Экономика предприятия

• трудові ресурси;
• робоча сила;
• трудовий потенціал.

Трудові ресурси - це економічно активне, працездатне населення.

Згідно із законодавством України до трудових ресурсів відносять:

1) населення в працездатному віці: чоловіки 16-60 років і жінок 16-55 років, за винятком непрацездатних інвалідів війни і праці 1 і 2 групи і непрацездатних осіб працездатного віку, які отримують пенсію за віком на пільгових умовах (чоловіки 50-60 років; жінки 45-55 років);

2) населення, старше і молодше за працездатний вік, задіяне в громадському виробництві.

Робоча сила - сукупність фізичних і інтелектуальних здібностей людини, необхідних для здійснення процесів праці.

Трудовий потенціал - наявна кількість і те, яке передбачається в майбутньому, і якість трудових чинників, які мають у своєму розпорядженні суспільство (національна економіка, регіон, підприємство).

Кількісно трудовий потенціал вимірюється числом економічно активного, працездатного населення (кількістю трудових ресурсів).

Якісно трудовий потенціал вимірюється професійно-освітнім рівнем ТР.

З метою обліку наявності  і руху персоналу розраховується облікова, середньооблікова і явочна чисельність персоналу.

Облікова чисельність охоплює усіх постійних, тимчасових і сезонних працівників, прийнятих на роботу на термін більше одного дня, незалежно від того, знаходяться вони на роботі, у відпустці, відрядженню, лікарняному або ін. обставинах.

Середньооблікова чисельність працівників за місяць визначається підсумовуванням облікового складу працівників за усі дні місяця і діленням отриманого результату на кількість календарних днів в місяці.

Явочна чисельність свідчить про те, яка кількість працюючих фактично вийшло на роботу.

 

2. Кількісна оцінка трудових ресурсів і продуктивність праці

 

Для аналізу динаміки робочої сили використовують наступні показники:

1. коефіцієнт найму = відношення чисельності працівників, прийнятих на роботу впродовж року, до чисельності працівників на підприємстві впродовж року.
2. Коефіцієнт вибуття = відношення чисельності вибулих працівників впродовж року до чисельності працівників на підприємстві впродовж року.
3. Коефіцієнт обороту робочої сили = сума коефіцієнта найму і коефіцієнта вибуття.

Для аналізу раціональності використання персоналу на підприємстві використовують показники:

1. коефіцієнт використання запасу праці = відношення фактичної кількості відпрацьованих постійними працівниками людино-годин в цілому по підприємству до запасу праці.
2. Коефіцієнт трудової активності працівників = відношення відпрацьовані людино-години постійними працівниками і їх кількість.
3. Коефіцієнт виконання норм вироблення = відношення фактичного об'єму  виконаних робіт до змінної норми вироблення
4. Коефіцієнт використання робочого часу зміни = відношення фактичного чистого робочого часу зміни до нормативної тривалості зміни в годиннику (7 годин).

Під продуктивністю праці розуміють реалізована здатність конкретної праці за одиницю робочого часу робити певну кількість продукції або робіт.

Система показників продуктивності праці:

1. Повні (прямі) показники - при визначенні яких береться до уваги зроблена продукція і витрати живої праці :

1.1. Натуральні показники - визначаються діленням прямих витрат праці на об'єм зробленої продукції : технологічна трудомісткість продукції. Визначаються в натуральному вираженні по конкретному виду продукції.

1.2. Вартісні: почасова, денна  і річна продуктивність праці  - відношення вартості валової  продукції в порівняльних цінах  відповідно до відпрацьованого  годинника, людино-дня і середньорічної  чисельності працівників.

2. Неповні (проміжні) :

2.1. Абсолютні - розраховуються по окремих культурах по кожній технологічній операції діленням витраченого на цю операцію чел.-часов на площу посіву відповідної культури : витрати живої праці на 1 га посіву (1 гол.) за певний період, норма закріплення тварин за одним працівником, норма обслуговування працівником певних засобів праці.

2.2. Відносні: міра виконання норм вироблення на механізованих роботах (конноручных раотах).

