Отчет по практике в ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон»

Касові операції оформляються прибутковими та видатковими  касовими ордерами, типові І форми  і порядок заповнення яких затверджені наказом

Міністерства  статистики України від 15.02.96 № 51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій» (далі – наказ Мінстату), і мають застосовуватися усіма підприємствами.

Приймання готівки  касами підприємств, у тому числі  й одержаної з банку, проводиться  за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання  готівки видається квитанція  за підписами головного бухгалтера або особи, уповноваженої керівником підприємства, і касира, за-свідчена печаткою (штампом) підприємства.

При прийманні  готівки до каси касири підприємств керуються Правилами визначення платіжності банкнот і монет, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 31.03.99 № 152 і зареєстрованими Міністерством юстиції України від 16.04.99 за № 242/3535 (із змінами).

Обігові пам’ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами, мають прийматися до кас підприємств за їх номіналом без обмежень для всіх видів платежів.

Видача готівки з кас підприємств проводиться за видатковими касовими ордерами або належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями (далі – видаткові документи). Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або особи, які на це уповноважені.

До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника, то підпис керівника на видаткових касових ордерах не обов’язковий [2, 227].

 

2.2.2. Облік операцій на розрахунковому рахунку

          У процесі виконання кошторису  доходів і видатків бюджетні  установи вступають у грошові  відносини, які здійснюються як  у готівковій, так і безготівковій  формі. 

Готівкова форма  розрахунків, в основному, застосовується для розрахунків з фізичними особами, а безготівкові розрахунки, яким надається перевага в розрахунках бюджетних установ, здійснюються в основному з юридичними особами.

Безготівкові  розрахунки здійснюються за різними  формами, наявність яких пов’язана з використанням різних видів розрахункових документів. Згідно з Інструкцією про безготівкові розрахунки в господарському обороті України, затвердженою постановою правління НБУ від 2.08.96 № 204, безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахункових документів:

• платіжні доручення;

• платіжні вимоги;

• платіжні вимоги-доручення;

• чеки;

• акредитиви;

• векселі;

• інкасові доручення.

Платіжні вимоги та інкасові доручення застосовуються тільки у випадках, передбачених чинним законодавством і нормативними актами НБУ.

Розрахунки  платіжними вимогами-дорученнями, акредитивами і розрахунковими чеками в бюджетних  установах практично не здійснюються [2, 225].

 

2.2.3. Облік операцій з підзвітною особою

Підзвітною  особою в бухгалтерській практиці називається працівник, що отримав готівкові кошти підприємства, так як він зобов’язаний

прозвітуватись  про цільове використання грошових коштів, або повернути їх в касу підприємства (організації).

Суми, отримані підзвітною особою, називають авансовими сумами, а звіт працівника називають – авансовий звіт. Авансовим звітом буде вважатись документ, що підтверджує витрати працівника (так як до нього додаються підтверджуючі документи: чеки, білети, квитанції, закупівельні акти), обов’язковим реквізитом його є підпис керівника підприємства: «доцільність витрат підтверджую» і підпис, або «бухгалтерії оплатити».

Складає авансовий звіт підзвітна  особа, вказує дату і підписується в ньому.

Службове відрядження - це поїздка працівника (підзвітної особи) за розпорядженням керівника підприємства на певний строк для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи [2, 235].

Синтетичний облік  по розрахунках з підзвітними  особами ведеться на

рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» приватними підприємствами і на рахунку 362 « Розрахунки з підзвітними особами» бюджетними установами. Сальдо субрахунка може бути як дебетовим, так і кредитовим.

Такі показники  відображаються розгорнуто: дебетове сальдо - в складі

оборотних активів, кредитове сальдо – в складі зобов’язань балансу підприємства.

ПАТ «ТРЗ «Оріон» використовує усі види розрахунків, що не заборонені законом.

 

2.3. Облік праці і зарплати

2.3.1. Порядок нарахування основної і додаткової заробітної плати

Нарахування оплати праці працівникам підприємства залежить від її

системи. За умови  відрядної оплати праці її розмір залежить від виробітку, який характеризується обсягом господарської діяльності (кількістю виготовленої продукції, виконаними роботами, наданими послугами, вартістю проданих товарів тощо) та розцінок, визначених на підприємстві. При погодинній оплаті праці її розмір визначається у відповідності до відпрацьованого часу і тарифної ставки (окладу).

За умови  помісячної оплати праці місячний заробіток  працівника визначається твердою місячною ставкою (окладом). У цьому випадку заробіток не залежить від кількості робочих днів за календарем або графіком роботи [5, 63] .

Якщо працівник  не відпрацював повний розрахунковий  період, оплата проводиться пропорційно  фактично відпрацьованому часу.

При погодинній оплаті праці робітників і службовців встановлюються норми обслуговування закріплених за ними верстатів, агрегатів  або нормовані виробничі завдання на певний період часу, або нормативи  чисельності працівників для  виконання окремих функцій чи обсягів робіт. За нормами обслуговування встановлюється чисельність робітників і кількість устаткування (верстатів, агрегатів), яку вони повинні обслужити при нормальному навантажені кожного робітника протягом робочої зміни.

На ПАТ «ТРЗ «Оріон» використовують наступні види оплати праці: пряма відрядна, відрядно-прогресивна, відрядно-преміювальна, по-годинна. Така різноманітність форм оплати праці, зумовлена тим, що на підприємстві працює велика кількість працівників, і не всі виконують однакову роботу, а відповідно і система оплати праці різна.

