Початок формування людської цивілізації на території України. Палеоліт на території України

Тим часом нацистська Німеччина  вирішила остаточно ліквідувати  Чехословацьку державу й, окупувавши Богемію і Моравію, дала згоду  на окупацію Угорщиною Карпатської  України. У ніч з 13 на 14 березня  розпочалася угорська агресія. Зважаючи на ситуацію, урядом А.Волошина, який наївно сподівався на німецьку підтримку, 14 березня  була проголошена державна незалежність Карпатської України. Та незалежність тривала недовго — вже 16 березня  угорське військо захопило Хуст.

Мадярські окупанти потопили в крові молоду незалежну Карпатську Україну. Та її коротке існування  і героїчна оборона мали велике значення для загальноукраїнської історії: вони не тільки допомогли закарпатцям  остаточно усвідомити себе частиною єдиної української нації, а й  стали прикладом самовідданої боротьби за національну державність для  всього українського народу. Події  весни 1939 р. також переконливо доводять, що входження Закарпатської України  до складу УРСР — це не наслідок повоєнних  анексій Сталіна, а усвідомлений вибір населення Закарпаття.

72.  Пакт Молотова  – Ріббентропа та його наслідки. Україна в системі радянсько – німецьких договорів 1939 р.

Англія та Франція саботували переговори, тому радянський уряд повернувся до пропозиції Німеччини щодо укладення  пакту про ненапад, яку німецька дипломатія висувала перед Москвою  ще з травня 1939 р. Радянський уряд непокоїла  безпека своєї країни. Тому й дала Москва згоду на приїзд міністра закордонних справ Німеччини Ріббентропа й укладення радянсько-німецького пакту про ненапад.

Договір про ненапад між  СРСР і Німеччиною був підписаний Молотовим і Ріббентропом 23 серпня 1939 р. на 10 років. Радянсько-німецький договір мав величезні наслідки. Він зірвав на певний час спроби західних держав зіштовхнути між собою Німеччину й Радянський Союз, проте об'єктивно сприяв Німеччині в розв'язанні нової агресії в Європі. Договір Молотова - Ріббентропа був вимушеним кроком, який дав можливість Радянському Союзу відтягнути війну проти себе майже на два роки, зміцнити свою обороноздатність. Таємний протокол до договору, що торкався інтересів і територіальної цілісності інших держав, з якими СРСР мав угоди про ненапад, означав відступ від декларованих Радянським Союзом принципів зовнішньої політики. Підписаний згодом, 28 вересня 1939 р., договір з Німеччиною про дружбу й кордони взагалі становив непрощенну помилку з боку Сталіна. Реакція громадськості різних країн на пакт у перші дні після його укладення була неоднаковою. В Англії він викликав гірке розчарування, у Франції - розгубленість, в Німеччині - незвичайне полегшення. Серед німців одні сподівалися, що небезпека війни для них минула, оскільки не буде укладено спрямованого проти Німеччини англо-франко-радянського союзу, інші, навпаки, вважали, що пакт врятував Німеччину від можливості ведення війни на два фронти й вона тепер зможе швидко розв'язати свої суперечності з Польщею.

Якщо укладення договору виправдовувалося необхідністю уникнути війни, а її ніхто не хотів, то підписання 28 вересня 1939 р. договору про дружбу і кордони між СРСР і Німеччиною здавалося протиприродним. Ніяких дружніх  почуттів до німецьких фашистів радянські  люди не відчували. Різною була реакція  на пакт і в наступні роки, інколи він став набутком історії. Інтерес  до нього завжди був винятково  великим, але висвітлювався по-різному. В період «холодної війни» буржуазні  історики використовували пакт, щоб  звинуватити Радянський Союз у співучасті в розв'язуванні другої світової війни  й тим самим зняти за це провину  з правлячих кіл західних держав. В умовах назрівання Другої світової війни фашистська Німеччина і  СРСР, виходячи із міжнародної ситуації, яка склалася на той час, прагнучи реалізувати свої геополітичні інтереси, вдаються до спроби налагодити свої відносини.Ліквідацією Карпатської України в березні 1939 р. Гітлер досягав трьох важливих для себе тактичних цілей: ще міцніше прив'язував до антикомінтернівського пакта Угорщину; забезпечував нейтралітет Польщі; певною мірою заспокоював СРСР, створюючи передумови для подальшого зближення. 

73. Спроба відновлення  української самостійної державності  на початку війни Німеччини  з СРСР.

Аналіз державного ладу в  розглядуваний період включає в  себе характеристику Української самостійної  держави, яку було проголошено у  червні 1941 року у Львові, характеристику німецького і румунського окупаційних  режимів і зміни в органах  державної влади і управління СРСР і УРСР.Ще до початку війни Німеччини з СРСР один із лідерів ОУН -- Степан Бандера -- став автором ідеї здобуття незалежності України шляхом використання для цього умов війни. Історичний досвід показав, що без власних збройних сил годі було говорити про незалежність. 30 червня 1941 року в щойно захопленому Львові без узгодження з німцями ОУН-Б проголосила відновлення Української самостійної держави. Було створено уряд -- Українське державне правління, який очолив Ярослав Стецько. Вищим органом держави стала Українська Національна Рада, на чолі з колишнім головою уряду ЗУНР Левицьким. У жовтні 1941 року члени ОУН-М намагались відновити діяльність Української Національної Ради у Києві. Але гітлерівці жорстоко розправилися з ініціаторами і цієї акції. 40 членів ОУН-М було розстріляно.Ця відчайдушна спроба відродження української державності знову показала пагубність орієнтації на підтримку визвольної боротьби зовнішніми силами.Вже наприкінці 1942 року численні партизанські загони, якими керували оунівці, об'єдналися в Українську Повстанську Армію (УПА). Програма боротьби УПА спрямовувалась як проти фашистів, так і проти більшовицького режиму. Коли розпочався наступ Червоної Армії на захід, УПА вступає в сутички з радянськими військами.У серпні 1944 року за ініціативою ОУН-Б під Самбором таємно зібралися делегати різних політичних партій (за винятком ОУН-Б) і представники східних українців і утворили Українську Головну Визвольну Раду, головним завданням якої була боротьба за самостійну Україну.В тилу Червоної Армії розгорнулася справжня партизанська війна. У селах поряд з Радами нелегально діяли національно-державні структури ОУН (кущові, районні, окружні, крайові проводи), які опирались на УПА.

74.Розчленування  території України та характеристика  німецького окупаційного режиму.

На боротьбу з окупаційним  режимом піднялися широкі верстви  населення. Не усі з них були прибічниками радянської влади. У русі Опору були дві течії - радянська, очолювана  ВКП(б) і КП(б)У, і націоналістична, організована ОУН під керівництвом С. Банд ери. ОУН під керівництвом А. Мельника продовжувала виступати за співробітництво з Німеччиною, незважаючи на те, що окупанти розігнали створений 30 червня 1941 р. у Львові уряд, який проголосив незалежну Українську державу. Глава уряду Я. Стецько і ряд інших членів ОУН (у тому числі і С. Бандера) були заарештовані у вересні 1941 р. Багато які оунівські організації були розгромлені, тисячі активних членів ОУН загинули, серед них були не тільки бандерівці, але й мельниківці. ОУН-Бандери і сам С. Бандера в 1941 -1942 рр. коливалися, сподіваючись на те, що співробітництво з Німеччиною в боротьбі з радянською владою можливе. ОУН-Бандери разом з німецьким генштабом створило в 1941 р. український батальйон «Нахтігаль» як прообраз української національної армії і батальйон «Роланд». Але німецьке командування в серпні 1941 р. розформувало ці батальйони, тому що ставилося насторожено і ворожо до національного руху. Це вплинуло на позицію ОУН-Бандери, яка стала на шлях боротьби з окупантами.

75.  ОУН –  УПА в боротьбі за незалежну  українську державність.

