Особливості міжособистісних відносин у групі однолітків молодшого шкільного віку

     Таким чином, міжособистісні відносини мають ряд форм, особливостей, які реалізуються в колективі, групі людей, групі однолітків у процесі спілкування залежно від різних факторів, що впливають на них.

      1.2 Розвиток міжособистісних відносин молодшого шкільного віку в групі однолітків 

     До  групи однолітків ставиться й група однолітків молодшого шкільного віку.

     Молодший  школяр – це людей, що активно опановує навичками спілкування. У цьому віці відбувається інтенсивне встановлення дружніх контактів. Придбання навичок соціальної взаємодії із групою однолітків і вміння заводити друзів є однієї з найважливіших завдань розвитку на цьому віковому етапі [8, с.423].

     Із  приходом у школу відзначається зменшення колективних зв'язків і взаємин між дітьми молодшого шкільного віку в порівнянні з підготовчою групою дитячого садка. Це пояснюється новизною колективу й нової для дитини навчальною діяльністю [9, с.151].

     Придбання навичок соціальної взаємодії із групою однолітків і вміння заводити друзів є однієї з найважливіших завдань розвитку дитину на цьому віковому етапі [10, с.74].

     Нова  соціальна ситуація й нові правила поведінки приводять до того, що в перший рік навчання підвищується рівень конформности дітей, що є закономірним наслідком входження в нову групу. Спілкування з однолітками відіграє важливу роль у цьому віці. Воно не тільки робить самооцінку більш адекватної й допомагає соціалізації дітей у нових умовах, але й стимулює їхнє навчання [11, с.227].

     Взаємини першокласників багато в чому визначаються вчителем через організацію навчального процесу. Він сприяє формуванню статусів і міжособистісних відносин у класі. Тому при проведенні соціометричних вимірів можна виявити, що серед, що воліються часто виявляються діти, які добре вчаться, яких хвалить і виділяє вчитель.

     До II і III класу особистість учителя стає менш значимої, але зате зв'язки з однокласниками стають більш тісними й диференційованими.

     Звичайно  діти починають спілкуватися по симпатіях, спільності яких-небудь інтересів. Чималу роль відіграє й близькість їх місця проживання й полових ознаках.

     Характерна  риса взаємин молодших школярів полягає в тому, що їх дружба заснована, як правило, на спільності зовнішніх життєвих обставин і випадкових інтересів; наприклад, вони сидять за однією партою, поруч живуть, цікавляться читанням або малюванням… Свідомість молодших школярів ще не досяглася того рівня, щоб вибирати друзів по яких-небудь істотних якостях особистості. Але в цілому діти III – IV класів глибше усвідомлюють ті або інші якості особистості, характеру. І вже в III класі при необхідності вибрати однокласників для спільної діяльності. Близько 75% учнів III класів мотивують вибір певними моральними якостями інших дітей [12, с.323].

     Матеріали соціометричних досліджень підтверджують  те, що успіхи в школі ухвалюються учнями як головна характеристика особистості. Відповідаючи на запитання, з ким ти прагнеш сидіти за партою й чому? Кого ти прагнеш запросити на день народження й чому саме його?

     - 85% учнів I класу й 70% - II класу мотивували свій вибір успіхами або неуспіхами однолітками в навчанні, причому якщо вибір припав на неуспішного учня, то пропонувалася допомога. Дуже часто у своїх оцінках хлопці посилався на вчителя [9, с.154].

     Саме  в молодшому шкільному віці з'являється соціально-психологічний феномен дружби як вибірних-вибіркових-індивідуально-виборчих глибоких міжособистісних відносин дітей, що характеризуються взаємною прихильністю, заснованої на почутті симпатії й безумовного прийняття іншого. У цьому віці найпоширенішої є групова дружба. Дружба виконує безліч функцій, головними з яких є розвиток самосвідомості й формування почуття причетності, зв'язки із суспільством собі подібних [13, с.260].

     По ступеню емоційного залучення спілкування дитину з однолітками, воно може бути товариським і приятельськими. Товариське спілкування - емоційне менш глибоке спілкування дитини, реалізується в основному в класі й переважно зі своєю підлогою. Приятельське – як у класі, так і поза його й теж в основному зі своєю підлогою, тільки 8% хлопчиків і 9% дівчинок із протилежною підлогою [14, с.303].

     Взаємини хлопчиків і дівчинок у молодших класах носять стихійний характер.

     Основними показниками гуманістичних відносин між хлопчиками й дівчинками є симпатія, товариство, дружба. При їхньому розвитку виникає прагнення до спілкування. Особиста дружба в молодшій школі встановлюється досить рідко в порівнянні з особистим товариством і симпатією. У цих процесах більша роль належить учителеві.

     Типовими  антигуманними відносинами між хлопчиками й дівчинками є (по Ю.С.Митиной):

     - відношення хлопчиків до дівчинок: розв'язність, драчливость, брутальність, зарозумілість, відмова від яких-небудь відносин…

     - відношення дівчинок до хлопчиків: сором'язливість, скарги на поведінку хлопчиків…або в окремих випадках протилежні явища, наприклад, дитячий флірт [15, с.105].

     Відносини між хлопчиками й дівчинками потребують постійної уваги й коректуванню, ними слід розумно управляти, не покладаючись на те, що вони будуть правильно розвиватися самі по собі [13, с.221].

     Таким чином, можна зробити висновок про те, що міжособистісні відносини однолітків молодшого шкільного віку залежать від багатьох факторів, таких як успішність у навчанні, взаємна симпатія, спільність інтересів, зовнішні життєві обставини, полові ознаки. Ці всі фактори впливають на вибір взаємин дитину з однолітками і їх значимість.

     Учні  по-різному ставляться до своїх товаришів: одних однокласників учень вибирає, інших не вибирає, третіх відкидає; відношення до одним стійко, до інших не стійко.