Трудові угоди та договора

Трудові угоди та договора

      Відповідно  до ст.21 Кодексу законів про працю (КЗпП), трудовим договором є угода  між працівником і власником  підприємства, установи, організації  або уповноваженим ним органом  чи фізичною особою, за якою працівник  зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати необхідні для виконання роботи умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

      Працівник має право реалізувати свої здібності  до продуктивної і творчої праці  шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

      Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки й відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватись угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

      Ст.21 КЗпП передбачає такі види трудового договору залежно від строку, на який він укладається.

      Трудовий  договір на невизначений строк (безстроковий) укладається із дотриманням загальних  положень, викладених вище. Це звичайний  трудовий договір між роботодавцем і найманим працівником. Він укладається в усіх випадках, якщо законодавством не передбачені спеціальні норми для конкретного виду робіт або категорій працівників. 

      Трудовий  договір на певний строк.

      Строковий договір може укладатися лише в випадках, встановлених у законодавстві, а також у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, умов її виконання чи інтересів працівника. Таким чином, за загальним правилом трудовий договір повинен укладатися на невизначений час.

      Пленум  Верховного Суду України в постанові  №9 від 6 листопада 1992 р. (зі змінами  й доповненнями) роз’яснив судам, що при укладанні трудового договору на певний строк він установлюється угодою сторін і може визначатися  не тільки конкретним періодом, але також і настанням певної події, наприклад повернення на роботу працівника з відпустки у зв’язку з вагітністю, пологами й доглядом за дитиною, працівника, який звільнився з роботи у зв’язку із призовом на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу, обранням народним депутатом або на виборну посаду (п.7). Строковий трудовий договір може укладатися для заміни тимчасово відсутнього працівника. 

      Контракт  як особливий вид  трудового договору.

      Контракт  на роботу широко застосовується в країнах з ринковою економікою. В Україні контракт почав укладатися з керівниками державних підприємств з 1990р., коли була прийнята постанова Ради Міністрів СРСР «Про порядок найму та звільнення керівника державного союзного підприємства».

      Законом України від 20 березня 1991 р. були внесені  істотні зміни і до сповнення  до КЗпП, зокрема, ст.21 була доповнена  новою ч.3, у якій контракт визначається особливою формою трудового договору. Застосування контракту викликало  багато питань. Після першого захоплення цим новим видом трудового договору з’ясувалося, що контракт має як позитивні, так і негативні сторони для працівника. Головна соціальна небезпека контракту полягає у його строковому характері та можливості встановлення підстав його розірвання за угодою сторін. В умовах економічної кризи в Україні ефективність контракту ставала дедалі сумнівнішою, його примусове застосування обмежувало права працівників. Таким чином, одним з найсуттєвіших правових питань стало питання про сферу застосування контракту.

      Перша редакція ч.3 ст.21 КЗпП встановлювала: «Сфера застосування контракту визначається законодавством». Але пізніше це формулювання було скориговане в  бік звуження сфери застосування трудового контракту: «Сфера застосування контракту визначається законами України». Отже, трудовий контракт може бути укладений тільки у випадках, прямо передбачених у законах.

      При обов’язковому застосуванні контракту  виключається укладення трудового  договору іншого виду. В обов’язковому  порядку контракт укладається з  такими працівниками:

