Особености учета и аудитана

З макроекономічних позицій  Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. [2] розглядають грошові кошти як засоби, які знаходяться в народному господарстві в готівковій і безготівковій формах і виконують функції засобів обігу, платежу і накопичення.

Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. визначають грошові  кошти як засоби збереження вартості й на цій основі використовуються як посередник обімну товарів і послуг[27].

Пушкар М.С. розглядає  грошові кошти як грошові знаки  національної і іноземної валюти які є платіжними засобами[11].

Ткаченко Н.М. вважає, що це необхідні для забезпечення господарської діяльності підприємства кошти, що зберігаються в касі або на рахунках в банку[55].

З аналітичного погляду  Савицька Г.В. наводить наступне визначення: грошові кошти - це кошти, що зберігаються в касі або на рахунках в банку. Грошові кошти, що находяться на рахунках в банку, не приносять доходу, їх потрібно мати в наявності на рівні безпечного мінімуму[46].

З фінансової точки зору Г.Г.Кірейцев визначає грошові кошти  складовими оборотних активів, їх обсяги, шляхи надходження та вибуття  залежать в першу чергу, від зміни обсягів виробничих запасів, стану дебіторської і кредиторської заборгованості, платежів до бюджету тощо.

Американський учений Дж. К. Ван Хорн вважає, що «рух грошових коштів фірми являє собою безперервний процес». Активи фірми являють собою чисте використання коштів, а пасиви - чисті джерела. Обсяг коштів коливається в часі в залежності від обсягу продажів, інкасації дебіторської заборгованості, капітальних витрат і фінансування. Дж. К. Ван Хорн підкреслює, що поняття грошових коштів та грошових потоків можна трактувати по-різному в залежності від завдань аналізу. Як правило, грошові кошти і грошові потоки розглядають як готівку або робочий оборотний капітал, тобто у вузькому або широкому тлумаченні цього поняття.

Як видно з наведених визначень, автори по різному підходять до визначення грошових коштів. Проте в усіх визначеннях зустрічається визначення матеріальної основи готівкових коштів – «гроші», «кошти», «знаки», «засоби» і місце зберігання – на рахунках в банку, в касі підприємства.

При цьому в економічній  літературі поняття «грошові кошти» трактується як засоби, які знаходяться в народному господарстві в готівковій і безготівковій формах і виконують функції засобів обігу, платежу і накопичення[36].

В західній іноземній  літературі суть грошей найчастіше трактують як «все те, що використовується як гроші». У вітчизняній літературі широко розповсюджене визначення грошей як специфічного товару, який виконує роль загального еквівалента.

З проведеного дослідження  сутності грошових коштів можна вивести таке їх визначення. Грошові кошти – це найбільш ліквідні активи підприємства, що складаються з готівки, коштів на рахунках в банку та інші еквіваленти.

З проведеного аналізу  науково-практичних видань з бухгалтерського  обліку та аналізу зроблено висновок, що у вітчизняних літературних джерелах більш повно розкриваються особливості бухгалтерського обліку операцій з грошовими коштами. Іноземними фахівцями детально описується методика розрахунку необхідного розміру залишку грошових коштів, подаються методи аналізу ефективності використання готівки, методи планування потреби в готівкових коштах. Аналіз періодичних джерел показав, що фахівців здебільшого хвилюють проблеми первинного обліку грошових коштів, їх синтетичного обліку, організації роботи каси та застосування санкцій за порушення розрахунково-касової дисципліни.

Актуальною проблемою  обліку операцій з грошовими коштами  є ухилення від оподаткування  шляхом використанням не облікованих  готівкових грошових коштів.

Головною причиною використання не облікованого готівкового обороту є надто високий рівень оподаткування заробітної плати в порівняні з низьким рівнем соціальних гарантій.

Форми документів (кошторису, планів асигнувань, лімітної довідки, штатного розпису тощо), що застосовуються під час виконання бюджету, затверджено наказом Міністерства фінансів України за №57 від 28.01.2002 року[38].

