Стратегія ТНК в умовах глобалізації світової економіки

     У свою чергу, проведені дослідження сутності та загальних ознак в економічній теорії та практиці, дозволяють узагальнити наведені підходи, що представлені у вітчизняних та зарубіжних джерелах. Схематично це наведено в Додатку 3.

     Аналіз  сукупності факторів розвитку ТНК для конкретних країн і конкретних регіонів дозволяє ТНК знаходити оптимальний рівень міжнародної виробничої діяльності. ТНК діють через свої дочірні підприємства і філії в десятках країн світу по єдиній науково-виробничій і фінансовій стратегії. Вони мають величезний науково-виробничий і ринковий потенціал, що забезпечує високий динамізм розвитку. ТНК продемонстрували свою здатність порушувати ізоляцію національних економік, залучаючи їх у єдиний процес зі світовим економічним співтовариством. Вони служать найважливішим засобом передачі нових технологій, поширення інформації про нові продукти, у результаті чого змінюються суспільні переваги.

     Таким чином, аналіз, проведений в даному параграфі, дозволяє стверджувати, що проблеми формування теорії ТНК є вкрай важливими для формування теоретичних моделей і практичних механізмів їх розвитку. Крім цього, саме теоретичні доробки розвитку ТНК дозволяють створювати передумови для визначення оптимального місця ТНК в системі міжнародних економічних відносин з метою характеристик як позитивного, так і негативного впливу глобалізаційних процесів.

     Основна класифікація теорій ТНК полягає у визначенні та модифікації чотирьох напрямків: 1) теорія ринкової влади, 2) теорія інтерналізації, 3) теорія міжнародної конкурентоздатності галузі та 4) біхевіористська теорія, які узагальнюють підходи до характеристик сутності та основних ознак транснаціональних корпорацій. Разом з тим вони не можуть бути незмінними, враховуючи реалії світового господарства.  

2. Транснаціональні  корпорації на сучасному  етапі глобалізації світової економіки

     ТНК виступають як важлива складова процесів глобалізації світової економіки. Це пов’язано як з сутністю самих ТНК, так і з визначенням основних ознак та характеристик процесів глобалізації. Враховуючи особливості розвитку міжнародних економічних відносин, вкрай актуальними для економічної теорії і практики є вивчення взаємопов’язаних особливостей ТНК та процесів глобалізації, враховуючи як позитивні, так і негативні елементи такого взаємозв’язку.

     Сучасний  розвиток світової економіки призводить до того, що окремі країни стають більш  заможними, а інші – переходять на узбіччя світового розвитку. Глобалізаційні процеси із сфери виключно економічної переходять в інші сфери, зокрема в сферу політики, культури, повсякденного розвитку індивідуумів. Некерована глобалізація призводить до втрати орієнтирів економічного розвитку цілих регіонів та визначення безумовних лідерів та апологетів глобалізаційних процесів. При цьому, посилюються зовнішні впливи на глобалізаційні процеси, включаючи впливи антиглобалізаційного характеру [; 211]. Все це обумовлює зважений підхід до характеристик розгортання глобалізаційних процесів в світі, враховуючи їх позитивні та негативні сторони.

     Разом з тим, сучасна глобалізація закладає і певну перспективу, яка є  непростою. Це передбачає посилення  глобалізаційних та антиглобалізаційних процесів, що, в свою чергу, передбачає необхідність визначення суті, місця, ролі та впливу глобалізації на процеси світового і національного розвитку. Як підкреслює відомий вітчизняних фахівець з питань глобалізації О.Білорус, дуже важливо розкрити механізми дії глобалізації, шляхи вирішення проблем безпечного розвитку в умовах глобалізації  [; 9].

     З точки зору українського дослідника О.Рогача, виходячи з позитивів, які  дають глобалізаційні процеси, глобальні  ринки створюють нові можливості для зростання ефективності бізнесу. Вони відкривають доступ до величезних ресурсів капіталу, технології, більш дешевого імпорту та містких експортних ринків. Але вигоди глобалізації не розподіляються порівно між усіма.

       Звідси – неоднозначність оцінок  цього явища: з одного боку, у глобалізації бачать рушійну силу світового розвитку, з іншого – чинник зростання нерівності всередині країн та між ними, загрозу зайнятості та життєвим стандартам [; 38]. Саме тому особливу роль набувають ТНК як найважливіші суб’єкти міжнародних економічних відносин.

     На  рівні науково-методологічних досліджень, починаючи з 2001 року журналом Foreign Policy та консалтинговою компанією A.T.Kerny розраховується так званий „індекс глобалізованості” []. Згідно рейтингу 2010 року, позиції України не змінилися – вона стабільно займає 43-є місце. А ось Росія (44 місце) хоча й покращила своє положення в порівнянні з минулим роком, коли займала 46-е місце, але знизила своє становище з 2009 року, коли вона займала 40-й рядок.

     При складанні рейтингу враховуються чотири основні параметри. По-перше, економічна інтеграція – обсяг міжнародної торгівлі, інвестицій і різного роду виплат (у тому числі і зарплат), здійснених з перетинанням державних кордонів. По-друге, персональні контакти – міжнародні поїздки і туризм, обсяг міжнародних телефонних переговорів, поштових відправлень і переказів тощо. По-третє, технологія – число користувачів інтернет, число інтернет-серверів тощо. По-четверте, залученість у міжнародну політику – членство держав у міжнародних організаціях, кількість посольств тощо. У рейтингу враховувалися дані по 62 країнах світу, що становить 88% населення земної кулі і більш 91% світової економіки.

     За  останні роки перелік найбільш глобалізованих держав світу практично не зазнав змін. Найбільш глобалізованою країною знову стала Ірландія. На другому місці – Сінгапур, на третьому – Швейцарія (держави, що ніколи не випадали з першої п'ятірки). Крім цих країн у числі двадцяти найбільш глобалізованих країн (у порядку займанного місця): Нідерланди, Фінляндія, Канада, США, Нова Зеландія, Австрія, Данія, Швеція, Великобританія, Австралія, Чехія, Франція, Португалія, Норвегія, Німеччина, Словенія і Малайзія. Останні десять рядків у рейтингу зайняли Іран (62-е місце), Індія, Єгипет, Індонезія, Венесуела, Китай, Бангладеш, Туреччина, Кенія і Бразилія.

     У вітчизняній та зарубіжній літературі існує багато підходів, що  характеризують рушійні мотиви діяльності ТНК. Всі  ці мотиви обумовлюються глобалізаційними процесами, виступаючи або як їх складова частина, або як результат їх діяльності. Центр ООН з ТНК виділяє чотири найтиповіші ситуації в світі, що спонукають до прямих капіталовкладень, пов’язаних з організацією виробництва, товарів та послуг у зарубіжній країні [; 356]:

     По-перше, підприємницька діяльність за кордоном здійснюється тому, що ввезення деяких товарів і послуг у зарубіжну країну неможливе або ускладнене через різні обмеження або через властивості цих товарів і особливо послуг (дуже часто єдиним способом продати послугу покупцеві є надання цієї послуги безпосередньо на місці).

     По-друге, торгівля з іншою країною ведеться без істотних обмежень проте виробництво  товарів і послуг на місці виявляється  дешевшим, ефективнішим (прибутковішим) способом обслуговування цього іноземного ринку, наприклад, завдяки економії на транспортних витратах.

     По-третє, країна–реципієнт прямих іноземних  інвестицій виявляється найдешевшим  місцем виробництва товарів і  послуг для їх поставки на світовий ринок, включаючи й ринки країн  походження прямих іноземних інвестицій. Характерний приклад: країни Південно-Східної Азії, де діє велика кількість іноземних підприємств із виробництва побутової електроніки.

     По-четверте, замість нарощування виробництва  на батьківщині з метою подальшого експорту, виробництво організується  за кордоном передусім з тієї причини, що для деяких видів продукції, особливо технічно складних, важливим є після продажне обслуговування, консультативні та інші послуги, які потребують постійної присутності виробника на ринку. В цьому випадку мати власне виробництво в зарубіжній країні виявляється вигідніше, ніж організувати там окрему збутову фірму чи безпосередньо збувати свою продукцію.

     Все це дозволяє охарактеризувати основні  економічні параметри основних ТНК  світу, враховуючи процеси глобалізації та поєднання глобалізаційних процесів з діяльністю ТНК.

     За  даними Світового звіту про інвестиції за 2010 рік (World Investment Report 2010) [; 5], після років експансії по іноземних операціях як засобах розширення іноземних активів, реалізації та зайнятості, відбулася стагнація. Після того, як припинився стрімкий розвиток комунікаційних технологій, це не є головним рушійним чинником індустріальної складової 100 провідних корпорацій світу. В секторальному зрізі лідирують нафтові компанії та автобудівні структури, а також телекомунікаційні компанії. Загальне уявлення про основні показники 100 провідних ТНК світу дає Таблиця 1.1.

     Що  стосується розвитку провідних корпорацій з країн, що розвиваються, то ситуація в цьому напрямку досить складна. Показники реалізації як внутрішньої, так і закордонної знижувались в 2001 році так само як і параметри активів та зайнятості. Багато з ТНК здійснювали процеси реструктуризації в умовах складної конкурентної боротьби. Однак ці ТНК продовжують робити спроби активного просування їх продукції за кордоном, збільшення іноземних активів та зайнятості. 

     Таблиця 1.1.

     Загальні  показники 100 найбільших ТНК світу 

Джерело: World Investment Report 2010. FDI Policies for Development: National and International Perspective. - UNCTAD: New York and Geneva, 2010. – P.5.  
 

     Загальне  ранжирування наведених корпорацій відносно стабільне, включаючи 2 телекомунікаційні  компанії, а також рельєфну представленість нафтових компаній та компаній, що виготовляють електричне та електронне обладнання. Як і в попередні роки основні компанії, що очолюють список, мають штаб-квартири в Азії. Інформацію  про основні показники 50 провідних ТНК з країн, що розвиваються, дає Таблиця 1.2.

     Серед головних ТНК країн Центральної  та Східної Європи домінують компанії, які мають природно-ресурсний  характер, або їх основною діяльністю є транспортні послуги.

     Таблиця 1.2. 

     Загальні  показники 50 ТНК країн, що розвиваються 

Джерело: World Investment Report 2010. FDI Policies for Development: National and International Perspective. - UNCTAD: New York and Geneva, 2010. – P.5.  
 

     Глобалізаційний аспект ТНК дозволяє розглядати причини, в результаті яких ТНК активно розвиваються [; 96]:

     - можливості підвищення ефективності та посилення конкурентоздатності, що є загальними для всіх великих промислових фірм, які інтегрують у свою структуру постачальницькі, виробничі, науково-дослідні, розподільні і збутові підприємства;

     - недосконалість ринкового механізму  в реалізації власності на  технології, виробничий досвід і  інші специфічні активи, у першу чергу управлінський і маркетинговий досвід, що змушують фірму прагнути зберігати контроль над використанням своїх активів. У рамках ТНК такі активи стають мобільними, здатними до переносу в інші країни і зовнішні ефекти використання цих активів не виходять за межі ТНК;