Огляд і аспекти класифікації економіко-математичних моделей управління запасами

Останнім часом плануються закупівлі «точно у термін». Закупівля  «точно в строк» є головним елементом  системи «точно в строк», яка є  комплексом заходів, що здійснюються для  досягнення масштабного виробництва з використанням мінімальної кількості матеріальних запасів». Метод «точно у термін» базується на логістичній концепції – «ніщо не проводитиметься, якщо в цьому немає потреби».

Потреба у виробництві  створюється поточним попитом на надану продукцію, коли виріб було продано, ринок, відповідно з даною концепцією, «витягає» його з кінцевої виробничої стадії. І це є сигналом для початку роботи виробничого конвеєра, де кожний працівник відразу «витягає» наступну деталь з попередньої ділянки руху матеріального потоку аж до початкової сировини.

Щоб забезпечити безперервність такого «витягаючого процесу», УІТ  вимагає високої якості продукції  на кожній стадії виробництва, чіткого  виконання постачальниками своїх  договірних зобов'язань і правильного  прогнозування попиту на готову продукцію.

Ця система застосовується при серійному виробництві. Реалізація закупівель «точно у термін» базується  на договорах з постачальниками  на поставку малих партій матеріалів безпосередньо на підприємства в  точно встановлений час. Це можуть бути щоденні поставки, поставки двічі на день, а іноді і почасові поставки певних компонентів. Особливостями цієї системи є: зменшення розмірів партій; короткий термін виконання замовлень і висока надійність; висока якість матеріалів.

Кінцева мета закупівель «точно у термін» – підбір єдиного надійного постачальника для кожного комплектуючого і об'єднання декількох комплектуючих, які поставляються різними постачальниками. Результатом буде зменшення кількості постачальників.

Ця система (як діюча  концепція) є популярною для багатьох підприємств, але не потрібно вважати її єдиною, у багатьох випадках виправданою закупівлею у багатьох постачальників.

Багато матеріалів, деталей  і їхні постачальники є основними  для безперебійної роботи підприємств, а будь-які збої в роботі постачальників можуть істотно вплинути на роботу підприємств-споживачів таких ресурсів.

Удосконалення внутрішнього матеріального потоку тісно пов'язане  з системою забезпечення робочих  місць. Головним напрямом вдосконалення  системи забезпечення робочих місць є максимальне звільнення виробничих підрозділів від виконання функцій матеріального забезпечення на основі концентрації і спеціалізації цієї діяльності в службі постачання за участю інших підрозділів, зайнятих обслуговуванням основного виробництва. Урешті-решт кінцем йдеться про використання істотного резерву підвищення продуктивності праці шляхом включення системи живлення робочих місць в єдину технологію виробництва і доведення її організації до рівня технології виробництва.

Дотепер найбільше розповсюдження має так звана пасивна система забезпечення робочих місць, коли цехи-споживачі своїми силами і засобами доставляють отримані на складах матеріальні ресурси в цехові комори або на виробничі дільниці.

Більш економічною і  ефективною є активна система постачання, за якою матеріальні ресурси, що відпускаються з складів, доставляються цехам в централізованому порядку за наперед узгодженими календарними графіками. Доставка цехам матеріалів проводиться силами складського господарства на транспорті, закріпленому для цих цілей за службою постачання підприємства.

Централізована доставка матеріалів в цехи може здійснюватися  за чотирма основними схемами:

1. доставка матеріалів з одного складу одному цеху. Ця схема, як правило, застосовується в тих випадках, коли одноразова подача матеріалу в цех забезпечує достатньо повне використання вантажопідйомної сили транспортних засобів;
2. доставка матеріалів з одного складу декільком цехам. Подібна схема найбільш прийнятна при доставці кожному цеху матеріалів в невеликих кількостях спеціалізованими транспортними засобами (наприклад, паливно-мастильних матеріалів, газів в балонах);
3. доставка матеріалів з одного складу декільком цехам. Ця схема використовується в тих випадках, коли необхідно доставити вироби або матеріали, що становлять повний комплект, з декількох складів, близько розташованих один від одного;
4. доставка з декількох складів декільком цехам. Дана схема доцільна в тих випадках, коли схеми 2 і 3 не забезпечують повного завантаження транспорту. Ця схема доставки, як і попередня, може бути використана тільки в тому випадку, якщо правила безпеки і вимоги збереження якості матеріалів допускають сумісне перевезення різнорідних матеріалів.

Перша і друга схема  доставки не вимагають організації  спеціальної структурної одиниці в системі служби постачання для планування і регулювання доставки матеріалів в цехи. Працівники, зайняті доставкою матеріалів, і транспортні засоби закріплюються за відповідними матеріальними складами. Весь комплекс питань, пов'язаних з доставкою матеріалів в цехи, розв'язується самим складом.

Для здійснення централізованої  доставки за третьою і четвертою  схемами необхідна організація  в службі постачання спеціального транспортно-диспетчерського  бюро, до складу якого входять диспетчери і відповідна кількість бригад.

Організація централізованої  доставки матеріалів в цехи, як правило, базується за наперед узгодженими  календарними графіками. Необхідна  для цих цілей документація може бути підрозділена на дві групи:

• документи для оформлення відпустки матеріалів з складу і їхнє приймання цехом-споживачем (лімітні карти, лімітні відомості і вимоги);
• документи для регулювання і контролю термінів подачі матеріалів в цехи і їхньої кількості в межах встановленого ліміту.

З метою скорочення документообігу, яким оформляється відпуск матеріалів з складів і їхня доставка в цехи-споживачі, доцільним є єдиний документ – ліміту – графіка, який може служити і як календарний план доставки матеріалів в цех. Такий документ має оформлятися на групу однорідних матеріалів, що подаються в цех з одного складу. Застосування ліміту-графіка дозволяє відмовитися від різного оформлення план-карт і лімітних відомостей.

