжнародних економічних і культурних зв'язків.

Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, потяг людей до спілкування  і використання досвіду інших  країн у створенні матеріальних і духовних цінностей знаходять  відображення в посиленні наукових і ділових контактів, проявом яких є розвиток нових видів міжнародних туристичних зв'язків – наукового (конгресового) і ділового туризму (рисунок 1.3) [18, с. 98].

 

Рисунок 1.3 Чинники зовнішньоекономічної діяльності туристичного підприємства

 

Що ж стосується країн  інших континентів, то розподіл загальної  кількості прибувань іноземних  туристів в них приблизно відповідає середньосвітовим показникам. Відхилення від них незначні: так, в Західній Європі на поїздки на відпочинок припадає 68%, в країнах американського континенту – 76%, в Південній Азії – 73%. Частка ж ділових поїздок всюди, крім країн Африки, становить 12-14%.

Таким чином, до довготривалих  чинників, що об'єктивно сприяють поступовому  розвитку міжнародного туризму, належать такі:

– економічні фактори, які  містяться в зміні структури  споживання товарів і послуг вбік збільшення частки споживаних послуг, у тому числі і туристських;

– науково-технічний  прогрес, що зумовлює швидкий розвиток потужної матеріально-технічної бази міжнародного туризму, іншими словами туристської індустрії, що створює необхідні умови для масового туризму. Мова йде про готельні ланцюги та інші колективні засоби розміщення, транспортні засоби для масових пасажирських перевезень. Окремо варто виділити впровадження в туристську індустрію комп'ютерної техніки, без чого сьогодні неможливо уявити організацію масового туризму;

– демографічні фактори, які залежать від зростання народонаселення  нашої планети. Так, у 2000 році на Землі  мешкало більш ніж 6200 млрд. жителів. Пропорційно зростанню народонаселення, а може й більше, можна передбачити зростання кількості мандрівників. До цих же чинників варто віднести й урбанізацію, тобто збільшення частки міських жителів. Внаслідок більш активної участі міського населення в закордонних подорожах цей процес призведе до зростання міжнародного туризму. Важливим демографічним чинником є зміна вікової структури населення. Так, збільшення в багатьох країнах середньої тривалості життя стає причиною того, що більше людей мають вільний час і кошти. А це дає їм змогу здійснювати закордонні подорожі;