Управління атестацією робочих місць на прикладі ТОВ “Бутон”

1. прогресивність застосовуваного технологічного процесу (відповідність фактичної трудомісткості - проектної; використовуваного устаткування - характеру й обсягах виконуваних робіт; оптимальності технологічних режимів, комплексне використання сировини і матеріалів);
2. відповідність технологічних процесів, устаткування, оснастки, інструмента і засобів контролю вимогам забезпечення стабільності високої якості продукції (праці);
3. рівень продуктивності устаткування (продуктивність застосовуваного устаткування в порівнянні з прогресивним, що випускається);
4. співвідношення фактичної та проектної (паспортної) продуктивності, а також можливість виконання виробничих програм;
5. технологічна оснащеність робочого місця (наявність усієї технологічної оснастки й інструмента, контрольно-вимірювальних приладів, передба- чених технічною документацією, прогресивність їх конструкції і технічний стан, забезпеченість робочого місця під'ємно-транспортними засобами), оправданність застосування ручної праці.

При оцінці організаційного  рівня робочого місця аналізуються такі основні показники:

6. раціональність планування (відповідність площі, займаної робочим місцем, нормам технологічного проектування і раціональному розміщенню устаткування та оснастки);
7. кількість і комплектність організаційної оснастки, прогресивність конструкції її технологічний стан;
8. застосування багатоверстатного (многоагрегатного) обслуговування, раці- ональність обслуговування робочого місця;
9. відповідність форм організації праці технологічному процесу, характеру та обсягам виконуваних робіт, передовим прийомами, методам праці;
10. кваліфікація робітника та його відповідність складності і необхідній якості виконуємих робіт;
11. якість діючих норм праці (рівень їх прогресивності та правильності розра- хунку);
12. ефективність використання робочого місця: рівень використання устатку- вання по часу (відношення фактичного часу роботи устаткування за рік до негативного річного фонду часу), коефіцієнт змінності, зайнятість робітника продуктивною працею протягом зміни. Для робочих місць з устаткуванням визначається рівень видобутку продукції (множення рівнів продуктивності устаткування і використання його по часу). Цей показник по ділянці, цеху, підприємству в цілому розраховується як середньозважена величина.

При оцінці умов праці  і техніки безпеки на робочому місці аналізуються такі основні  показники:

1. відповідність санітарно-гігієнічних умов праці (стан повітряного середовища, вібрація, випромінювання, ін.) нормативним вимогам;
2. відповідність виробничого процесу, устаткування, організації робочого місця стандартам безпеки і нормам охорони праці;
3. обсяги ручної і важкої фізичної праці;
4. наявність монотонної праці;
5. забезпеченість працюючим спецодягом і спецвзуттям, засобами індивідуального і колективного захисту та їх відповідність стандартам безпеки праці й встановленим нормам.

При атестації робочих місць  службовців оцінюються такі основні показники:

1. відповідність робочого місця типовому проекту організації праці, раціональність його планування і прогресивність оснастки;
2. використання засобів механізації праці, обчислювальної техніки, АСУ, засобів зв'язку, рівень інформаційного забезпечення, наявність норм часу, обслуговування, керованості, посадових інструкцій;
3. відповідність кваліфікації робітника складності і характеру виконуваних робіт, забезпечення виконання планових завдань, підготовки документації, обгрунтованості прйманих рішень;
4. відповідність санітарно-гігієнічних і естетических умов праці нормативним вимогам і т.інше.

Атестації робочих місць  службовців передує аналіз структури  й оперативності керування, технології документобігу, процедур виконання  робіт, становищ про структурні підрозділи, систем оцінки результатів діяльності, оплати праці, матеріального і морального заохочення, організації підвищення кваліфікації, умов праці і т. д. При розробці галузевих становищ основні показники атестації робочих місць конкретизуються, установлюються їх нормативні значення з учетом специфіки виробництва. Рекомендовано викорис- товувати невелику кількость оцінних показників, підбираючи при цьому найбільше важливі.

Якщо відсутні відповідні нормативні матеріали для оцінки окремих показників, використовується експертний метод, при якому в обов'язковому порядку враховується передовий вітчизняний і зарубіжний досвід в області техніки, технології, організації праці і виробництва, поліпшення умов праці і дотриманні норм техніки безпеки.

