Отчет по практике в ПАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон»

• Коефіцієнт абсолютної ліквідності

 

    

 

Згідно балансових даних підприємство не має в наявності грошових коштів та фінансових інвестицій для того, щоб погасити короткострокові зобов’язання, не залучаючи інші активи. Ось чому даний показник рівний нулю.

• Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

                                         

Коефіцієнт оборотності  дебіторської заборгованості визначає скільки разів в середньому дебіторська  заборгованість перетворюється в грошові  кошти в межах звітного терміну 

• Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості                                

 

 

 

• Коефіцієнт критичної ліквідності

 

Показує здатність  компанії сплачувати свої поточні зобов’язання за рахунок оборотних активів, за винятком запасів. В даному випадку ми бачимо оптимальне значення.

• Коефіцієнт загальної заборгованості

 

Показує, яка  частина активів компанії фінансується за рахунок позикових коштів (і  довгострокових, і короткострокових).

• Коефіцієнт фінансової незалежності

 

Показує, яка  частина активів компанії фінансується за рахунок власних коштів.

• Коефіцієнт оборотності запасів

 

Показує, скільки  в середньому разів за певний період компанія продала свої запаси. Чим вищий цей показник, тим ефективніше компанія управляє своїми запасами.

Використовуючи  коефіцієнт оборотності запасів, розраховується середній період їх реалізації (Т –  період часу).

• Коефіцієнт оборотності активів

 

Показує,скільки чистого доходу приносить кожна гривня, вкладена в активи компанії. [відповідно до Додатку Г і Додатку Д]

 

 

2.5. Облік основних засобів

2.5.1. Облік руху і оцінка основних засобів

До основних засобів відносяться також: житлові  будинки і будинки культурно-побутового призначення, господарський інвентар, обчислювальна техніка, дорослі робітники, багатолітні насадження вартістю більш 50 мінімальних заробітних плат за одиницю, термін служби яких перевищує один рік.

Головні задачі бухгалтерського обліку основних засобів:

- контроль за  їхньою наявністю і схоронністю  з моменту набуття до моменту  вибуття;

- правильне  і своєчасне обчислення зносу;

- одержання  відомостей для правильного розрахунку  податку на майно, перераховувати  до бюджету;

- контроль за правильним і ефективним використанням засобів на реконструкцію, модернізацію і ремонт основних засобів;

- контроль за  ефективним використанням основних  засобів по часу і потужності;

- одержання  даних для укладання звітності  про наявність і рух основних засобів[2, 502].

Базою правильної організації бухгалтерського обліку основних засобів в промисловості  є затверджена типова класифікація основних засобів і єдиний принцип їхньої оцінки в обліку.

Згідно з  типовою класифікацією основні  засоби поділяються по видам наступним чином:

I. Будинки.

II. Споруди.

III. Передатні  прилади.

IV. Машини і  обладнання (в тому числі силові  машини і обладнання; робітничі  машини і обладнання; вимірювальні  і регулюючі прилади, прилади  і лабораторне обладнання; обчислювальна  техніка; інші машини і обладнання).

V. Транспортні  засоби.

VI. Інструмент.

VII. Виробничі  інвентар і приладдя.

VIII. Господарський інвентар.

IX. Робітнича і продуктивна  худоба.

X. Багатолітні насадження.

XI. Капітальні  Затрати по покращенню земель (без споруд).

XII. Інші основні  засоби.

По приналежності  основні засоби поділяються на власні і що орендувалися. Перші належать підприємству і нараховуються на його балансі; другі отримані від  інших підприємств і організацій  в тимчасове користування за плату.

По характеру участі в виробничому процесі розрізняють діючі і не що діють (що знаходяться в запасі або на консервації) основні засоби, по призначенню - виробничі і невиробничі (основні засоби об’єктів житлово-комунальної і соціально-культурної сфери) [2, 506].

До основних виробничих засобів відносяться: будинки і споруди виробничого призначення, передатні прилади, верстати, машини,обладнання, транспортні засоби – засоби обчислювальної техніки, інструмент, виробничий і господарський інвентар, що безпосередньо беруть участь в виробничому процесі виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг).

Вони знаходяться  в виробничих (цехах, дільницях) і  функціональних (відділах, службах) підрозділах  підприємства і закріплені за ними. В складі виробничих основних засобів виділяють їхню активну частину - машини, обладнання, транспортні засоби.

Невиробничі – це основні засоби, призначені для соціально- побутового обслуговування членів трудового колективу підприємства. До них відносяться: числитися на балансі підприємства житлові будинки, об’єкти побутового обслуговування (лазні, перукарні, пральні та ін.), соціального (поліклініка, будинок відпочинку, табір праці і відпочинку, столова і ін.) і культурного (будинок культури, бібліотека і ін.) призначення.

Виробничі і  невиробничі основні засоби можна поділити на:

1) діючі (в  експлуатації);

2) непрацюючі (на  консервації);

3) в запасі.

По характеру  участі в основній діяльності і засобу перенесення вартості на витрати  виробництва і звертання основні  засоби поділяються на:

1) активні (їхня участь може бути зміряна кількістю годин роботи, обсягом робіт);

2) пасивні (будинки,  споруди). Їхня участь в основній  діяльності неможливо зміряти  в будь-яких показниках.

В первісну вартість основних засобів, що придбались по імпорту, входять імпортний тариф і митні збір ,що оплачуються підприємством за оформлення вантажу.

В випадках, передбачених законодавством, в первісну вартість включають при набутті основних засобів податок на добавлену  вартість ,що

сплачується.

Первісна (балансова) вартість основних засобів не підлягає зміні, за винятком випадків добудовування і доустаткування об’єктів в порядку капітальних вкладень, реконструкції і часткової ліквідації об’єктів. Видатки підприємства, зв’язані з технічною реконструкцією або капітальною модифікацією (перебудовою) існуючих об’єктів основних засобів, повинні бути додані до первісної вартості, якщо в результаті проведених видатків відбудеться збільшення терміну корисної служби або виробничої потужності об’єктів основних засобів, значне поліпшення якості або зниження її виробничої собівартості ,що випускається продукції. Такого роду видатки попередньо нагромаджуються на рахунку 08 ‘Капітальні вкладення’.

Первісна вартість основних засобів за мінусом зносу  утворить їхню залишкову вартість. Вартість відтворення основних засобів в сучасних умовах подає собою відновну вартість[2, 514].

Якщо об’єкт основних засобів демонтований, а після цього змонтований на новому місці, то його первісна вартість залишається незмінної.

 

2. Амортизація основних засобів

Амортизація – це економічний процес , що кількісно відображає втрату основними засобами своєї вартості, яка амортизується, та її систематичний розподіл (перенесення) на заново створений продукт (виконану роботу, надану послугу) протягом строку їх корисного використання. При цьому під вартістю, що амортизується, розуміють первісну або переоцінену вартість основного засобу за вирахуванням його ліквідаційної вартості[7, 81].

 Коли йдеться про  те, що амортизація є важливим  важелем управління процесом  відтворення основних засобів, то мається на увазі, що вона залежно від вибраного методу нарахування амортизації, встановленого строку корисного використання основного засобу, а також способу використання амортизаційних відрахувань може неоднаково виконувати регулюючу і відтворю­вальну функції. Остання в кінцевому рахунку зводиться до простого відтворення основного засобу через відшкодування його зносу і придбання нового екземпляра подібного роду. Регулююча функція амортизації проявляється через прискорення чи уповільнення темпів формування грошових потоків, що врешті решт впливає на темпи і пропорції відтворення основних засобів. Важливо при цьому пам’ятати, що характер формування вказаних грошових потоків залежить від вибраного методу нарахування амортизації.

Станом на 2002 р. на підприємствах України впроваджено  нарахування економічної амортизації  згідно з П(С)БО7 і податкової (фіскальної) амортизації відповідно до вимог  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (1997 р.). Економічна амортизація нараховується з метою визначення сум амортизаційних відрахувань, що включаються в собівартість продукції як елемент операційних витрат, а отже, вона дає змогу відобразити реальне знецінення основного капіталу в процесі виробництва та розрахувати реальний прибуток підприємства[7, 89].

 Метою нарахування  податкової амортизації є створення  додаткового фінансового джерела  для відшкодування основних засобів  за рахунок зменшення оподатковуваного  прибутку.

 При цьому  мається на увазі, що застосування  фіскальної амортизації забезпечує в перші роки експлуатації основних засобів нарахування більших сум амортизації порівняно з економічною амортизацією, завдяки чому зменшується сума прибутку для оподаткування, а отже, зменшується і податок на прибуток. Підприємства, таким чином, мають змогу швидше нагромадити фінансові ресурси і направити їх на відтворення основних засобів.

Щоб визначити  економію коштів на відрахуваннях до бюджету в результаті застосування податкової амортизації, необхідно  різницю між сумами податкової й економічної амортизації помножити на ставку податку на прибуток (коефіцієнт).

Зазначимо, що нарахування  економічної і податкової амортизації  застосовується в багатьох розвинутих країнах Заходу.

 

3. Облік ремонту основних засобів. Інвентаризація

Ремонти основних засобів залежно від обсягу і характеру робіт бувають

поточні, середні  і капітальні.

Поточні ремонти  здійснюються за необхідності і виконуються  в основному власними силами. До поточних ремонтів належать дрібні роботи по зміні або виправленню окремих  зношених деталей, вузлів машин, обладнання, елементів конструкції будов та споруд, а також профілактичні ремонти й огляди. Капітальні ремонти здійснюються з періодичністю понад один рік, при цьому здійснюються повне розбирання, зміна або відновлення всіх зношених деталей, вузлів. Капітальний ремонт основних засобів може здійснюватися двома способами: господарським і підрядним [2, 693].

Господарський спосіб виконання капітального ремонту  основних засобів використовуються на підприємстві при незначному обсязі робіт і за наявності на підприємстві спеціалістів, кваліфікація яких дає змогу виконувати передбачені кошторисом роботи.

При підрядному способі до проведення капітального ремонту за договором залучаються спеціалізовані підприємства. Рахунки з підрядниками здійснюються на підставі Акта прийому виконаних робіт за рахунками-фактурами. Витрати з капітального ремонту обліковуються за кожним видом ремонтованих основних засобів.

 

2.6. Облік виробництва готової продукції

2.6. 1. Облік затрат виробничої собівартості продукції 

Виробнича собівартість продукції за звітний період (місяць, квартал, рік) формується у системі таких розрахунків:

а) на державному підприємстві, такому як ПАТ «Оріон» : №20 «Основне виробництво», № 21 «Напівфабрикати власного виробництва», № 23 «Допоміжні виробництва», № 24 «Витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання», № 25 «Загальновиробничі витрати», № 26 «Загальногосподарські витрати», № 28 «Брак у виробництві», № 29 «Обслуговуючі виробництва та господарства», № 31 «Витрати майбутніх періодів». Всі рахунки активні;

б) на малих підприємствах  затрати на виробництво доцільно облічувати на калькуляційному рахунку  № 20 «Основне виробництво» і збирально-розподільчому, № 26 «Загальногосподарські витрати», що не виключає використання інших рахунків (№ 23,24,25,31 тощо) [2, 210].