 

 

3. Оплата праці

 

Ціною праці є заробітна  плата, величина якої формується під впливом попиту і пропозиції.

Сума грошей, яку працівник  отримає за свою працю, називається номінальною заробітною платою.

Принципи організації  системи заробітної плати на підприємствах:

• заробітна плата повинна відповідати кількості і якості праці працівника;
• рівень заробітної плати повинен забезпечувати працівникові відповідний рівень добробуту і матеріального забезпечення;
• повинна витримуватися диференціація зарплати залежно від умов праці і значущості галузі в економіці країни;
• темпи росту заробітної плати не повинні перевищувати темпи росту продуктивності праці.

Види заробітної плати :

• основна ЗП - залежить від результату праці працівників і визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками і доплатами в розмірах не вище встановлених чинним законодавством;
• додаткова ЗП - залежить від результатів господарської діяльності підприємства і встановлюється у вигляді премій, винагород і компенсаційних виплат, не передбачених трудовим законодавством;
• мінімальна ЗП - встановлений державою розмір плати за просту, некваліфіковану роботу, нижче за яку не може проводитися плата праці за фактично виконану повну місячну норму праці;(400 грн.);
• реальна ЗП - визначає кількість товарів і послуг, які можна купити за номінальну заробітну плату.

Основою оплати праці  на підприємстві є тарифна система, яка дозволяє вимірювати різні види робіт, їх якість і умови виконання. Тарифна система складається з трьох основних елементів: тарифної ставки, тарифної сітки і тарифно-кваліфікаційного довідника.

Тарифна ставка визначає величину оплати праці робочого відповідного кваліфікаційного розряду за одиницю часу. Вона визначається відповідно до рівня мінімальної заробітної плати.

Тарифна сітка характеризує зміну тарифних ставок залежно від кваліфікації працівника і галузевої приналежності підприємства. Для кожного кваліфікаційного розряду встановлений тарифний коефіцієнт, який показує, в скільки разів ставу цього розряду більше тарифної ставки першого розряду.

Тарифно-кваліфікаційні довідники містять перелік характеристик виконуваних робіт по їх складнощі і точність, а також вимоги до знань і практичних навичок працюючим, необхідним для їх виконання.

Види податків при виплаті ЗП:

1. Податки, що стягуються із заробітної плати і зменшують суму грошей, що виплачується працівникові :

а) Внесок до Пенсійного фонду: при ЗП до 525,0 грн. - 0,5%, більше - 2%;

б) Внесок до Фонду зайнятості - 0,5%

в) Внесок до Фонду соціального  страхування : до прожиткового мінімуму - 0,5%, більше - 1%.

г) Прибутковий податок - 15%.

 

2. Податки, які нараховуються на заробітну плату, включаються в собівартість продукції :

а) Внесок до Пенсійного фонду - 33,2%;

б) Внесок до Фонду зайнятості - 1,3%

в) Внесок до Фонду соціального  страхування - 1,5%;

г) Внесок до Фонду страхування від нещасних випадків - залежно від галузі і категорії травматизму.

 

4. Форми оплати праці (Відрядна: пряма, непряма, відрядно-почасова, відрядно-прогресивна, акордна. Почасова: проста і почасово-преміальна).

 

Форма оплати праці - механізм нарахування заробітної плати, облік кількості праці, витраченої працівниками, що забезпечує. До основних форм оплати праці відносять: почасову, відрядну і преміальну форми.

Залежно від способу  виміру оплати праці (кількості праці  або часу) розрізняють дві форми  оплати праці : відрядну і почасову.

Розмір почасової оплати праці залежить від кількості відпрацьованого часу, а відрядною - від кількості і якості зробленої працівниками продукції.

Почасова форма оплати праці застосовується, якщо неможливо або важко нормувати працю, при строго регламентованих, високомеханізованих і автоматизованих виробничих процесах, у виробництвах, що вимагають високої якості і точності виконання робіт, і там, де немає потреби стимулювати інтенсивність праці.

Головна перевага для робітника при почасовій оплаті праці полягає в тому, що він має гарантований щомісячний заробіток, не залежний від можливого зниження рівня виробництва в цей період часу. Недоліком є те, що робітник не має можливості підвищити свій заробіток шляхом збільшення особистої долі участі у виробничому процесі.

З точки зору підприємства головний недолік почасової оплати в тому, що вона не стимулює підвищення вироблення робітників. При цьому підприємство має відносну економію на заробітній платі при збільшенні виробництва продукції.

Почасову оплату праці  застосовують переважно на роботах, які важко або неможливо розрахувати  в інших, окрім часу, вимірниках.

Цю форму оплати праці  розділяють на просту і почасово-преміальну.

Проста почасова оплата праці нараховується по почасових тарифних ставках, місячних окладах за фактично відпрацьований час.

При почасово-преміальній  оплаті праці працівники окрім основного заробітку за відпрацьований час отримують ще і премії, що посилює їх матеріальну зацікавленість в результатах своєї роботи .

Відрядна форма оплати праці застосовується там, де можна встановити однозначну залежність між об'ємом зробленої продукції і кількістю витраченої праці кожного робітника або групи робітників.

З точки зору робітника  відрядна форма оплати праці має  ту перевагу, що дає можливість підвищення заробітку при збільшенні інтенсивності праці.

Для підприємства застосування відрядної системи оплати праці  дає можливість стимулювати при  необхідності вироблення робітників, а основним недоліком є можливе  зниження якості при рості вироблення.

 

Відрядна форма оплати має наступні системи: пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна і непряма.

До форм заробітної плати  відрядної системи оплати праці  відносяться:

- пряма відрядна - оплата праці робітників підвищується в прямій залежності від кількості вироблених ними виробів і виконаних робіт виходячи з твердих відрядних розцінок, встановлених з урахуванням необхідної кваліфікації;

- відрядно-преміальна - передбачає преміювання за перевиконання норм вироблення і конкретні показники їх виробничої діяльності (відсутність браку, рекламації і тому подібне);

- відрядно-прогресивна - передбачає оплату виробленої продукції в межах встановлених норм за прямими (незмінним) розцінками, а вироби понад норму оплачуються за підвищеними розцінками згідно зі встановленою шкалою, але не зверху подвійної відрядної розцінки;

- побічно-відрядна - застосовується для підвищення продуктивності праці робітників, обслуговуючих устаткування і робочі місця. Праця їх оплачується за непрямими відрядними розцінками з розрахунку кількості продукції, зробленої основними робітниками, яких вони обслуговують;

- акордна - форма заробітної плати, при якій оцінюється комплекс різних робіт з вказівкою граничного терміну їх виконання. Розмір загального заробітку по акордному наряду розраховується на основі калькуляції, яка включає перелік робіт (операцій), що підлягають виконанню, їх об'єм і розцінку на кожен вид робіт (операцій), загальну вартість виконання усіх робіт (операцій) акордного завдання, загальний розмір плати за виконання усього завдання. Акордна система оплати праці може передбачати преміювання за дострокове виконання акордного завдання. Акордна система оплати праці застосовується при проведенні робіт по ліквідації аварій, ремонту машин і устаткування, при виконанні термінових особливо важливих завдань.

 

5. Чинники і умови зміни продуктивності праці

 

Продуктивність праці  постійно змінюється під впливом  безлічі чинників і причин. Одні сприяють підвищенню продуктивності праці, інші можуть викликати зниження. Тому основним завданням організації  праці є забезпечення росту продуктивності праці. Суть росту продуктивності праці полягає в тому, що будь-які зміни в процесі праці повинні скорочувати робочий час на виробництво цього товару, збільшуючи кількість вироблюваних споживних вартостей.

Чинники продуктивності праці - це причини об'єктивної і суб'єктивної властивості, що чинять вплив і обумовлюють динаміку продуктивності праці. До чинників, що підвищують продуктивність праці відносять усе, що пов'язано з поліпшенням організації праці і виробництва, соціальних умов працівників; до тих, що знижують -неблагоприятное вплив природних умов, недоліки в організації виробництва і праці, негативний вплив негативних елементів соціальної обстановки.