Напрямки прискорення обігу оборотних коштів на прикладі підприємства ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»

Оборотні кошти виступають перш за все як вартісна категорія: на практиці вони не є матеріальними цінностями, бо з них не можна виробляти готову продукцію. Будучи вартістю в грошовій формі, оборотні кошти вже в процесі кругообігу приймають форму виробничих запасів незакінченого виробництва, готової продукції. Оборотні кошти не витрачаються, не споживаються, а авансуються з тим, щоб повернутися після одного кругообігу і вступити в іншій; оборотні фонди безпосередньо беруть участь в створенні нової вартості, а оборотні кошти - побічно, через оборотні фонди. В процесі кругообігу оборотні кошти утілюють свою вартість в оборотних фондах і тому за допомогою останніх функціонують в процесі виробництва, беруть участь у формуванні витрат виробництва. [21]

Оборотні кошти постійно знаходяться у всіх стадіях діяльності підприємства, тоді як оборотні фонди проходять виробничий процес, замінюючись все новими партіями сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів.

Оскільки оборотні кошти  включають як матеріальні, так і  грошові ресурси, від їх організації і ефективності використовування залежить не тільки процес матеріального виробництва, але і фінансова стійкість підприємства.

 

 

3.2. Джерела формування оборотних  коштів

 

Ефективна робота підприємства - це досягнення максимальних результатів при мінімальних витратах. Мінімізація витрат - це, у першу чергу, оптимізація структури джерел формування оборотних коштів підприємства, тобто розумне сполучення власних і кредитних ресурсів. [32]

За     Горфинкелем  В.Я.,     джерела   формування    оборотних     коштів

поділяються на:

- власні та прирівняні  до власних;

- залучені;

- позичкові оборотні кошти (кредити). [29]

Власні оборотні кошти  – це кошти, що постійно знаходяться  в розпорядженні підприємства і  сформовані за рахунок власних ресурсів (прибуток і ін.).

Як правило, мінімальна потреба підприємства в оборотних  коштах покривається за рахунок таких  власних джерел: статутний капітал (фонд), відрахування від прибутку у  фонди спеціального призначення, цільове  фінансування та цільові надходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів).

А, Егоренко Д.В. відмітив, що формувати оборотні кошти лише за рахунок власних джерел нині економічно недоцільно, оскільки це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності підприємства. У такому разі підприємство вимушене звертатися до залучення фінансових ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів,комерційного кредиту, кредиторської заборгованості. [31]

Професор Покропивний  С.Ф. дослідив, що як правило, мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал (фонд), відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення, цільове фінансування та цільові надходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів), приріст сталих пасивів. [20]

Дайле А. дослідив, що на вже діючих підприємствах власними джерелами фінансування оборотних  коштів є прибуток, що залишається  в розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також прирівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви (рисунок 3.3). [14]

Обсяг коштів,  що   спрямовуються на поповнення власних   оборотних

коштів, залежить від  очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів.

 

Рисунок 3.3 - Джерела формування оборотних коштів підприємства

 

До коштів, які можна  прирівняти до власних, належать сталі  пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи  грошових розрахунків постійно перебувають  у господарському обігу підприємств, а проте, йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства.

Сталі пасиви – це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників).

За Бойчиком І.М., джерелом формування оборотних коштів підприємства, є власні і залучені засоби. До власних  належать виділені підприємству при його утворенні кошти, статутні фонди недержавних підприємств, а також поповнення цих фондів. Поповнення може відбуватись за рахунок прибутку підприємства, а також за рахунок залучення в оборот стійких пасивів. [9]

 

 

3.3. Склад та структура оборотних коштів

Структура оборотних коштів характеризується співвідношенням їх окремих елементів у загальному обсязі оборотних коштів, яке виражається у відсотках. [26]

За Бойчиком І.М., оборотні кошти поділяються на оборотні фонди  та фонди обігу, що показано на рисунку 3.1 і 3.2. [9]

 

Оборотні фонди підприємства

 

Виробничі засоби

(предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства у вигляді засобів)

 

Незавершене виробництво

(продукція, яка ще  не пройшла всіх стадій обробки)

 

Витрати майбутніх періодів

(витрати на підготовку  та освоєння нової продукції,  що мають місце в даний період, але будуть погашені в майбутньому)

 

Рисунок 3.1–Структура оборотних  фондів підприємства за Бойчиком І.М.

 

На думку автора, речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, а також деякі засоби праці. Фонди обігу – це оборотні фонди обігу, які функціонують у сфері обігу (реалізації продукції).

Фонди обігу

 

Готова продукція на складах  підприємства

 

Готова продукція, яка відвантажена і знаходиться в дорозі

 

Грошові кошти на розрахунковому та інших рахунках

 

Грошові кошти у незавершених розрахунках

 

Готівка в касі

Рисунок 3.2 – Склад фондів обігу підприємства за Бойчиком І.М.

 

Професор Покрапивний  С.Ф. сформулював елементний склад оборотних коштів таким чином:

- формування та регулювання  окремих елементів оборотних  коштів мають свої особливості.  У зв’язку з цим зведено  використовувати оборотні кошти  у сферах виробництва та обігу,  а також розподіляти їх на  нормовані та ненормовані;

- повний елементний  склад оборотних коштів підприємства  показаний на рисунку 3.3. [20]

Оборотні кошти підприємства

Оборотні кошти у сфері виробництва (оборотні фонди)

Оборотні кошти у сфері обігу (фонди обігу)

 

Виробничі запаси

Незавершене виробництво

Напівфабрикати власного виробництва

Витрати майбутніх періодів

Залишки готової продукції

Відвантажена продукція

Грошові кошти на розрахунковому рахунку

Дебіторська заборгованість

Інші оборотні кошти

 

Нормовані оборотні кошти

Ненормовані оборотні кошти

 

Рисунок 3.3 – Елементний склад оборотних коштів підприємства за професором Покрапивним С.Ф.

Структура оборотних  коштів підприємства – процентне  співвідношення окремих елементів (груп елементів) у межах загальної величини.

Вчений Скляренко В.К. додав, що по джерелам формування оборотні кошти підприємства розподіляються на власні та позикові (залучені), що показано на рисунку 3.4. [24]

 

Оборотні кошти

Власні і залучені до них кошти

Позичкові кошти

 

Уставний капітал в  частині оборотних коштів

Прибуток, направлений  на фінансування оборотних коштів

Стійкі пасиви

Кредити банків

Кредиторська заборгованість

Інші кошти

 

Рисунок 3.4 – Схема  формування оборотних коштів підприємства за Скляренком В.К.

 

Оборотні кошти за професорам Сафроновою Н.А. включають:

- виробничі запаси;

- незавершене виробництво і полуфабрикати власного виробництва;

- витрати майбутніх періодів. [22]

Виробничі запаси – це предмети праці, які підготовлені для запуску в виробничому процесі. В їх склад можна, в свою чергу, виділити наступні елементи: сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо, горюче, покупні полуфабрикати і комплектуючі вироби, тара і тарні матеріали, запасні частини для поточного ремонту, малоцінні і швидкозношувальні предмети.

Незавершене виробництво і полуфабрикати власного виготовлення – це предмети праці, які вступили в виробничий процес: матеріали, деталі, вузли і вироби, находяться в процесі обробки чи зборки, а також полуфабрикати власного виготовлення, незакінчені повністю виробництвом в одних цехах для подальшої переробки в інших цехах того ж підприємства.

Витрати майбутніх періодів – це не речові елементи оборотних фондів, які включають витрати на підготовку і освоєння нової продукції, які виробляються в даному періоді (квартал, рік), але відносяться на продукцію майбутнього періоду.

Відношення між окремими елементами оборотних коштів чи їх складеними частинами називається  структурою оборотних коштів.

Грузінов В.П. структурує оборотні фонди за такою схемою, яка показана на рисунку 3.5. [13]

 

 

Оборотні кошти

 

Оборотні виробничі фонди (сфера  виробництва)

Фонди обігу  (сфера обігу)

 

Оборотні кошти в  виробничих запасах

Оборотні кошти в  виробництві

Готова продукція

Грошові кошти

Сировина, основні матеріали, покупні полуфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тара, запасні частини, маловартісні і швидкозношувальні предмети

Незавершене будівництво, полуфабрикати  власного виготовлення, витрати майбутніх  періодів

На складі, відвантажена

Грошові кошти на рахунках, в банку і в касі, кошти в  розрахунках, дебіторська заборгованість

 

Рисунок 3.5 – Структура  оборотних коштів за Грузіновим В.П.

 

Кругообіг оборотних  коштів за Павловим Л.М. (рисунок 3.6) здійснюється протягом одного операційного циклу: грошові кошти авансуються у виробничі запаси, в процесі виробництва створюється нова продукція, продукція реалізується (можливо на умовах комерційного кредиту, що викликає появу дебіторської заборгованості), виручка за реалізовану продукцію надходить на розрахунковий рахунок і знову авансується у виробництво. [26]