Успішна кар’єра менеджера підприємства: необхідні риси, якості, передумови

7. Він роботяга. Подобається  всім насамперед тому, що не  прагне зайняти нічиє місце, зате здатний вислухати і підбадьорити. У житті він не помітний, але коли він відсутній — його не вистачає;

8. Він шліфувальник, необхідний, щоб зв'язувати розірвані кінці.

Менеджер високого класу  повинний:

1.  Уміти  ставити   високі   особисті   мети   по   задоволенню   потреб   у

самовираженні, прагнути вести  нормальний спосіб  життя,  підтримувати  гарну фізичну форму, постійно підвищувати  свою  кваліфікацію,  ясно  і  дохідливо викладати свої думки, бути чесним, обов'язковим, цілеспрямованим  і  красиво вдягатися.

2. Уміти науково  прогнозувати  стратегію  розвитку  фірми,  ефективність  і конкурентноздатність товару, що випускається, вивчати й оцінювати фактори, що  впливають на  конкурентноздатність,  аргументовано доводити   усно   і письмово свої ідеї.

3.  Уміти  формулювати   мети  колективу,  розуміти   характер,   особливості особистості  й  адекватно  оцінювати  себе  й  інших   людей,   підтримувати нормальний  морально-психологічний  клімат  у  колективі,  знімати   стреси, згладжувати конфліктні ситуації.

4. Знати технічні і  технологічні особливості, принцип  дії що  купується,  що випускається чи продаваного  об'єкта,  розбиратися  в  питаннях  уніфікації, стандартизації, спеціалізації й автоматизації виробництва.

5. Вміти аналізувати, прогнозувати, економічно оцінювати і приймати  рішення в умовах невизначеності.

6. Вміти організовувати  себе і колектив  на  досягнення  поставлених  цілей, виконувати  функції  розподільника  ресурсів,  диспетчера  і   координатора, делегувати функції і відповідальність по  рівнях  керування,  організовувати стимулювання працівників  за  реалізацію  концепції  маркетингу,  підвищення якості й економію ресурсів. [13]

Соціологи для аналізу  й оцінки менеджера  розробили  модель,  що  включає наступні якості:

1. Ділові (утворення, знання  і досвід);

2. Здатність (обдарованість,  талант, геніальність, здатність до  даного виду робіт);

3. Культурний ценз і  ерудиція, чесність і порядність;

4. Характер (воля, активність, самостійність, обов'язковість, оперативність, турбота про підлеглих, уміння сприймати критику, визнавати свої помилки);

5. Темперамент (холерик,  сангвінік, флегматик, меланхолік);

6. Спрямованість інтересів  (матеріальна, соціальна, духовна);

7. Віковий ценз (молодий  вік, середній, літній, старечий);

8. Здоров'я (гарне, задовільне, погане).

Слід зазначити, що набір  якостей і тим більше їхня вагомість  для кожної групи менеджерів і фахівців свої. [15. стр.238]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Етапи кар'єри  менеджера

Кар'єра - це суб'єктивно усвідомлені  власні поведінка і позиція, пов'язані  з трудовим досвідом і діяльністю протягом робочого життя людини. При  цьому необхідно дотримання умови  взаємної зацікавленості в розвитку кар'єри як підприємства, так і  самого працівника. Крім того, кар'єра - мотивація до досягнення успіху, знання самого себе, успіх і самовіддача, самоконтроль і працездатність, впевненість  в собі і об'єктивність і т. д.

Життя людини поза роботою  має значний вплив на кар'єру, є частиною кар'єри. Це просування вперед по один раз обраному шляху діяльності. Наприклад отримання більших  повноважень, більш високого статусу, престижу, влади, більшої кількості  грошей. Поняття кар'єри не означає  тільки неодмінна і постійний  рух нагору організаційної ієрархії. (див. табл. 2.3)

Розрізняють два види кар'єри: професійну і внутрішньоорганізаційні.

