Організація обліку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Блок 2. Навчальна дисципліна “Звітність підприємств 2”

Теоретичні  питання

Визначення  і функції власного капіталу. Визнання й оцінка власного капіталу

Вступ

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності та поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність відповідно до чинного законодавства. Законом передбачено:

1) державне регулювання  бухгалтерського обліку та фінансової  звітності з метою захисту  інтересів користувачів та удосконалення  бухгалтерського обліку і звітності;

2) застосування  принципів та методів ведення  бухгалтерського обліку і складання  фінансової звітності, які визначаються  національними положеннями (стандартами)  бухгалтерського обліку та не  суперечать міжнародним стандартам;

3) розробка галузевими  міністерствами та іншими органами  виконавчої влади методичних  рекомендацій щодо застосування  національних П(С)БО відповідно  до галузевих особливостей;

4) напрямки діяльності  Методологічної ради з бухгалтерського  обліку тощо.

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

– створення  єдиних правил ведення бухгалтерською обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств, гарантують і захищають інтереси користувачів;

– удосконалення  бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Отже, актуальність теми дослідження полягає в тому, що запровадження в економічне життя  України ринкових відносин, провокує до розвитку окремих фірм не державного характеру, що в свою чергу вимагає грамотної політики в галузях управління цими фірмами, це стосується і обліку результатів діяльності підприємств. Так як попередня вітчизняна наука розглядала вищезазначені проблеми з точки зору планової економіки, то й відповідно управлінські питання розглядались під призмою класового підходу, а, отже, створення нового підходу - актуалізація та модернізація управлінських питань стоять відкритими. В курсовій роботі робляться спроби зробити аналіз методів та шляхів обліку власного капіталу у суспільстві з ринковою економікою, використовуючи передовий вітчизняний і зарубіжний досвід.

Метою курсової роботи є розгляд проблеми обліку власного капіталу.

Об’єктом дослідження  даної курсової роботи є проблеми бухгалтерського обліку.

Предметом дослідження є облік власного капіталу підприємства.

Розділ 1. Облік  власного капіталу

1.1. Визначення, визнання, оцінка і функції власного  капіталу

Майно підприємства складається із різноманітних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів – носіїв прав власності окремих суб'єктів. Права кожного власника на майно підприємства і на участь у його прибутках визначаються часткою і формою інвестованих коштів. Вони мають бути чітко відображені у бухгалтерському обліку на підставі відповідних документів. Розкриття цих прав є одним із найважливіших завдань фінансової звітності.

В момент створення  підприємства його стартовий капітал  втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками) і представляє  собою вартість майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, основна облікова формула А = З + К набуває виглядуА = К, оскільки З = 0. Саме так трактується початковий статутний капітал Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" (табл. 1).

Таблиця 1. Порівняння визначень статутного капіталу

Положення про  організацію  бухгалтерського обліку і звітності в  Україні  № 250 (п. 65)	Положення (стандарт)  бухгалтерського  обліку 2 "Баланс"
Статутний фонд – сукупність внесків  (у грошовому  виразі) учасників (власників) в майно при створенні  підприємства  для забезпечення його  діяльності  у розмірах, визначених  установчими  документами	Статутний капітал  –  зафіксована  в установчих  документах  загальна вартість  активів,  які є внеском  власників  (учасників) до  капіталу підприємства

Здійснюючи  підприємницьку діяльність, підприємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові  зобов'язання підтверджують права  і вимоги кредиторів щодо активів  підприємства (А = З + К) і мають вищий  пріоритет порівняно з вимогами власників.

Тому власний  капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна  і борговими зобов'язаннями: К = А  – З.

Власний капітал  – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування  його зобов'язань.

Визнання і оцінка власного капіталу безпосередньо залежить від визнання і оцінки його з складових – активів і зобов'язань.

Слід зазначити, що сума власного капіталу – це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників фірми. На суму власного капіталу суттєво впливають усі умовності бухгалтерського обліку, що були застосовані при оцінці активів і кредиторської заборгованості, і вона може лише випадково співпадати із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.

Разом з тим,власний  капітал є основою для початку  і продовження господарської  діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскількивиконує такі функції:

1)довгострокового  фінансування – знаходиться у розпорядженні підприємства необмежено довго;

2)відповідальності  і захисту прав кредиторів – відображений в балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

3)компенсації  понесених збитків – тимчасові збитки мають погашатись за рахунок власного капіталу;

4)кредитоспроможності – при наданні кредиту, за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом.

5)фінансування  ризику – власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;

6)самостійності  і влади – розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство;

7) розподілу  доходів і активів – частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.

Як правило, підприємство створюється з метою  отримання прибутку. Реалізувати  цю мету воно може лише за умовизбереження  свого капіталу.

Згідно з  фінансовою концепцією збереження капіталу прибуток заробляється підприємством (а, відповідно, зберігається та нарощується його капітал) тільки за умови, що сума чистих активів на кінець періоду перевищує суму чистих активів на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом цього періоду.

Основний зміст  поелементної розшифровки власного капіталу наведено в таблиці 2.

Характеристика  складових власного капіталу. Основним елементом власного капіталу є статутний  капітал – один із основних показників, що характеризує розміри і фінансовий стан підприємства. Він відображається в сумі, що зареєстрована в установчих документах як сукупність внесків (часток, акцій за номінальною вартістю, пайових внесків) засновників (учасників) підприємства.

Формування  статутного капіталу за рахунок внесків засновників (учасників) фіксується в засновницьких документах підприємства. Розмір статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення обов'язково реєструється в Державному реєстрі господарських одиниць. Сума статутного капіталу за балансом підприємства та сума, зареєстрована в Державному реєстрі, повинні бути тотожними.

Таблиця 2. Зміст  складових власного капіталу

№ п/п	Стаття власного капіталу	Зміст
1	2	3
1	Статутний капітал	Зареєстрована вартість простих та привілейованих акцій для акціонерних товариств і сума оголошеного статутного капіталу для інших підприємств, зафіксовані в статутних документах
2	Пайовий капітал	Сума пайових  внесків фізичних і юридичних  осіб, якщо це передбачено статутними документами
3	Додатково вкладений  капітал	Сума перевищення  вартості продажу акцій над номінальною  вартістю (емісійний дохід)
4	Інший додатковий капітал	Сума дооцінки позаоборотних активів, вартість активів, безоплатно отриманих підприємством  від фізичних або юридичних осіб, інші види додаткового капіталу
5	Резервний капітал	Сума резервів, створених підприємством відповідно до діючого законодавства або  статутних документів
6	Нерозподілений  прибуток (непокритий збиток)	Прибуток, реінвестований у підприємство, або непокритий збиток
7	Неоплачений капітал	Заборгованість  власників (учасників) по внесках до статутного капіталу
8	Вилучений капітал	Фактична собівартість акцій власної емісії, викуплених товариством у своїх акціонерів

Сума, яка на дату реєстрації підприємства заявлена, але фактично не внесена засновниками, представляє собою неоплачений капітал підприємства. Не вкладені кошти засновників (учасників) зменшують реальний розмір статутного капіталу і в балансі відображаються зі знаком мінус.

Пайовий капітал  – це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Він складається з сум пайових внесків членів споживчого товариства, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок та інших підприємств, а. також паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) в сільському господарстві, одержаних в результаті розподілу на паї колективної власності.

Додатковий  капітал складається із емісійного доходу, тобто доходу одержаного від  розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість дооцінки активів; безоплатного одержання необоротних активів; іншого додаткового капіталу.

Суми вилученого капіталу відображають вартість акцій  власної емісії, які на даний момент не розміщені серед акціонерів. Вилучений капітал не впливає на суму власного капіталу. Він показує, що капітал належить підприємству, але не закріплений за конкретною фізичною особою (акціонером). Вилучений капітал повинен бути перепроданий або анульований.

Кошти резервного (страхового) капіталу використовуються відповідно до напрямків, передбачених в установчих .документах: як правило, у випадку недостачі прибутку за рахунок резервного (страхового) капіталу покриваються непередбачені витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації товариства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо.

Статтею 14 Закону України "Про господарські товариства" передбачено створення в господарському товаристві резервного (страхового) капіталу у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 % статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) капіталу передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 % суми чистого прибутку.

Нерозподілені прибутки – це прибутки, одержані в результаті господарсько-фінансової діяльності підприємства, які зменшені на суму прибутків використаних у звітному році, включаючи нарахування податку на прибуток. Нерозподілений прибуток є власністю акціонерів і збільшує суму власного капіталу. Якщо фінансові результати діяльності збиткові, то сума збитку зменшує суму власного капіталу.

Хоча загальна сума власного капіталу може бути визначена  за відомою формулою:К = А – З, користувачі фінансової звітності  потребують більш детальної інформації про його стан та зміни, що відбулися протягом звітного періоду. Це забезпечить зацікавлених осіб даними про ефективність управління підприємством і надасть кредиторам та інвесторам відомості щодо динаміки та перспективи їх економічних прав. Виходячи з цього, фінансова звітність має надавати інформацію про: