Стратегія ТНК в умовах глобалізації світової економіки

     Саме  тому, ТНК можуть розглядатися як вагома складова в системі співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями. Така система охоплює великий спектр відносин як безпосередньо України – країни, що отримує фінансові ресурси з боку міжнародних фінансових організацій, так і організацій, що такі ресурси надають. Причому, з точки зору України, діяльність міжнародних фінансових організацій не завжди враховує реалії безпосередньо України, як країни з транзитивною економікою пострадянського типу. Крім цього, процеси внутрішнього реформування структури міжнародних фінансових організацій накладають відбиток і на взаємини з Україною. Особливої уваги це набуває в контексті інвестиційної діяльності іноземних компаній в Україні як з точки зору загального інвестиційного процесу так і державного впливу на цей процес .

     Є також важлива складова, яка характеризує процеси співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями та використання в цьому процесі чинника ТНК. Мова йде про перебудову діяльності самих міжнародних фінансових організацій, про яку йде дискусія протягом останніх років. Предметом особливої уваги МВФ та Всесвітнього банку стала роль економічної політики, яку проводять національні уряди. Політику почали вважати важливим фактором економічного зростання. В результаті переосмислення ролі економічної політики, Україні варто врахувати підвищення вимог саме до структурних індикаторів. Зокрема, можна передбачити, що системи політичних критеріїв, що гарантували б міжнародних кредиторів від звинувачень у підтримці “зволікання реформ” ; 80] вже найближчим часом знайдуть відображення у спільних програмах урядів та міжнародних фінансових організацій.  

     Одним з негативних наслідків співробітництва  України з міжнародними фінансовими  організаціями є збільшення загального державного боргу держави за рахунок  залучення коштів міжнародних фінансових організацій. Хоча, за оцінками аналітиків, обсяги державного боргу України не є критичними, сама по собі проблема нарощування боргу не може не викликати занепокоєння. 

     З точки зору використання ТНК в  стратегії відносин України з міжнародними фінансовими організаціями, є важливим саме бачення сучасної ролі міжнародних фінансових організацій. Міжнародні фінансові організації створюються шляхом об'єднання фінансових ресурсів країнами-учасниками для вирішення певних задач із розвитку світової економіки. Цими завданнями є:

     операції  на міжнародному валютному і фондовому  ринку з метою стабілізації і  регулювання світової економіки, підтримки  і стимулювання міжнародної торгівлі;

     міждержавні кредити - кредити на здійснення державних  проектів і фінансування бюджетного дефіциту;

     інвестиційна  діяльність/кредитування в області  міжнародних проектів;

     благодійна діяльність (фінансування програм міжнародної допомоги) і фінансування фундаментальних наукових досліджень.

     Під впливом нових чинників функціонування міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин ускладнилося і характеризується частими змінами. Причому, як ТНК, так і міжнародні фінансові організації виступають вагомими гравцями сучасних міжнародних економічних відносин, включаючи валютні відносини.

     З точки зору перспектив співробітництва  з міжнародними фінансовими організаціями  і розвитку діяльності ТНК в Україні, держава  досягла значного прогресу в сфері макроекономічної стабільності. Як підкреслює відомий український вчений В.Геєць, „економіка, незважаючи на іманентну особливість перебувати в положенні нестійкої рівноваги, з метою створення умов для економічного зростання потребує постійного застосування різноманітних механізмів стримування. У своїх загальних положеннях стабілізація являє собою політику держави, спрямовану на досягнення стабільного рівня цін, повної зайнятості, а також забезпечення сприятливого клімату для економічного зростання” [x; 73]. 

     Характеризуючи  розвиток відкритості національної економіки, можна констатувати, що помітний прогрес в Україні відсутній. Низькі бар'єри для торгівлі (митні, нетарифні перешкоди) змушують підприємства пристосовуватися до конкурентних вимог на світовому ринку. У короткостроковій перспективі це може призвести до згортання раніше захищених підприємств, що не змогли витримати конкуренцію. Однак у довгостроковій перспективі відкритість у зовнішній торгівлі пов’язана з низькими цінами і з ефективним використанням ресурсів, які поліпшують експортні можливості на світовому ринку.

     Державне регулювання і контроль зменшують конкуренцію, відлякують частку інвестицій, а також заважають ефективному використанню ресурсів, і тому можуть перешкоджати економічному зростанню. Державні підприємства в країнах, що розвиваються, (часто транспортні, нафтові і військові фірми), як і індустріально розвинутих країнах найчастіше збиткові і поглинають податки, які можна було б використовувати з більшою користю. Таким чином, розвиткові сприяють ринкові реформи, приватизація державних підприємств і концентрація державної діяльності на суспільних благах, яких ринок не надає (охорона здоров'я, утворення, інфраструктура, безпека) [vi; 42-44].

     Важливим  чинником, на який наголошують і  міжнародні фінансові організації  і провідні ТНК світу є правові гарантії. Корупція, також як і відсутність прозорості і підзвітності урядів гальмують діяльність приватних підприємців, спотворюють ціни і перешкоджають ринковій продуктивності. Відсутність правових гарантій (наприклад, патентна охорона або захист від експропріації) утримує ТНК від передачі капіталу або технологій у ці місця [xxiv; 1-2]. Правові гарантії, ефективне управління, інститути, що підтримують конкуренцію (управління картелями) і інновації (заохочення нових технологій), навпаки є елементами «системної конкурентоздатності» країни. В остаточному підсумку демократична система сприяє широкій участі населення в економічному розвитку і прозорості політичних рішень, що у довгостроковій перспективі важливі як для споживачів, так і для виробників.

     На  нашу думку, найбільш доцільними напрямками, які визначають ТНК в системі взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями є:

• Успішність співробітництва з ТНК є відчутним індикатором взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями. В свою чергу, від присутності міжнародних фінансових організацій в країні їх позитивної роботи залежить привабливість країни для недержавних комерційних структур, до яких належать й ТНК. Не зважаючи на рівень співробітництва міжнародних фінансових організацій та конкретних країн, їх наявність чи відчутність в країни є дуже важливим показником для ТНК. Крім цього, позитивний чи негативний досвід функціонування ТНК в окремих країнах є об’єктом для висновків міжнародних фінансових організацій про стратегію та тактику функціонування в країні. Останнє має особливе відношення до співпраці країн із Світовим банком та, частково, із Європейським банком реконструкції та розвитку. 
• Сучасний світ поділений між ТНК, які належать до провідних в економічному і політичному сенсі країн. Національні інтереси країн, в яких базуються штаб-квартири ТНК, безумовно знаходять вирази в діяльності таких ТНК. Саме національна похідність провідних ТНК є тим вагомим чинником, який дозволяє робити економічні та політичні впливи на країни, в яких працюватиме ТНК. Враховуючи особливості країн, з яких походять провідні ТНК, велике значення має державне лобіювання діяльності „своїх” ТНК, в тому числі використовуючи важелі жорсткого політичного тиску на країни, в яких функціонують ТНК.   
• Провідні фінансові організації світу також мають відчутний вплив розвинутих країн світу. Не зважаючи на формальний розподіл голосів країн-учасників міжнародних фінансових організацій, провідні країни світу визначають основи економічної діяльності таких організацій, в тому числі й по відношенню до третіх країн. Враховуючи розподіл сил у світі та існування центрів економічної могутності, країни, в яких базуються штаб-квартири провідних ТНК (в першу чергу, США), є й країнами, які мають найбільший вплив на міжнародні фінансові організації.     
• З точки зору розвитку національної економіки України, а також можливостей формування стратегії співпраці з міжнародними фінансовими організаціями, є доцільним використання чинника ТНК. Мова йде про досягнення інтересів країни у сфері відносин з ТНК з допомогою відносин з міжнародними фінансовими організаціями та навпаки. Звичайно, що вплив України на діяльність ТНК та діяльність міжнародних фінансових організацій, в силу зрозумілих причин,  не може бути прямим та відчутним. Тому скоріше йдеться про опосередкований вплив або вплив за допомогою непрямих важелів для досягнення своїх цілей.
• Не викликає сумніву, що міжнародні фінансові організації і ТНК виступають як головні суб’єкти міжнародних економічних відносин. І саме органічне поєднання інтересів цих суб’єктів міжнародних економічних відносин виступає як могутній каталізатор досягнення національних інтересів України, в першу чергу, в економічній сфері. В свою чергу, механізми максимізації позитивної ролі ТНК в системі відносин України з міжнародними фінансовими організаціями повинні сприяти досягненню національних інтересів України на міжнародній арені. Одночасно в розробці означених механізмів знаходяться широкі можливості для розвитку основних параметрів національної економіки України.

     Таким чином, ТНК відіграють відчутну роль в системі відносин України з міжнародними фінансовими організаціями. Це пов’язане як з роллю самих ТНК в міжнародних економічних відносинах, так і з відповідною роллю міжнародних фінансових організацій. Такі підходи до визначення подвійного впливу цих суб’єктів на розвиток національної економіки України та використання цього впливу з метою досягнення національних інтересів України є вкрай важливими. Саме в поєднанні взаємодії двох головних суб’єктів міжнародних економічних відносин і полягають можливості для реалізації економічних інтересів України. 
 