Боротьба ОУН - УПА за Українську Самостійну Соборну Державу - найбільш яскрава сторінка визвольних змагань  українського народу в ХХ столітті. На цій героїчній боротьбі виховані і ще будуть виховані нові й нові покоління тих, кому належить розбудувати  та утвердити Українську Державу - державу, за волю і незалежність якої склали голови десятки тисяч кращих синів  та дочок українського народу. Під  час Другої Світової війни настав новий етап визвольних змагань, який почався з березня 1939 року після  проголошення Карпатської України  незалежною державою та проголошення відновлення Української Держави 30 червня 1941 року. Проголошення Української  Держави суперечило планам німецької  імперіалістичної політики, яка вважала  Україну майбутньою колонією. Визвольна  війна українського народу відібрала  життя десяткам тисяч найкращих  наших людей. Це була найбільша й  найгостріша з усіх дотеперішніх національно - визвольних війн. Революційно-повстанська  боротьба 40-50-х років мала могутній вплив на подальший розвиток нашого народу. У цій боротьбі виховувався  і формувався новий тип людини - людини-борця, месника й обранця  свого народу. Створився духовно  спаяний моноліт революціонерів - патріотів, об`єднаних невтомною  вірою у святість виборюваної справи. Офіційна дата зародження УПА - 14 жовтня 1942 року. У листопаді 1943 року було створено Головний військовий штаб, якому підпорядковувалися всі військові з`єднання. У червні 1943 року українське збройне підпілля організувало в Карпатах чотири вишкільних військових табори, які були добре законспіровані й мали завдання навчити місцеві військові відділи так, щоб вони могли протидіяти німецьким, польським акціям. Мав постій Головний осередок пропаганди, базувався провід юнацтва ОУН, ідеологічно-політичний вишкіл із чотою пропагандистів, підстаршин. Запасні становища головної бази були розбудовані в селах Б і В. Крім штабів із командуванням тут базувались адміністративні установи підпілля.У підпорядкуванні воєнної округи "Лисоня" був також курінь "Сірі вовки", який був одним з найкращих формувань "УПА-Захід". Його загартовані стрільці могли стати ядром новоствореної революційної національно-визвольної армії. Однак, майже всім їм довелося загинути серед невідрядних обставин облавних боїв, провокацій та багатолітніх концентраційних поневірянь.

76. Визволення  України.

Наприкінці грудня 1942 р. радянські  війська почали звільнення українських  земель від нацистської окупації. Успішним наступом радянські війська  вийшли до Дніпра, який німці перетворили  на „Східний вал". У серпні - грудні 1943 р. тривала битва за Дніпро, за яку 2438 воїнів стали Героями Радянського Союзу. 25 жовтня 1943 р. радянські війська звільнили Дніпропетровськ, 8 вересня - Сталіне, 2 вересня - Суми, 21 вересня - Чернігів, 23 вересня - Полтаву, 14 жовтня - Запоріжжя. 6 листопада 1943 р. було звільнено Київ. 20 жовтня 1943 р. Воронізький, Степовий, Південно-Західний і Південний фронти були перейменовані відповідно у 1,2,3,4 Українські фронти.Наприкінці 1943 р. - на початку 1944 р. наступ продовжився. У січні - лютому 1944 р. радянські війська провели Корсунь - Шевченківську операцію, під час якої розгромили 80 тисяч німецько-фашистських військ, які потрапили в оточення (Канів - Корсунь - Шевченківський). Наступ продовжувався далі. Були звільнені 8 січня 1944 р. Кіровоград, 22 січня - Кривий Ріг, 13 березня - Херсон, 20 березня - Вінниця. Наприкінці березня - на початку квітня 1944 р. радянські війська вийшли на кордон з Румунією та Чехословаччиною.У квітні - травні 1944 р. радянські війська успішно провели Кримську наступальну операцію. 8 квітня 1944 р. вони прорвали перекопські укріплення, а 12 травня 1944 р. повністю звільнили Крим. У травні 1944 р. з Криму були депортовані кримські татари 238,5 тисяч чоловік, з яких 80% жінки та діти, а пізніше греки, вірмени, болгари. У червні 1944 р. в бою під Бродами була розгромлена дивізія СС „Галичина". 7 липня 1944 р. було звільнено Львів, Станіслав. У серпні 1944 р. була проведена Яссько-Кишинівська операція, і звільнені Молдавія і Ізмаільшина. У жовтні 1944 р. визволення українських земель від нацистської окупації було завершено. 28 жовтня 1944 р. було звільнене Закарпаття. 8 травня 1945 р. нацистська Німеччина підписала акт про безумовну капітуляцію, а 2 вересня 1945 р. це зробила Японія. Друга світова війна скінчилася.

77.Особливості  процесу відбудови народного  господарства України в 1945 -1950-х  років.

Отже, відбудова народного  господарства України суттєво відрізняється  від відбудовчих процесів країн  Заходу. Збитки, завдані війною республіці, були значно більшими, ніж на Заході. Ускладнив ситуацію голод 1946—1947 pp. Відбудова в Україні здійснювалася власними силами без зовнішньої допомоги, а західні країни активно використовували асигнування, що надавалися СІЛА відповідно до «плану Маршалла». Характерними для відбудовчих процесів в Україні були пріоритетний розвиток важкої промисловості, активна роль командної системи, значна заангажованість в економічній сфері ідеологічного фактора.

78.Суспільно –  політичне та культурне життя  в Україні наприкінці 40-х на  початку 50-х років.

Отже, ідеологічний наступ тоталітарного  режиму наприкінці 40-х — на початку 50-х років зумовлений низкою внутрішніх і зовнішніх чинників. Погромні ідеологічні  кампанії були реакцією на розгортання  і поглиблення «холодної війни»; способом посилення культурно-ідеологічної ізоляції країни; формою зміцнення  тотального ідеологічного контролю за суспільними процесами; засобом  реанімації образу внутрішнього ворога — важливого фактора функціонування тоталітарного режиму; методом нейтралізації  активної патріотично настроєної національної еліти. І хоча ці кампанії не могли  зупинити духовного розвитку народу в цілому, еони гальмували його досить суттєво, даючи змогу режимові консервуватися, а командно-адміністративній системі  стабілізуватися.

79. ХХ з’їзд  КПРС та його рішення. Процес  десталінізації в УРСР, його юридичні наслідки.

Отже, суть кардинальних змін, що розпочалися після смерті  Сталіна, полягає в лібералізації  всього суспільного життя. Ця лібералізація  виявилася в припиненні кампанії проти націоналізму; певному уповільненні процесу русифікації; частковій  реабілітації жертв сталінських  репресій; зростанні українського чинника  в державному та громадському житті; розширенні прав республіки в економічній, фінансовій та юридичній сферах; активізації  дій української дипломатії та більшій  відкритості УРСР для різнобічних  контактів з іноземними державами. У 1953—1964 pp. в суспільному житті за інерцією панували комуністичний романтизм та соціальна міфологія. Водночас лібералізація створила ґрунт для поширення інших поглядів та виявів активності — стихійних народних виступів та діяльності інакомислячої інтелігенції. Цим опозиційним системі процесам та явищам були притаманні локальність поширення, нечисленність учасників, організаційна слабкість. Однак вони були симптомами нестабільності системи, яка перебувала у перехідній фазі свого розвитку. На початку 60-х років нестабільність у суспільстві ставала дедалі відчутнішою, що дало змогу супротивникам Хрущова перейти в наступ і в жовтні 1964 р. усунути його від влади.

80.Соціально –  економічний розвиток УРСР в  60 – 80 ті роки ХХ ст.

Головною особливістю  соціально економічного життя 60-80-хх років були постійні пошуки нових  шляхів розвитку, з якими партійне керівництво так і не змогло остаточно  визначитися. У 60-х роках уряд ще робило спроби зберегти реформаторські імпульси періоду Хрущова, однак  починаючи з 70-х років, цей процес остаточно зупинився.

Промислова реформа 1965 року.

Економічна реформа, яка  була прийнята в 1965 році, стала наймасштабнішим перетворенням в післявоєнний період СРСР. Підприємства, які були переведені на нову систему, значно поліпшили показники продуктивності.Паливно енергетичний комплекс став стрижнем економіки держави: СРСР зайняв провідні в світі позиції по виробництву нафти і газу. У період проведення реформи значно зміцнів військово - промисловий комплекс.У гонитві за паритетом з США, Радянська держава початок масове виробництво балістичних ракет і ядерних ракет середньої дальності. Зріс і науково-технічний потенціал держави. У цей період виникли нові галузі в радянській промисловості мікроелектроніка, роботобудування і атомне машинобудування.Незважаючи на видимий ріст економіки, керівництву СРСР не вдалося закріпити результатів проведеної реформи і вже до початку 70-х років обсяги виробництва почали неухильно падати.