Стратегія ТНК в умовах глобалізації світової економіки

       ТНК є міжнародними за характером  своєї діяльності та національними  щодо контролю за ними і  утворюються на основі транснаціоналізації  (просування за кордон) своєї підприємницької діяльності, свідченням чого є те, що від 1/3 до 1/2 активів ТНК розміщують за кордоном. Російський вчений І.Іванов ще в середині 70-х років при аналізі міжнародних корпорацій визначав, що „відміна МНК від звичайної корпорації, яка оперує у зовнішніх економічних зв’язках, полягає перш за все в тому, що МНК переносять за кордон вже не товар, а сам процес прикладання капіталу, поєднують його з закордонною робочою силою в рамках міжнародного виробництва” [; 25]. На думку одного з класиків  сучасної світової теорії ТНК, Р.Вернона, під поняттям ТНК розуміють мережу взаємопов’язаних підприємств, які виходять з однієї країни та мають складові ланки або філії в інших країнах [; 7].  

     Теорія  міжнародних економічних відносин виходить з необхідності визначення причин виникнення ТНК та їх розвитку. Саме для цього й досліджуються різноманітні питання, що пов’язані з причинами виникненням зарубіжних виробництв ТНК.

     До  числа конкретних причин виникнення ТНК варто віднести їхню економічну ефективність, обумовлену великими масштабами виробництва в багатьох галузях. Необхідність вистояти в конкурентній боротьбі сприяє концентрації виробництва і капіталу в міжнародному масштабі. В результаті стає виправданою діяльність у глобальних масштабах, і, відповідно, з'являється можливість знизити витрати виробництва й одержати надприбуток. Важливу роль у становленні національних міжнародних корпорацій відіграє держава. Вона заохочує їх діяльність на світовій арені і забезпечує їм ринки збуту шляхом укладання різних політичних, економічних і торговельних союзів і міжнародних договорів.

     Причини виникнення ТНК досить різноманітні, але всі вони в тій чи іншій мірі пов'язані з недосконалістю ринку, існуванням обмежень на шляху розвитку міжнародної торгівлі, сильною монопольною владою виробників, валютним контролем, транспортними витратами, розходженнями в податковому законодавстві.

     Виходячи  з того, що ТНК – це підприємства, які володіють або контролюють виробничі активи в двох і більше країнах, природним є те, що контроль здійснюється через зроблені корпорацією інвестиції в інших країнах. Але ТНК можуть також брати участь в зарубіжному виробництві внаслідок утворення стратегічного альянсу з іноземною фірмою, що не висуває необхідною умовою інвестування у іноземну фірму. Сучасна економічна література, що присвячена аналізу діяльності ТНК, як правило, досліджує зарубіжні виробництва, що контролюються через прямі зарубіжні інвестиції ТНК.

       Швидке зростання прямих іноземних інвестицій, вихід технологічного поділу праці за межі фірм, галузей і національних кордонів супроводжується появою гігантських міжнародних науково-виробничих комплексів з філіями в різних країнах і на різних континентах. ТНК перетворюють світову економіку в міжнародне виробництво, забезпечуючи  прискорення науково-технічного прогресу у всіх його напрямках – технічний рівень і якість продукції, ефективність виробництва, удосконалення форм менеджменту, керування підприємствами.

     Теоретичний аналіз діяльності ТНК має відносно невеликий історичний досвід дослідження в світовій економічній думці. Навіть категорії «багатонаціональне підприємство» і «транснаціональна корпорація», що використовується зараз більшістю авторів як синоніми, з'явилися в науковій літературі тільки в середині 60-х років. До цього часу фірми, що займались виробничою діяльністю за кордоном, іменувалися або як «мультитериторіальні фірми», або як компанії з іноземними інвестиціями. Велика частина економістів займалася дослідженням макроекономічних питань, в яких фірма хоч і розглядалася як один з основних елементів економічної системи, але її індивідуальний розвиток  і необхідність закордонного інвестування окремо не аналізувалися.

     Транснаціональним корпораціям належать або ними контролюються  комплекси виробництва або обслуговування, що знаходяться за межами країни,  в якій ці корпорації базуються, які мають широку мережу філій і відділень в різних країнах і які займають провідне становище у виробництві і реалізації того або іншого товару.

     Відмінна риса транснаціональної корпорації у порівнянні із звичайною корпорацією, яка оперує у зовнішніх економічних зв’язках, полягає в тому, що транснаціональна корпорація переносить за кордон вже не товар, а сам процес вкладання капіталу, поєднуючи його з закордонною робочою силою в рамках міжнародного виробництва.

