Особистісний розвиток керівника як засіб боротьби зі стресом

      2. Стрес, викликаний взаємостосунками з дітьми. Проблема батьків і дітей стара, як цей світ, і проте дає про себе знати. Керівник помічає, що діти роблять все абсолютно не так, як треба», забуваючи, що свого часу він вчиняв так само. Він намагається їх «учити життю», прагне передати їм свій життєвий досвід. Проте з гіркотою розуміє, що діти більше вчаться не у нього, а у життя як такого. Чомусь їм більше подобається вчитися на своїх помилках [42, с. 73].

      3. Стрес, викликаний взаємостосунками з батьками і родичами. Тут та ж проблема батьків і дітей, проте, погляд вже з другого боку. Керівник не може зрозуміти, чому він – людина, що впливає на долі декількох сотень людей, все ще залишається сином або дочкою, яких можна продовжувати виховувати. Якщо це зв'язано з якою-небудь формою залежності, то стресові стани забезпечені напевно.

      4. Стрес, викликаний домашньою обстановкою. Головне при цьому, що у керівника дуже велика кількість домашніх обов'язків і дуже малий час для їх виконання.

      5. Стрес, викликаний тиском навколишнього середовища на сім'ю керівника. Тут і галасливі сусіди, і фінансові проблеми, пов'язані із сплатою по домашніх рахівницях, і виникаючі час від часу побутові проблеми і т.д.

      Стрес може виникнути в результаті поганих  фізичних умов, наприклад, відхилень в температурі приміщення, поганого освітлення або надмірного шуму, не дотримання належного харчування, порушення загальної рівноваги в житті. Неправильні співвідношення між повноваженнями і відповідальністю, погані канали обміну інформацією в організації і необгрунтовані вимоги співробітників один до одного теж можуть викликати стрес [3, с. 54].

      Отже, стрес – це напружений стан організму, тобто неспецифічна відповідь організму на пред'явлену йому вимогу (стресову ситуацію). Під впливом стресу організм людини відчуває стресову напругу. Розглянемо різні стани людини, які можуть сигналізувати про наявність в організмі внутрішньої напруги. 

      Хотілося  б виділити ще деякі чинники, що  викликають стрес у керівника:

1. абіотічні фактори – сукупність умов зовнішнього середовища, що впливають на функціональний стан людини, її працездатність, поведінку і психіку;
2. авторитарність (своя, вищестоящого керівника, а також, можливо, авторитарність колективу) – соціально психологічна характеристика особистості (колективу), що відображає її прагнення максимально підпорядкувати своєму впливу партнерів по взаємодії і спілкуванню;
3. занижене відчуття особистої відповідальності за доручену справу;
4. особиста недисциплінованість;
5. нездатність самостійно і швидко ухвалювати обгрунтовані рішення;
6. невміння налагоджувати хороші взаємостосунки в колективі і вдома;
7. незнання справи;
8. брак мудрості в підході до життя, людей;
9. недостатньо розвинена ерудиція;
10. гіперсамокритичність;
11. дуже висока відповідальність;
12. агресивність, викликана небажанням поступитися своїми інтересами ради інших;
13. брак внутрішньої культури;
14. повільні процеси фізіологічної (взаємодія різних систем організму), біологічної (зміна в обміні речовин і функціях органів), психологічної (пристосованість людини до умов, задач на рівні психічних процесів), соціально психологічної (пристосування до взаємостосунків в новому колективі або в новій якості) адаптації;
15. ынволюційні процеси після стану акме (вершини зрілості людини), що виявляється в послабленні окремих фізіологічних і психологічних функцій, зниженні працездатності і др.;
16. ціннісно-нормативне уявлення керівника про матеріальні, культурні, духовні, етичні і психологічні цінності особистості, колективу, суспільства;
17. активність особистості, виражена в ініціативній дії на навколишнє середовище, на інших людей і себе,  і залежна від мотивів поведінки керівника, світогляду, ціннісних орієнтацій, характеру і темпераменту;
18. небажання самоактуалізації, тобто реалізації свого потенціалу, самоудосконалення;
19. акцентуація характеру керівника:
1. інтровертований – схильний до самоаналізу, замкнутості, утрудненості в спілкуванні;
2. неуправляємий – імпульсний, конфліктний, нетерпимий до заперечень;
3. неврастенічний – виявляється в поганому самопочутті, дратівливості;
4. сензітівний – полохливий, соромливий;
5. демонстративний – егоцентричний, відчуває потребу в постійній увазі до своєї персони, схильність до позерства, прагне виділятися серед інших;
6. екстравертований – звернутий на навколишній світ, товариський, гнучкий в поведінці, при надмірній вираженості є небезпека забути про себе як про людину і своє призначення і за несприятливих умов може призвести до змін в поведінці особистості;
20. амбівалентність – одночасна любов і ненависть до роботи, сім'ї і др.;
21. амбітна поведінка – самозакоханість, гордовитість, самовпевненість, завищена самооцінка свого «Я»;
22. аморалізм, збочені форми керівництва (тиранія, олігархія і т.п.) породжують різні вади: користолюбство, легкодухість, підлоту, розбещеність, взаємну ворожість;
23. нерозвинена антиципація– неможливість передбачати майбутні події або результати своїх дій, вчинків;
24. біологічне в людині – особливості організму, типу нервової системи, будова тіла, мозку і органів чуття. Разом з біологічним в людині існує і виявляється соціальне і психологічне. Порушення обміну речовин може привести до психічного захворювання. Без аналізу і обліку взаємозв'язку біологічного і психічного неможливо виявити їх вплив на будову внутрішнього світу людини;
25. порушення біоритмів– зв'язане з ненормованістю робочого дня, частими відрядженнями, порушення режимів відпочинку, харчування і т.д. Підвищується інтенсивність більшості фізіологічних процесів і чутливості органів чуття;
26. боязнь – емоційний стан перед виконанням задачі, пов'язаної з ризиком. Якщо невідомість і ризик великі, то боязні передує тривога, занепокоєння, невпевненість. Боязнь найчастіше виникає при недоліку інформації, практичних навиків, недостатньому врахуванні екстремальності ситуації, чітко прописаної послідовності дій керівника і його колективу.

