Автор работы: Пользователь скрыл имя, 22 Ноября 2010 в 12:07, курсовая работа
Виходячи з перерахованого вище, об'єктом нашого дослідження є міжособистісні відносини.
Предметом нашого дослідження є особливості міжособистісних відносин у групі однолітків молодшого шкільного віку.
Кожна дитина – унікальна особистість, і тому в спілкуванні кожний користується своїм підходом. Однак психологами робляться спроби виділити й загальні правила міжособистісної взаємодії. Тому метою нашого дослідження буде вивчення основних особливостей міжособистісних взаємодій у групі однолітків молодшого шкільного віку. Відповідно завданнями нашого дослідження є:
1.Здійснення теоретичного поняття «міжособистісні відносини».
2.Вивчення міжособистісних відносин як фактора особистісного розвитку молодшого школяра.
3.Виявлення соціометричного статусу молодших школярів.
Гіпотеза дослідження: положення в системі міжособистісних відносин або соціальний статус кожної дитини, що входить у групу однолітків, визначає особливості цих відносин.
Курсова
робота: 36с., 1 табл., 20 ист., 1прил.
Тема
курсової роботи: Особливості міжособистісних ві
МІЖОСОБИСТІСНІ ВІДНОСИНИ, СПІЛКУВАННЯ, ДРУЖБА,
ПРИЯТЕЛЮВАННЯ, СОЦІОМЕТРИЧНИЙ СТАТУС,
СИМПАТІЯ, АНТИПАТІЯ.
Об'єктом
і предметом дослідження є
міжособистісні відносини й особливості міжособистісних відносин у групі однолітків
молодшого шкільного віку.
Ціль
роботи: вивчення основних особливостей
міжособистісних взаємодій у групі однолітків
молодшого шкільного віку.
Гіпотеза
дослідження: положення в системі міжособистісних відносин або соціальний статус
кожної дитини, що входить у групу однолітків, визначає особливості цих відносин.
При виконанні роботи використані
методи соціометрії й проективна методика
«Що мені подобається в школі».
Практична значимість: робота може бути використана педагогами й психологами при взаємодії із групою однолітків молодшого шкільного віку.
Наукова
новизна: виявлена залежність структури
міжособистісних відносин у групі однолітків
від соціометричного статусу кожної дитини
вхідного в дану групу.
Автор
підтверджує, що наведений у роботі розрахунково-аналітичний
матеріал правильно й об'єктивно відбиває стан досліджуваного процесу,
а всі запозичені з літературних і інших
джерел теоретичні, методологічні й методичні положення й концепції супроводжуються посиланнями на їхніх авторів.
Вступ
У цей час у психологічній науці роботи, присвячені проблемами вивчення групових феноменів і розвитку особистості в групі, витісняються дослідженнями психічного й особистісного розвитку людину. Але для вивчення психологічного й особистісного розвитку людину потрібно вивчити й малу групу, у якій він взаємодіє.
Дитина – це особистість, яка також вступає в систему міжособистісних взаємин. Із вступом дитини в школу починається активне придбання навичок спілкування. І від побудови взаємин з однолітками, від положення дитини або від його статусу в групі залежить становлення його особистості в системі особистих взаємин. Цей етап становлення комунікативних навичок спілкування попадає на період молодшого шкільного віку.
Виходячи з перерахованого вище, об'єктом нашого дослідження є міжособистісні відносини.
Предметом нашого дослідження є особливості міжособистісних відносин у групі однолітків молодшого шкільного віку.
Кожна дитина – унікальна особистість, і тому в спілкуванні кожний користується своїм підходом. Однак психологами робляться спроби виділити й загальні правила міжособистісної взаємодії. Тому метою нашого дослідження буде вивчення основних особливостей міжособистісних взаємодій у групі однолітків молодшого шкільного віку. Відповідно завданнями нашого дослідження є:
Гіпотеза дослідження: положення в системі міжособистісних відносин або соціальний статус кожної дитини, що входить у групу однолітків, визначає особливості цих відносин.
