Особливості міжособистісних відносин у групі однолітків молодшого шкільного віку

     Виділяють два типи виборів: нестійкі – вибори, що відбивають більш летучі, короткочасні нестійкі відносини; стійкі – вибори, що відбивають тривалі, характерні для даного учня стійкі відносини.

     Положення людини в системі особистих взаємин у групі залежить, по-перше, від якостей самої людини й, по-друге, від характерних рис тієї групи, щодо якої виміряється його положення (суспільна думка).

     Таким чином, положення учня залежить від взаємних виборів, заснованих на симпатіях, якостей особистості й суспільної думки [4, с.119].

     У класі у взаєминах з однолітками дитина може займати різні позиції:

     - бути в центрі уваги;

     - спілкуватися з більшою кількістю однолітків;

     - прагнути бути лідером;

     - спілкуватися з вибраним колом однолітків;

     - триматися осторонь;

     - дотримуватися лінії співробітництва;

     - виражати доброзичливість до  всіх;

     - зайняти позицію суперництва;

     - вишукувати в інших помилки й недоліки;

     - прагнути надавати допомогу іншим.

     Вибір варіантів поведінки дитину пов'язаний з різними установками родини, школи, однолітків; з їхніми очікуваннями, позицією, умовами, у які попадає дитина. Доведене, що осмислений досвід спілкування сприяє розвитку особистості дитину [15, с.113].

     Дослідження показують, що школярі, чиє положення в колективі однолітків благополучно, з більшим бажанням відвідують школу, активні в навчальній і суспільній роботі, позитивно ставляться до колективу і його суспільним інтересам.

     Діти, що одержали малу кількість виборів, що й не користуються взаємністю, не задоволені своїм положенням, вони наполегливо шукають спілкування з однолітками поза класом, у класі ж недоброзичливі, конфліктують, і це гальмує їхній моральний розвиток.

     Тривале перебування дитини в сприятливім положенні усередині класу може направити його моральний розвиток по двом шляхам. 78% учнів обстеженої групи, маючи розвинені інтелектуальні якості, мали й високі моральні риси (доброта, товариськість, справедливість). 22% дітей благополучної групи, також інтелектуально розвинені, мали деякі передумови негативних моральних якостей, наприклад, егоїзм.

     У дітей з несприятливим положенням у групі виявилися також два напрямки в їхньому моральному розвитку: 43% дітей, незважаючи на байдужість до них, продовжують тягтися до однолітків, активно намагаються встановити стосунки. Якщо їм це не вдається, то вони неправильним геройством, підкупом, тобто всіма способами прагнуть привернути увагу товаришів. «Таких дітей, - пише А.В.Киричук – учителя часто називають важкими, хоча в дійсності не так важка сама дитина, як важко його положення в системі особистих взаємин класного колективу».

     Інші 57% учнів з несприятливим положенням у групі однолітків ні з ким не дружать, у ряді випадків конфліктують із дітьми, самотні й замкнені або шукають спілкування поза класом.

     Таким чином, очевидно, що колектив може впливати на індивідуальний розвиток особистості тільки тоді, коли положення дитину в системі міжособистісних відносин благополучно [17, с.8].

     Група школярів, що мають неблагополучне положення в системі особистих відносин у класі, має деякі подібні характеристики: такі діти мають труднощі в спілкуванні з однолітками, неуживчивы, що може проявлятися в драчливости, запальності, примхливості, брутальності так і в замкнутості; нерідко їх відрізняє ябедництво, зазнайство, жадібність; багато із цих дітей неакуратні й неохайні.

     Діти, що одержали найбільше число виборів від однокласників («зірки»), характеризуються рядом загальних рис: вони мають рівний характер, товариські, відрізняються ініціативністю й багатою фантазією; більшість із них добре вчиться; дівчинки відрізняються привабливою зовнішністю.

     Перераховані загальні якості мають певну специфіку прояву на різних етапах молодшого шкільного віку.

     Для першокласників, що володіють високим соціометричним статусом, найбільш значимими є наступні особливості: охайна зовнішність, приналежність до класового активу, готовність поділитися речами, насолодами. Друге місце в цьому віці займають гарна успішність і відношення до навчання. Для популярних у класі хлопчиків велике значення має також фізична сила.

     «Непривабливі»  для однолітків першокласники характеризуються наступними особливостями: непричетність  до класного активу; неохайність; погане навчання й поведінка; мінливість у дружбі; дружба з порушниками дисципліни, а також плаксивість.

     Таким чином, першокласники оцінюють своїх однолітків, насамперед, по тем якостям, які легко проявляються зовні, а також по тем, на які найчастіше обертає вчитель.

     До  кінця молодшого шкільного віку критерії прийнятності трохи міняються. При оцінці однолітків на першім місці також коштує суспільна активність, у якій діти вже цінують дійсно організаторські здатності, а не просто сам факт суспільного доручення, даного вчителем, як це було в першому класі; і як і раніше гарна зовнішність. У цьому віці для дітей значимість здобувають і певні особистісні якості: самостійність, упевненість у собі, чесність. Примітно, що показники, пов'язані з навчанням, у третьокласників менш значимі й відходять на другий план.

     Для «непривабливих» третьокласників найбільш істотні такі риси, як суспільна пасивність; несумлінне відношення до праці, до чужих речей.