Экономика предприятия

 

1. Сутність авансованого капіталу і його структура

 

Категорія авансованого капіталу підприємства є однією з  найважливіших в системі економічних  категорій ринкової економіки.

Сутність авансованого капіталу може бути розкрита на основі теорії відтворення чинників виробництва (виробничих ресурсів). Адже відомо, що для того, щоб почати яке-небудь виробництво, потрібна певна сума грошових коштів, отже, саме вони є первинною формою капіталу. Проте, щоб організувати виробництво, капітал з грошової форми повинен перейти у виробничу. Така метаморфоза капіталу здійснюється через придбання за грошові кошти виробничих ресурсів (засобів праці, предметів праці, землі, робоча сила).

В процесі виробництва  використовуються ресурси (основні  і оборотні засоби, земля, праця), які мають загальні риси, які дозволяють їх об'єднати в авансований капітал.

Такими рисами є:

1. властивість кожному ресурсу (землі, праці, капіталу) грошової (вартісною) оцінки;
2. незамінність кожного з ресурсів іншими засобами і неможливість здійснення процесу виробництва за відсутності будь-якого з них;
3. можливість вивільнення з процесу виробництва з метою продажу, обміну, звільнення з місця роботи і тому подібне;
4. відробіток ресурсів в процесі виробництва і потреба в їх відтворенні;
5. необхідність в авансуванні грошових коштів для придбання цих ресурсів, підтримки їх у функціонуючому стані.

Таким чином, авансований капітал аграрних підприємств можна визначити як сукупність авансованих органічно взаємопов'язаних ресурсів, узятих на всіх стадіях їх кругообігу, які забезпечують функціонування підприємства по усіх напрямах його діяльності.

Авансований капітал  підприємства представлений його активами, які відображаються у формі 1 «Баланс».

Активи — це ресурси авансованого капіталу, які контролюються підприємством і використання яких, як очікується, забезпечить отримання в майбутньому певної економічної вигоди.

Структура авансованого капіталу — це склад і співвідношення його елементів (статей активу балансу).

Відповідно до П(С) БУ 1 активи підприємства (авансований капітал) в згаданій формі 1 представлені трьома розділами:

1) безповоротні активи;

2) оборотні активи;

3) витрати майбутніх періодів.

Структурними елементами безповоротних активів є нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші безповоротні активи.

Нематеріальні активи і  основні засоби відображаються за первинною (переоціненою) і залишковою вартістю, приводиться також сума їх зносу. Проте в підсумок балансу ці ресурси включаються за залишковою вартістю.

Довгострокові фінансові  інвестиції — це такі фінансові  інвестиції, які здійснюються на період більше за один рік, наприклад ті, які  враховуються по методом участі в капіталі інших підприємств.

У елементі «Довгострокова дебіторська заборгованість» відображається заборгованість юридичних і фізичних осіб, яка буде погашена після 12 міс. з дати балансу.

Відстрочені податкові  активи — це сума податку на прибуток, який підлягає відшкодуванню в наступних періодах, і виникла в результаті тимчасової різниці між облікової і податкової базами оцінки.

Структура другого розділу  авансованого капіталу (активів) детально була розглянута в темі 4.

У розділі «Витрати майбутніх періодів» приводять суму витрат, які понесені в поточному або в попередніх звітних періодах, але належить до наступних звітних періодів.

Як бачимо, перших два  складові елементи авансованого капіталу розміщено за принципом їх зростаючої ліквідності.

Ліквідність - здатність ресурсів перетворюватися на готівку з відповідною швидкістю.

Групи активів по ліквідності:

1. Активи, які мають моментальну (абсолютну) ліквідність — грошові кошти і їх еквіваленти.

2. Активи, які швидко реалізуються : поточні фінансові інвестиції, векселі, депозитні сертифікати, засоби в розрахунках, інша дебіторська, тварини на вирощуванні і відгодівлі.

3. Активи, які повільно реалізуються, — виробничі запаси, готова продукція, частина дебіторської заборгованості.

4. Активи, які важко реалізуються, — нематеріальні активи, основні засоби, незавершене будівництво, незавершене виробництво, довгострокова дебіторська заборгованість і довгострокові фінансові інвестиції.

Необхідно сказати, що у  баланс річних звітів підприємств не включається одно із засобів виробництва - земля. Це станеться тоді, коли буде створений повноцінний ринок землі і коли аграрні підприємства матимуть можливість використовувати її як об'єкт запоруки і при необхідності придбавати або продавати належні їм земельні ділянки.

Ресурс праці відображається в авансованому капіталі через авансований  фонд оплати праці, яка частково представлена сумою середньорічних залишків засобів  на заробітну плату у складі незавершеного  виробництва, молодняка тварин і  тварин на відгодівлі і готовій продукції.

Фактичний авансований фонд оплати праці визначається відношенням фактично виплачених працівникам коштів на оплату праці до коефіцієнта обороту оборотних фондів.

 

2. Джерела формування авансованого капіталу, його класифікація і відмінність від категорії виробничого потенціалу

 

В умовах ринкової економіки  аграрні підприємства можуть використовувати  декілька джерел формування авансованого капіталу.

Найголовнішим джерелом є власні засоби підприємства, які матеріалізуються в його майно і частково функціонують у сфері звернення. Але нерідко аграрні підприємства не мають достатніх власних засобів для інвестування виробництва, яке диктується виробничою необхідністю, тому вони прибігають до кредитів банку, випуску власних облігацій і тому подібне, притягаючи тим самим позиковий капітал для формування свого авансованого капіталу в обмін на виплату відсотків.

В окремих випадках джерелами  формування авансованого капіталу можуть бути пайові внески засновників (учасників) підприємства, грошові кошти, що поступають як пожертвування, добродійні і спонсорські внески.

Крім того, аграрні  підприємства можуть притягати акціонерний  капітал, тобто засоби інших юридичних  і фізичних осіб, віддаючи їм частину  власності в активах підприємства і виплачувавши цим особам дивіденди за рахунок власного прибутку. Таке залучення може відбуватися через емісію і вільний продаж акцій або через прийняття до складу акціонерів підприємств-кредиторів по кратко-и довгострокових боргах. На суму таких боргів зменшуються зобов'язання підприємства і одночасно на цю ж суму збільшується його власний капітал, проте власниками цієї частки власного капіталу стають колишні кредитори. Підприємство може також збільшити свої виробничі ресурси за рахунок оренди землі, техніка, поголів'я тваринних, багаторічних культурних насаджень.

В умовах ринку одним  з джерел підвищення вартості майна  і збільшення власних засобів  підприємств може стати інфляція. Ці додаткові грошові кошти можуть бути реінвестовані в основні  засоби або в інші ресурси. Проте  таке джерело формування авансованого капіталу не надійне, не стабільне і частіше може бути зі знаком «мінус», коли подорожчання внаслідок інфляції ресурсів, які придбають аграрні підприємства, відбувається вищими темпами в порівнянні з інфляційним приростом грошової маси підприємства від реалізації зробленої ними продукції.

Це дозволяє класифікувати  їх за критерієм сфери застосування. На кожному підприємстві елементи авансованого капіталу можуть функціонувати в  чотирьох сферах (рис. 1).

 

 

 

 

 

Рис.1. Класифікація авансованого капіталу за сферами застосування

Співвідношення між  цими сферами може бути різне, як і  неоднаковим може бути співвідношення між структурними елементами авансованого капіталу в кожній з виділених сфер. Ця обставина чинить дуже істотний вплив на результати господарської діяльності аграрних підприємств.

Водночас набула широкого застосування категорія ресурсного потенціалу, яка за своїм змістом близька до категорії авансо-ваного капіталу, але не тотожна їй.

Ресурсний потенціал  — це сукупність органічно поєднаних ресурсів, взятих на стадії виробництва, які здатні забезпечувати задоволення потреб в обсязі і асортименті, що залежить від розміру та умів функціонування цих ресурсів. З наведеного визначення видно, що категорія виробничого потенціалу відрізняється від категорії авансованого капіталу насамперед тим, що до його складу входять лише виробничі ресурси і не беруться до уваги ресурси сфери обігу, фінансові інвестиції та об' єкти соціальної сфери. Крім того, у виробничому потенціалі основні засоби відображаються не за залиш-ковою вартістю, як в авансованому капіталі, а за первісною. За якірно іншою методологією відображаються у виробничому потенціалі трудові ресурси. Тут береться їх фондовий аналог шля-хом капіталізації фонду сплати праці на норму капіталізаціїі.

 

3. Позиковий капітал і критерій доцільності його залучення

 

Позиковий капітал — це частина авансованого капіталу, сформована за рахунок ще не повернених позикових джерел, які мають бути відшкодовані кредиторам через певний термін в обумовленій формі.

Позиковий капітал відображається в пасиві балансу бухгалтерської звітності підприємств, зокрема  в таких розділах його, як 2 «Забезпечення  наступних витрат і платежів» (частково), 3 «Довгострокові зобов'язання», 4 «Поточні зобов'язання» і 5 «Доходу майбутніх періодів».

Залежно від джерела  позикового капіталу підприємства формують відповідні структурні елементи авансованого капіталу. Так, довгострокові банківські кредити спрямовуються на формування основного капіталу, а короткострокові — як правило, на поповнення оборотного капіталу.

Доцільність залучення  позикового капіталу визначається по формулі норми прибутку на власний  капітал (Пск) :

Пск = (ОП-ПП)/СК

де ОП — операційний  прибуток; ПП — сума погашених відсотків за кредит; СК — власний капітал підприємства.

чи

Пск = Рак(Рак-Зп)

де Рак - рентабельність авансованого капіталу (Операційний  прибуток/АК); ЗК - позиковий капітал, СК - власний капітал, Зп - ставка по позиковому капіталу, коефіцієнт.

Друга частина цієї формули(Рак-Зп) характеризує ефект фінансового ливериджа, який характеризує необхідність використання позикового капіталу.

Позитивне значення цього  ефекту вказує, на яку величину виросте  рентабельність власного капіталу, а  негативне - на оборот.

Перший множник цієї частини формули (ЗК/СК) називають коефіцієнтом фінансового ливериджа. Він характеризує величину позикового капіталу, яка доводиться на одиницю вартості власного капіталу.

Другий множник (Рак-Зп) називають диференціалом фінансового ливериджа. Якщо він більше нуля, то використання позикового капіталу забезпечити підвищення рентабельності власного капіталу.

Якщо диференціал фінансового  ливериджу дорівнює нулю, підприємству також вигідно притягати позиковий  капітал, оскільки це сприятиме розширенню масштабів виробництва, створенню  нових робочих місць, забезпеченню безперервності виробництва і ріст маси прибутку.

 

4. Вартісна оцінка авансованого капіталу

 

З економічної точки  зору авансова-ним капіталом є  всі нематеріальні, матеріальні  і грошові ресур-си, що використовуються підприємством для забезпечення всіх видів діяльності. Але щоб  мати уяву про величину авансованого капіталу, його слід оцінювати за повною економічною вартістю цих ресурсів. Остання має здійснюватися так, щоб можна було реально судити про розмір авансованого капіталу, одержувати необхідну інформацію про ліквідність підприємства і його плато-спроможність, тобто віддзеркалювати фактичний фінансовий стан підприємства і містити вихідні дані для його аналізу. Така інформа — ція в умовах ринкової економіки має велике значення для побудови ефективних економічних відносин з партнерами — банками, постачальниками і споживачами, з потенційними інвесторами.

У активах балансу  вартісна оцінка основних засобів як головного структурного елемента необоротних  активів здійснюється, як відомо, за первісною (переоціненою) вартістю і  залишковою вартістю, і саме за останньою сморід включаються в підсумок ба-лансу. Важливо, що підприємства можуть здійснювати переоцінку основних засобів, інших необоротних активів, що дає змогу зні -велювати вплив інфляції, а за необхідності — і дефляційних проце-сів. Разом це забезпечує об' єктивність вартісної оцінки необоротних активів, і насамперед, основних засобів і нематеріальних ресурсів [28].