Экономика предприятия

змішана структура характеризується наявністю в одного і того ж  підприємства цехів або відділів, сформованих як по предметній, так і по технологічній структурі.

 

3. Внутрішнє та зовнішнє середовище підприємства

 

Середовище підприємства - сукупність тенденцій, що «не піддаються контролю», з урахуванням яких фірми  повинні розробляти свою діяльність.

Будучи мінливоюим, повної невизначеності і накладає обмеження, середовище підприємства глибоко торкається життя фірми.

Середовище підприємства складається з мікросередовища  і макросередовища. Мікросередовище (внутрішня середа) представлена ​​силами, що мають безпосереднє відношення до самої фірми, так як формується всередині неї. Внутрішнє середовище підприємства як сукупність трудових, технологічних, економічних чинників більшою мірою керована і регульована, ніж зовнішнє середовище. Внутрішня середа підприємства визначає технічні і організаційні умови роботи підприємства і є результатом управлінських рішень. Метою аналізу внутрішнього середовища підприємства є виявлення слабких і сильних сторін його діяльності, так як щоб скористатися зовнішніми можливостями, підприємство повинно мати певний внутрішній потенціал. Одночасно треба знати і слабкі місця, які можуть посилити зовнішню загрозу і небезпеку.

Елементи внутрішнього середовища: виробництво (обсяг, структура, темпи, забезпеченість сировиною і матеріалами, контроль якості та ін), персонал (кваліфікація, продуктивність праці, «текучка» кадрів, вартість робочої сили та ін), організація управління (структура, методи управління, рівень менеджменту, кваліфікація, інтереси вищого керівництва, престиж та імідж підприємства), маркетинг (частка ринку, канали розподілу і збуту продукції, маркетинговий бюджет і його виконання, маркетингові плани і програми, стимулювання збуту, реклама, ціноутворення), фінанси (вся виробничо-госпо-вною діяльність підприємства), культура та імідж (залучення працівників високої кваліфікації, стимулювання споживачів до купівлі товарів і т. п.).

Макросередовище (зовнішнє середовище) представлене силами більш  широкого соціального плану, які  впливають на мікросередовище, такими як фактори демографічного, економічного, природного, технічного, політичного і культурного характеру. Крім того, в макросередовище входять взаємовідносини підприємства з клієнтами, постачальниками, посередниками, конкурентами і контактними аудиторіями.

Економічний стан в суспільстві  впливає на ступінь доступності  грошових ресурсів, на величину відсотків  від вкладеного капіталу, на ціни на сировину і матеріали та багато ін

Політичні фактори, що впливають  на мікросередовище, як правило, залежать від правлячої партії в країні, від політики президента, від наявності або відсутності воєнних дій і т. д.

Культурне середовище - головними  її елементами якої є об-разование, культура, моральні норми, релігійні  традиції.

Зовнішнє середовище підприємства - це всі умови і фактори, кото ¬ рие виникають незалежно від діяльності підприємства і справляють істотний вплив на нього. Зовнішні фактори: фактори прямого впливу (найближче оточення) - безпосередньо впливають на діяльність підприємства: постачальники ресурсів, споживачі, конкуренти, трудові ресурси, держава, профспілки, акціонери (якщо підприємство є акціонерним товариством).

Фактори непрямого впливу (макрооточення) - не надають прямої дії на діяльність підприємства, але  облік їх необхідний для вироблення правильної стратегії. Політичні (методи реалізації державної політики), економічні (інфляція, зайнятість, продуктивність праці та ін), соціальні (населення, менталітет), технологічні (розвиток науки і техніки).

 

4. Організація виробничого процесу на підприємстві

 

Виробничий процес - це сукупність взаємопов'язаних методів  раціонального поєднання живої  праці із засобами виробництва, в  результаті яких створюються матеріальні  блага. Основними елементами виробничого  процесу є праця, засоби праці  та предмети праці.