      Цей список можна продовжувати , враховуючи всі напрями використання сил і дій керівника [44, с. 145].

      Виходячи  із специфіки діяльності керівника, ми виділяємо поняття «адміністративний  стрес» як  особливий стан організму керівника, виникаючий у відповідь на дію різноманітних сильних або тривалих зовнішніх і внутрішніх подразників, пов'язаних з управлінською діяльністю, яка і визначає його специфіку і відрізняє від «неадміністративного».

      Якщо  керівник не може управляти собою  і не здатний швидко виходити із стресових станів, у всьому організмі  відбуваються невеликі, але незворотні зміни, що схильні накопичуватися.  Перетворившись на стійкі, ці зміни породжують в людині відчуття слабкості, хворобливості і сприяють виникненню нового стресу. Візьмемо за основу найзагальнішу і найповнішу класифікацію життєвого стресу, запропоновану Р.Т.Wong, і видозмінивши її стосовно управлінської ланки одержимо типологію стресу (рис. 2.2).

        Така типологія стресу вимагає деяких пояснень. Так, фінансовий стрес, мабуть, може виникати в результаті різної дії фінансових подразників (стресові стани в результаті дефіциту або  надлишку фінансових коштів, незаконно одержаних і т.п.). Суспільний стрес є інтегральною реакцією на життя людини в суспільстві  (суспільні кризи і т.п.) . У подібному ключі можуть трактуватися і інші види стресу.

      

      

        
 

        
 
 

      Рис. 2.2. Локалізація стресу в повсякденному житті керівника

 

      У внутрішньому квадраті позначена сама суть нашого існування, яку називають "Я сила", "розумова сила", психічна енергія, або внутрішні  ресурси. Це те, що дозволяє індивіду долати кризи життя, що визначає інтенсивність опору стресу. Зниження ресурсу сприяє підвищенню уразливості до різних, пов'язаних зі стресом, розладам, таким як тривога, страх, відчай, депресія [45, с. 58].

      Наступна  область – внутрішньоособистісний стрес. Більшість наших вимог до зовнішнього світу і його дії на нас пов'язана з цим видом стресу. Ця область є ніби відцентровою силою, яка чинить вплив на всі сфери нашого життя. Якщо керівник не знаходиться в світі сам із собою, то його внутрішнє сум'яття, переживання виявляється в негативному відношенні, діях на зовнішній світ і порушує міжособові взаємозв'язки. У цю категорію стресу входять такі події, як нездійснені очікування, нереалізовані потреби, безглуздя і безцільність вчинків, хворобливі спогади, неадекватність оцінки подій і т.п.

      Область міжособистіного стресу взаємодіє з певними областями життя. Оскільки кожному керівнику доводиться постійно вирішувати різноманітні соціальні питання в своїй діяльності, то взаємодія з іншими людьми і його оцінка вчиняють істотний вплив на його сприйняття, переживання, відношення до подій і є проблемами відносин між людьми [43, с. 148].

      Особистісний стрес має відношення до того, що робить керівник і що відбувається з ним, коли він не виконує, порушує певні соціальні ролі, такі як роль батька, чоловіка, службовця і т.п. Він виявляється у зв'язку з такими явищами як порушення здоров'я, погані звички, сексуальні труднощі, нудьга, старіння.

      Сімейний  стрес включає всі труднощі по підтримці сім'ї і відносин в  ній – робота по будинку, подружні проблеми, конфлікти між поколіннями, життя з молоддю, хвороба і смерть в сім'ї, алкоголізм, розлучення і т.п.