При атестації значної  кількості однакових або аналогічних  робочих місць можуть бути створені зразкові (еталонні) робочі місця (з  передової технікою, технологією, сприятливими умовами праці, з дотриманням  вимог техніки безпеки, бездоганної  організації та обслуговуванням, з відповідним кадрам, що забезпечують необхідний за технологією рівень трудомісткості і якості роботи).

За результатами атестації  кожне робоче місце відносится до однієї із трьох груп: атестовані - робочі місця, показники яких цілком відповідають пред’являемим при їх оцінці вимогам або перевищують їх. До цієї групи не може бути віднесене робоче місце, у котрого хоча б по одному показнику виявлені відхилення (наприклад, не дотримуються вимоги до якості продукції, застосовуються застаріли норми праці, відсутня  технічна або організаційна оснащеність, механізація ручної і важкої фізичної праці, необхідні умови праці, освітленість);

підлягаючі раціоналізації - робочі місця, окремі показники яких не відповідають установленим вимогам, але можуть бути доведені до рівня цих вимог у процесі раціоналізації;

підлягающі ліквідації - робочі місця, показники яких не відповідають і не можуть бути доведені до рівня встановлених вимог в результаті раціоналізації. До цієї групи ставляться робочі місця, раціоналізація яких економічно недоцільна, а також зайві робочі місця.

Результати атестації  одного або декількох робочих  місць і пропозиції по їх раціоналізації заносять у паспорт або карту  атестації, її підписують члени комісії, що проводили атестацію, та робітники, зайняті на цих робочіх місцях.

Атестація проводиться  для усіх робочих місць, включаючи  навчальні, не рідше двох разів у  п'ять років, а для робочих місць, що пройшли раціоналізацію, - по завершенні відповідних заходів.

При підготовці заводських методичних матеріалів по атестації робочих місць рекомендується максимально конкретизувати вимоги й умови атестації робочих місць, використовуючи в них новітні досягнення в області техніки, технології, наукової організації праці.

При цьому варто враховувати:

1. державні стандарти " Системи наукової організації праці, техніки безпеки, санітарії і гігієни праці, системи людина - машина";
2. норми технологічного проектування. будівельні норми і правила;
3. міжгалузеві вимоги і нормативні матеріали по науковій організації праці, що повинні враховуватися при проектуванні нових і реконструкції діючих підприємств, розробці технологічних процесів і устаткування;
4. галузеві вимоги і нормативні матеріали по наукової організації праці, що повинні враховуватися при проектуванні нових і реконструкції діючих підприємств, розробці технологічних процесів і устаткування;
5. типові проекти (типові вирішення) організації праці робітників і службовців на робочих місцях, ділянках, у цехах і на підприємствах;
6. загальногалузеві методичні рекомендації по оцінці складності робіт;
7. галузеві методичні матеріали по оцінці складності робіт, виконуваних службовцем підприємств і виробничих об'єднань ( комбінатів);
8. міжгалузеві типові вирішення для проектування систем регламентованого обслуговування виробництва та організації праці допоміжних робочих.

Умови атестації по безпеці  й охороні здоров'я робітника  повинні виходити з часу дії несприятливих  чинників на протязі  повної зміни. Якщо загальний час впливу шкідливих  і несприятливих чинників у середньому менш 50 % змінного фонду робочого часу , то робоче місце рахується атестованим і при перевищенні рівнів, указаних у вимогах, при дотриманні усіх засобів захисту.

Після оцінки робочого місця  по кожній вимозі атестаційна комісія  приймає рішення про загальну оцінці робочого місця: робоче місце рахується атестованим, якщо по всім вимогам прийнято рішення “атестовано”, якщо хоча б по одній вимозі прийнято рішення “неатестовано”, робоче місце рахується “неатестованним”.

 

1.4 Методи оцінки ефекивності  функціонування робочих місць.

Реальним практичним результатом атестації на I етапi є скорочення надлиш кових нефективних робочих мiсць. Факичний аналiз показує, що на пiдпри ємствах при визначеннi економiчного ефекту вiд скорочення робочих мiсць обмежується в основному визначенням прибутку вiд реалiзацiї надлишкового обладнання.

Існуючi методики визначення економiчної ефективностi призначенi для визначення ефективностi застосування нової технiки, технологiї, матерiалiв, рацiоналiзаторських пропонувань, автоматизацiї виробництва i управлiння, мiроприємств по НОП. Визначити по ним економiчну ефективність скорочення робочих мiсць на дiючих пiдприємствах за результатми атестацiї є неможливим. Це привело до необхiдностi розробки цiєї методики.