Перехід до системи активного  постачання виробництва матеріалами  вимагає великої попередньої  організаційно-технічної підготовки. Перш за все має бути вдосконаленою система оперативно-календарного планування виробництва, тому що тільки на цій основі цехи можуть скласти обґрунтовані графіки подачі матеріалів.

Мають бути ретельно проаналізовані і були вибрані раціональні схеми доставки матеріалів. На загальнозаводських і цехових складах потрібно провести певну реконструкцію: прокласти під'їзні шляхи до місць навантаження і вивантаження, забезпечити майданчики для розвантаження і зберігання доставлених матеріалів, оснастити склади необхідними засобами механізації. Проведення цих заходів дозволяє забезпечити чітке і ритмічне постачання цехів матеріалами і значно скоротити витрати, пов'язані з доставкою.

Ефективність організаційних форм управління матеріальним потоком  досягається, по-перше, збільшенням обсягу централізованого постачання виробництва, яке забезпечує зниження трудових, експлуатаційних і капітальних витрат завдяки тому, що вивільняються основні і допоміжні робочі виробничих цехів, які займаються доставкою вантажів, а також допоміжних робочих складських і транспортних підрозділів завдяки поєднанню професій.

Поліпшення організації  руху матеріалів забезпечує скорочення кількості транспортних засобів, яка  досягається підвищенням коефіцієнтів використання транспорту в часі і вантажопідйомності; по-друге, концентрацією складського і транспортного устаткування, що сприяє поліпшенню використання основних фондів транспортно-складського господарства; це виражається в скороченні амортизаційних витрат, матеріальних витрат на поточний ремонт і утримання; по-третє, комплексним плануванням матеріального потоку, що дозволяє упорядкувати вантажопотоки і в результаті скоротити транспортні витрати, ліквідувати нераціональні перевезення вантажів на складах підприємства, понизити трудові витрати на навантажувально-розвантажувальних роботах.

 

 

 

25. Баскин А.А. Управление материалопотоками и нормирование запасов //Логистика. – 2000. – №1. – С. 29-30.

 

Признание поступающих  запасов предполагает их стоимостную  оценку

в системе финансового  учета в зависимости от способа их поступления:

приобретения за плату, собственного изготовления, взноса в  уставный фонд,

безвозмездного получения  или обмена на другие активы. В случае выбытия

запасов нормами П(С)БУ 9 рекомендовано выполнять оценку движения

запасов одним из следующих методов: идентифицированной стоимости

конкретной партии; средневзвешенной себестоимости; себестоимости

первых по времени  поступления запасов (FIFO); себестоимости  последних по

времени поступления  запасов (LIFO); нормативных затрат; цены продажи.

Выбор метода для оценки отдельного вида выбывающих запасов

зависит от проводимой учетной  политики предприятия, а также характера

изменений цены, объемов  поступления и расходования запасов.

Для отражения стоимости  запасов в балансе на определенную дату их

объемы учитываются  по минимальной из двух оценок: первоначальной

стоимости или чистой реализационной стоимости. Важность точности

оценки на дату баланса  связана с использованием величины остатков

оборотных средств в  запасах при определении показателей эффективности

использования ресурсов, в частности, оборачиваемости запасов, рентабельности производства.

Текущий учет движения материальных ценностей выполняется

посредством организации, сбора и обработки учетных  данных о затратах,

связанных с приобретением и подготовкой сырья и материалов к

использованию в производстве, и направлен на обоснование принятия

управленческих решений  в системе материального обеспечения

производства. Существующие недостатки выполнения сбора и обработки

информации нормативного характера в целях контроля движения

материальных потоков  во времени и по отдельным структурным

подразделениям не позволяют  достичь оперативной оценки, а  также

своевременного реагирования при нарушении запланированного режима

снабжения. Так, регулярный учет времени поступления и выдачи запасов со

склада, времени составления  заказа позволит в дальнейшем выявить  резервы

сокращения сроков ожидания материалов на складе. Принципы учета

формирования и использования  запасов в производстве должны

соответствовать принятой на предприятии системы бухгалтерского учета.

При этом организация  единой учетной деятельности для  получения

своевременной и полной информации о движении материальных ресурсов

позволит достичь оперативности  управления производством в целом.

Организация учета результатов управления производственными

запасами регламентируется положениями нормативной базы, учетной

политикой предприятия  в целом, принятой системой бухгалтерского учета, а

также характером и видом  производства. При этом организация

управленческой отчетности в подразделения соответствует принципам

учетной политики предприятия  и отвечает требованиям эффективного

управления производственными  запасами.

Одновременно с бухгалтерским  учетом материальных затрат в составе

затрат на производство необходимо использовать количественный

оперативный учет движения сырья, материалов и комплектующих  изделий,

который осуществляется по утвержденным нормам, с обязательной

регистрацией их отклонений и изменений. В производственных условиях

учет формирования и использования запасов в производстве имеет

комплексный характер и  выполняется по стадиям работ, службам, отдельным

заказам, каждому виду материала.

Учет движения материалов по стадиям работ, выполняемый на этапах

производственного процесса, позволит регулировать распределение и

порядок вовлечения материальных ресурсов в производство. Так, например,

на этапе складирования  на заводских складах без необходимости  регулярного

планирования перемещения  запасов между ними следует учитывать  способы

складирования: структурированный или автоматизированный. В зависимости

от принятой системы  движения предметов труда в производстве, имеющий

характер заказного, непрерывного, серийного, проектного, CANBAN,

“конструирование на заказ” (форма проектно-производственного

управления), формирование и обработка отчетной документации о текущем

использовании материальных ресурсов регламентируется соответствующими