Процес виготовлення продукції складається з різнорідних, часткових виробничих процесів. Всі  часткові процеси поділяються на дві групи:

1) основні процеси - в ході  яких виготовляється продукція,  призначена до реалізації;

2) допоміжні процеси - виготовлення продукції або надання послуг, які не реалізуються, а споживаються всередині підприємства для задоволення власних потреб. Будь виробничий процес складається з операцій і припускає наявність робочих місць. Операція - частина виробничого процесу з обробки предмета праці на одному робочому місці без переналагодження устаткування одним робітником (або бригадою робітників) за допомогою одних і тих же знарядь праці. Відповідно до угрупованням виробничих процесів операції також підрозділяються на основні і допоміжні.

Основні та допоміжні операції залежно  від ступеня участі робітника  у виробничому процесі діляться на ручні (кладка цегли), машинно-ручні (обточування деталі на верстаті), механізовані (виконуються за допомогою машини, робітник виконує обмежені функції, наприклад установку деталі на верстат), автоматизовані (без участі робітника - обробка деталей на верстатах-автоматах) та апаратурні (виконуються в спеціальних апаратах, в яких на предмет праці впливає електрична чи інша енергія, - термічні, гальванічні процеси).

Умовою оптимальної організації  виробничого процесу є його раціональний розподіл по робочих місцях і в  часі. Основним тут є поняття виробничого  циклу, який характеризує календарний  період часу, протягом якого предмет  праці проходить усі операції по перетворенню в готову продукцію. Він вимірюється в хвилинах, годинах, днях. Склад і співвідношення за часом окремих елементів виробничого циклу між собою представляють його структуру. При цьому різна продукція має різну структуру виробничого циклу. У більшості галузей з перериваним характером виробництва (машинобудування, приладобудування) відсутні природні процеси.

Основними шляхами скорочення тривалості виробничого циклу є:

1) підвищення рівня комплексної  механізації та автоматизації  виробничих процесів; скорочення часу допоміжних операцій;

2) раціональне використання внутрізмінних  перерв (суміщення операцій);

3) централізоване забезпечення  робочих місць матеріалами, інструментом  та технологічним оснащенням.

Тип виробництва є  організаційно-технічною та економічною характеристикою виробництва з точки зору рівня його спеціалізації, складу і номенклатури продукції, масштабу і повторюваності виробів у виробництві. Організація виробничого процесу передбачає необхідність враховувати особливості типу виробництва.

 

5. Підприємницькі права та обов'язки підприємства

 

Підприємницькі права  та обов'язки регламентуються в першу  чергу державними законами. Закони визначають права і обов'язки, а  також визначають компетенцію держави  у всіх сферах діяльності та межі його втручання в роботу підприємства.

Застосування державного контролю і впливу раціонально в  тих сферах, галузях, регіонах, ситуаціях  і явищах соціально-економічного життя  країни, де виникли або можуть виникнути  проблеми, не що дозволяються автоматично  самими підприємствами, в той час як рішення цих проблем настійно необхідно для нормального функціонування економіки в цілому та підприємства зокрема; підтримки соціальної стабільності в суспільстві.

Всі підприємства (приватні, кооперативні, акціонерні, комерційні та некомерційні та ін) не звільняються від державного контролю, який ведеться над:

1) доходами підприємства  та сплатою ними податків;

2) санітарним станом  виробництва;

3) призначенням продукції  та її технічним рівнем;

4) дотриманням стандартів  і технічних умов виробництва;

5) правовим захистом  найманого персоналу;

6) деякими іншими сторонами  діяльності підприємства.

Господарський і правовий контроль, причому дуже жорсткий, здійснюється у всіх країнах світу. Законодавством передбачено, що підприємство несе повну відповідальність за всі види своєї діяльності, в тому числі:

1) за дотримання інтересів  держави і прав громадян;

2) за дотримання законів;

3) за збереження навколишнього  середовища;

4) за примноження довіреного  йому державою або акціонерами  майна;

5) за підвищення ефективності виробництва.

