Экономика предприятия

Методологія вартісної  оцінки оборотних активів вітчизняних  підприємств, у тому числі й кредитних, істотно наближена до норм міжнародних  стандартів бухгалтерського обліку.

Істотні позитивні зміни  відбулися у вартісній оцінці поточ-ної дебіторської заборгованості за продукцію, товари і послові-гі. Якщо раніше до введення нових бухгалтерських стандартів вона оцінювалася за її фактичною величиною, то тепер, згідно з П (С) БО 10 «Дебіторська заборгованість», до підсумку ба-лансу ця заборгованість включається за чистою реалізаційною вартістю.

Визначається чиста  реалізаційна вартість як різниця між  торбою поточної дебіторської заборгованості за продукцію, това-ри, роботи, послуги і резервом сумнівних боргів. Величина останнього розраховується виходячи з платоспроможності окре-мих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгова-ності, за якої здійснюються її групування за рядками непогашення з наступним встановленням коефіцієнтів сумнівності для кожної групи такої заборгованості. Ці коефіцієнти зростають із збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Для кількісного визначення резерву сумнівних боргів (Рсб) мож-на скористатися формулою:

де ПЗі — потокова дебіторська заборгованість i —  ої групи; Ксу і — коефіцієнт сумнівності i — ої групи дебіторської огорожа-гованості.

За умови виникнення безнадійної дебіторської заборгованості за товари, продукцію, послуги, щодо якої минувши рядків позовної давності або існує впевненість про її неповернення боржником, то така заборгованість виключається з активів підприємства й одночасно зменшується на її торбу резерв сумнівних боргів. Іншу безнадійну дебіторську заборгованість після списання з балансу відносять до складу інших операційних витрат.

Більш досконалою стала  і вартісна оцінка фінансових інвести - цій. Якщо смороду раніше оцінювалися  за фактичною собівартістю, то тепер, згідно з П(С) БО 12 «Фінансові інвестиції», при їх оцін - ці враховується зниження ринкової вартості внаслідок зменшен-ня корисності.

Практична реалізація викладених методологічних та мето-дичних підходів до оцінки окремих елементів авансованого капіталу дає змогу значно підвищити  аналітичність балансу і сприяє об' єктивній оцінці майнового та фінансово - економіч -ного стану підприємств.

 

5. Власний капітал аграрних підприємств і їх платоспроможність

 

Під власним капіталом розуміють частину авансованого капіталу, яка сформована за рахунок різних джерел, є власністю підприємства і кількісно визначається як різниця між його активами і зобов'язаннями (позиковим капіталом).

Відповідно до П(С) БУ 1 «Баланс», власний капітал відображається в першому розділі пасиву балансу  і складається з:

* статутного капіталу — зафіксована в засновницьких документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) в капітал підприємства;

• пайового капіталу — сума пайових внесків членів підприємств (споживчих кооперативів, СХП, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок), яка передбачена засновницькими документами.

• додаткового вкладеного капіталу — сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість.

• іншого додаткового капіталу — це сума дооцінки активів, вартість безоплатно отриманих активів підприємством від інших юридичних або фізичних осіб;

• резервного капіталу — сума резервів, створених відповідно до засновницьких документів за рахунок прибутку підприємства. Використовується резервний капітал для покриття збитків, непередбачених витрат і тому подібне;

• нерозподіленому прибутку (непокритого збитку) — сума прибутку, що реінвестується в підприємство, або сума непокритого збитку. Це, по суті, прибуток, який залишається після виплати дивіденди і відрахувань на поповнення резервного капіталу. Що стосується непокритого збитку, то його сума відображається в дужках і віднімається при визначенні величини власного капіталу;

• неоплаченого капіталу — це заборгованість власників (учасників) по внесках в статутний капітал. Сума такої заборгованості вказується в дужках і віднімається при визначенні підсумку власного капіталу;

• вилученого капіталу — фактична собівартість акцій власної емісії акціонерних товариств або доль, викуплених суспільством у своїх учасників. Сума вилученого капіталу вказується в дужках і віднімається при визначенні величини власного капіталу.

Процентне співвідношення між окремими складовими власного капіталу називають структурою цього капіталу. При її визначенні неоплачений і вилучений капітал, непокритий збиток до уваги не беруться.

Відповідно до ділення  активу балансу за критерієм ліквідності  здійснюють ділення на чотири групи  зобов'язань підприємства за критерієм  терміновості їх погашення.

До першої групи відносять термінові зобов'язання: розрахунки по оплаті праці, з бюджетом і по позабюджетних платежах, виданих векселям, по страхуванню, кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк.

До другої групи відносять короткострокові зобов'язання: короткострокові кредити банків, короткострокові залучені кошти, частина заборгованості по довгострокових позиках, яка має бути погашена в поточному році, розрахунки з кредиторами за товари, роботи, послуги, термін оплати яких не настав.

До третьої групи відносять довгострокові зобов'язання: довгострокові кредити банків і довгострокові фінансові зобов'язання, відстрочені податкові зобов'язання.

До четвертої групи відносять постійні пасиви — джерела власних і прирівняних до них засобів.

За умови, що виділені групи активів перевищують або  дорівнюють відповідним групам пасиву балансу, вважається, що баланс є ліквідним, тобто підприємство цілком платоспроможне, і навпаки. Якщо невідповідність виникла лише по окремих групах активів і пасивів, то підприємство є лише частково платоспроможним.

ПОКАЗНИКИ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ :

Коефіцієнт  загальної ліквідності (Кілок) визначається з вираження:

де ОА — оборотні активи; ТЕ — поточні зобов'язання.

Коефіцієнт  швидкої (поточною) ліквідності (Кбл) розраховується за формулою:

де ДС - грошові кошти і їх еквіваленти, ТФИ - поточні фінансові інвестиції, ДЗ - дебіторська заборгованість

Коефіцієнт  моментальної (абсолютною) ліквідності (Кмл) визначається з вираження:

де ДС — грошові  кошти і їх еквіваленти в національній і іноземній валюті.

Оптимальне значення цих коефіцієнтів складає відповідно до 2; 0,8-1 і 0,5-0,6.

 

6. Ефективність використання авансованого капіталу

 

Для оцінки ефективності використання авансованого капіталу доцільно використовувати часткові і узагальнювальні (інтегральні) показники.

Часткові показники:

1. Показники абсолютної ефективності виробництва. Вони характеризують ефективність використання головного ресурсу підприємства — землі і визначаються окремим діленням валової продукції, чистої продукції, товарної продукції і валового прибутку на фізичну площу сільськогосподарських угідь.

2. Відносні показники ефективності використання вживаних ресурсів. До них відносять фондовіддачу основних виробничих фондів, фондовіддачу оборотного капіталу, річну продуктивність праці і землеотдачу.

3. Показники ефективності використання виробничих ресурсів. Зарплатоотдача (валова продукція, розділена на фактичний фонд оплати праці), амортоотдача (відношення валової продукції до амортизації), материалоотдача (валова продукція, розділена на матеріальні витрати, сформовані за рахунок використаних оборотних фондів), рентабельність виробництва.

4. Показники ефективності додаткових вкладень у виробничі ресурси:

коефіцієнт  ефективності додаткових вкладень в  авансований капітал (Як) :

де ВП1 і ВП0 — середньорічні  обсяги виробництва валової продукції  з 1 га сільськогосподарських угідь  відповідно в звітному і базовому періодах (середньорічні дані доцільно обчислювати за періодами 3-5 років); АК1 і АК0 — середньорічна величина авансованого капіталу на 1 га сільськогосподарських угідь у відмічених періодах.

коефіцієнт  ефективності додаткових поточних виробничих витрат визначається відношенням приросту валової продукції до приросту поточних витрат в сільськогосподарському виробництві;

коефіцієнт  окупності прибутком додаткових поточних витрат визначається як відношення приросту валового прибутку в звітний період до приросту витрат на реалізовану продукцію в цей період.

 

УЗАГАЛЬНЮЮЧІ ПОКАЗНИКИ:

1. Норма прибутку на авансований капітал = Чистий прибуток / АК
2. Норма прибутку на власний капітал = Чистий прибуток / власному капіталу
3. Норма прибутку оборотного капіталу
4. Норма прибутку основного капіталу

 

Контрольні  питання:

1. Що таке авансований  капітал?

2. Структурні елементи  авансованого капіталу

3. Джерела формування авансованого капіталу

4.  Класифікація авансованого капіталу за сферами застосування

5. Склад власниого капіталу аграрних підприємств

6.Показники оцінки ефективності використання авансованого капіталу

 

Литература:

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - К.: КНЕУ, 2002. – 624 с.
2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2000. – 355 с.
3. Покропивний С.Ф. «Економіка підприємства», 2000.
4. Мельник Л.Г., Каринцева А.И. Экономика предприятия Конспект лекций. –Сумы: ИТД «Университетская книга», 2002. – 400 с.
5. Саблук П.Т. реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва. – К.: ІАЕ УААН, 1999.
6. Харів П.С. Економіка підприємства – Збірник задач та тестів, Київ,2002.
7. Про стратегію трансформації АПК і забезпечення продовольчої безпеки України. Наукова доповідь / За ред. І.І. Лукінова та П.Т.Саблука // Економіка АПК. - 2000. - №8. - С. 3-36.

 

 

ТЕМА 8

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ІНВЕСТУВАННЯ

 

ПЛАН:

1.Економічна сутність інвестицій.

2.Динаміка інвестування.

3. Класифікація інвестицій.

4. Оцінка інвестицій в часі і їх ефективність

5. Інноваційна форма інвестицій

 

Мета: засвоєння студентами матеріалу про економічну суть інвестицій і методичне забезпечення їх оцінювання.

 

 

1. Економічна сутність інвестицій

 

Закон України "Про  інвестиційну діяльність" визначає інвестиції як усі види майнових і інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницькою і іншій діяльності, внаслідок чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційна  діяльність — це комплекс заходів і дій фізичних і юридичних осіб, які вкладають власні кошти (у матеріальній, фінансовій або іншій майновій формі) з метою отримати прибуток.

Інвестор — це суб'єкт інвестиційної діяльності, який приймає рішення і вкладає власні, позикові і залучені кошти в об'єкти інвестування.

Суб'єктами інвестиційної  діяльності можуть бути державні органи влади, фізичні і юридичні особи України і інших держав.

Об'єктом інвестиційної діяльності є майно в різних формах, на яке витрачені інвестиції і яке використовується для отримання прибутку : основні і оборотні засоби, цінні папери, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, майнові права.

Під інвестиціями або капіталовкладеннями в найзагальнішому сенсі розуміється тимчасова відмова економічного суб'єкта від споживання наявних у нього у розпорядженні ресурсів (капіталу) і використання цих ресурсів для збільшення в майбутньому свого добробуту.

Економічна  природа інвестицій обумовлена закономірностями процесу розширеного відтворення і полягає у використанні частини додаткового громадського продукту для збільшення кількості і якості усіх елементів системи продуктивних сил суспільства. Джерелом інвестицій є фонд накопичення, або частина національного доходу, що зберігається, направляється на збільшення і розвиток чинників виробництва, і фонд відшкодування, використовуваний для оновлення зношених засобів виробництва у вигляді амортизаційних відрахувань.

Простим прикладом інвестицій виявляється витрачання грошових коштів на придбання майна, що характеризується істотно меншою ліквідністю, - устаткування, нерухомості, фінансових або інших внеоборотных активів.

Основними ознаками інвестиційної діяльності, що визначають підходи до її аналізу, є:

• безповоротність, пов'язана з тимчасовою втратою споживчої цінності капіталу (наприклад, ліквідності).
• очікування збільшення початкового рівня добробуту.
• невизначеність, пов'язана з віднесенням результатів на відносно довгострокову перспективу.