Кошториси доходів і  видатків складають перед початком бюджетного року усі установи на наступний  бюджетний період, на які планують видатки[6].

Планування кошторису доходів і видатків здійснюється на підставі результаті економічних розрахунків. Здебільшого цим займаються економісти, використовуючи показники звітності, яка складається за результатами діяльності розпорядників бюджетних коштів. Враховуючи потреби установи та норми видатків на її утримання.

Складання і затвердження кошторису, як зазначалося вище, починається  із розроблення проекту кошторису доходів і видатків бюджетною установою. Цей документ містить приблизні показники, оскільки остаточні будуть визначення після погодження проекту кошторису із розпорядником вищого рівня.

Підставою для складання  проектів кошторисів є відомості  про граничні обсяги видатків бюджету  загального фонду проекту відповідного бюджету (державного або місцевих) на наступний рік. Ці відомості головним розпорядникам доводять Мінфін, Міністерство фінансів АР Крим, місцеві фінансові органи.

Для правильного та своєчасного  складання проектів кошторисів головні  розпорядники:

• встановлюють для розпорядників нижчого рівня граничні обсяги видатків із загального фонду бюджету, термін подання проектів кошторисів і дають вказівки щодо їхнього складання
• розробляють і повідомляють розпорядникам нижчого рівня інші показники, яких вони повинні додержуватися відповідно до законодавства і які необхідні для правильного визначення видатків бюджету у проектах кошторисів
• забезпечують складання проектів кошторисів на бюджетні програми (функції), що виконуються безпосередньо головні розпорядники[14].

Головні розпорядники розглядають  показники проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня щодо законності та правильності розрахунків, доцільності запланованих видатків з бюджету, правильності їхнього розподілу відповідно до економічної класифікації видатків, повноти надходження доходів, дотримання чинних ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів, а також інших показників відповідно до законодавства та складають проекти зведених кошторисів[6].

На підставі проектів зведених кошторисів головні розпорядники формують бюджетні запити, які подають Мінфіну, Міністерству фінансів АР Крим, місцевим фінансовим органам для включення до проектів відповідних бюджетів.

Бюджетний запит – документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний рік[34].

 

 

Висновки по розділу 1

 

Отже, у процесі господарської та іншої діяльності підприємства постійно вступають у взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання при здійсненні угод, що оформлюються і закріплюються договорами: з постачальниками - за одержані від них товарно-матеріальні цінності, з покупцями - за придбані ними товари, з банками - за одержання коштів і погашення кредитів, з іншими юридичними та фізичними особами - за транспортні та інші послуги, електроенергію, паливо тощо, з працівниками - із заробітної плати, наданих їм позик тощо.

Основними нормативними документами, в яких висвітлено інформацію про  ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах послугували: Господарський кодекс України, Бюджетний кодекс України, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ

Питання сутності грошових потоків  та грошових коштів, методів управління ними з різним ступенем теоретичного та практичного висвітлення розглянуто в багатьох іноземних перекладних виданнях останнього часу: Дж. К. Ван Хорна, Є. Брігхема, Е. Нікхбахта, Є. Стоянової, І. Балабанова, Т. Райса та інших.

Відомі вітчизняні та зарубіжні економісти також розглядати питання грошових коштів, зокрема серед них: Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Партина Г.О., Папковська П.Я., Бєлоліпецький В.Г., Поддєрьогін А.В., Нам Г.М., Швець Сопко В.В.

Актуальною проблемою  обліку операцій з грошовими коштами  є ухилення від оподаткування шляхом використанням не облікованих готівкових грошових коштів.

Головною причиною використання не облікованого готівкового обороту  є надто високий рівень оподаткування  заробітної плати в порівняні  з низьким рівнем соціальних гарантій.

Форми документів (кошторису, планів асигнувань, лімітної довідки, штатного розпису тощо), що застосовуються під час виконання бюджету, затверджено  наказом Міністерства фінансів України  за №57 від 28.01.2002 року.

Кошториси доходів і  видатків складають перед початком бюджетного року усі установи на наступний бюджетний період, на які планують видатки.

 

 

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА ОБЛІКУ ГРОШОВИХ КОШТІВ В  ЧЕТВЕРТІЙ ЧЕРКАСЬКІЙ МІСЬКІЙ ПОЛІКЛІНІЦІ  ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

 

 

2.1.Організаційно-економічна характеристика Четвертої Черкаської міської поліклініки Черкаської міської ради

 

Комунальне некомерційне підприємство «Четверта Черкаська міська поліклініка» – є закладом охорони здоров’я. Створене за рішенням Черкаської міської ради шляхом реорганізації лікувально-профілактичного закладу «Медико-санітарної частини науково виробничого фонду «Фотоприлад» і є правонаступником вище зазначеного закладу.

Поліклініка заснована  на базі МСЧ НВК «Фотоприлад», що знаходиться у власності територіальної громади м. Черкаси, і її діяльність не спрямована на отримання прибутку.

Поліклініка діє на підставі Конституції України, Основ законодавства України про охорону здоров’я, Господарського, Цивільного кодексів України та законодавства України про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, інших законів України, указів Президента, Постанов Кабінету Міністрів України.

Поліклініка розробляє  кошторис на утримання установи, штатний  розпис, структуру, які затверджуються головним розпорядником коштів. Відносини  поліклініки з іншими установами, підприємствами та організаціями здійснюються на підставі договорів. «Четверта Черкаська міська поліклініка» Черкаської міської ради витрачає бюджетні кошти у відповідності до кошторису та річного плану асигнувань, затверджених згідно з чинним законодавством.

Розрахунково-касове обслуговування здійснюється Державним Казначейством України. Поліклініка здійсню оперативний і бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність.

Поліклініка самостійно вирішує питання свого матеріально-технічного забезпечення. При ній можуть створюватися громадські консультативні або наглядові ради, які сприятимуть його діяльності та забезпечуватимуть інформованість населення і громадський контроль в галузі охорони здоров’я.

Повна назва - комунальне некомерційне підприємство «Четверта  Черкаська міська поліклініка» Черкаської міської ради.

Скорочена назва –  КНП «ЧЧМП» ЧМР

Юридична адреса поліклініки  – 18000 м. Черкаси, вул..Байди Вишневецького,61.

Управління поліклінікою здійснює Директор, він самостійно вирішує питання фінансової, господарської  та кадрової діяльності поліклініки (рис. 2.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.1 Організаційна структура «Четвертої Черкаської міської поліклініки» Черкаської міської ради

Оперативне керівництво  медикогосподарською діяльністю здійснює директор та його заступники.

Директор самостійно вирішує питання фінансової, господарської та кадрової діяльності поліклініки за винятком тих, що віднесені до компетенції Черкаської міської ради, Органу управління та трудового колективу.

При закладі організовується  медична рада, рада медичних сестер, громадські ради, секції наукових медичних товариств, які діють на підставі положень, затверджених МОЗ України.

Основною метою діяльності поліклініки є:

• надання населенню згідно з вимогами відповідних нормативно-правових актів медичних послуг, спрямованих на збереження та поліпшення і відновлення здоров’я громадян;
• здійснення діяльності для забезпечення запобігання захворюваності та інвалідності;
• здійснення ранньої діагностики та запобіганню хвороб, травм, отруєнь чи інших розладів;
• реабілітація хворих.

Предметом діяльності поліклініки є:

• забезпечення медичного обслуговування населення м. Черкаси шляхом надання безоплатної кваліфікованої допомоги;
• надання населенню м. Черкаси медичної допомоги, відповідно до показань на базі медичних закладів вторинного та третинного рівня;
• надання лікувально-профілактичної допомоги фізичним та іншим юридичним особам на безоплатній основі;
• проведення Комплексних профілактичних медичних оглядів працівників підприємств, установ і організації;
• проведення експертизи працездатності;
• участь у розробці заходів, що спрямовані на зменшення тимчасової та стійкої непрацездатності населення;
• аналіз стану матеріально-технічної бази розробка та реалізація заходів щодо її зміцнення.