Земельна реформа: етапи здійснення і шляхи подальшого розвитку

 

Удосконалення матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств здійснюватиметься зокрема за рахунок значного збільшення основних виробничих фондів, виходячи з наукового обґрунтування необхідного рівня фондозабезпеченості виробництва

Нормальне функціонування сільськогосподарських підприємств забезпечується як основними фондами, так і оборотними засобами, які включають оборотні виробничі фонди і фонди обігу. У сільськогосподарському виробництві оборотні фонди набувають особливого економічного значення. На відміну від основних фондів у процесі виробництва вони повністю споживаються протягом одного виробничого циклу і переносять свою вартість на вироблені продукти. У зв’язку з цим оборотні виробничі фонди мають вирішальне значення у  формування собівартості і вартості сільськогосподарської продукції [22].

Оборотні виробничі фонди  перебувають у трьох функціональних формах і поділяються на виробничі  запаси, незавершене виробництво  і витрати майбутніх періодів. Фонди обігу сільськогосподарського підприємства включають готову до реалізації продукцію, кошти в касі і на рахунках у банку, а також кошти в  розрахунках.

Дослідження показують, що в  рівнях забезпеченості оборотними засобами є певний оптимум, за якого господарства досягають максимального економічного ефекту, враховуючи їх виробничу структуру, поєднати рослинницькі і тваринницькі галузі , природноекономічні умови [14].

Забезпеченість і ефективність використання основних фондів розглянемо на прикладі таблиці 2.2.4.

Фондомісткість  продукції – це середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення з розрахунку на 1 крб. валової продукції.

За період з 2008 по 2010 рік фондовіддача зменшилась на 56,1 %, а фондомісткість виробництва зросла на 12,1 тис. грн. порівняно з 2008 роком. Показники фондовіддачі та фондомісткості продукції в господарствах та окремих галузях дають змогу визначити оптимальні темпи відтворення і структуру основних фондів, обґрунтувати раціональне співвідношення цін на сільськогосподарську продукцію та промислові засоби праці, які надходять у господарства. Якщо в 2008 році вихід валової продукції склав 2055,0 тис.грн., то вже в 2009 цей показник зменшився до 1532,0 тис.грн., а у 2010 році вже становив 665,4 тис.грн. Також можна сказати, що фондозабезпеченість зменшилась на 21,6%, а фондоозброєність на 23,2%.

Таблиця 2.2.4

Забезпеченість  і ефективність використання основних фондів

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2008 р. у % до 2010 р.
	1	2	3	4
Валова продукція сільського господарства  в порівнянних цінах 2005 р., тис. грн	2055,0	1532	665,4,0	32,4
Фондовіддача, грн	0,10	0,09	0,04	43,9
Фондомісткість, грн	10,4	11,2	22,6	229,6
Фондозабезпеченість, тис. грн..	898,4	739,4	704,2	78,4
Фондоозброєність, тис.грн.	398,8	315,2	306,2	76,8
Норма прибутку, %	1,2	-6,1	-4,4	-
Умовний строк окупності	62,0	-11,9	-15,8	-

 

Структура оборотного капіталу представлена у таблиці 2.2.5.

Варто відмітити, що на 2008 рік поточні біологічні активи відсутні у господарстві. Що стосується виробничих запасів, то в 2010 році, на відміну від 2008 вони склали 1344 тис. грн., що складає 19,8 % до всього оборотного капіталу.

Найбільш питому вагу у  структурі оборотного капіталу займає готова продукція і складає – 47,1 %. Найменш питому вагу у структурі оборотного капіталу посідає дебіторська заборгованість за розрахунками – 0,01 %.

Таблиця 2.2.5

Структура оборотного капіталу підприємства,

2010 р.

Структурні елементи	Структура оборотного капіталу		Структура оборотних фондів		Структура фондів обігу
	тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн.	%
Виробничі запаси	1344	19,8	1344	53,3	Х	Х
Поточні біологічні активи	-	-	-	-	Х	Х
Незавершене виробництво	1177	17,3	1177	46,7	Х	Х
1.Всього оборотних фондів	2521	37,1	2521	100,0	Х	Х
Готова продукція	3199	47,1	Х	Х	3199	75,0
Товари	2	0,03	Х	Х	2	0,05
Векселі одержані	-	-	Х	Х	-	-
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	420	6,2	Х	Х	420	9,8
Дебіторська заборгованість за розрахунками	1	0,01	Х	Х	1	0,02
Інша поточна дебіторська заборгованість	5	0,07	Х	Х	5	0,12
Грошові кошти та їх еквіваленти:	563	8,3	Х	Х	563	13,2
-в нац. валюті	563	8,3	Х	Х	563	13,2
-в іноз. валюті	-	-	Х	Х	-	-
Інші оборотні активи	80	1,2	Х	Х	80	1,9
2.Всього фондів обігу	4270	62,8	Х	Х	4270	100,0
3.Оборотний капітал (всього оборотних  активів)  (1+2)	6791	100,0	Х	Х	-	-

 

Забезпеченість та ефективність використання оборотного капіталу розглянемо на прикладі таблиці 2.2.6.

Таблиця 2.2.6

Забезпеченість  та ефективність використання оборотного капіталу

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2010 р.у % до 2008 р.
Оборотний капітал на 100 га с.-г. угідь, тис.грн. (фондооснащеність виробництва)	273,4	283,0	318,4	116,5
Вартісне співвідношення між оборотними і основними фондами	0,35	0,19	0,47	134,3
Коефіцієнт обороту	3,76	1,304	9,17	243,9
Коефіцієнт завантаження	0,25	0,77	0,12	48,0
Тривалість одного обороту	97,8	279,9	39,8	40,7
Фондовіддача	0,107	0,097	0,047	43,9
Фондомісткість	9,32	10,3	21,4	229,6
Матеріаловіддача	1,28	1,43	0,16	12,5
Матеріаломісткість	0,74	0,69	6,08	821,6

 

Дослідивши дані таблиці, можна побачити, що оборотний капітал  на 100 га с./г. угідь у 2010 році, порівняно  з 2008 роком склав 276,1 тис.грн., що показує  зріст цього показника. Матеріаловіддача зменшилась на 87,5 %, а матеріаломісткість зросла відповідно.

Розглянемо рівень забезпеченості й інтенсивності використання трудових ресурсів на прикладі підприємства ДП ДГ „Елітне” (табл.. 2.2.7.)

Спостерігається збільшення кількості робітників, що веде до збільшення кількості відпрацьованого ними часу. Так у 2008 році у господарстві було 48 працівника, які були розподілені по рослинництву та тваринництву таким чином 46 і 2 відповідно. У 2010 р. кількість працюючих збільшилась до 50. З таблиці також чітко видно, що більшість працівників була зайнята у рослинництві, так як це більш трудомістка галузь. Слід відмітити, що річний фонд робочого часу у 2010 році зменшився і становив 96954 люд.-год., порівняні з 2008 роком. – 104806 люд.-год. Такий показник, як відпрацьовано одним працівником, люд. – год. Також має тенденцію до зниження. Так, на 2010 рік даний показник становив 1769,2 люд.-год., у 2008 році цей показник становив 1876,0 люд. год., у тому числі в рослинництві. Варто зазначити, що запас праці, на протязі досліджуваного періоду має стабільну тенденцію. Це можна прослідкувати завдяки обчисленню коефіцієнтів використання робочого часу. Внаслідок цього оплата праці 1 люд.-год. У 2010 році збільшилась у порівняні з 2008 роком на 19,0 %.

Таблиця 2.2.7

Використання  трудових ресурсів та продуктивність праці

Показники	2008р.	2009р.	2010р.	2010 р. у % до 2008 р.
Річний фонд робочого часу, люд.-год.	104806	96897	96954	92,5
Відпрацьовано одним працівником, люд.-год.-всього	1876,0	1780,2	1769,2	94,3
У тому числі:     в рослинництві	1876,0	109	1769,2	94,3
в тваринництві	-	-	-	-
Коефіцієнт використання запасу праці - всього	0,98	0,99	0,98	100,0
Оплата 1 люд.-год, грн. - всього	1197,2	1315,7	1425,0	119,0

 

Вимірювання продуктивності праці здійснюється шляхом співставлення  результатів праці у вигляді  обсягу виробленої продукції з витратами  праці. В залежності від прямого чи зворотного відношення цих величин виділяють виробіток або трудомісткість.

Виробіток представляє собою  кількість продукції, виробленої за одиницю робочого часу або припадає на одного середньорічного працівника. Вона визначається діленням кількості  виробленої продукції на затрати  робочого часу.

Трудомісткість - це витрати  робочого часу на одиницю продукції. Визначається шляхом ділення витрат праці на кількість виробленої продукції.

Обидва підходи до визначення продуктивності праці досить розповсюдженні, але вибираючи той чи інший, слід мати на увазі, що процентні зміщення цих показників неоднакові [20].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Економічна  та грошова оцінка земель

Економічна оцінка земель — це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництва за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.

Економічна оцінка земель різного  призначення проводиться для  порівняльного аналізу ефективності їх використання.

Дані економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки різного цільового призначення.

Економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі [25].

Ви́ди оці́нки земе́ль. Залежно від мети та методів проведення оцінка земель поділяється на такі види:

• Бонітування грунтів;
• Економічна оцінка земель;
• Грошова оцінка земельних ділянок.

Данні бонітування ґрунтів є  складовою частиною державного земельного кадастру та є основою проведення економічної оцінки сільськогосподарських угідь і враховуються при визначенні екологічної придатності ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур, а також втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва [26].

Дані з економічної оцінки земель є основою при проведенні нормативної грошової оцінки земельних ділянок, аналізі ефективності використання земель порівняно з іншими природними ресурсами та визначенні економічної придатності земель сільськогосподарського призначення для вирощування сільськогосподарських культур.

Грошова оцінка земельних  ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова  оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та дарувані земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Експертна грошова оцінка земельних  ділянок та прав на них проводиться  з метою визначення вартості об'єкта оцінки.

Експертна грошова оцінка земельних  ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних  ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також  іншими законами [27].

Рентабельність сільськогосподарських  підприємств визначається співвідношенням  рівня собівартості і фактичних  цін реалізації товарної продукції  рослинництва і тваринництва. Рентабельність виробництва значною мірою залежить від рівня закупівельних цін  на сільськогосподарську продукцію. Сільськогосподарські підприємства можуть здійснювати розширене  відтворення тоді, коли рівень закупівельних  цін дозволяє не тільки відшкодовувати витрати на виробництво і реалізацію продукції, а й створити необхідні  нагромадження. Співвідношення собівартості і фінансових цін реалізації основних видів сільськогосподарської продукції  в сільськогосподарських підприємствах  України свідчить, що діючі закупівельні ціни на окремі види продукції забезпечують різний рівень рентабельності. В окремих  господарствах вони навіть не повністю враховують витрати і деякі види продукції реалізуються за цінами, нижчими від фактичних витрат виробництва [24].