Передбачається, що діяльність підприємства не повинна порушувати нормальних умов роботи інших підприємств і організацій, погіршувати умови життя громадян на прилеглій території, погіршувати умови праці персоналу. При цьому держава або державний орган, як правило, не відповідають за зобов'язаннями підприємства. Підприємства, у свою чергу, не відповідають за зобов'язаннями держави та інших органів.

Адміністрація підприємства зобов'язана створювати нормальні  умови праці для персоналу. Рішення з соціальних і економічних питань повинні прийматися за участю трудового колективу безпосередньо або через профспілки. Між підприємством і трудовим колективом полягає трудову угоду, в якому закріплюються взаємні зобов'язання:

1) по санітарному стану;

2) по техніці безпеки  роботи;

3) умови режиму роботи  підприємства та його підрозділів,

включаючи змінність  роботи і тривалість однієї зміни;

4) тривалість відпусток  і розміри їх оплати;

5) умови та форми  оплати праці по різним категоріям

працівників та ін

Місцеві органи влади  і некомерційні організації, а також  інші комерційні організації не мають  права втручатися у здійснення внутрішніх господарських та адміністративних функцій підприємства. Вони можуть виступати лише як органів контролю правомірності господарської діяльності підприємства, вносити свої пропозиції та вимагати виконання керівництвом підприємства чинного законодавства.

 

6. Економічна роль об'єднань підприємств

 

Господарські об'єднання (ГО) - це організаційно оформлена форма підприємств різних форм власності, які створюються з метою координації діяльності своїх учасників, об'єднання їхніх зусиль для вирішення соціальних та економічних завдань.

Основні риси ГО:

1) корпоративний тип;

2) здійснює управління  діяльністю її учасників і є вторинною структурою;

3) наявність статуту  юридичної особи;

4) мета - координація діяльності  учасників і об'єднання їх зусиль  для вирішення спільних соціальних  та економічних завдань;

5) відсутність мети  одержання прибутку;

6) тяжіння до монополізму,  що зумовлює необхідність отримання згоди Антимонопольного комітету на створення ГО;

7) загальний порядок  реєстрації;

8) добровільний вихід  учасників з ГО (за винятком державних).

Види ГО:

1. За ознакою створення

1.1. Добровільні - створюються  на договірних засадах, передбачаючи  обов'язкову наявність статуту;  учасники мають право виходу  з нього із збереженням обов'язків  за раніше укладеними договорами;

1.2. Державні - створюються  за рішенням Уряду або господарського міністерства і виконують функції органу, уповноваженого здійснювати управління діяльністю державних підприємств - учасників об'єднання;

2. За ступенем централізації  управлінських повноважень:

2.1. Асоціації - створюються з метою постійної координації господарської діяльності без надання об'єднанню права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з учасників.

2.2. Корпорації - створюються  на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів,  з делегуванням об'єднанню окремих повноважень централізованого регулювання діяльністю кожного з учасників,

2.3. Концерни - ГО, учасники якого перебувають у повній фінансовій залежності від одного або групи підприємців, який отримує значні повноваження по управлінню діяльністю інших учасників об'єднання;

2.4. Консорціум - це тимчасово  створені об'єднання підприємств  з метою досягнення його учасниками  певної спільної господарської  мети. У результаті досягнення  мети консорціум припиняє свою  діяльність.

3. В залежності від установчого документа:

3.1. Договірні (асоціації,  корпорації, промислово-фінансові групи)

3.2. Статутні (концерни  та консорціуми);

4. За галузевими ознаками

4.1. Галузеві (транспорту, зв'язку, вугільної промисловості  тощо),

4.2. Міжгалузеві (до  складу яких входять господарські організації різних галузей економіки);

5. За територіальними  ознаками:

5.1. Республіканські,

5.2. Обласні,

5.3. Міські тощо.

 

Контрольні  питання: