Внутрішнє середовище організації: сутність, поняття, характеристика, методи оцінки

 

ЗМІСТ

 

Вступ 3

1. Сутність, поняття та характеристика внутрішнього  середовища організації 5

2. Аналіз  методів та системи показників  оцінки внутрішнього середовища  організації 18

3. Особливості  аналізу стану внутрішнього середовища  торговельної організації (на  прикладі ТОВ «ТД Ресурс»)...............................................................................34

Висновки 46

Список використаних джерел 50

Додатки 53

 

 

 

Вступ

Актуальність дослідження внутрішнього середовища організації зумовлена тим, що організація, як відкрита система, функціонує і розвивається завдяки наявності в ній певних елементів, які дають можливість своєчасно і адекватно реагувати на сигнали зовнішнього оточення. Ці елементи і складають її внутрішнє середовище. Чим краще розвивається внутрішнє середовище підприємства, тим більших результатів можна очікувати в кінцевому підсумку. Без врахування якісного та кількісного стану елекментів внутрішнього середовища не можна говорити про створення конкурентоздатного і стійкого підприємства в ринкових умовах.

Сучасна глобалізована ринкова  економіка формує нові вимоги до організацій. Вони обумовлюються наявністю жорсткої конкуренції та необхідністю гнучко реагувати на неоднозначні зміни  ситуації на ринках і в галузях  діяльності підприємств. При цьому, успіх підприємства залежатиме від  здатності адаптуватися до змін в  середовищі їх діяльності: передбачати  і змінювати структуру бізнесу, розробляти і впроваджувати у  виробництво нові види продукції, правильно  визначати напрями інвестицій за різними видами діяльності тощо, щоб  досягти успіху і забезпечити  процвітання підприємства у перспективі.

Проектування і створення внутрішнього середовища організації відбувається з огляду на специфіку діяльності організації, кола споживачів, ринкової кон'юнктури, умов господарювання тощо. Система менеджменту при формуванні внутрішнього середовища організації  має забезпечити відповідність  характеристик його найважливіших  складових умовам зовнішнього середовища, в яких організація функціонує.

Оскільки організації створюють  люди, то внутрішнє середовище організації  формується, в основному, внаслідок  прийняття і реалізації управлінських  рішень. Це свідчить, що внутрішні чинники  організації піддаються регулюванню. Але не всі з них можна безпосередньо  контролювати, оскільки вони є також наслідком впливу зовнішнього середовища (соціальних, технологічних, організаційних чинників).

В останні десятиліття в теорії і практиці менеджменту існує  значний інтерес до вивчення та аналізу внутрішнього середовища організацій, проте фрагментарність і несистемність опрацьовування ряду принципових питань не дозволяють говорити про концептуальне оформлення даного напряму в теорії підприємства. Не існує загальної моделі, яка б дозволила будь-якій організації ефективно аналізувати внутрішнє середовище, виявляти слабкі та сильні сторони та своєчасно реагувати на них з метою підвищення ефективності своєї діяльності. Тому в кожній окремій організації повинні бути чітко визначені параметри дослідження внутрішнього середовища і вибрані чинники для аналізу, які найістотніше впливають на діяльність фірми. Все це зумовило вибір теми і постановку цілей і завдань курсового дослідження.

Метою даної курсової роботи є визначення кола основних факторів внутрішнього середовища організації, аналіз впливу цих факторів на діяльність організації.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання: розкрити поняття внутрішнього середовища організації; розглянути елементи внутрішнього середовища організації та їх взаємозв'язок; проаналізувати основні методи та системи показників оцінки внутрішнього середовища; дослідити особливості аналізу внутрішнього середовища вітчизняних підприємств.

Об’єктом дослідження є ТОВ «ТД Ресурс», яке здійснює торговельно-посередницьку діяльність на території України.

Предметом дослідження в роботі є особливості стану та розвитку внутрішнього середовища ТОВ «ТД Ресурс».

 

 

 

 

1. Сутність, поняття та характеристика внутрішнього середовища організації

Сучасна організація - це динамічна  структура, відкрита соціотехнічна система, яка перебуває в постійному русі, змінюється, адаптується до умов навколишнього середовища, навчається і перебудовує себе саму в залежності від потреб ринку і здатна сама активно впливати на ринок. Така компанія має свою внутрішню динаміку і, постійно піддаючись дії великої кількості чинників бізнес-середовища, змушена задля збереження своєї внутрішньої сутності проводити заходи щодо своєї адаптації до змін, одночасно активно впливаючи на зміну ділового середовища.

Перш ніж перейти до характеристики внутрішнього середовища організації, необхідно зазначати, що ж являє собою організація та її середовище в загальному розумінні.