      Адміністративний  стрес звичайно пов'язаний з важким робочим навантаженням, відсутністю  самоконтролю за результатом роботи, ролевою невизначеністю і рольовим конфліктом. Погане забезпечення безпеки роботи, несправедливі оцінки праці, порушення її організації може стати джерелом стресу.

      Суспільний  стрес відноситься до проблем, які  відчувають, переживають великі групи людей, – наприклад, економічний спад, банкрутство, расова напруга і дискримінація .

      Екологічний стрес обумовлюється дією екстремальних  умов навколишнього середовища, очікуванням такої дії або її наслідків – забруднення повітря і води, суворі погодні умови, недоброзичливі сусіди, штовханина, високий рівень шуму і т.п.

      Фінансовий  стрес не вимагає роз'яснень. Неможливість сплатити рахунки, незабезпечення витрат доходами, утруднення  в отриманні боргу, невідповідність рівня зарплати результатам роботи, виникнення додаткових і фінансово незабезпечених витрат, ці і інші обставини можуть бути причиною стресу керівника.

      Внутрішньоособистісний стрес заслуговує детального розгляду не тільки тому, що на нього зверталося недосить уваги, але і у зв'язку з тим, що він може проектуватися на різні життєві події і впливати на особливості відношення до них і поведінку індивіда [41, с. 53].

      Виходячи  із специфіки діяльності керівника, ми виділяємо поняття «адміністративний  стрес» як  особливий стан організму  керівника, виникаючий у відповідь  на дію  різноманітних сильних або тривалих зовнішніх і внутрішніх подразників, пов'язаних з управлінською діяльністю, яка і визначає його специфіку і відрізняє від «неадміністративного».

        Якщо керівник не може управляти  собою і не здатний швидко  виходити із стресових станів, у всьому організмі відбуваються невеликі, але незворотні зміни, що схильні накопичуватися.  Перетворившись на стійкі, ці зміни породжують в людині відчуття слабкості, хворобливості і сприяють виникненню нового стресу.

      Необхідні емпіричні дослідження щодо засобів запобігання стресів у діяльності та життєдіяльності сучасного керівника.

 

      РОЗДІЛ  3

      ЕМПІРИЧНЕ дослідження ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ КЕРІВНИКІВ ЯК ЗАСОБУ БОРОТЬБИ ЗІ  СТРЕСОМ 

      У практичній частині дипломної роботи були застосовані [14, 135-150] наступні методики:

      1. Стандартизована методика В. Пекеліса  «Галузі життя, у яких виникають  стреси» дає можливість поглянути на стреси і оцінити, в яких галузях життя вони виникають найчастіше ;

      2.Стандартизована  методика дослідження самооцінки  стресостійкості особистості керівника В.А. Тюріної – досліджує схильність керівника загострено реагувати на події, що відбуваються, приписувати їм додаткову значущість (надцінність);

      3.Стандартизована методика  І.В. Ващенко на виявлення уміння вести здоровий спосіб життя – адекватна у зв'язку з тим, що нездоровий спосіб життя є причиною багатьох захворювань керівників, що зокрема мають – психосоматичну природу: інфаркти, напади стенокардії,  виразкові хвороби , стреси. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, здоров'я людини тільки на 10% визначається медичною допомогою, тоді як 40% задається спадковістю, а 50% – способом життя і екологічною ситуацією.

      4. Методика  Г. Сельє „Дослідження особистості на стійкість до стресу” – виявляє групи стресостійкості особистості.

      5. Методика А.О. Чугая на визначення емоційної напруженості особистості.

      У тестуванні брали участь 12 осіб– керівники різних рівнів– з них 7 жінок і 5 чоловіків, тобто вибірка приблизно зрівняна щодо незалежної змінної, пов'язаної зі статтю досліджуваних. Стимульний матеріал методик і способи обробки даних приведені в додатках. Обсяг вибірки зумовлений наявністю розвивального блоку (бесіди психолога з проблем особистісного розвитку, групова дискусія).

      Результати  досліджень

      Четверо респондентів по результатам опитування відносно локалізації стресу потрапили в коридор відповідей від 160 до 280 балів. Це говорить про те, що життя в такому напруженому режимі робить їх шанси на збереження нормального здоров'я невисокими. Потрібно міняти свої шкідливі навики і звички.

      Дані  восьми респондентів знаходяться в проміжку від 280 до 400 балів, це свідчить про те, що вони можуть відновлювати свої сили, навіть дуже напружено працюючи. Але це теж не вихід з положення. Це бажання „втекти від проблеми” (рис. 3.1) 

      

      Рис. 3.1. Вміння вести здоровий спосіб життя 

      За  підсумками проведеного тестування способу життя були  виявлені наступні тенденції (табл. 3.1.) на рівні окремих респондентів і чинників. 
 
 
 
 
 

      Таблиця 3.1.

      Результати  тестування способу життя керівників