Організація та управління

 Раціональним являється  використання технологічних ліній,  тобто де все необхідне устаткування  встановлено в порядку виконання  виробничих операцій.

 Важливе значення  для організації має нормування  праці, тобто її вдосконалення. Це передбачає поширення галузі нормування, використання технічно обумовлених нормативів часу і чисельності, розробку норм часу на виробництво на базі впровадження прогресивної технології і організування виробництва.

 Шляхом вдосконалення  організації виробництва являється  також покращання умов праці  робітників. Сюди входить механізація  робіт, використання підйомно-транспортних  механізмів і засобів малої  механізації.

 Необхідно використовувати  сучасні системи вентиляції і кондеціонування повітря, проводити профілактичне очищення вентиляційних систем; зменшувати чи геть видаляти шум від устаткування за допомогою спеціальних шумовбираючих пристроїв, проводити у відповідність до санітарних норм освітлення, покращувати побутові умови та інше.

 Важливий вплив  на підвищення працездатності  дає використання раціонального  режиму праці і відпочинку, що  проявляється у розробці різних  видів графіків виходу на роботу.

 Отже, з подальшим  розвитком суспільства і науково-технічним  прогресом, все потребує вдосконалення. Не виняток і виробничі підприємства. Вдосконалюючи організацію виробництва, впроваджуючи нові технології, ми не тільки крокуємо в ногу з науково-технічним процесом і часом, але й розкриваємо широкі можливості для економічного розвитку підприємства та швидкого і якісного задоволення потреб споживача.

Вибір сорту і якість насіння відіграють вирішальну роль у підготовці до нового сезону вирощування. Залежно від того, з якими характеристиками потрібно отримати врожай, обирається конкретний сорт чи гібрид для певної зони.

Серед усіх засобів збільшення врожайності значно зростає роль еколого-генетичного чинника -- сортової політики. Досвід сортовипробування  свідчить, що стратегія оцінки і  добору сортів та їх впровадження у  виробництво повинна базуватися насамперед на ознаках їх високої адаптивності. Саме ця властивість дає змогу утримуватися вітчизняним сортам на ринку сільськогосподарських культур. Тому сорт і насіння стають головними об’єктами в процесі вирощування, передусім, ураховуючи дефіцит фінансових ресурсів.

Сорт є наріжним каменем  технології виробництва продукції  рослинництва і вагомим важелем  у руках хлібороба, який реально  впливає на збільшення врожайності. Окрім того, практикою доведено, що впровадження нових сортів для виробника економічно вигідніше, ніж застосування інших засобів поліпшення технологій вирощування. Водночас досить значна кількість запропонованих гібридів і сортів для виробництва збільшує можливість помилки у виборі необхідного насіння для вирощування у відповідній зоні.

Крім того, на ринку  насіння в останні роки спостерігається  інтенсивна експансія іноземних  насіннєвих компаній, які ведуть активну  роботу із впровадження своїх селекційних  розробок на території України, що також  ускладнює вибір найбільш продуктивного гібриду чи сорту для певного регіону.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

 
         Проведене дослідження поставленої проблеми засвідчує, що в Україні проходить аграрна реформа. Соціально-економічним перетворенням на селі, які все активніше здійснюються в аграрному комплексі, відводиться визначальне місце. Від того, якою буде віддача аграрної реформи, залежатиме майбутнє не тільки продовольчого сектора економіки, але й соціально-економічного розвитку держави в цілому. Сучасна земельна реформа в Україні є важливою складовою частиною аграрної реформи. Вона спрямована на ліквідацію державної монополії земельної власності, відновлення приватної власності на землю та інші засоби виробництва, реанімацію в селян почуття власника і господаря на землі та створення на цій основі умов для реформування за власним розсудом селян існуючих державних і одержавлених колективних сільськогосподарських підприємств у виробничі структури, які базуються на приватній власності, в тому числі в індивідуальні селянські господарства, кооперативи, асоціації, акціонерні підприємства, товариства.                

Крім земельних відносин вона охоплює відносини власності  на матеріально-технічні засоби виробництва  та інші аспекти функціонування аграрного сектора, зокрема його взаємовідносини з державою, суміжними сферами економіки, фінансово-кредитною системою.

Підводячи підсумки роботи по реформуванню кооперативу “Україна”  можна стверджувати:

Реформування сільськогосподарських  підприємств на засадах приватної власності на землю та майно нагальною необхідністю. У порівнянні з головою кооперативу, приватний господар має не лише більшу особисту зацікавленість в ефективному виробництва, але й користується значно ширшими можливостями в управлінні підприємством. 
По-перше, приватний власник не контролюється загальними зборами працівників, що надає можливість приймати непопулярні, проте економічно обгрунтовані рішення. По-друге, в процесі реформування відбувається відокремлення земельних майнових та трудових відносин. Це робить колишніх членів КСП власниками землі та майна, що надає їм можливість розпоряджатися засобами виробництва більш ефективно, ніж тоді, коли вони знаходилися в колективній власності. По-третє, система трудових договорів (контрактів) значно розширяє можливості керівника впливати на підвищення продуктивності праці. По-четверте, отримання статусу приватного підприємства може певною мірою захистити його від адміністративного впливу з боку державної адміністрації, яка продовжує втручатися в справи колективних підприємств. А це дасть можливість господарству зосередити свої зусилля на виробництві тих сільськогосподарських культур і продукції тваринництва, які є для господарства прибутковими.