Професійна кар'єра характеризується тим, що конкретний співробітник у процесі  своєї професійної діяльності проходить  різні стадії розвитку: навчання, надходження  на роботу, професійний ріст, підтримка  індивідуальних професійних здібностей, відхід на пенсію. Ці стадії конкретний працівник може пройти в різних організаціях. [21.стр.70]

Поряд з професійною кар'єрою варто виділяти внутрішньоорганізаційні кар'єру. Вона охоплює послідовну зміну стадій розвитку працівника в рамках однієї організації. Внутрішньоорганізаційні кар'єра реалізується в трьох основних напрямках:

Вертикальне - саме з цим  напрямком пов'язують саме поняття  кар'єра, оскільки в цьому випадку  просування найбільш зримо. Під вертикальним напрямком кар'єри розуміється  підйом на більш високу ступінь структурної  ієрархії. [19.стр.115]

Горизонтальний - мається  на увазі або переміщення в  іншу функціональну область діяльності, або виконання певної службової  ролі на щаблі, що не має жорсткого  формального закріплення в організаційній структурі (наприклад, виконання ролі керівника тимчасової цільової групи, програми і т. п.); до горизонтальної кар'єрі можна віднести також розширення або ускладнення задач на колишній ступіні (як правило, з адекватним зміною винагороди).

Доцентрова - даний напрямок найменш очевидно, хоча в багатьох випадках є найбільш привабливим  для співробітників. Під доцентровою кар'єрою розуміється рух до ядра, керівництву організації. Наприклад, запрошення працівника на недоступні йому раніше зустрічі, наради як формального, так і неформального характеру, одержання співробітником доступу до неформальних джерел інформації, довірче спілкування, окремі важливі доручення керівництва. [14.стр.50]

Головним завданням планування і реалізації кар'єри є спілкування  взаємодії професійної і внутрішньоорганізаційні кар'єр. Ця взаємодія припускає виконання ряду завдань, а саме:

• Досягнення взаємозв'язку цілей організації та окремого співробітника;
• Забезпечення спрямованості планування кар'єри на конкретного співробітника з метою врахування його специфічних потреб і ситуацій;
• Забезпечення відкритості процесу управління кар'єрою;
• Усунення «кар'єрних тупиків», в яких практично немає можливостей для розвитку співробітника;
• Підвищення якості процесу планування кар'єри;
• Формування наочних і сприйманих критеріїв службового зростання, які використовуються в конкретних кар'єрних рішеннях;
• Вивчення кар'єрного потенціалу працівників;
• Забезпечення обгрунтованої оцінки кар'єрного потенціалу працівників з метою скорочення нереалістичних очікувань;
• Визначення шляхів службового зростання, використання який задовольняє кількісну та якісну потребу в персоналі в потрібний момент часу і в потрібному місці.

Управління кар'єрою в  організації полягає в тому, що з моменту прийняття працівника в організацію і до передбачуваного  звільнення з роботи, необхідно організовувати планомірне горизонтальне і вертикальне  просування працівника за системою посад  та робочих місць. Працівник повинен  знати не тільки свої перспективи  на короткостроковий і довгостроковий періоди, але й те, яких показників він повинен домогтися, щоб розраховувати  на просування по службі. [28.стр.501]

Протягом своєї кар'єри  людина проходе через різні, але  взаємопов'язані етапи.(див. табл. 2.1) Етапи кар’єри менеджера та його потреби (див. табл. 2.2).

Вказані етапи є фундаментальними для розуміння і управління розвитком  кар'єрою. Працівники проходять за етапами  кар'єри як за етапами життя.(див. табл. 2.3)

 

                                                                                                                Таблиця 2.3.

Зв'язки між етапами кар'єри  і потребами.