2.3.2. Оподаткування доходу працівників

Основним нормативно-правовим актом для суб’єктів підприємницької діяльності (далі – СПД) – фізичних осіб, платників єдиного податку (далі – ЄП), є Указ № 727, у якому висуваються загальні вимоги до роботи на спрощеній системі оподаткування. Згідно зі статею 1 Указу № 727 вона запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн. [8, 114]

Фізичні особи  самостійно обирають систему оподаткування, у т. ч. спосіб оподаткування доходів за ЄП шляхом отримання свідоцтва про його сплату. Ставку ЄП для СПД встановлюють місцеві ради за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності – від 20 до 200 грн. (сьогодні, як правило, встановлюється максимальна ставка).

Якщо СПД  здійснює кілька видів діяльності, для яких установлено різні ставки ЄП, то згідно зі статею 2 Указу № 727 він одержує одне свідоцтво і сплачує податок за ставкою, що не перевищує встановленої максимальної.

СПД щомісяця (але  не пізніше 20 числа наступного місяця) мають сплачувати ЄП на окремий рахунок відділень Держказначейства України. Щоправда, податкові органи трактують цю вимогу Указу № 727 дещо інакше:

 СПД фактично  сплачують ЄП наперед, тобто  за наступний місяць до 20 числа  поточного. Відділення Держказначейства України після надходження ЄП перераховують його суму в таких пропорціях:

– до місцевого  бюджету – 43 %;

– до Пенсійного фонду України (далі – ПФУ) – 42 %;

– на обов’язкове соціальне страхування – 15 % (у т. ч. до Державного фонду сприяння зайнятості населення – 4 %).

– внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення [8, 219].

 Взагальному  та й в цілому податки на ПАТ ТРЗ «Оріон» сплачуються згідно закону.

Як і на кожному  підприємстві, здійсненні контролю розрахунків  з оплати праці, ПАТ «ТРЗ «Оріон» керується законами Укр. «Про оплату праці», «Про відпустки», іншими нормативними актами уряду, які регулюють нарахування оплати праці, утримання з неї, ведення б/о і розрахунків з працівниками.

Цей контроль здійснює спеціальна ревізійна комісія. Послідовність і напрямки контролю:

1) перевірка  стану заборгованості і відповідності  даних про залишки на рахунку 

661 «Розрахунки за ЗП» в книзі головних рахунків, балансі з підсумковими даними в розрахунково-платіжних відомостях по графі «сума до видачі», групувальної відомості до журналу-ордеру № 10 в частині узагальнення даних по рахунку 661.

2) Перевірка  достовірності первинних документів.

3) перевірка  правомірності застосування тарифних  ставок у трудових контрактів  при почасовій оплаті праці;

4) перевірка  обґрунтованості застосування норм  і розцінок достовірності обсягів  виконаних робіт при відрядній  оплаті праці;

5) перевірка  нарахувань доплат за роботу  в нічний час, зверхурочні роботи, щорічні основні та додаткові  відпустки;

6) перевірка  розрахунку утримань із нарахованої

7) контроль розрахункових,  розрахунково-платіжних і платіжних  відомостей 

8) Контроль обґрунтованості  бухгалтерських записів щодо  операцій про нарахування оплати  праці та прирівнених видів  оплат, утримань із ЗП, оплати  по фактичних обсягів виплат працюючим авансів, за ІІ половину місяця, заборгованості за минулі періоди, премій, допомоги при тимчасовій непрацездатності).

9) Перевірка  розрахунків з депонентами по ЗП [2, 420].

     

2.4. Фінансова звітність підприємства

2.4.1. Система показників, що характеризують стан підприємства. Прибуток. Рентабельність.

Підприємства, які працюють в умовах ринку, несуть повну відповідальність за своїми зобов’язаннями перед ланками фінансово-кредитної системи, постачальниками, власними працівниками, а також за результатами виробничо-фінансової діяльності. Здатність підприємства своєчасно погашати свої боргові зобов’язання характеризує його фінансовий стан.

Під фінансовим станом підприємства розуміють також  рівень його забезпеченості відповідним обсягом фінансових ресурсів, необхідних для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасних грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями.

Фінансовий  стан — одна з найважливіших характеристик  виробничо-фінансової діяльності підприємств. Він може бути стійким або нестійким.

До основних показників, що, характеризують фінансовий стан підприємства, належать такі:

• прибутковість (рентабельність);
• оптимальний розподіл прибутку;
• оптимальні розміри власних оборотних активів, які забезпечують нормальний процес виробництва та реалізації продукції;
• наявність власних джерел формування оборотних активів в обсязі,
• достатньому для їх покриття;
• платоспроможність підприємства.

 Прибутковість  — це дохідність, окупність вкладених  витрат і використаного майна,  кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризується сумою отриманого прибутку на одиницю відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства.

Рентабельність  — це відносний показник інтенсивності  виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних  складових процесу виробництва  або сукупних витрат підприємства [1,154].

 

2.4.2. Розрахунки фінансових показників

Ліквідність балансу — одна із важливих умов стійкого фінансового стану підприємства. Вона полягає у можливості швидко мобілізувати існуючі засоби (активи) для оплати у відповідні строки своїх зобов’язань (пасивів), а також непередбачених боргів. Для оцінки ліквідності підприємства використовуються  показники загальної ліквідності, швидкої ліквідності, абсолютної ліквідності.

• Коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності :

                                                         

   

Даний коефіцієнт дозволяє встановити чи здатне підприємство на протязі звітного року погасити свої короткострокові зобов’язання за рахунок поточних активів.