Стратегія ТНК в умовах глобалізації світової економіки

      - додаткові можливості підвищення ефективності та посилення конкурентоздатності шляхом доступу до ресурсів іноземних держав (використання більш дешевої або більш кваліфікованої робочої сили, сировинних ресурсів, науково-дослідницького потенціалу, виробничих можливостей і фінансових ресурсів приймаючої країни);  

     - близькість до споживачів продукції  іноземної філії фірми і можливість  одержання інформації про перспективи  ринків і конкурентний потенціал  фірм  приймаючої країни. Філії ТНК отримують важливі переваги перед фірмами приймаючої країни в результаті використання науково-технічного й управлінського потенціалу материнської фірми і її філій;

     - за допомогою прямих інвестицій  фірма отримує можливість перебороти різного роду бар'єри на шляху виходу на ринок тієї або іншої країни шляхом експорту. Стимул для прямих закордонних інвестицій часто створюють національні тарифні бар'єри.

     Глобалізаційний аспект ТНК передбачає те, що ефективність зовнішньоекономічної експансії як засобу пом'якшення кон'юнктурних коливань оцінюється досить високо і вважається більшою, ніж та, яку забезпечують виключно національні механізми зниження економічного ризику. Виходячи з розвитку процесів глобалізації та сутності ТНК, можна зробити висновок, що наявність філій у багатьох країнах більш надійно гарантує стабільність одержання прибутків, ніж такі важливі фактори, як абсолютний розмір компанії, ступінь диверсифікованості її виробничої програми всередині країни. Ефективно маневрувати розмірами виробництва корпорація може лише тоді, коли вона здатна отримувати прибуток навіть при невеликому розмірі виробництва. Мережа виробничих філій, розташованих у різних країнах, дозволяє ТНК збільшувати виробництво там, де його можна здійснювати з максимальною вигодою, і обмежувати там, де воно збиткове. Фірми, що об’єднані у міжнародному концерні і потрапили у скрутне становище, здатні різко скорочувати збиткове виробництво. Більш рішучі в порівнянні з національними фірмами дії ТНК пояснюються тим, що здійснити покриття постійних витрат вони, на відміну від своїх чисто внутрішніх конкурентів, можуть не тільки шляхом збереження збиткового  виробництва, але і за рахунок доходів, що були отримані в інших країнах.

     Проблеми  діяльності транснаціональних корпорацій стикаються з загальними тенденціями  розвитку світової економіки. Такі тенденції систематично аналізуються міжнародними фінансовими організаціями, зокрема Світовим банком. В останньому звіті про глобальні економічні перспективи (Global Economic Prospects, 2010) [] прогнозується деяке зростання економіки у промислово розвинутих країнах на рівні 1,5 відсотка, що значно нижче їхніх потенційних можливостей. Але в ньому міститься більш райдужний розвиток подій на наступний рік, коли зростання у промислово розвинутих державах наблизиться до позначки в 2,5 відсотка. Країни, що розвиваються, демонструють більш життєстверджуючі тенденції, ніж промислово розвинуті, оскільки їхні темпи економічного розвитку становитимуть 4 відсотки у 2010 році. Світова торгівля збільшиться, за прогнозами, на 4,6 відсотка, тобто трохи більше.

     Таким чином, глобалізаційний аспект ТНК характеризується основними параметрами як процесу глобалізації, так і сутності самих ТНК. Це дозволяє зробити такі узагальнення:

1. ТНК виступають як рушійна сила глобалізаційних процесів, причому, одночасно процеси глобалізації мають багатогранну поєднаність з ТНК – виступають і як причина і як наслідок діяльності ТНК. Якщо виходити з двох сторін глобалізації (позитивної та негативної), то ТНК також мають неоднозначний вплив на розвиток національних економік країн світу. В одних країнах (країнах, в яких знаходяться штаб-квартири ТНК) з точки зору глобалізації відбуваються позитивні економічні процеси. В інших країнах (де діють ТНК, але де не знаходяться їх штаб-квартири) економічні процеси не є обов’язково позитивними, або є просто негативними.    
2. Ступінь розвитку національних економік країн світу великою мірою обумовлюється глобалізаційними процесами та діяльністю ТНК в цих країнах. Розвиток національних економік може йти як у позитивному, так і в негативному напрямку. В свою чергу, враховуючи класифікацію країн за регіональним розташуванням, та ступенями розвитку (розвинуті країни; країни, що розвиваються; країни Центральної і Східної Європи тощо) ступінь успішності розвитку національних економіки може бути диференційована й у межах такої класифікації.
3. З позицій рейтингу світової конкурентоспроможності, провідні країни світу, такі як  Фінляндія, США, Швеція, Данія є країнами, в яких активно працюють ТНК. В свою чергу, саме ці країни є лідерами глобалізаційних процесів, отримуючи всю сукупність переваг від глобалізації. В цих країнах негативні явища від глобалізації є мінімальними. Саме тому визначення конкурентоспроможності окремих країн світу знаходиться у органічній єдності з глобалізаційними процесами та діяльністю ТНК.       