Етапи кар'єри		Вік	Важливі погреби
1-й	До робочий	До 25-ти років	Фізіологічні, здоров'я
2-й	Установлення,          затвердження	До 30-ти років	Безпеки, збереження
3-й	Просування	До 40-ти років	Досягнення, повага, автономія
4-й	Збереження	До 60-ти років	Повага самовираження
5-й	Пенсія	За 60 років	Самовираження

 

Етапи життя.

Психологія приділяє значно більше уваги проблемам раннього дитинства, ніж дорослого періоду  людини.

Кожний етап життя характеризує потребу в роботі над визначеними  задачами розвитку. 

 

 

Зв'язки між етапами життя  і етапами кар'єри

 

Етапи життя

Вік

Етапи кар’єри

1-й	Дитинство	10-15 років	Доробочий
	Юність	15-30 років	Установлення, затвердження

 

2-й

Рання дорослість

30-45 років

Просування

3-й

Дорослість

45-60 років

Збереження

 

4-й

Зрілість

60 і більше років

Пенсія

                       

Рис. 2.1. Зв'язки між етапами життя і етапами кар'єри

Успішна кар'єра часто  є результатом досягнення визначеного  етапу кар'єри до визначеного  віку.

Отже, люди, чиє просування по службі, йде не в ногу з їх етапами  життя, мають відносно низьку продуктивність у роботі і напруження у відносинах у колективі.

Внутрішня оцінка успішною і неуспішною кар'єри відбувається шляхом зіставлення реального стану  речей з особистими цілями і домаганнями  людини, а зовнішня грунтується на думці оточуючих, займаної посади, статус, впливовості. Ці оцінки можуть і не відповідати один одному, і тоді створюється грунт для розвитку внутрішньоособистісних конфліктів, що загрожує самими несприятливими наслідками. [25.стр.116]

Щоб успішно керувати кар'єрою, необхідно визначитися з кар'єрними ключовими моментами («кар'єрними якорями») - інтересами або цінностями, від  яких чоловік ні за що не відмовиться, якщо доведеться робити вибір. Саме виходячи з «кар'єрного якоря», люди роблять активні зусилля для того, щоб досягти конкретних цілей. Можна виділити наступні типи «якорів»:

• Автономії. Людиною рухає прагнення добитися незалежності, щоб отримати можливість все робити по - своєму. У рамках організації таку можливість надає або висока посаду, або авторитет і заслуги, з якими всі змушені рахуватися.
• Техніко – функціональна комптентність. Людина прагне бути кращим фахівцем у своїй справі і вміти вирішувати складні проблеми. У конкретної діяльності він орієнтується на професійний ріст, а посадова просування розглядає крізь призму професійного. До матеріальну сторону справи такі співробітники в основному байдужі, зате високо цінують зовнішнє визнання з боку адміністрації і колег.
• Безпека і стабільність. Діяльністю працівників управляє прагнення зберегти і зміцнити своє положення в організації, тому в якості основного завдання вони розглядають отримання посади, що дає такі гарантії.
• Управлінська комптентність. Людиною керує прагнення до влади, лідерства, успіху, які асоціюються з високою посадою, рангом, званням, статусними символами, важливою і відповідальною роботою, високою заробітною платою, привілеями, визнанням керівництва, швидким просуванням по службі.
• Підприємницька креативність. Людьми керує прагнення керувати і створювати що - те нове, одним словом - займатися творчістю. Тому для них основний мотив кар'єри - набуття необхідних для цього влада і свободи, які надає відповідна посада.
• Потреба в першості. Людина прагне до кар'єри заради того, щоб бути завжди і всюди першим, «обійти» своїх колег.
• Стиль життя. Людина ставить перед собою завдання інтегрувати потреби особистості й родини, наприклад, отримати цікаву, достатньо оплачувану роботу, яка надає свободу пересування, розпорядження своїм часом і т. п. Якщо у людини немає сім'ї, то на перше місце може вийти змістовність роботи, її захопливість і різноманітність. [8.стр.227]