 

3. Подальший розвиток діяльності транснаціональних  корпорацій в Україні

     Визначення  особливостей діяльності ТНК в світі  та характеристик діяльності іноземного капіталу в Україні передбачають необхідність визначення напрямків подальшої діяльності ТНК. Причому, така діяльність повинна охоплювати як специфіку безпосередньо ТНК, так і особливості розвитку національної економіки України.  

     Проблеми  реформування економічної сфери  України обумовлюються необхідністю визначення оптимальної моделі реформування. Як підкреслює вітчизняний вчений З.Луцишин, усі заходи в рамках реформування національної економіки „повинні бути направлені на отримання прибутку та можливість долучення вітчизняного фінансового потоку до європейського та міжнародного, на можливість раціонального та ефективного використання вітчизняних ресурсів із подальшим їх нагромадженням. Окрім того у моделі реформаторських заходів, направлених на подолання фінансово-економічної кризи, повинен бути механізм репатріації українських капіталів, залучення інвалютних коштів України в фінансово-грошовий потік, який працював би на вітчизняну економіку, доступ і необхідність у запровадженні сучасних технологій, фінансово-банківських інновацій, перехід на жорсткі міжнародні правила функціонування бізнес сфери” [ix; 17].

     Особливості розвитку національної економіки України  передбачають необхідність вирішення  багатьох завдань, які стоять перед  державою в коротко-, середньо- та довгостроковому  плані. З точки зору особливостей розвитку процесів глобалізації світової економіки є важливим бачення завдань, які стоять в цьому саме перед Україною. В цьому значенні, як підкреслює відомий український економіст А.Гальчинський, „розглядаючи таке принципове питання, слід зазначити, що головною особливістю розвитку структурно цілісної системи є те, що елементи, які її складають, щоразу більшою мірою підпорядковуються відповідно до законів його функціонування й розвитку. Йдеться про те, що формування структурної цілісності сучасного світового процесу супроводжується дальшим посиленням ролі й значення глобальних принципів розвитку” .

     Стратегія подальшої діяльності ТНК в Україні  дозволяє використовувати підходи  щодо самої концепції стратегії  [xvi; 146-148].

     Перше положення. Концепція стратегії полягає у тому, що вона являє собою впорядковані знання, які полегшують розуміння  поведінки (дій) організації в суспільстві в умовах ринку.

     Друге положення. Стратегія – це мистецтво  керівників організацій, які покликані  вирішувати головні проблеми, що висуває швидко мінлива ситуація в суспільстві в умовах ринку, реалізувати свої стратегічні рішення через тих виконавців, які займаються оперативною роботою. 

     Третє положення. Незважаючи на те, що всій тактичній  роботі властиве прийняття термінових рішень, формування стратегії починається з визначення послідовних цілей, які задовольняють певним вимогам і є етапами у досягненні  глобальних цільових настанов організації, що реалізуються протягом певного часу, або остаточний термін може визначатися, виходячи з реалізації цільових настанов.

     Четверте  положення. У процесі розробки стратегії  повинна бути глибоко вивчена  та врахована ситуація, яка склалася в суспільстві в умовах ринкових відносин, а також в можливості її зміни.

     П’яте положення. Стратегічне мислення можливе лише за умови широкого ідейного світогляду, не обмеженого специфічними проблемами роботи організації.

     Шосте положення. Реалізація стратегії повинна  контролюватися. При цьому, якщо зазначених цілей неможливо буде досягти, на зміну даній стратегії може прийти інша, більш доцільна, тобто процес формування стратегії має бути перманентним.             

     У загальному вигляді напрямки подальшого розвитку діяльності ТНК в Україні  можуть бути поділені на поточні і  перспективні. В цьому поділі поточні напрямки передбачають розвиток безпосередньої діяльності ТНК, а перспективні – визначають бачення діяльності ТНК в Україні на довготерміновий період.

     Поточні напрямки розвитку діяльності ТНК в  Україні визначаються  сучасним станом розвитку національної економіки України та наявністю відповідної правової бази. Причому, враховуючи досвід України як країни з транзитивною економікою, можна стверджувати, що саме розвиток національної економіки є головним для подальшої діяльності ТНК в Україні.

       Поточні напрямки включають у себе: 1) законодавчо-правове забезпечення діяльності ТНК в Україні; 2) використання в України досвіду ТНК в розробці та розвитку ефективних внутрішніх корпоративних та зовнішніх зв’язків; 3) адекватність організації обліку та звітності ТНК та українських підприємств та використання методології економічного аналізу ТНК господарськими суб’єктами України.