     Таким чином, ТНК виступають як рушійна  сила глобалізаційних процесів, причому, одночасно процеси глобалізації мають багатогранну поєднаність  з ТНК – виступають і як причина  і як наслідок діяльності ТНК. Якщо виходити з двох сторін глобалізації (позитивної та негативної), то ТНК також мають неоднозначний вплив на розвиток національних економік країн світу.

     В одних країнах (країнах, в яких знаходяться  штаб-квартири ТНК) з точки зору глобалізації відбуваються позитивні економічні процеси. В інших країнах (де діють ТНК, але де не знаходяться їх штаб-квартири) економічні процеси не є обов’язково позитивними, або є просто негативними. Це пов’язано як з сутністю самих ТНК, так і з визначенням основних ознак та характеристик процесів глобалізації.

     Наведені  висновки ілюструють різного роду рейтингоутворюючі показники. З позицій рейтингу світової конкурентоспроможності, провідні країни світу, такі як  Фінляндія, США, Швеція, Данія є країнами, в яких активно працюють ТНК. Крім цього, саме ТНК цих країн традиційно виступають як провідні ТНК в світових процесах господарської діяльності самого широкого спектра. 

1.3.  Стратегія транснаціональних корпорацій в системі міжнародних економічних відносин 

     Визначення  стратегії ТНК в системі сучасних міжнародних економічних відносин виступає як важлива складова формування  підходів практичної реалізації діяльності ТНК. Крім цього, стратегія ТНК дозволяє також визначити й окремі складові теоретичного бачення ТНК, враховуючи як особливості самої стратегії, так і особливості транснаціоналізації і особливості корпоративної природи.  

     В українській літературі під стратегією економічного розвитку розуміється  економічна політика, спрямована на досягнення  економічного розвитку в довготерміновому періоді [; 483]. Вона втілюється у найбільш важливих і принципових планах, програмах, установках чи намірах органів, які приймають рішення щодо довготермінового економічного розвитку на всіх рівнях управління: центральному, галузевому, регіональному, підприємств, фірм та інших господарських суб’єктів.

     Що  стосується стратегії підприємства, то вона визначається як „узагальнена модель дій, спрямованих на досягнення  мети через розподіл, координацію  та ефективне використання  ресурсів; система правил і способів реалізації стратегічної концепції розвитку підприємства” [; 483-486]. Необхідність формування стратегії підприємства зумовлена раптовими і не передбачуваними змінами в зовнішньому середовищі підприємства тощо.

     Американський фахівець з питань менеджменту Р.Хамермеш визначає три рівні стратегії: ділові одиниці, корпорації та інституції. Існують також і інші бачення як самої суті стратегії, так і її різного роду диференціації.

     З точки зору формування стратегії  корпорації, то вироблення її стратегії забезпечує ефективний розподіл і використання всіх ресурсів: матеріальних, фінансових, трудових, землі і технологій і на цій основі – стійке положення на ринку в конкурентному середовищі. У цьому зв'язку у першу чергу необхідний перехід від реакційної форми керування (прийняття управлінських рішень як реакції на поточні проблеми) до керування на основі аналізу і прогнозів. Схематично це подано на Рисунку 1.1.

Рис. 1.1. Загальна стратегія корпорації

Джерело: Бандурин А.В. Деятельность корпораций. – М.: БУКВИЦА, 1999. – С.32. 

     У найбільш ефективних корпораціях вироблення стратегії здійснюється на основі проведених прогнозів розвитку ринків продукції, що випускається, оцінки потенційних ризиків, проведеного аналізу фінансово-господарського стану й ефективності керування корпорацією, а також аналізу сильних і слабких сторін корпорації. Графічно це подано на Рисунку 1.2.

     Загальна стратегія корпорації повинна бути системною, тобто враховувати структуру капіталу, і послідовність корпоративних потоків, тому вона залежить від типу корпоративного об'єднання. Схематично це подано на Рисунку 1.2. 

Рис. 1.2. Процес розробки стратегії корпорації

Джерело: Бандурин А.В. Деятельность корпораций. – М.: БУКВИЦА, 1999. – С.33. 

     На сучасному етапі, стратегія ТНК характеризується прагненням до утворення мереж внутріфірмових зв'язків регіонального, а інколи й глобального масштабу, у рамках яких інтегруються наукові дослідження і розробки, матеріальне забезпечення, виробництво, розподіл і збут. Виявляється, зокрема, тенденція щодо поширення інноваційної активності транснаціональних корпорацій, що раніше базувалася в материнських фірмах, у приймаючі країни. Це відбувається шляхом створення в інших країнах науково-дослідних центрів і технологічних парків, а також поглинання місцевих фірм із високим інноваційним потенціалом. Питома вага інновацій, що припадають на закордонні філії транснаціональних корпорацій, постійно зростає.

     В наслідок поточних процесів в системі  міжнародних економічних відносин, ТНК, розвиток яких стимулювався процесами регіональної економічної інтеграції, стають усе більш важливим фактором її подальшого поглиблення. При цьому ТНК перетворили світову економіку в міжнародне виробництво, забезпечили розвиток науково-технічного прогресу у всіх його напрямках: технічного рівня і якості продукції; ефективності виробництва; удосконалювання форм менеджменту тощо. Вони діють через свої дочірні підприємства і філії в десятках країн світу по єдиній науково-виробничій і фінансовій стратегії, мають величезний науково-виробничий і ринковий потенціал, що забезпечує високі показники економічного розвитку. Все це дозволяє функціонувати досить стійко навіть в умовах відчутних економічних криз.

     Проблеми  визначення стратегії ТНК в системі  сучасних міжнародних економічних  відносин стикаються з такою важливою сферою, як національні внутрішні умови господарювання. Як підкреслює відомий український вчений А.Філіпенко, суть внутрішніх умов господарювання „визначається наявністю чи відсутністю в країні конкурентного порядку, який спирається на переважання приватних форм власності на засоби виробництва, громадянське суспільство та систему інституцій, що регулюють суспільно-економічні відносини”. Все це пов’язане з природо-географічним середовищем, історичними навичками і традиціями господарювання населення, що складають економічний генофонд нації. Наведені чинники належать до загальних внутрішніх умов економічного розвитку.

     Особливості ТНК у сучасних міжнародних економічних  відносинах обумовлюються самою  природою ТНК. Крім того, вони тісно  пов’язані з загальними тенденціями глобалізації світового господарства, зокрема з проблемами створення нової фінансової архітектури. Світова фінансова система стала практично незалежною від державного контролю і регулювання і відбулася принципова зміна моделі взаємодії цієї сфери з державними регуляторами. Протягом століть національні фінансові системи функціонували переважно всередині країни і контролювалися державними інститутами. Тепер, коли формується світовий фінансовий простір як органічна єдність світових валютних, фондових, кредитних і страхових ринків, національні держави зі своїми регуляторами стали, певною мірою, островами в глобальному фінансовому океані. Сьогодні вони не в змозі поодинці не лише регулювати потоки припливу та відпливу в цьому океані, а й контролювати у колишньому обсязі власну внутрішню фінансову сферу.].

     ТНК відіграють важливу роль як з точки  зору загальних тенденцій розвитку світової економіки, так і участі безпосередньо у формуванні таких  тенденцій. Іншими словами, ТНК можна  розглядати як суб’єкти, що створюють основні параметри економічного розвитку, одночасно, економічна та інша діяльність ТНК виступає як об’єкт, на який впливають тенденції розвитку світового господарства. Саме в такому подвійному визначенні ТНК – як суб’єктів та об’єктів розвитку світового господарства, знаходяться основні характеристики для визначення ролі та місця ТНК в системі міжнародних економічних відносин. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2.

ВПЛИВ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ  КОРПОРАЦІЙ НА СВІТОВИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК