Аналіз ефективності використання трудових ресурсів

Під час аналізу  визначаються відхилення фактичних  показників від запланованих, проводиться  порівняння їх з аналогічними показними за минули періоди, встановлюються конкретні причини можливих відхилень.

Після загальної  оцінки повноти використання робочого часу необхідно визначити вплив  наступних факторів на зміну фонду  робочого часу (Фрч).:

- чисельності  робітників (ЧР);

- кількості відпрацьованих днів одним робітником у середньому за звітний період (Д);

- середньої тривалості  робочого дня (Т).

Зв'язок між цими показниками можна представити  за допомогою мультиплікативної  моделі:

Фрч = ЧР * Д * Т.

Методом ланцюгових підстановок встановлюється вплив цих факторів на величину фонду робочого часу:

- середньоспискової  чисельності робітників:

 

 ФРЧрч = ( ЧР_ф - ЧР_пл) * Д_пл * Т_пл.

- відпрацьованих  днів одним робітником:

ФРЧ_д = ЧР_ф *(Д_ф - Д_пл) * Т_пл

- середньої тривалості  робочого дня:

ФРЧ_п = ЧР_ф * Д_{ф *} (Т_ф - Т_пл)

Аналізуючи використання робочого часу на підприємстві, необхідно  визначити загальні втрати робочого часу, цілоденні та внутрішні.

Загальні втрати робочого часу (Т_вт) визначаються:

1) як різниця  між фактично відпрацьованим  часом усіма робітниками за звітний період в урочистий час (з фактично відпрацьованого часу вираховується час, відпрацьований надурочно) та часом, передбаченим для виконання планового завдання з випуску продукції, перерахованого на фактичну чисельність робітників. Алгоритм розрахунку:

Т_вт = (ФРЧ_ф - Т_нв) - (ФРЧ_б / ЧР_б * ЧР_ф);

2) як сума  добутку втрат робочого часу, допущених одним робітником, і  фактичної чисельності робітників  і відпрацьованих надурочно годин.

Т_вт = (Т_ф - Т_б) * ЧР_ф + (-Т_нв).

Цілоденні втрати робочого часу (Т_вт.д.) розраховуються за наступними формулами:

1) як різниця  між відпрацьованими людино-днями  фактично та за планом, перерахованими  на фактичну чисельність робітників:

Т_в = (Д_ф - Д_б) * ЧР_ф,

2) як множення  цілоденних втрат робочого часу  одним робітником на фактичну чисельність робітників:

Т_нв = (Д_ф - Д_б) * ЧР_ф * Т_б, або Т_нв = Т_в * Т_б.

Внутрішньозмінні  втрати робочого часу (Т_вт) розраховуються:

1) як різниця  між загальними втратами робочого  часу та цілоденними втратами, обчисленими в годинах:

Т_вт.ч. = Т_вт - Т_нв,

2) як зміна  середньої тривалості робочого  дня, помножена на кількість  днів, відпрацьованих одним робітником  фактично та помножена на фактичну  кількість робітників плюс години  надурочної роботи:

Т_вт.ч. = (Т_ф - Т_б) * Д_ф* ЧР_ф + (-Т_нв) [2, c. 441].

Після вивчення втрат робочого часу визначаються непродуктивні  витрати робочого часу. Це втрати робочого часу внаслідок виготовлення браку, його виправлення, а також втрати пов'язані з відхиленням від  технологічного процесу.

Проте втрати робочого часу не завжди призводять до зменшення випуску продукції. Ці втрати можуть компенсуватися підвищенням продуктивності праці робітників підприємства.

Вивчення конкретних причин втрат і непродуктивних витрат робочого часу дадуть можливість вжити  необхідних заходів для їх усунення.

Аналіз продуктивності праці. Продуктивність праці -- найважливіший  якісний показник використання трудових ресурсів підприємства і головний фактор зростання обсягів виробництва  продукції.

Вимірюється продуктивність праці двома способами: кількістю продукції, випущеної за одиницю часу (годину, день, рік), або кількістю часу, затраченого на виготовлення одиниці продукції. Відповідно, існує тісний взаємозв'язок між затратами праці на одиницю виробленої продукції і продуктивністю праці: чим нижче трудомісткість виробництва продукції, тим вища продуктивність праці.

Показники продуктивності праці визначають у:

- натуральних  вимірниках - при випуску однорідної  продукції, там де виробляють  один вид продукції або декілька  подібних (у штуках, літрах);

- трудових вимірниках - передбачає вимірювання через трудомісткість окремих видів продукції (у нормо-годинах);

- вартісний вимірник - найпоширеніші вимірники, які  можуть бути використані на  будь-якому підприємстві(у грн., тис.грн.).

Аналіз продуктивності праці розпочинається з вивчення її рівня, динаміки та загальної оцінки виконання плану (завдання).

Найбільш узагальненим показником продуктивності праці є  середня продуктивність праці одного працюючого (РВп). Величина його залежить від продуктивності праці робітників, їхньої питомої ваги в загальній чисельності промислово-виробничого персоналу (ПВр), а також від кількості відпрацьованих ними днів (Д), тривалості робочого дня (Т) та середньоденного виробітку робітника (ГВр). Отже, середня продуктивність праці одного працюючого дорівнюватиме добутку таких факторів:

РВп = ПВр * Д * Т * ГВр.

Розрахунок впливу даних факторів на зміну рівня  середньої продуктивності праці  одного працюючого проводиться методом  абсолютних різниць та ланцюгових підставок.

На наступному етапі аналізу продуктивності праці необхідно проаналізувати показник, від якого залежить рівень середньоденного і середньорічного виробітку робітників, -- середньогодинну продуктивність праці одного робітника. Величина цього фактора залежить від факторів, пов'язаних із трудомісткістю продукції і вартості її оцінки. До першої групи факторів належать такі, як технічний рівень виробництва, організація виробництва, непродуктивні витрати часу у зв'язку з браком і його виправленням. До другої групи входять фактори, пов'язані зі зміною обсягу виробництва через зміну структури виробництва і рівня кооперованих поставок. Скористаємося методикою розрахунків цього показника, запропонованою Г.В. Савицькою. Для визначення впливу цих факторів на середньогодинну продуктивність праці необхідно розрахувати три умовні показники методом ланцюгових підстановок.

Для розрахунку першого необхідно фактичний  обсяг товарної продукції скоригувати  на величину структурних змін (ДТПстр) і кооперованих поставок (ДТПкп), а  величину відпрацьованого часу -- на непродуктивні затрати часу (ЛГн) і планову економію часу від впровадження НТП (ЛГе), ураховуючи, що розрахунки мають бути порівнянними з плановими і виконуватися з урахуванням планової структури, планового технічного рівня та фактично відпрацьованого часу:

ГВ1 = (ТПф ±  ТПстр): (ЛГр.ф - ЛГн ± ЛГе);

Алгоритм розрахунку другого умовного показника буде таким:

ГВ2 = (ТПф ±  ДТПстр) / (ЛГр.ф - ЛГн);

Різниця між  другим і першим умовними показниками -- це результат зміни середньогодинного  виробітку за рахунок надпланової економії часу (ГВе) у зв'язку з впровадженням заходів НТП.

Алгоритм розрахунку третього умовного показника відрізняється  від другого лише браком коригування  на непродуктивні витрати часу, тобто 

ГВ3 = (ТПФ ±  ДТПстр) / ЛГр.ф;

Якщо відняти від значення третього умовного показника значення другого, то одержимо вплив непродуктивних витрат часу (ГВн) на рівень середньогодинної продуктивності праці одного робітника.

Порівнюючи третій умовний показник із фактичним, визначимо  зміну середньогодинної продуктивності праці за рахунок структурних зрушень.

На закінчення аналізу підрахуємо вплив усіх названих факторів на середньогодинну продуктивність праці одного робітника.

Аналіз продуктивності праці закінчується розрахунком  впливу окремих факторів на обсяг товарної продукції у звітному періоді. Розрахунок проводиться методом абсолютних різниць:

Зміна кількості  робітників:

ДТП = ДЧР * Дпл* Тпл * ГВр.пл,

Зміна кількості  відпрацьованих одним робітником днів:

ДТП = ДД * ЧРф * Тпл * ГВр.пл,

Зміна тривалості робочого дня:

ДТП = ДТ * ЧРф * Дф * ГВр.пл,

Зміна середньогодинного  виробітку одного робітника:

ДТП =ДГВр* Дф* Тф * ЧРф.

 

Отже, за планування й організації виробництва необхідно  обов'язково враховувати можливості зростання рівня показників, пов'язаних із цілоденними, внутрішньозмінними, невиробничими втратами робочого часу, а також можливе зростання продуктивності праці робітників-відрядників.

Однак зростання  продуктивності праці слід відрізняти від її інтенсивності (підвищення ступеня  експлуатації), що є суттєвим як в управлінні трудовими відносинами, так і соціальної справедливості праці. Зростання продуктивності праці можливе лише за умови додаткових інвестицій, що передбачає вихідну оцінку обґрунтованості завдань зростання її продуктивності.

Задача № 11

За даними бухгалтерського  балансу розрахувати і проаналізувати такі показники ділової активності підприємства: коефіцієнт стійкості  економічного зростання; період окупності  власного капіталу. Одержаний чистий прибуток підприємства - 50 тис. грн. Порівняти розраховані показники з нормативами

Розв'язання.

Коефіцієнт стійкості  економічного зростання розраховується як відношення чистого прибутку (прибутку, що залишається в розпорядженні  підприємства після сплати податків і платежів) за мінусом суми дивідендів, виплачених акціонерам, до середньорічної вартості власного капіталу підприємства; тобто показує, яку суму прибутку реінвестує підприємство на 1 грн. власного капіталу.

Ксез = (ЧП - Д) / ВК,

де ЧП - чистий прибуток підприємства, тис.грн.;

Д- дивіденди, що виплачуються акціонерам;

ВК - власний  капітал, тис.грн.

Цей коефіцієнт характеризує стабільність одержання  прибутку, який залишається на підприємстві для його розвитку та створення резерву.

Нормативне значення критерію - понад 0,05.

Підставляємо вихідні данні в формулу і проведемо розрахунок:

Ксез = 50 / 4066,3 = 0,013

Це означає, що прибуток у розмірі 1,3 % власного капіталу за рік направлено на розвиток і  створення резервів підприємства. Дане значення показника нижче нормативного і свідчить про потребу підприємства більше коштів вкладати в фінансові інвестиції.

2) Період окупності  власного капіталу розраховується  як відношення величини власного  капіталу до прибутку.

Пок = 4066,3 / 50 = 81,33(днів).

Відповідь: коефіцієнт стійкості економічного зростання = 0,013; період окупності власного капіталу = 81,33/360= 0,2 (років).

робочий час  продуктивність праця

 

Задача № 48

За наведеними в таблиці даними визначити результативний показник, виявити вплив усіх можливих факторів на зміну результативного  показника, а також позитивні та негативні зміни факторів. З'ясувати резерви поліпшення господарювання.

Таблиця 1 - Початкові  дані.