Організація і управління навчальним процесом у вищому навчальному заклад

4.Акредитація напрямів, спеціальностей

та вищих навчальних закладів

              Акредитація – процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов’язану із  здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

              Акредитація спеціальності у навчальному закладі з певного напряму за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем (далі - акредитація спеціальності) - це державне визнання відповідності рівня підготовки (перепідготовки) фахівців із цієї спеціальності державним вимогам (Постанова КМ України від 09.08.2001 р. № 978).

              Акредитація спеціальності проводиться з ініціативи навчального закладу, який подає до Міністерства освіти і науки (МОН) заяву за встановленою МОН формою про проведення акредитаційної експертизи, а також акредитаційну справу, яка містить:

                 - копію ліцензії на надання освітніх послуг зі спеціальності, що акредитується;

                 - звіт про діяльність випускаючої кафедри (або кафедр) з підготовки фахівців кожного освітньо-кваліфікаційного рівня з цієї спеціальності, який повинен бути ухвалений Вченою радою ВНЗ і затверджений ректором;

                 - освітньо-кваліфікаційні характеристики (ОКХ) фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів (ОКР);

                 - освітньо-професійні програми (ОПП) підготовки фахівців відповідних ОКР;

                 - навчальні плани підготовки фахівців зі спеціальності;

                 - таблицю відповідності показників діяльності вищого навчального закладу з підготовки фахівців за певною спеціальністю критеріям акредитації.

                 Акредитація напряму,  спеціальності  та  вищого   навчального закладу  здійснюється Міністерством освіти  і  науки  шляхом  проведення акредитаційної експертизи.

                 Після отримання матеріалів акредитаційної справи експерти Управління ліцензування та акредитації МОН у 10-денний термін проводять їх попередню експертизу. За умови відповідності цих матеріалів установленим вимогам,  МОН формує експертну комісію (ЕК)  для  проведення акредитаційної експертизи. Загальний термін роботи комісії у навчальному закладі не повинен перевищувати 5 днів. Висновок ЕК про можливість акредитації спеціальності подається до відповідної експертної ради (ЕР) ДАК, яка проводить остаточний аналіз матеріалів акредитаційної справи та висновку ЕК і готує пропозиції на засідання ДАК.

                 Рішення про акредитацію спеціальності (або відмову в акредитації) приймає ДАК. Це рішення через два тижні затверджується МОН і, якщо воно позитивне, МОН видає навчальному закладу сертифікат про акредитацію.

                 Повторна акредитація (після закінчення терміну дії сертифікату) за відсутності в діяльності ВНЗ порушень в організації чи проведенні навчально-виховного процесу, що підтверджується результатами відповідних перевірок органів державного контролю, може проводитися без перевірки експертною комісією. В такому випадку експерт управління ліцензування та акредитації МОН готує мотивований висновок на підставі матеріалів акредитаційної справи і подає його безпосередньо до ЕР ДАК.

                 Акредитація вищого навчального закладу - це державне визнання його статусу (рівня акредитації). Акредитованим за певним рівнем може бути визнаний ВНЗ, який проводить підготовку (перепідготовку) фахівців:

                 - за кількома напрямами, не менше ніж дві третини спеціальностей яких акредитовано за відповідним рівнем;

                 - за спеціальностями одного напряму, акредитованими за цим самим рівнем.

                 Експертний висновок про акредитацію закладу експертної комісії або експертів МОН (при повторній акредитації) подається безпосередньо до ДАК.

                 ВНЗ не може бути акредитований за ІV рівнем якщо:

                 - показники діяльності його аспірантури або докторантури перебувають на рівні, нижчому від середнього для даної галузевої групи або типу ВНЗ;

                 - за останні 5 років видано підручників (навчальних посібників) з грифом МОН або монографій менше ніж 5%  загальної кількості викладачів.

                  Міністерство освіти і науки на підставі заяви вищого навчального закладу, наслідків  проведення  акредитаційної  експертизи  приймає  рішення  про видачу  сертифіката  про  акредитацію  напряму,  спеціальності  та вищого навчального закладу чи про відмову у його видачі.

                  У сертифікаті  про акредитацію напряму або спеціальності (або у додатку до нього) зазначаються назва напряму або  спеціальності, освітньо-кваліфікаційний  рівень та обсяги підготовки,  термін дії сертифіката,  а також юридична адреса вищого навчального  закладу, його  відокремлені  структурні  підрозділи  (філії) та їх юридичні адреси.

                  У сертифікаті про акредитацію вищого навчального закладу (або в додатку до нього) зазначаються назва вищого навчального закладу, рівень акредитації та термін дії  сертифіката,  а  також  юридична адреса  вищого  навчального закладу,  його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні адреси.

                 Вищі навчальні  заклади,  що  успішно  пройшли  акредитаційну експертизу,  отримують   сертифікат   про   акредитацію   напряму, спеціальності або вищого навчального закладу,  термін дії якого не може перевищувати 10 років.  Продовження терміну  дії  сертифіката здійснюється  у порядку,  встановленому для його одержання.  З дня прийняття  рішення  про  ліквідацію  вищого  навчального   закладу виданий сертифікат втрачає чинність.

                 Ліцензії   на   освітню   діяльність  та  сертифікати  про акредитацію напрямів,  спеціальностей та вищих навчальних закладів можуть бути анульовані відповідно до закону.

                 Рішення Державної акредитаційної комісії Міністерства освіти і науки з питань ліцензування  та акредитації можуть бути оскаржені до суду.

Тема IV. Учасники навчально-виховного процесу

1.     Педагогічні і науково-педагогічні працівники

2.     Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах

3.     Умови прийому, відрахування і переведення до вищого  навчального закладу

4.     Відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення

5.     Працевлаштування випускників вищих  навчальних закладів

1.Педагогічні і науково-педагогічні працівники

              Учасниками навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах є:

                 - педагогічні і науково-педагогічні працівники;

                 - особи, які навчаються у вищих навчальних закладах;

                 - працівники вищих навчальних закладів (категорійні спеціалісти, старші лаборанти, завідувачі навчальними лабораторіями, методисти та інші).

                   Педагогічні працівники - особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах першого і другого рівнів акредитації професійно займаються педагогічною діяльністю.

                   Науково-педагогічні працівники - особи, які за основним місцем роботи у  вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації професійно займаються педагогічною діяльністю у поєднанні з науковою та науково-технічною діяльністю.

                  Посади педагогічних і науково-педагогічних працівників можуть обіймати особи з повною вищою освітою, які пройшли спеціальну педагогічну підготовку.

              Основними  посадами педагогічних працівників вищих навчальних закладів першого і другого рівнів акредитації є: викладач, старший викладач, голова предметної (циклової) комісії, завідуючий відділенням, заступник директора, директор.

              Основними посадами науково-педагогічних працівників   вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації є:  асистент,  викладач, старший викладач, директор бібліотеки,  науковий працівник бібліотеки, доцент,  професор,    завідуючий кафедрою, декан, проректор, ректор.

              На посади науково-педагогічних працівників обираються за конкурсом, як правило, особи, які мають наукові ступені або вчені звання, а також випускники магістратури, аспірантури та докторантури.

                   Статутом вищого навчального закладу  може бути  встановлено додаткові  вимоги  до  осіб, які приймаються на посади науково- педагогічних працівників.

              Педагогічні працівники призначаються на посаду керівником вищого навчального закладу. Педагогічні  працівники кожні п'ять років проходять атестацію. За результатами атестації визначається відповідність працівників займаній посаді, присвоюються категорії,

педагогічні звання.

                   Позитивне рішення атестаційної комісії  може  бути  підставою для підвищення за посадою,  а негативне - підставою для звільнення педагогічного  працівника  з  посади  у   порядку,   встановленому законодавством.

                   Педагогічні та науково-педагогічні працівники  відповідно  до закону мають право на:

                 - захист професійної честі та гідності;

                 - вільний вибір   методів та засобів навчання  в   межах затверджених навчальних планів;

                 - проведення наукової роботи у вищих навчальних  закладах  всіх рівнів акредитації;

                 - індивідуальну педагогічну діяльність;

                - участь у громадському самоврядуванні;

                 - участь у об'єднаннях громадян;

                 - забезпечення житлом;

                 - отримання пільгових кредитів для індивідуального і кооперативного житлового будівництва;

                 - одержання службового житла;

                 - одержання державних стипендій.

                  Педагогічні та науково-педагогічні працівники  мають  і  інші права, передбачені   законами  та  статутом  вищого  навчального закладу.

                  Вищий навчальний заклад  відповідно  до  статуту  визначає форму   і   систему   доплат,   надбавок,  премій  та  інші  умови матеріального стимулювання педагогічним,  науково-педагогічним  та іншим категоріям працівників вищих навчальних закладів.

              Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов'язані:

                 - постійно підвищувати    професійний    рівень, педагогічну майстерність,  наукову  кваліфікацію   (для   науково-педагогічних працівників);

                 - забезпечувати високий науково-теоретичний і методичний рівень викладання  дисциплін  у   повному   обсязі   освітньої   програми відповідної спеціальності;

                 - додержуватися норм   педагогічної   етики,  моралі,  поважати гідність  осіб,  які  навчаються  у  вищих  навчальних   закладах, прививати  їм любов до України,  виховувати їх в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України ;

                 - додержуватися законів,   статуту   та   правил   внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу.

                   Педагогічні та  науково-педагогічні   працівники   підвищують кваліфікацію  та  проходять  стажування  у  відповідних наукових і освітньо-наукових установах як в Україні, так і за її межами.

                   Вищий навчальний заклад забезпечує підвищення кваліфікації та стажування  педагогічних  та  науково-педагогічних  працівників не рідше ніж  один  раз  на  п'ять  років  із  збереженням  середньої заробітної плати.

Підготовка наукових  і науково-педагогічних працівників

                 Основними      формами   підготовки  наукових  і науково-педагогічних працівників вищої кваліфікації є  аспірантура (ад'юнктура) і докторантура.

              Аспірантура  (ад'юнктура)  і  докторантура створюють умови для  безперервної  освіти,   підвищення   науково-педагогічної   і наукової   кваліфікації  громадян  і  здобуття  наукового  ступеня кандидата або доктора наук.

              Асистентура-стажування відкривається при вищих  навчальних закладах  мистецького  профілю  і  є  основною  формою  підготовки науково-педагогічних,   творчих   і   виконавських    кадрів    зі спеціальностей мистецьких напрямів.

              Підготовка  кандидатів і докторів наук здійснюється вищими навчальними закладами третього і  четвертого  рівнів  акредитації, науково-дослідними установами та їх відокремленими підрозділами.

Науковими ступенями є:

              - кандидат наук;

              - доктор наук.

                   Наукові ступені  присуджують  спеціалізовані  вчені  ради  на підставі  прилюдного  захисту дисертацій.  Рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів затверджуються  Вищою атестаційною комісією України.