Экономика предприятия

На першій стадії підприємства витрачають грошові кошти на плату рахунків за предмети праці (оборотні фонди), що поставляються. На цій стадії оборотні кошти з грошової форми переходять в товарну, а грошові кошти - з сфери звернення в сферу виробництва.

На другій стадії придбані оборотні фонди переходять безпосередньо в процес виробництва і перетворюються спочатку на виробничі запаси і напівфабрикати, а після завершення виробничого процесу - в готову продукцію (товарна форма).

 На третій стадії готова продукція реалізується, внаслідок чого оборотні фонди з сфери виробництва приходять в сферу звернення і знову набувають грошової форми. Ці засоби спрямовуються на придбання нових предметів праці і вступають в новий кругообіг (Д-Т-П-Т-Д-Т-П-Т-Д) і так далі.  Але це не означає, що оборотні кошти послідовно переходять з однієї стадії кругообігу в іншу. Навпаки, вони одночасно знаходяться в усіх трьох стадіях кругообігу. Щось в кожен момент купується, робиться, продається і знову купується. Саме це і забезпечує безперервність і безперебійність виробництва і реалізації продукції.

По функціональному  призначенню оборотний капітал  підрозділяється на оборотні виробничі  фонди і фонди звернення.

Оборотні виробничі  фонди обслуговують сферу виробництва  і матеріалізуються в предметах  праці (сировина, матеріали, паливо) і  частково в засобах праці і утілюються у виробничих запасах, напівфабрикатах власного виготовлення. Разом з цими елементами задіяними у виробничих запасах і незавершеній продукції, оборотні виробничі фонди представлені також витратами майбутніх періодів, необхідними для створення заділів, установки нового устаткування. Виробничі фонди (основні і оборотні) є матеріальною основою виробництва. Оборотні виробничі фонди мають ряд особливостей :

- повністю витрачаються в одноразовому виробничому циклі;

- зазнають зміну своєї натурально-речової форми і втрачають споживну вартість;

- кругообіг залежить від виробничого циклу (може бути декілька кругообігу в рік);

-переносять свою вартість цілком і відразу на готовий продукт.

Фонди звернення не беруть участь в процесі виробництва, і їх призначення полягає в забезпеченні ресурсами процесу звернення, в обслуговуванні кругообігу засобів підприємства і досягненні єдності виробництва і звернення. Фонди звернення складаються з готової продукції і грошових коштів.

Об'єднання оборотних виробничих фондів і фондів звернення в єдину категорію обумовлене призначенням і суттю оборотних коштів, мета яких забезпечення безперервності процесу відтворення.

Особливістю оборотного капіталу є те, що він не витрачається, не споживається, а авансується, що припускає повернення засобів після кожного виробничого циклу або кругообігу що включає виробництво продукції, її реалізацію, отримання виручки. Економічна суть оборотних коштів визначається їх роллю в забезпеченні безперервності процесу відтворення, в ході якого вони проходять сферу виробництва і звернення.

 

Стадії кругообігу оборотного капіталу	Грошова (постачання) Д-Т	Продуктивна (виробництво) Т-П-Т	Товарна (реалізація) Т-Д
Форми змін авансованої  вартості	грошова товарна	товарна продуктивна товарна	товарна грошова
Кругообіг авансованих  засобів і фондів п/п	Д-ПЗ фонди обігу	ПЗ-П-ГП оборотні виробничі  фонди	ГП-Д фонди обігу

 

Стадії і форми кругообігу оборотного капіталу 

Д - гроші, Т - товари, П - виробництво, ПЗ - виробничі запаси, ГП -готовая продукція.

 

Кругообіг капіталу здійснюється безперервно, безперервно відбувається і постійна зміна авансованої  вартості. В той же час оборотний  капітал в різних формах є присутнім  на всіх стадіях, забезпечуючи безперервність процесу виробництва.

Важливу роль в організації кругообігу фондів грають власні оборотні кошти, які спочатку виділяються із складу статутного (складочного, пайового) капіталу (у господарських суспільств, товариств, виробничих кооперативів) або фонду (на унітарних і федеральних казенних підприємствах). Аж до вступу виручки від реалізації продукції ці оборотні кошти служать джерелом фінансування поточних виробничих запасів і витрат.

 

6. Мінімізація потреби у виробничих запасах і чинники поліпшення використання оборотного капіталу

 

 На сучасному етапі відбувається поступове дооснащення більшості підприємств АПК оборотними коштами, хоча досягнутий рівень ще далекий від докризового і нормативного. Більшість вітчизняних агропромислових підприємств ще як і раніше відчувають гострий дефіцит оборотних фондів і оборотних коштів в цілому.

Найважливішими  умовами росту оснащеності підприємств АПК, оборотними коштами є: підвищення економічної ефективності агропромислового виробництва і на цій основі забезпечення розширеного відтворення матеріальних запасів власного виготовлення (насіння, кормів, молодняка тваринних, органічних добрив) і придбання на стороні необхідної кількості покупних матеріальних цінностей (нафтопродуктів, мінеральних добрив і кормів, хімічних засобів захисту рослин і тваринних, запасних частин і так далі).

Найважливішими  шляхами підвищення ефективності використання оборотних виробничих фондів на підприємствах АПК є:

 * забезпечення нормативної потреби в цих фондах при раціональній їх поелементній структурі;

* підвищення науково-технічного рівня кожного елементу оборотних фондів з метою забезпечення його високого виробничого потенціалу;

* застосування інтенсивних ресурсо- і енергозбережних технологій використання оборотних фондів, що забезпечують високу фондовіддачу і рентабельність виробництва;

* впровадження прогресивних форм організації використання оборотних фондів, включаючи найбільш досконалі форми і розміри підприємств АПК і їх структурних підрозділів, наукову організацію і мотивацію праці працівників;

* вивчення і практичне використання ринкової кон'юнктури з метою високої міри відшкодування вартості спожитих оборотних фондів прибутками від реалізації товарної продукції на сторону.

 

7. Нормування ОБС

 

Метою  нормування   є   визначення   раціонального   розміру оборотних коштів, що відволікаються на певний термін в сферу  виробництва  і сферу звернення.

Існують декілька методів  розрахунку  нормативів  оборотних  коштів: метод прямого рахунку, аналітичний  і коефіцієнтний. Метод  прямого  рахунку є найбільш  точним, обгрунтованим,  але   в той же час   досить трудомістким. Він заснований на визначенні  науково-обгрунтованих норм  запасу  по окремих елементах оборотних коштів і нормативу оборотних коштів,  т.  е. вартісного вираження запасу, який розраховується  по  кожному  елементу  (приватні  нормативи)  і в цілому   по   нормованих   оборотних   коштах  (сукупний норматив).

Аналітичний (економічний) метод  припускає укрупнений  розрахунок оборотних коштів у розмірі їх середньо  фактичних залишків.  Цей метод припускає  облік   різних   чинників,   що впливають   на   організацію   і формування оборотних коштів, і  використовується  в  тих  випадках,  коли  не передбачаються істотні зміни в умовах роботи підприємства і  коли засоби, вкладені в  матеріальні  цінності  і  запаси,  займають  велику питому вагу.

Коефіцієнтний метод заснований на визначенні нового нормативу на базі наявного з урахуванням поправок на плановану зміну обсягів виробництва і збуту продукції,  на  прискорення оборотності оборотних коштів.  При застосуванні цього методу усі запаси і витрати підприємства підрозділяють на:

  - залежні від зміни об'єму виробництва – сировина,  матеріали,  витрати      на незавершене виробництво і готову продукцію на складі;

  - не залежні від росту об'єму виробництва – запасні частини, малоцінні і      быстроизнашивающиеся предмети, витрати майбутніх періодів.

По  залежних  від  обсягу  виробництва  елементах  оборотних  коштів потреба планується виходячи з їх розмірів у базисному році, темпів  росту виробництва і можливого прискорення оборотності  оборотних коштів.  По інших елементах запасів і витрат планова  потреба  визначається  на рівні їх середньо фактичних залишків [5].