Організації виникли досить давно і з часом ускладнювалися, розросталися і набували все більшого значення в житті людського суспільства. Виросла організація із людських потреб у кооперації зусиль для досягнення своїх особистих цілей у зв’язку з наявністю цілого ряду фізичних, біологічних, психологічних і соціальних обмежень.

Організація - це соціальне  утворення з визначеними межами, яке свідомо координується і  функціонує на відносно простій основі для досягнення мети. Під словами "яке свідомо координується" ми розуміємо управління, під "соціальним утворенням" - те, що організація  складається з людей чи груп осіб, які взаємодіють між собою. Організаційні  процеси містять у собі соціальну  сутність, а взаємодія членів груп повинна бути збалансованою і  припускає необхідність у координації.

За висловом В.І. Терещенка, під організацією розуміється структура, кістяк, у рамках якого здійснюються певні заходи.

Організація — це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної цілі чи цілей [1, с.151].

Зважаючи на принцип внутрішнього життя, сукупність організацій як соціальних утворень можна класифікувати на формальні і неформальні. Формальну  організацію характеризує певний порядок, зафіксований у статуті, правилах, планах, нормах поведінки, що дає змогу свідомо  координувати соціальні взаємодії  для досягнення конкретної загальної  мети. Неформальна організація ґрунтується  на товариських взаєминах, особистому виборі зв'язків, вона відображає реальний стан справ, який може не відповідати  формальній організації і виявляється  в наявності «малих» груп (до 10 осіб). Соціальні взаємодії у неформальній організації не мають загальної  або свідомо координованої спільної мети [2, с.87].

Будь-яка організація  перебуває й функціонує в певному середовищі. Кожна дія всіх без винятку організацій можлива тільки в тому разі, якщо середовище допускає її здійснення. В ринковій економіці середовище переважно і забезпечує ефективність діяльності підприємства, навіть, значною мірою, детермінує його існування.

Середовище організації – це сукупність певних обставин і факторів як у середині організації, так і навколо неї, що впливають на прийняття рішень [5, с.52].

Розглядаючи структуру середовища, виявляємо його елементи, тобто складові. Ці ж елементи, з точки зору впливу на підприємство, є факторами. Середовище підприємства поділяють на такі групи  елементів-факторів:

1. зовнішнє середовище:

• макросередовище;
• мікросередовище;

2. внутрішнє середовище [3, с.79].

Схема середовища підприємства та взаємозв’язок його основних елементів відображено в додатку А.

Поняття «внутрішнє середовище організації» досліджувалось в працях багатьох вчених, тому не існує єдиного загальноприйнятого трактування цього терміну. Деякі з існуючих підходів до тлумачення внутрішнього середовища організації викладено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Узагальнення поглядів різних вчених щодо визначення терміну

«внутрішнє середовище організації»

Автор	Визначення	Джерело
Осовська Г.В.	Внутрішнє середовище являє  собою сукупність внутрішніх чинників (внутрішніх змінних), які безпосередньо  впливають на функціонування підприємства.	[1, с. 30]
Монастирський Г.Л.	Внутрішнє середовище –  це сукупність внутрішніх змінних, як частин самої організації, ситуативні чинники всередині неї, її склад  та взаємозв'язки.	[7, с. 158]
Мамалуй О.О.	Внутрішнє середовище фірми  являє собою сукупність чинників, що створюються і контролюються  фірмою.	[10, с. 167]
Стадник В.В., Йохна М.А.	Згідно із системним підходом до управління кожна організація  — це відкрита система, цілісність і життєздатність якої забезпечується завдяки елементам, з яких вона формується. Сукупність цих елементів становить  внутрішнє середовище організації.	[11, с. 104]
Вагнер І.М.	Внутрішнє середовище організації – це сукупність факторів, які є об’єктом контролю, регулювання керівництвом.	[28, с. 201]
Кіндрацька Г.І.	Внутрішнє середовище —  це та частина загального середовища, яка перебуває в межах організації.	[12, с. 103]
Мельник П.В., Філоненко М.М.	Внутрішнє середовище організації  – це сукупність компонентів, пов’язаних між собою за допомогою певних структур у межах організації.	[5, с. 36]

Проаналізувавши погляди  різних вчених можна помітити деяку  схожість в трактуванні поняття  «внутрішнє середовище організації». Всі вони визначають це поняття як сукупність деяких внутрішніх параметрів, пов’язаних між собою. Щоб узагальнити надані вище визначення вважається доцільним запропонувати наступне трактування:

Внутрішнє середовище організації – комплекс змінних параметрів, які характеризують ситуативний стан організації, формуються та контролюються керівництвом або виникають під впливом зовнішнього середовища, процесів усередині організації і вимагають відповідних дій керівництва [4, с.34].

Внутрішнє середовище с джерелом життєвої сили. Воно містить у собі той потенціал, який дає можливість підприємству виживати в певному  проміжку часу. Але воно може також  бути й джерелом проблем і навіть загибелі підприємства в тому разі, якщо воно не забезпечує необхідні умови для його функціонування [6, с.102].

Внутрішнє середовище кожної організації формується під впливом  перемінних, що роблять безпосередній  вплив на процес перетворень (виробництва  продукції, послуг).

Внутрішні змінні — це частини  самої організації, ситуативні чинники  всередині неї, її склад та взаємозв'язки [7, с.161].

Є різні підходи до виокремлення параметрів внутрішнього середовища організацій. За визначенням американських економістів  М. Мескона, М. Альберта і Ф. Хедоурі, основними внутрішніми змінними організації є цілі, структура, завдання, технологія і люди [8, с.207]. Деякі представники сучасної російської школи управління вважають, що внутрішнє середовище – це структура організації, її ресурси, культура; інші до внутрішнього середовища відносять структуру, рівень розподілу праці й організаційні комунікації, а також кадровий склад організацій, трудові і технологічні процеси, що використовують для перетворення ресурсів на необхідний суспільству продукт [28, с.201].

Існують і дещо інші підходи  до виділення складових внутрішнього середовища організації. Деякі з цих підходів представлені в табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Наукові підходи до класифікації факторів внутрішнього середовища організації

Автор	Елемент (ситуаційний фактор) всередині організації
	Бізнес- процеси	Ресурси	Технології	Люди (кадри)	Влада	Структура	Культура	Соціально-психологічний  клімат	Цілі	Завдання
Бодді Д., Пейтон Р. [13]	+		+	+	+	+	+		+
Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. [14]		+	+	+		+			+	+
Гріфін Р., Яцура В. [15]			+	+	+		+
Бєсєдін М., Нагаєв В. [16]			+	+		+			+	+
Хміль Ф., [17]			+	+		+		+	+	+
Осовська Г., Осовський О., [1]			+	+		+			+	+
Яковенко В. [18]		+	+	+		+			+	+
Монастирський Г. [7]	+	+	+	+	+	+	+	+	+	+
Діденко В. [19]	+		+	+		+			+
Найчастіше виокремлені фактори			+	+		+			+	+

За даними табл. 1.2 можна  помітити, що найчастіше виокремлюються такі елементи внутрішнього середовища організації, як технології, люди, організаційна  структура, цілі та завдання. Отримана класифікація елементів характеризує структуру системи менеджменту  організацій, зокрема вона відображає наявність певної структури, що уособлює людський фактор, який за допомогою  технологій здатний досягати визначених цілей та завдань організації.

Основні елементи внутрішнього середовища відображає схема 1.1.

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1 Складові внутрішнього оточення підприємства [28, с.202]

Будь-яка організація  розглядається як група людей  із загальними цілями. Того, що люди не змогли б досягти поодинці, вони досягають в організації, тому її можна розглядати як засіб досягнення мети. Мета - це конкретний кінцевий стан чи очікувані результати роботи групи людей, які певним чином організовані. Такі кінцеві результати розробляються в процесі планування і доводяться учасникам виробництва. Різні типи організацій мають різні цілі.

Великі організації - багатоцільові. Для одержання прибутку велика організація  визначає цілі в різних напрямках, тобто  розробляє дерево цілей. Це може бути розробка нової продукції, вища якість послуг, підготовка кадрів, визначення ринку збуту тощо.

Для досягнення кінцевої мети організації ставляться різні цілі в її підрозділах. Вони координуються  менеджерами в рамках загальної  мети [1, c.163].

Структура організації - це логічний взаємозв'язок та взаємозалежність рівнів управління і підрозділів, побудована в такій формі, яка дає змогу найефективніше досягати цілей організації. Характерною рисою організації є розподіл праці. Структура організації закріплює горизонтальний і вертикальний розподіл праці. Вибір підрозділів визначає структуру організації а, отже, можливості її успішної діяльності. Вертикальний розподіл праці створює ієрархію управлінських рівнів в організації.

Центральною характеристикою  цієї ієрархії є формальна підлеглість  осіб на кожному рівні. Кількість  осіб, підлеглих одному керівникові, називається сферою контролю. Чим  більша сфера контролю, тим менше (за інших рівних умов) рівнів управління створюється в організації, і  навпаки. Сфера контролю в організації  часто варіюється значною мірою  як за рівнями управління, так і  за підрозділами. Ідеальної сфери  контролю немає. її прийнятні значення коливаються від 2-3 до 50 і більше осіб.