Процеси реструктуризації господарств в структури ринкового  типу скасовують певні обмеження , які пов'язані з колективною формою власності на виробничі ресурси і з колективною формою управління і надають можливість ефективним керівникам скористатися перевагами нової форми власності на виробничі ресурси.

Треба усвідомити, що реструктуризація лише забезпечує необхідні правові передумови для ефективнішої роботи господарства. В свою чергу нове керівництво повинно мати бажання брати на себе ризики, пов'язані з господарською діяльністю, бо саме якість керівного складу лишається єдиною запорукою успішної реструктуризації.

Для того, щоб вирішити найважливіші, найболючіші питання  розвитку кооперативу “Україна”  і зокрема виробництва і переробки  зерна необхідно насамперед:

• застосовувати прогресивну технологію вирощування ярої пшениці, яка при оптимальних строках посіву, підживленні забезпечує ріст урожайності на 4-5ц/га;
• забезпечити суворий контроль за дотриманням технології вирощування сільськогосподарських культур;
• вдосконалити структур посівних площ та сівозмін;
• як рекомендує Хмельницька ДСГДС, застосовувати технологію вирощування сільськогосподарських культур з використанням біостимуляторів росту, яка при обробці насіння посівів в бакових сумішах з гербіцидами, фунгіцидами дасть підвищення урожайності на 3-6ц/га.

Крім кількох перелічених вище заходів, необхідно, насамперед, покращити умови праці, при яких зростає матеріальна зацікавленість працівників по результатах роботи. Потрібно довести до відповідного рівня матеріальну відповідальність працюючих.

Економічний аналіз розвитку зернопродуктового комплексу АПК підтверджує, що виробництво зерна, як і сільськогосподарської продукції та її реалізація в первинному виді зовсім не рентабельна, тобто затрати перевищують доходи, як і є в даному господарстві, тому необхідно глобальне перетворення досліджуваного господарства з сировинного виробника в виробника кінцевого продукту з реалізації безпосередньо споживачу, тобто потрібний вихід на кінцевий продукт переробки. 
Проте для вирішення більшості проблем і запланованих заходів потрібні грошові кошти, яких так потребує не лише командитне товариство, а й всі сільськогосподарські підприємства і об’єднання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про господарські товариства» // Голос України, 1991,
2. Андрійчук В.Г., Бауер І. Менеджмент: прийняття рішень і ризик. Навчальний посібник. - К.: 1998. - 314 с
3. Беспалов В.О. Управління сільськогосподарським виробництвом. Навчальний посібник. - К.: «Вища школа», 1992.-256 с
4. Бовикін В. Новий менеджмент /Управління підприємствами на рівні вищих стандартів: теорія і практика ефективного управління організацією. - М.: ОАО «Економіка» 1997. - 368 с.
5. 3авадський Й.С. Управління сільськогосподарським виробництвом у системі АПК. - К. "Вища школа", 1992
6. Бойко В.І. Ринок зерна України. // Економіка АПК. –1999. -№11, -с.103.
7. Драган О.І. Співробітництво великих та малих підприємств. // Економіка АПК. –1998. -№11, ст.43. 
8. Сановський С.Л. та ін. Економіка підприємств АПК. –Тернопіль. –с.187.
9. Зерновий комплекс України. // Фондовий ринок. –1999. -№32, с.13-21.              
10. Зернова спілка України. // Пропозиція. –1999. -№11. –с.19.
11. Курило Л.І. Ефективність зернового поля. // Економіка АПК. –1998. -№9, -с. 48.
12. Лесик Л.О. Зберігання та переробка с/г продукції з основами стандартизації. –К.: Вища школа. –1991. –с.8, 70, 99
13. Мосій Д.Ф. Озима пшениця і шляхи підвищення ек. ефективності вирощування. // Пропозиція. –1999. -№12, с.38-39.
14. Павчак В.А. та ін. Економіка сільського господарства. К.: Вища школа. –1990. –с.99, 161.
15. Поплавська М. Дефіцити зерна на ринку України — основна причина підвищення внутрішніх цін. // Пропозиція. –2000. -№1, с.107.
16. Список використаної літератури
17. Волосяненко М.І. Формування структури посівів за екологічністю і якісним станом земель // Агро світ. – 2007. - № 2. - с.24-32.
18. Герасимук І. Облік сільськогосподарських операцій з зерном у сільськогосподарських підприємствах // Бухгалтерія в сільському господарстві. - Харків. - 2004. - № 19. - с. 20-25.
19. Діхтяр В. Від насінини до зернини // Агро перспектива. – 2007. - № 1. - с.52-55.
20. Массаковский В.П. Удосконалення обліку та контролю витрат в сільськогосподарських підприємствах // Економіка АПК. - 1998. - № 3 –с.34-37.
21. Пинчук Л.Т. Сортовые особенности роста, формирования урожайности и качества зерна яровой твердой пшеницы // Зерновое хозяйство. - 2005. - № 8. - с.10-15.
22. Стоян B.I. Методологічні аспекти обліку витрат виробництва // Фінанси України. - 2006. - № 10. - с.4-10.