Основним  методом  визначення  планової   потреби   в   оборотних засобах являється метод прямого рахунку. Процес нормування включає:

1) розробку норм запасу по окремих видах товарно-матеріальних цінностей усіх елементів нормованих оборотних коштів;

2) визначення частих нормативів по кожному елементу оборотних коштів;

3)  розрахунок  сукупного  нормативу  по  власних  нормованих  оборотних коштах.

Норми оборотних коштів —  це  об'єм  запасу  по  найважливіших товарно-матеріальних цінностях, необхідним підприємству для забезпечення  нормальної, ритмічної   роботи.   Норми   —   це   відносні   величини,    які встановлюються в днях запасу або у відсотках до певної бази  (товарній продукції, об'єму основних  фондів)  і показують тривалість періоду, забезпеченого цим видом матеріальних ресурсів. Як правило,  вони встановлюються на певний період  часу  (квартал,  рік),  але  можуть діяти і впродовж тривалішого періоду.

Норми встановлюються окремо  по  наступних  елементах  нормованих оборотних коштів:

  - виробничим запасам;

  -    незавершеному    виробництву    і    напівфабрикатам    власного

    виготовлення;

  - витратам майбутніх періодів;

  - запасам готової продукції на складі підприємства.

Розглянемо розрахунок норм на прикладі виробничих запасів  і  готової продукції.

Норма в днях по виробничих запасах (сировині, основним  матеріалам, покупним  напівфабрикатам)  встановлюється  по  кожному  виду   або   групі матеріалів і включає час, необхідний для :

  -   вивантаження,   приймання,    складування    і    лабораторного    аналізу (підготовчий запас);

  - знаходження сировини і матеріалів на складі у вигляді  поточного  і  страхового (гарантійного) запасу;

  -  підготовки  до  виробництва,  пов'язаної  з  витримкою  сировини,   сушкою розігріванням, відстоєм  і іншими  подібними операціями (технологічний   запас);

  - знаходження матеріалів в дорозі і  часу  документообігу  (транспортний запас).

 

Контрольні  питання:

1.Оборотні кошти та їх кругообіг

2. Склад оборотних  засобів

3. Методи оцінки запасів

4. Сутність стадій кругообігу

5. Показники ефективності використання оборотних засобів

6. Умови зростання оснащеності підприємств АПК оборотними коштами

7. Методи  розрахунку  нормативів  оборотних коштів

 

Література:

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - К.: КНЕУ, 2002. – 624 с.

2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2000. – 355 с.
3. Покропивний С.Ф. «Економіка підприємства», 2000.
4. Мельник Л.Г., Каринцева А.И. Экономика предприятия Конспект лекций. –Сумы: ИТД «Университетская книга», 2002. – 400 с.
5. Саблук П.Т. реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва. – К.: ІАЕ УААН, 1999.
6. Харів П.С. Економіка підприємства – Збірник задач та тестів, Київ,2002.
7. Про стратегію трансформації АПК і забезпечення продовольчої безпеки України. Наукова доповідь / За ред. І.І. Лукінова та П.Т.Саблука // Економіка АПК. - 2000. - №8. - С. 3-36.

 

ТЕМА 5

ТРУДОВІ РЕСУРСИ  І ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ

 

ПЛАН:

1. Сутність трудових ресурсів та їх характеристика.

2. Кількісна оцінка трудових ресурсів і продуктивність праці

3. Оплата праці.

4. Форми оплати праці (Відрядна: пряма, непряма, відрядно-почасова, відрядно-прогресивна, акордна. Почасова: проста і почасово-преміальна).

5. Чинники і умови зміни продуктивності праці

6. Шляхи підвищення продуктивності праці.

7. Заміна живої праці капіталом (самост-но)

 

Мета: засвоєння студентами матеріалу про суть трудових ресурсів, кількісну оцінку, формувань знань про продуктивність і оплату праці

 

1. Сутність трудових ресурсів та їх характеристика

 

Праця разом з капіталом  і природними ресурсами є найважливішим  чинником виробництва.

У широкому розумінні праця - цілеспрямована діяльність людини з приводу створення матеріальних і духовних благ.

У вузькому розумінні  під працею розуміють розумові і фізичні витрати, які створюються людьми в процесі виробництва.

Формування трудових чинників пов'язане з трьома ключовими категоріями: