Особливості міжособистісних відносин у групі однолітків молодшого шкільного віку

     Характерні  для молодших школярів критерії оцінки однокласників відбивають особливості сприйняття й розуміння ними іншої людину, що связанно із загальними закономірностями розвитку пізнавальної сфери в цьому віці: слабка здатність виділяти головне в предметі, ситуативность, емоційність, опора на конкретні факти, труднощі встановлення причинно-наслідкових відносин.

     Специфіка соціальної перцепції молодших школярів позначається й на особливостях їх першого враження про іншій людині. У цілому, стаючи більш точним і диференційованим до третього класу, перше враження відрізняється в дітей ситуативностью, стереотипністю, орієнтацією на зовнішні ознаки. Фізичний вигляд і його оформлення є для молодших школярів «каркасом», на якім вибудовується вигляд іншої людини. Тому доросл, що працюють із молодшими школярами, повинні враховувати орієнтацію дітей на зовнішність і приділяти спеціальної увагу своєму костюму.

     Необхідно відзначити, що, як правило, з віком у дітей підвищуються повнота й адекватність усвідомлення свого положення в групі однолітків. Але наприкінці цього вікового періоду, тобто в третьокласників, адекватність сприйняття свого соціального статусу різко знижується навіть у порівнянні з дошкільниками: діти, що займають у класі благополучне положення схильні, його недооцінювати, і напроти незадовільні показники, що мають, як правило, уважають своє положення цілком прийнятним. Це свідчить про те, що до кінця молодшого шкільного віку відбувається своєрідна якісна перебудова, як самих міжособистісних відносин, так і їх усвідомлення. Безумовно, це пов'язане з виникненням у цей період потреби зайняти певне положення в групі однолітків. Напруженість цієї нової потреби, що зростає значимість думки однолітків і є причиною неадекватності оцінки свого місця в системі міжособистісних відносин.

     Про вікову роль однолітків до кінця молодшого  шкільного віку свідчить і той факт, що в 9-10 років школярі значно гостріше переживають зауваження, отримані в присутності однокласників, вони стають більш соромливими й починають соромитися не тільки незнайомих дорослих, але й незнайомих дітей свого віку.

     Система особистих відносин є найбільше емоційно насиченою для кожної людини, оскільки пов'язана з його оцінкою й визнанням як особистості. Однак якщо в дитини існує хоча б одна взаємна прихильність, він перестає усвідомлювати й не дуже переживає своє об'єктивно погане положення в системі особистих відносин. Навіть один- єдиний взаємний вибір є своєрідним психологічним захистом і може зрівноважити кілька негативних виборів, оскільки перетворює дитину з «знедоленого» в, що визнається [8, с.425].

     Незадовільне положення в групі однолітків переживається дітьми дуже гостро й нерідко є причиною неадекватних афективних реакцій [18, с.38].

     До  кінця молодшого шкільного віку про зростаючу роль однолітків свідчить той факт, що в 9 – 10 років школярі значно гостріше переживають зауваження, отримані в присутності однокласників, вони стають більш соромливими й починають соромитися не тільки незнайомих дорослих, але й незнайомих дітей свого віку [19, с.218].

     Положення дитини в групі впливає на його самовідчуття. Учені Криг і Лэрд оцінювали почуття самітності, соціальної тривоги й соціальної ізоляції, а також визначили фактори, які викликають відповідні соціальні результати за повідомленнями учнів III і V класів. Ці дослідження виявили, що характер самовідчуття дітей і те, кого вони обвинувачують у своїх низьких результатах, залежить від досвіду взаємодії з однолітками. діти, що відкидаються, повідомляли про більш сильне почуття самітності й були більш схильні пояснювати свої невдачі у відносинах з однолітками зовнішніми причинами, чому діти, прийняті в групу однолітків [7, с.540].

     У такий спосіб:

     - діти займають різне положення в системі особистих взаємин, не в усіх є емоційне благополуччя;

     - те або інше положення дитини в системі особистих взаємин не тільки залежить від певних якостей його особистості, але, у свою чергу, сприяє виробленню цих якостей;

     - визначивши положення кожної дитини в групі і його соціометричний статус можна проаналізувати структуру міжособистісних відносин у цій групі.

       Розділ 2. Дослідження міжособистісних відносин молодших школярів 

     2.1 Організація й методи дослідження 

     Завданнями нашого дослідження є:

4. Здійснення теоретичного поняття «міжособистісні відносини».
5. Вивчення міжособистісних відносин як фактора особистісного розвитку молодшого школяра.
6. Виявлення соціометричного статусу молодших школярів.

     Діагностувати структуру міжособистісних взаємин у групі однолітків молодшого шкільного віку.

     Гіпотеза  дослідження: положення в системі міжособистісних відносин або соціальний статус кожної дитини, що входить у групу однолітків, визначає особливості цих відносин.

     Для проведення гіпотези були використані метод соціометрії й проективна методика «Що мені подобається в школі» (Н.Г. Лусканова).

     Соціометрія – метод, який уже традиційно використовується у вітчизняній психології при вивченні міжособистісних відносин у малій групі. Даний метод був уперше запропонований американським психологом і психіатром Дж. Морено для визначення характерних рис і оптимізації міжособистісних відносин у групі, включаючи в себе не тільки визначення положення особистості в системі відносин, але й психодраму.

     Основними принципами соціометрії є довірчість випробуваних до дослідника й конфіденційність результатів, які виходять у результаті цього методу. Якщо випробувані довіряють дослідникові й певен у тому, що результати, отримані за допомогою цього методу, не будуть використовуватися в практиці міжособистісної взаємодії, то вірогідність цього методу значиме збільшується.

     Цей метод ми використовували для дослідження міжособистісних відносин у групі однолітків Iii-Го класу Вульковской середньої школи, Лунинецкого району.

     Етапи проведення соціометричного методу:

1. Проведення підготовчої бесіди ( необхідно настроїти випробуваних на співробітництво, довірчість, указати ).
2. Випробуваним пропонуються питання наступного змісту:1. З ким би ти праг сидіти за однією партою? 2. З ким би ти праг відіграти в одній команді? 3. Кого б ти запросив на свій день народження? 4.З ким ти дружиш?
3. Випробуваним пропонується вказати Прізвище або ініціали.
4. Складання соціометричної матриці.
5. Підведення підсумків соціометричного дослідження (визначення соціометричного статусу кожного члена групи, коефіцієнт благополуччя відносин у групі, коефіцієнт оптимальності відносин, коефіцієнт «ізольованості», коефіцієнт взаємних виборів).