     Розвиваючи  теорію фірми, С.Хаймер і його послідовники (Р.Коуз,  Дж.Бейн) обґрунтували тезу про те, що ТНК виступає як суб'єкт ринкової влади. Виходячи з цього, на ранніх стадіях зростання фірма розширює свою частку на ринку шляхом злиття і поглинання, збільшуючи концентрацію виробництва і капіталу. Коли подальше посилення ринкової влади в своїй країні стає неможливим (ринок розділений між двома-трьома олігополіями), фірма вимушена інвестувати прибуток за кордон, що призводить до аналогічної ситуації на зарубіжних ринках.

     На  думку Р.Коуза організація корпорації є рушійною силою підвищення ефективності її діяльності, тобто „фірма є організмом, в якому проблема зростання нерозривно пов'язана з ефективністю передачі інформації” [; 139].

     Виникнення  ТНК веде до зниження рівня конкуренції і до зростання бар'єрів входження до галузей, в яких функціонують ТНК. Таким чином, теорія ринкової влади підкреслює, що для підтримки ефективності економічної діяльності фірми необхідним є розширення контролю над ринком, а це в свою чергу, через певний проміжок часу, призводить до зниження зацікавленості ТНК у збільшенні обсягу довгострокових інвестицій. Цей феномен пов'язаний з тим, що досягаючи оптимальної передачі інформації всередині власних елементів і відповідно оптимізації діяльності, фірма не збільшує свої масштаби, побоюючись зворотного ефекту (негативний ефект збільшення масштабу виробництва).

     Інший напрям теорії ТНК – теорія інтерналізації. Ця теорія заснована на дослідженнях, проведених в роботах Дагмана, Пенроуз, Вільямсона. Наведені автори акцентують увагу на аналізі міжнародного виробництва ТНК з позицій економії на масштабі сфери діяльності і трансакційних витратах [; 43].

     Англійський економіст Е.Пенроуз назвав економію на масштабі сфери діяльності „економією зростання”.

     Використовуючи  економію на масштабі сфери діяльності, утворюються великі багатопродуктові, багатогалузеві і, зрештою, транснаціональні компанії. Інструментами їх формування є вертикальна інтеграція, диверсифікація, в тому числі конгломератизація і інтернаціоналізація з її вищою формою – глобалізацією.

     Ще  одна причина виникнення ТНК – економія на трансакційних витратах. Ці витрати пов'язані із здійсненням ринкових договірних відносин і виникають тоді, коли відбувається перехід товару або послуги від однієї технологічно відособленої структури до іншої, тобто коли має місце трансакція – угода, операція, контракт, договір. Трансакційні витрати – це витрати на функціонування ринкової системи, образно кажучи, витрати на функціонування економічного механізму. Скорочення цих витрат досягається за рахунок обмеження обсягу ринкових відносин за допомогою вертикальної інтеграції, диверсифікації і інтернаціоналізації.

     Прихильники даної теорії визнають, що ТНК можуть збільшувати свій прибуток, обмежуючи конкуренцію. Однак на відміну від прихильників концепції ринкової влади, вони підкреслюють, що навіть в умовах існування монополістичних тенденцій при формуванні внутрифірмового ринку, всередині самих корпорацій закладена стійка потреба в підвищенні ефективності виробництва  [; 45].

     Третім  теоретичним підходом щодо пояснення  діяльності ТНК стала концепція міжнародної конкурентоздатності в різних її варіантах – „життєвого циклу продукту” (Р.Вернона, Е.Грехема, Р.Стобауха). На відміну від теорії „ринкової влади” мезоекономічні підходи в концепції міжнародної конкурентоздатності засновані на тому, що поява і зростання ТНК призводить до загострення конкуренції і технологічного суперництва.

     Розвиток міжнародного виробництва є ніщо інше, як відображення процесу подовження „життєвого циклу” в кожній галузі промисловості.

     У рамках наведеної теорії показано, що витрати на створення філій ТНК у галузях, що досліджувались, коливалися від одного до декількох сотень мільйонів доларів, причому філії, які були призначені для „подовження циклу”, створювались в різних регіонах світу.

     Згідно  з теорією міжнародної конкурентоздатності галузі, розвиток глобальної структури ТНК відбувається внаслідок систематичного приросту нових зарубіжних філій та зростання продажу цих філій на закордонних ринках завдяки використанню технологій і розробок, створених в материнських корпораціях. У результаті філії виконують функцію продовження „життєвого циклу” продукції, тобто забезпечують виробництво на другій, третій і наступних стадіях її  „життя”. Згідно теорії передача у філію виробництва старого продукту означає одночасний початок „життєвого циклу” нового продукту, початок нової стадії виробництва у материнській корпорації [; 211].

     В умовах розвитку світової економіки  відбувається подальший розвиток і ускладнення функцій управління в комерційних структурах. Об'єктивні процеси, що пов'язані із загальним підвищенням ролі управління, призвели до створення біхевіористської теорії ТНК. Згідно з цією теорією, основним критерієм появи ТНК є характер поведінки і мислення її головних менеджерів [; 34-36].

     Автором біхевіористської теорії є Г.Перлмуттер, який стверджував, що у великих корпораціях із значним обсягом міжнародних операцій можна виділити три типи корпоративної орієнтації: етноцентризм, поліцентризм і геоцентризм. І кожний конкретний тип орієнтації залежить від ставлення вищих керівників до характеру діяльності корпорації, її політики, стратегії, розвитку і філософії бізнесу.

     Запропоновані теорії ринкової влади, теорія інтерналізації, теорія міжнародної конкурентоздатності галузі та біхевіористська теорія узагальнюють підходи до характеристик сутності та основних ознак транснаціональних корпорацій, але вони не можуть бути незмінними, враховуючи реалії світового господарства. Подальший розвиток економічної теорії та практики призводить до виникнення нових підходів до розуміння сутності та основних ознак транснаціональних корпорацій.  

     На  початку 80-х років ХХ століття англійський економіст Дж. Даннінг, ґрунтуючись на вже відомих теоретичних концепціях і не заперечуючи їх, запропонував багатофакторний підхід щодо дослідження діяльності ТНК. Ним була створена еклектична теорія міжнародного виробництва, в якій Даннінг формулює загальне бачення  діяльності ТНК як основу для дослідження будь-яких операцій ТНК [; 150]. 

     На  думку Дж.Даннінга, всі існуючі економічні теорії ТНК, що описують той або інший аспект діяльності корпорацій, не можуть дати вичерпну картину. Виникла необхідність у створенні своєрідного організаційного підходу, який би включив елементи попередніх економічних теорій, що найбільш адекватно описують різносторонню діяльність ТНК.

     Міжнародне виробництво Дж.Даннінг умовно розділяє на п'ять основних типів: 1) Орієнтоване на використання ресурсів, при  якому частка витрат на ресурси в сукупних витратах велика; 2) Орієнтоване на широкий ринок, при якому продукт є стандартизованим та користується попитом на різних сегментах ринку; 3) Раціонально спеціалізоване, при якому виробництво характеризується високою спеціалізацією всіх компонентів технологічного процесу; 4) Орієнтоване на кінцевого споживача, при якому продукт спеціалізований та необхідна вузька сегментація ринку; 5) Змішане, при якому виробництво володіє всіма перерахованими в попередніх пунктах ознаками [; 67-68].

     Згідно  з теорією Дж.Даннінга для аналізу будь-якого типу міжнародного виробництва необхідно враховувати три основні групи факторів:

     а) переваги власності (конкурентні переваги) у порівнянні з іншими фірмами. На думку Дж.Даннінга всі активи фірм можна розділити на дві частини: видимі (фізичний капітал, фінансові кошти) і невидимі (технологія, досвід, імідж). При цьому роль невидимих активів в конкурентних перевагах ТНК неухильно зростає. До цієї групи факторів також входять переваги єдиного управління

     б) переваги дислокації, що визначають райони, де здійснюється діяльність ТНК. Ці переваги пов'язані з розміром ринку, забезпеченістю факторами виробництва, розвитком інфраструктури, інвестиційним кліматом, політичним ризиком;

     в) переваги  інтерналізації, пов'язані з можливістю отримання більш високих та довгострокових прибутків за допомогою самостійної діяльності на зарубіжному ринку у порівнянні з використанням місцевих дистриб'юторів, ліцензіатів тощо. Перелічені переваги є найбільш загальними для міжнародного виробництва. Разом з тим, наведений автор виділяє особливості, які пов'язані з конкретним типом кожного виробництва.   Схематично це наведено в Додатку 1 і 2 відповідно.