Пiд економiчним ефектом вiд скорочення робочих мiсць розумiється результат будь-яких змiн, який приводить до зниження затрат на виробництво. Загальний економiчний ефект вiд скорочення робочих мiсць є сумою всiх приватних ефектiв. Крiм кiлькiсних ефектiв, необхiдно враховувати i якiснi. При цьому слiд проводити відлiк як економiчного, так i соцiального ефекту, а також враховувати економiю живої та опредметненої працi.

Економiчний ефект вiд скорочення робочих мiсць на дiючих пiдприємствах на основi результатiв їх атестацiї визначається в наступному порядку:

1) визначення перелiку робочих мiсць, якi пiдлягають скороченню на основi атестацiї;

2) визначення можливих  джерел економiї від скорочення робочих мiсць;

3) збiр та узгодження необхiдних початкових даних для розрахунку економiї;

4) розрахунок рiчної економiї вiд скороченя робочих мiсць;

5) визначення економiчного ефекту;

6) висновки про економічну  ефективність вiд скорочення робочих мiсць;

Показниками економiчної ефективностi мiроприємств по рацiоналiзацiї робочих мiсць на основi їх атестацiї є:

а) вiдносне зменшення кiлькостi робiтникiв;

б) абсолютне звiльнення робiтникiв в результатi скорочення малоефективних робочих мiсць;

в) нарощення виробництва;

г) пiдвищення фондовiддачi;

д) економiя вiд знження собiвартостi продукцiї (робiт, послуг) як в цiлому так i по статтям поточних затрат;

е) рiчний економiчний ефект.

Інтегральними показниками  економiчної ефективностi мiроприємств по рацiоналiзацiї робочих мiсць та покращення їх використання є зростання виробництва працi та рiчний економiчний ефект.

Показники визачаються  на етапi формування планiв запровадження мiроприємств i по завершенню їх реалiзацiї — як в розрахунок на рiк, так i з урахуванням часу запровдження.

Рiст виробництва працi в результатi рацiоналiзацiї робочих мiсць визна- чається по формулі:

 

DПТ=S*DЧі*100/Чср.б - S *DЧі

 

де S*DЧі — вiдносне вивiльнення кiлькостi робiтникiв в резултатi реалiзацiї всiх мiроприємств по рацiоналiзацiї робочих мiсць, чол.; Чср.б —розрахункова середьоспискова чисельнiсть працюючих по вiдповiдних пiдроздiлам пiдприємств (бригада, цех), обчислена на об’єм виробництва перiоду, що планується по виробцi базисного перiоду, чол; n — кiлькiсть мiроприємств.

Для розрахунку вивiльнення працюючих, що планується в результатi запровадження кожного конкретного мiроприємства використовується формула

ΔЧі=((Т1і  -Т2і )/КН1*ФТ1 )*АП1

 

де ΔЧі — вiдносне вивiльнення працюючих за рахунок проведення

i-го мiроприємства , чол; Т1і  Т2і - трудоємкiсть одиницi продукцiї до i пiсля проведення мiроприємства, нормо-год; КН1- коефіцієнт виконання норм; ФТ1 – фонд робочого часу в плановому перiодi, ч; АП1 – рiчний випуск продукцiї.

Вiдносне зменшення чисельностi робiтникiв (чоловiк) в розрахунку на рiк можна визначити по формулi

 

DЧі = Ор(Чб/Oб-Чр/Ор),

 

де Ор і Ор - об’єм продукції (робіт,послуг) відповідно в базовому та розрахунковому роках, одиниці продукції, робіт, послуг;

Чб , Чр - чисельність робітників відповідно в базовому та розрахунковому роках, чол;

З урахуванням часу вровадженя (DЧв)

 

DЧв = DЧі  *(m/12),

 

де m- кількість місяців, які визначають момент завершення впровадження міроприємств від початку календарного року. Для визначеності приймається, що якщо момент завершення впровадження міроприємств приходиться на першу половину місяця (не пізніше 15 числа), то даний місяць не зараховується в m.

Абсолютне вивільнення робітників в результаті скорочення малоефек- тивних робочих місць розраховується  прямим рахунком і рівне кількості  робітників, занятих на даних робочих  місцях (з урахуванням змінності).