Особливості міжособистісних відносин у групі однолітків молодшого шкільного віку

     У кожному класі для кожного учня існує три кола спілкування. У першім колі спілкування перебувають ті однокласники, які є для дитини об'єктом постійних стійких виборів. Це учні, до яких він випробовує стійку симпатію, емоційне тяжіння. Серед них є ті, хто у свою чергу симпатизує даному школяру. Тоді їх поєднує взаємний зв'язок. У деяких учнів взагалі може не бути жодного товариша, до якого він випробовував би стійку симпатію, тобто, у цього учня немає в класі першого кола бажаного спілкування. Поняття першого кола спілкування містить у собі як окремий випадок і угруповання. Угруповання становлять учні, яких поєднує взаємний зв'язок, тобто ті, хто входить у перше коло спілкування один з одним.

     Усі однокласники, до яких учень випробовує більшу або меншу симпатію, становлять друге коло його спілкування в класі. Психологічною основою первинного колективу стає така частина загального колективу, де учні взаємно становлять дуг для друга друге коло бажаного спілкування.

     Ці  кола, звичайно стан, що не застиг. Однокласник, який раніше був для учня в другім колі спілкуванні, може ввійти в перший, і навпаки. Ці кола спілкування взаємодіють і з найбільш широким третім колом спілкування, яке включає всіх учнів даного класу. Але школярі перебувають в особистих взаєминах не тільки з однокласниками, але й з учнями з інших класів.

     У початкових класах у дитини уже є прагнення зайняти певне положення в системі особистих взаємин і в структурі колективу. Діти найчастіше важко переживають невідповідність між домаганнями в цій області й фактичним станом [4, с.113].

     Система особистих відносин у класі складається в дитини в міру освоєння й шкільної дійсності. Основу цієї системи становлять безпосередні емоційні відносини, які превалюють над усіма іншими [8, с.424].

     У прояві й розвитку потреби дітей у спілкуванні, в учнів початкових класів спостерігаються значні індивідуальні особливості. Можна виділити дві групи дітей відповідно до цих особливостей. В одних спілкування з товаришами в основному обмежується школою. В інших спілкування з товаришами вже займає чимале місце в житті.

     Молодший  шкільний вік – це період позитивних змін і перетворень, що відбуваються з особистістю дитини. Тому так важливий рівень досягнень, здійснених кожною дитиною на даному віковому етапі. Якщо в цьому віці дитина не відчує радість пізнання, не придбає впевненість у своїх здатностях і можливостях, зробити це надалі буде сутужніше. І положення дитини в структурі особистих взаємин з однолітками також сутужніше буде виправити. [15, с.260].

     На положення дитини в системі особистих взаємин впливає й такий феномен як мовна культура.

     Мовна культура спілкування полягає не тільки в тому, що дитина правильно виголошує й правильно підбирає слова ввічливості. Дитина, що володіє тільки цими можливостями, може викликати в однолітків почуття поблажливої переваги над ним, тому що його мова не пофарбована наявністю в нього вольового потенціалу, що виражається в експресії, що проявляється впевненості в собі й почутті власної гідності.

     Саме  засвоювані й використані дитиною засобу ефективного спілкування в першу чергу визначать відношення до нього оточуючих людей. Спілкування стає особливою школою соціальних відносин. Дитина поки несвідомо відкриває для себе існування різних стилів спілкування. Саме в умовах самостійного спілкування дитина відкриває для себе різноманітні стилі можливої побудови відносин [16, с.253].

     Таким чином, в основі розвитку взаємин у групі лежить потреба в спілкуванні, і ця потреба змінюється з віком. Вона задовольняється різними дітьми неоднаково. Кожний член групи займає особливе положення й у системі особистих і в системі ділових відносин, на яких впливають успіхи дитини, його особисті переваги, його інтереси, мовна культура, а кінці III-IV класу й індивідуальні моральні якості. 

     1.3. Молодший школяр  і його положення в системі особистих взаємин 

     Положення людини характеризується, насамперед, тими суспільними функціями, які він виконує, його соціальними ролями. При цьому кожний з нас виконує не одну, а кілька ролей, різних у різних системах відносин. Але не завжди її легко визначити з достатньою точністю. Якщо в спеціально організованих системах відносин це порівняно просто, то там, де відносини складаються стихійно, визначити соціальну роль людини, його положення задоволене важко.

     Як  уже не однократно відзначалося, у шкільному класі існує дві системи відносин: ділові й особисті. Школяр відіграє в класі й школі безліч ролей: він відмінник або трієчник, футболіст і т.д. Усі ці ролі відкриті для безпосереднього спостереження, і положення учня в цій сфері відносин може бути обмірюване в об'єктивних критеріях: успішність – оцінками, спортивні успіхи – певними розрядами.

     Зовсім інакше оцінюється положення людини в системі особистих відносин. І хоча воно завжди неявно є присутнім при оцінці нами іншої людину як особистості, часто мислиться дуже невиразно й угадується інтуїтивно.

     Соціометричний  статус визначається числом виборів учнями один одного. Віддаючи свій вибір тому або іншому однокласникові, учень демонструє його потреба в спілкуванні з тими або іншими однокласниками, симпатія до них. Отже, чим більше членів групи симпатизує людині, чому більше число однокласників відчуває потребу спілкуватися саме з ним, тим більше виборів він одержить. І це число буде виражати його положення в системі особистих взаємин: чому воно більше, тем краще положення. Іноді існують протиріччя між положенням, яке займає учень системі відповідальної залежності, і його місцем у системі особистих взаємин.

     Емоційне благополуччя, або самопочуття учня в системі особистих взаємин, сложившихся в колективі, залежить не тільки від того, скільки однокласників симпатизує йому, але й від того, на скільки ці симпатії й прагнення до спілкування взаємні. Іншими словами, для учня важливо не тільки кількість виборів, але й те, які саме однокласники його вибрали. Ці дані важливі й для виявлення структури взаємин у колективі, і для вивчення задоволеності учня в спілкуванні з однокласниками. У відносинах молодших школярів емоційне відношення превалює над усіма іншими.