• Керівниками підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності (Закон України «Про управління об’єктами державної власності»від 21 вересня 2006 р.);
• Керівниками підприємств, що за державною програмою приватизації підлягають перетворенню на відкриті акціонерні товариства, на строк до моменту скликання перших зборів акціонерів (Указ Президента України «Про забезпечення управління майном, що перебуває в загальнодержавній власності в процесі його приватизації» від 19 травня 1995 р.);
• Керівниками, науковими, творчими й іншими працівниками закладу (установи) України гуманітарної сфери, що мають статус національного (Положення про національний заклад (установи) України від 16 червня 1995р.); керівниками закладів освіти, що перебувають у загальнодержавній власності і підлеглих Міністерству освіти України та іншим міністерствам і відомствам (Закон України «Про освіту» від 25 травня 1991р. в редакції Закону України від 23 березня 1996р.);
• Працівниками АН України (в тому числі іноземними вченими) (постанова Президії Верховної Ради УРСР «Про статус Академії Наук Української РСР» від 17 січня 1991р.); керівниками і творчими працівниками театральних і концертно-видовищних закладів, підприємств і організацій культури (постанов Кабінету Міністрів України №511 від 30 травня 1997р.);
• Керівниками й деякими працівниками залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору (постанова Кабінету Міністрів України №764 від 15 липня 1997 р.); спортсменами, тренерами й іншими фахівцями штатних національних збірних спортивних команд (постанова Кабінету Міністрів України №63 «Про упорядкування фінансування і матеріального забезпечення в галузі спорту» від 6 лютого 1992 р.);
• Помічниками адвокатів (Закон України «Про адвокатуру» від 10 грудня 1992 р.) і деякими іншими працівниками.

      Сфера застосування контракту за угодою сторін регламентується значною кількістю  нормативно-правових актів. Нижче наведено перелік законів, яким дозволяється укладення трудового договору у  формі контракту.

 

ТИПОВА  ФОРМА КОНТРАКТУ

З ПРАЦІВНИКОМ 

Місто ______________                                                              "___" __________ 200_ р.

Підприємство, установа, організація (громадянин) __________________________________

______________________________________________________________________________

(повна  назва підприємства, установи, організації  або прізвище, ім'я, по батькові  громадянина-підприємця)

в особі  власника або уповноваженого ним  органу ___________________________________

                                                                                                  (посада)

______________________________________________________________________________

                                                      (прізвище, ім'я, по батькові)

іменований  далі роботодавець, з одного боку, та громадянин __________________________

______________________________________________________________________________

                                                    (прізвище, ім'я, по батькові)

іменований  далі працівник, з другого боку, уклали цей контракт

про таке:

 Працівник  ____________________________________________________________________

                                                           (прізвище, ім'я, по батькові)

приймається (наймається) на роботу _______________________________________________

______________________________________________________________________________

(найменування  структурного підрозділу підприємства, установи,

______________________________________________________________________________

організації: цех, відділ, лабораторія тощо)

за професією (посадою)    ________________________________________________________

                                                                 (повне найменування професії, посади)

кваліфікацією __________________________________________________________________

                                                      (розряд, кваліфікаційна категорія)

______________________________________________________________________________

Ця  Типова форма не поширюється  на керівників підприємств  державної форми  власності.

Запис робиться відповідно до Класифікатора  професій і посад, тарифно-кваліфікаційних  довідників професій, кваліфікаційних  довідників посад.

Працівнику (не) встановлюється строк випробування

----------------------

(непотрібне  викреслити)

______________________________________________________________________________

(тривалість  строку випробування) 

Загальні  положення

1. Цей  контракт є строковим трудовим  договором. На підставі контракту виникають трудові відносини між працівником і підприємством, установою, організацією та громадянином, які з боку останнього реалізуються роботодавцем.

2. Терміном "сторони" в цьому контракті  позначаються роботодавець і  працівник.  

Обов'язки сторін

3. За  цим контрактом працівник зобов'язується  виконувати роботу, визначену цим  контрактом, а роботодавець зобов'язується  виплачувати працівникові заробітну  плату і забезпечувати умови  праці, необхідні для виконання  роботи, передбачені законодавством, колективним договором і угодою сторін.

4. Працівник  зобов'язується (зазначаються основні  характеристики роботи та вимоги  до рівня її виконання: за  обсягом виробництва (робіт), якістю  продукції, що випускається (якістю  обслуговування), рівня виконання норм та нормованих завдань, дотримання правил з охорони праці, строків її виконання тощо):

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

5. Роботодавець  зобов'язується організувати працю  працівника, забезпечити безпечні  і нешкідливі умови праці, обладнати  робоче місце відповідно до  вимог нормативних актів про  охорону праці (зазначаються конкретні заходи щодо організації виробничого процесу, обладнанню робочого місця, підготовки та підвищенню кваліфікації працівника та забезпеченню інших умов праці тощо):