Над проблемою взаємних впливів і впливів дітей один на одного працювали багато відомих психологів і педагоги, такі як Г.А. Роков, В.П. Вахтерев, А.А. Реан, Я.Л. Коломинский, І.В. Дубровина, В.С. Мухіна, Г. Крайк, М.В. Гамезо, Б.С. Волков.
Кожний з них вивчав міжособистісні відносини як основний фактор, що сприяє формуванню й становленню особистості. І те, що Спілкування впливає на соціальний і особистісний розвиток дітей.
У молодшому шкільному віці все більше значення для розвитку дитини здобуває його спілкування з однолітками. У спілкуванні дитини з однолітками не тільки більш охоче здійснюється пізнавальна предметна діяльність, але й формуються найважливіші навички міжособистісного спілкування й моральної поведінки. Прагнення до однолітків, спрага спілкування з ним робить групу однолітків для школяра надзвичайно коштовної й привабливої. Участю в групі вони дуже дорожать (А.А. Реан). Від того, як дитина спілкується з однолітками, буде залежати напрямок його розвитку. Виходить, міжособистісні відносини в групі є одним з факторів розвиваючим особистість. Тому проблемами міжособистісних відносин займаються багато вчених і ці проблеми є актуальними на сьогоднішній день.
Те, що система особистих взаємин довгий час, по суті, вислизала з поля зору дослідників, і тільки порівняно недавно стало предметом дослідження, обумовлене, насамперед, тісно зв'язаними між собою причинами. По-перше, поза науковим розглядом виявився сам предмет дослідження – та соціально-психологічна реальність, яку являють собою особисті взаємини між людьми. По-друге, не були відомі методи вивчення цих відносин.
Положення істотне змінилося, коли в нас почали широко вести соціально-психологічні дослідження, у тому числі вивчати взаємини в малих групах. Проблеми малих груп займають видне місце у світовій соціальній психології. На всіх міжнародних психологічних конгресах цим проблемам присвячуються симпозіуми (Я.Л. Коломинский).
Методологічною підставою досліджуваної проблеми склали універсальні методологічні принципи: принцип детермінізму, принцип розвитку.
Принцип детермінізму затверджує, що будь-яке психічне явище або особистісний утвір має причинну обумовленість. Психічні явища й особистісні утвори є наслідком певних біологічних, соціальних, психологічних умов.
Принцип розвитку припускає, що будь-яке психічне явище або особистісний утвір є процесом і безупинно розвивається. Отже, міжособистісна взаємодія в малій групі розвивається й підкоряється всім закономірним властивостям розвитку: безперервності нерівномірності, пластичності, асинхронности й стадіальності.
Для вивчення особливостей міжособистісних відносин у групі однолітків молодшого шкільного віку були використані наступні методи вивчення відносин: соціометрія й проектний метод. У якості проектного методу була використана методика «Що мені подобається в школі» (Н.Г. Лусканова ).
У якості бази дослідження виступає Вульковская середня школа й безпосередньо III клас.
Розділ 1. Специфіка
міжособистісних відносин
у групах однолітків
молодшого шкільного віку
1.1
Поняття міжособистісних відносин
у групах і колективах
Суб'єктивно переживане, личностно значиме, емоційно-когнітивне відбиття людьми один одного в процесі міжособистісної взаємодії звуться міжособистісних відносин.
Природа міжособистісних відносин суттєво відрізняється від природи суспільних відносин. Їхня найважливіша специфічна риса – емоційна основа. Це означає, що міжособистісні відносини виникають і складаються на основі певних почуттів, що народжуються в людей по відношенню друг до друга. Існує дві більші групи таких почуттів:
Информация о работе Особливості міжособистісних відносин у групі однолітків молодшого шкільного віку