Экономика предприятия

У процесі відтворення  основних фондів вирішуються наступні завдання: 

1. Відшкодовуються вибувають з різних причин засоби праці з тим, щоб не допустити зменшення виробничих потужностей в галузях народного господарства, в тому числі і агропромислового комплексу. 

2. Збільшується маса  застосовуваних засобів праці  з метою створення матеріальних передумов для зростання масштабів виробництва продукції. 

3. Поліпшуються речова, технологічна і вікова структури основних фондів, відбувається їх технологічне вдосконалення з метою забезпечення подальшої інтенсифікації виробництва і підвищення його ефективності.  

Кількісна характеристика відтворення основних фондів відображається в їх балансі, який складається з  окремих галузей і підприємствам  АПК. Розрахунки ведуться з урахуванням  повної початкової вартості основних фондів за такою формулою:

Фк= Фн + Фв - Фл, где

де: Фк - вартість основних фондів, ліквідованих протягом року; 

     Фн - вартість основних фондів на початок року; 

     Фв - вартість основних фондів, що вводяться в дію протягом року; 

    Фл - вартість ліквідованих основних фондів. :

 

 

  Для більш детального аналізу  процесу відтворення основних  засобів можуть бути використані  коефіцієнт оновлення основних  фондів, коефіцієнт вибуття основних  фондів та показники оснащеності  пре підприємств основними фондами.  

 Ступінь оновлення  основних фондів вимірюється за допомогою коефіцієнтів (або відсотків) поновлення (Кобн), які показують частку введених в дію в даному періоді основних фондів (Фв) в загальній їх вартості на кінець періоду (Фк):Кобн= Фв /Фк

 

Для характеристики інтенсивності  вибуття фондів використовується коефіцієнт вибуття (Квиб), який являє собою відношення вартості вибулих протягом даного періоду основних фондів (Фл) до їх вартості на початок періоду (Фн):

Квиб =Фл /Фн

 

Оновлення та вибуття  може виражатися у відсотках, якщо відповідний коефіцієнт помножити на 100. 

Перевищення величини Кобн в порівнянні з Квиб свідчить про  те, що йде процес оновлення основних фондів.

 

6. Лізінг

 

Різновидом довгострокової оренди і ефективним методом фінансування інвестиційної діяльності є лізинг.

Лізинг - це вид оренди, якому притаманні елементи позикових операцій, що додає йому схожість з кредитом. На відміну від інших видів оренди в користування здаються не основні засоби, які перебували в експлуатації в орендодавця, а нові, спеціально придбані лізинговою компанією з метою передачі їх у користування лізингоодержувачу.

Таким чином, в операції беруть участь три сторони:

- лізингодавець (орендодавець) - організація, що набуває основні засоби у власність і передає їх у тимчасове користування за орендну плату;

- лізингоотримувач (орендар) - підприємство або підприємець, зацікавлені у використанні і придбанні основних засобів;

- продавець, в якості якого звичайно виступає підприємство - виробник об'єкта оренди (тракторів, сільськогосподарських машин, устаткування, транспортних засобів і т. д.).

Все більшого поширення  набуває фінансові лізинг, або  лізинг з повною окупністю. Протягом терміну договору основні фонди  практично повністю амортизуються, і лізингодавець за рахунок лізингових платежів відшкодовує їх вартість або її більшу частину. Термін оренди в даному випадку, як правило, збігається з термінами служби основних засобів.

Існують і інші види оренди: хайринг - середньострокова (від 1 року до 5 років), рейтинг - короткострокова (до 1 року). При короткостроковій оренді викуп орендованої техніки не передбачається.

Завдяки лізингу підприємства отримують можливість швидко і з  мінімальними інвестиційними ризиками здійснити заміну фізично і морально застарілих основних засобів.

 

 

7. Поняття виробничої  потужності підприємства, методи її визначення і показники використання

 

Виробнича потужність підприємства характеризується максимальним кількістю  продукції відповідної якості та асортименту, яке може вироблено  їм в одиницю часу при повному  використанні основних виробничих фондів в оптимальних умовах експлуатації.

Фактори, що визначають величину виробничої потужності

Виробнича потужність залежить від

- складу всього наявного, закріпленого за підприємством обладнання, за винятком резервного, з урахуванням тих робіт з модернізації, вдосконалення і поповненню обладнання, які будуть проведені протягом планового періоду.

- інструмент і пристосування. Розробка і впровадження нових, прогресивних видів інструменту дозволяє більш ефективно здійснювати технологічні процеси і тим самим скорочувати витрати часу на виготовлення продукції. Впровадження різних пристосувань скорочує, як правило, витрати допоміжного часу. І те, і інше підвищує продуктивність обладнання.

- якість і склад сировини. Виробнича потужність встановлюється виходячи з того складу сировини та матеріалів, що визначений нормальним технологічним процесом.

- від технології виробництва.

- спеціалізація підприємства. Виробничу потужність слід встановлювати виходячи з оптимальної для даного підприємства номенклатури продукції, тобто такої, яка найбільш повно і комплектно завантажує весь склад наявного на підприємстві устаткування.

- рівень нормативів продуктивності устаткування, який приймається за основу при розрахунку потужності.

- рівень організації праці та виробництва, забезпечення найбільш сприятливих умов для безперебійної та високопродуктивної роботи обладнання. Одним з елементів організації виробництва є календарний режим роботи підприємства (змінність, тривалість робочого дня, число робочих днів у році). Розрахунок потужності проводиться з встановленого для підприємства даної галузі промисловості режиму роботи.

Динамічність  потужності

Розрізняють потужність вхідну, вихідну і середню.

Вхідна потужність - це потужність на початок планового  періоду. Вона визначається на основі наявного обладнання та оснастки і результатів тих робіт по додатковому технічному оснащенню підприємства, які будуть вироблені до початку планового періоду.

Вихідна потужність - це потужність на кінець планового періоду. Вона визначається з урахуванням робіт, намічених планом з будівництва та дообладнання підприємства, а також модернізації обладнання. Вихідна потужність Мі визначається за формулою:

Ми = Мв + Мр + Мм – Мл,

де Мв - потужність що входить (на початок планового періоду); Мр - потужність, що вводиться в дію в результаті виконання будівельних і монтажних робіт; Мм - потужність, наростаюча в результаті модернізації обладнання та вдосконалення технологічних процесів; Мл - потужність, ліквідована в результаті зняття з виробництва застарілого обладнання.

Середня потужність визначається як середньозважена з величин  потужності підприємства в окремі відрізки планового періоду. При цьому  враховується величина потужності об'єктів, що вводяться в дію і вибувають  у плановому періоді, а також  терміни їх введення і виведення.

Середня потужність Мс розраховується за наступною формулою

де Тр - кількість місяців  роботи нової потужності, що вводиться  в дію в результаті будівельних  і монтажних робіт до кінця  даного планового періоду; Тм - кількість  місяців використання нарощеної потужності в результаті модернізації обладнання та вдосконалення технологічних процесів обладнання та вдосконалення технологічних процесів до кінця планового періоду; Тл - кількість місяців, протягом яких агрегати, виведені з дії, не будуть працювати в даному плановому періоді.

Зазначені три показники  потужності визначаються в тих випадках, коли на підприємстві проектується значний  обсяг капітальних витрат або  виведення з експлуатації устаткування.

Ставлення планованого  випуску продукції підприємства до його потужності визначає плановане використання виробничої потужності, а відношення фактичного випуску продукції до величини потужності характеризує досягнутий рівень її використання.

Аналіз використання виробничої потужності

Аналіз використання виробничої потужності починається з найбільш узагальнюючих показників.

 

1) Так як основним  носієм виробничої потужності  є обладнання та інші елементи  основних виробничих фондів, то  аналіз використання потужності  підприємства починається з розгляду фондовіддачі (випуск продукції, що припадає на 1 грн вартості основних виробничих фондів).

Величина фондовіддачі заздрості від реального використання обладнання і виробничих площ, а  також від зміни цін на обладнання та на виробничу продукцію.

Важливим фактором, який впливає на показник фондовіддачі, є структура основних виробничих фондів, яка визначається виходячи з частки (в загальній сумі) вартості технологічного обладнання, енергетичних і транспортних засобів, виробничих будівель і споруд та інших елементів основних фондів.

 

2) Аналіз складу устаткування

При аналізі впливу характеру  технологічного процесу на ступінь  використання виробничої потужності встановлюється частка застосовуваних на підприємстві прогресивних методів виготовлення продукції.

Аналіз прогресивності складу застосовуваного устаткування показує, яку частину автоматизовані машини, агрегати, прогресивні типи обладнання складають в загальній їх кількості, відсоток оснащення обладнання спеціальними пристроями, що підвищують технологічні режими його роботи. У ході аналізу виявляється ступінь охоплення механізацією всіх виробничих процесів.

Деяке уявлення про прогресивність складу обладнання дає його структура  за строками установки і випуску  перших партій відповідних машин  і механізмів.

 

3) Аналіз використання обладнання

Поряд з аналізом складу обладнання проводиться перевірка  ступеня його використання. Враховуючи, що частина наявного обладнання може знаходитися на складі або в цеху, але поза роботою, на підприємствах  зазвичай виявляють співвідношення між готівковим, закріпленим за виробництвом, встановленим і працюючим обладнанням.

Різниця між кількістю  наявного і працюючого обладнання, помножена на середню вироблення продукції, що припадає на одну машину, дає уявлення про розмір резервів по випуску продукції, які можуть бути приведені в дію шляхом включення в роботу всього наявного парку машин.

Про можливість збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок повного і ефективного  використання наявного парку машин  свідчать також дані про простої обладнання.

Дані про втрати часу беруться із звітних матеріалів. Показник фактичних втрат робочого часу зіставляється  не лише з планом, але і з аналогічними показниками інших підприємств. Різниця між регламентованим  за планом робочим часом і тією кількістю робочого часу, протягом якого обладнання фактично використовувалося, помножена на середню продуктивність верстата в годину, дає показник резервів збільшення випуску продукції за рахунок ліквідації позапланових простоїв часу.

 

4) Аналіз використання  часу роботи обладнання, або, як його часто називають, аналіз екстенсивного використання устаткування, необхідно доповнювати виявленням використання потужності роботи обладнання в одиницю часу. З цією метою для спеціалізованих машин і агрегатів визначають вироблення продукції в натуральному вираженні з однієї машини або з одиниці її потужності; для універсального обладнання зіставляють технологічні режими роботи на різних ділянках і підприємствах.

Для характеристики загального використання устаткування за часом  і по потужності користуються такими показниками, як виробіток продукції на один верстат, на один верстато-годину, на квадратний метр виробничої площі і на один карбованець вартості основних засобів.

 

5) Аналіз використання  виробничої площі

Для оцінки рівня використання виробничої площі застосовуються, крім того, такі показники: випуск продукції в натуральному або умовно-натуральному вираженні з 1 м2 виробничої площі; питома вага виробничої площі в загальній кількості площі, зайнятої виробничими і допоміжними службами підприємства.

 

6) Виявлення резервів  випуску продукції за рахунок  використання виробничої потужності

При аналізі використання виробничих потужностей визначають ступінь впливу на випуск продукції  кожного з показників, що характеризують використання основних фондів. Для цього встановлюють розмір відхилень фактичних показників від плану або від показників, досягнутих передовиками виробництва, і, виходячи з продуктивності обладнання або знімання продукції з одиниці виробничої площі, визначають розмір резерву випуску продукції за рахунок відхилень кожного чинника, що впливає на використання основних фондів.  

Основними шляхами поліпшення використання устаткування є:

- скорочення витрат основного часу на одиницю продукції;

- скорочення витрат допоміжного часу;