Внутрішнє середовище організації: сутність, поняття, характеристика, методи оцінки

За допомогою показників фінансової стійкості оцінюються склад  джерел фінансування і динаміка співвідношення між ними. Аналіз ґрунтується на тім, що джерела засобів розрізняються  рівнем ціни капіталу, ступенем приступності, рівнем надійності, ступенем ризику й  ін. [20, с.323]. Показники інансової стійкості узагальнені в табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Відносні показники фінансової стійкості [32]

Показники	Порядок розрахунку показника	Оптимальне значення	Економічна суть
Коефіцієнт фінансової стійкості		0,6 – 0,7	Характеризує здатність  підприємства залучати зовнішні джерела  фінансування.
Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)		> 0,5	Він характеризує фінансову  незалежність підприємства від зовнішніх  джерел фінансування його діяльності.
Коефіцієнт заборгованості (фінансової напруги)		Не більше 0,5 (50%)	Характеризує частку залучених засобів у загальній сумі активів фірми, тобто допомагає оцінити фінансову стійкість фірми, зробити висновок щодо її здатності залучати додатковий капітал.
Продовження табл. 2.3
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами		> 0 до 10%	Показує, яка частина матеріальних оборотних активів фінансується за рахунок засобів чистого оборотного капіталу.
Коефіцієнт маневрування		0,2 – 0,5	Показує, яка частина власних  коштів підприємства знаходиться в  мобільній формі, яка дозволяє  відносно вільно  маневрувати  цими коштами.

 

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання  фінансових ресурсів підприємства [20, с.326]. Показники ділової та ринкової активності відображено в табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Показники ділової та ринкової активності [32]

Показник	Формула розрахунку	Економічна суть
Коефіцієнт загальної  оборотності активів		Відображає швидкість  обороту (у кількості оборотів за період) сукупного капіталу підприємства, тобто показує, скільки разів  за аналізований період відбувається повний цикл виробництва й обіг, що приносить відповідний ефект  у вигляді прибутку, або скільки  грошових одиниць реалізованої продукції  принесла кожна одиниця активів.
Коефіцієнт оборотності  виробничих запасів		Дає можливість встановити швидкість обороту запасів для  забезпечення виконання завдання з  продажу (реалізації) готової продукції (товарів, робіт, послуг)
Коефіцієнт оборотності  готової продукції		Відображає швидкість  обороту готової продукції. Його зростання свідчить про підвищення попиту на продукцію, а зменшення  – про збільшення залишків готової  продукції у зв’язку із зниженням  попиту на продукцію.
Термін погашення дебіторської заборгованості (ДЗ)		Характеризує тривалість одного обороту дебіторської заборгованості в днях. Зниження показника –  позитивна тенденція.
Продовження табл. 2.4
Коефіцієнт оборотності  дебіторської заборгованості (ДЗ)		Відображає число оборотів дебіторської заборгованості за звітний  період. За прискорення оборотності  спостерігається зниження коефіцієнта, що свідчить про покращання розрахунків  дебіторів.
Термін погашення кредиторської  заборгованості (КЗ)		Тривалість одного обороту  кредиторської заборгованості в  днях. Зменшення тривалості обороту  в днях – потребує порівняння з  тривалістю одного обороту дебіторської заборгованості.
Коефіцієнт оборотності  кредиторської заборгованості (КЗ)		Відображає швидкість  обертання кредиторської заборгованості. Прискорення оборотності – негативна  тенденція, яка може призвести до погіршення ліквідності

 

Крім зазначених показників на підприємствах дуже часто проводять аналіз рентабельності. Показники цієї групи призначені для оцінки загальної ефективності вкладення засобів у дане підприємство. Основними показниками тому є рентабельність сукупного капіталу і рентабельність власного капіталу.

Показники рентабельності є  відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони характеризують доходність підприємства з різних позицій і  групуються згідно з інтересами учасників  економічного процесу та ринкового  обміну.

 Показники рентабельності  є важливими для характеристики  складових формування прибутку  і доходів підприємства. При аналізі  виробництва показники рентабельності  використовуються як інструмент  інвестиційної політики і ціноутворення.  Вони більш повно, ніж прибуток, характеризують кінцеві результати  господарювання, тому що їх величина  показує співвідношення між наявними  та використаними ресурсами.

 На підприємствах розглядаються  і аналізуються такі показники  рентабельності:

1. Загальна рентабельність  виробництва (рентабельність фондів).

2. Рентабельність товарної  продукції.

3. Рентабельність реалізованої  продукції (рентабельність продажів).

4. Рентабельність одиниці  продукції [24, c.97].

Вивчення фінансової діяльності може відкрити керівництву зони внутрішніх сильних і слабких сторін у  довгостроковій перспективі. Крім того, будь-які можливі зміни в поведінці  фірми, наприклад, вихід на нові ринки, розробка нового продукту і перехід  на нову галузь, вимагають великих  фінансових витрат. Фінансовий стан фірми  залежить від виробничих та комерційних  результатів діяльності і рівня  фінансової роботи по організації і  використанню фінансових ресурсів. Чим  вищі показники продажів продукції, нижче їх собівартість, тим вище рентабельність та прибуток, тим краще фінансовий стан фірми [20, c.340].

Аналіз трудових ресурсів. Найбільш важливим елементом потенціалу підприємства є його персонал або кадри. Якщо організація має кваліфікованих співробітників і керівників з добре вмотивованими цілями, то вона спроможна додержуватись різних альтернативних стратегій.

У процесі аналізу трудових ресурсів вирішуються наступні завдання: аналіз наявності й складу працюючих на підприємстві; аналіз структури персоналу; аналіз кваліфікаційного рівня кадрів; аналіз руху робочої сили; оцінка використання робочого часу; встановлення факторів і причин непродуктивного використання робочого часу; вимір і вивчення динаміки продуктивності праці, її факторний аналіз; аналіз фонду заробітної плати; виявлення резервів подальшого підвищення продуктивності праці й більш ефективного використання трудових ресурсів.

Інформація для аналізу  трудових ресурсів береться з наступних джерел: форма № 2-ПВ «Звіт про працю»; форма № 3-ПВ «Звіт про використання робочого часу»; форма № 6-ПВ «Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад і професійне навчання»; форма №3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) на потребу в працівниках»; дані табельного обліку й відділу кадрів тощо [25, с.389].

Кількісна характеристика персоналу  підприємства передусім визначається такими показниками, як облікова, явочна та середньооблікова чисельність працівників.

Облікова чисельність  працівників підприємств – це чисельність працівників облікового складу на певну дату з урахуванням  прийнятих та звільнених на цей день працівників. Явочна чисельність – це кількість працівників облікового складу, які вийшли на роботу.

Для визначення чисельності  працівників за певний період застосовується показник середньооблікової чисельності. Він використовується для обчислення продуктивності праці, середньої заробітної плати, коефіцієнтів обороту, плинності кадрів та низки інших показників.

Середньооблікова чисельність  працівників за місяць, наприклад,  визначається складанням чисельності  працюючих облікового складу за кожний календарний день місяця, включаючи  святкові й вихідні дні, та діленням отриманої суми на кількість календарних  днів місяця [25, с.318].

Окрім оцінки персоналу за допомогою групування за названими  вище ознаками, у практиці планування персоналу та управління трудовими  ресурсами найчастіше використовуються подані нижче показники, які потребують порівняння з аналогічними в поріднених підприємствах або мають аналізуватися  в динаміці.

1.Плинність персоналу  визначається за формулою (2.4):

ПлП = КЗ/Ч,  (2.4)

де ПлП – плинність персоналу; КЗ – кількість звільнених працівників з усіх причин, осіб; Ч – середньооблікова чисельність працівників, осіб.

2.Стабільність персоналу визначається за формулою (2.5):

СП = ЗСР/Ч,  (2.5)

де СП – стабільність або «відданість» персоналу (середній стаж роботи на даному підприємстві); ЗСР  – загальна сума років роботи на даному підприємстві всього персоналу.

3.Рівень дисципліни персоналу визначається за формулою (2.6):

РД = НяР/Тф,  (2.6)

де РД – рівень дисципліни (неявок на роботу); НяР – неявки на роботу, людино-днів; Тф – фактично відпрацьовано, людино-днів.

4.Відповідність кваліфікації  робітників ступеню складності  виконуваних ними робіт визначається за формулою (2.7):

ВК = СТРрб/СТРрт,  (2.7)

де ВК – відповідність  кваліфікації робітників ступеню складності виконуваних ними робіт; СТРрб – середній тарифний розряд групи робітників; СТРрт – середній тарифний розряд робіт, що виконуються [25, с.319-321].

Для вивчення руху робочої  сили протягом досліджуваного періоду  визначають її обіг. Характеристикою  абсолютного розміру обігу працівників  є чисельність працівників, прийнятих  на підприємство (обіг за прийняттям) або  звільнених з нього (обіг за звільненням, вибуттям). Сума прийнятих і звільнених працівників становить загальний  абсолютний обіг робочої сили за звітний  період.

Коефіцієнт загального обігу  визначається за формулою (2.8):

Кзг = (П+З)/Тоб,  (2.8)

де Кзг – коефіціент загального обігу робочої сили; П – сума прийнятих працівників на підприємство; З – сума звільнених працівників з підприємства; Тоб – середньооблікова чисельність працівників [25, с.323].

До інших факторів підприємства, що підлягають аналізу, можна віднести культуру й образ (імідж) фірми.

Культура управління — це сукупність досягнень в галузі науки й організації управлінської діяльності, реалізованих за допомогою методів і стилів керівництва, відповідно до принципів моралі, стики і права, що існують у суспільстві.

Високий рівень культури управління характеризується ефективністю функціонування системи управління, демократичним  стилем керівництва, сприятливим соціально-психологічним  кліматом у колективі, гласністю, інформованістю, прогресивністю у використанні засобів  обчислювальної техніки.

Культура підприємства відтворює  переважаючі звичаї, характери і  очікування у фірмі. Керівництво  використовує цю культуру для залучення  працівників певних типів і для  стимулювання лінії поведінки членів колективу. Тому, хоча культура і не основний рушійний фактор виробництва, її необхідно враховувати при  проведенні аналізу.

Імідж фірми підкріплюється чи послаблюється репутацією фірми:

• Чи була фірма послідовна у своїй діяльності?
• Яке це підприємство в порівнянні з іншими в даній галузі?
• Яка система цінностей керівництва і рядових співробітників підприємства?
• Чи велика плинність кадрів на фірмі? [29, с.150]

Після виконання даної  роботи керівництво може визначити  ті зони, на які необхідно звернути увагу негайно, і ті, котрі можуть почекати. Важливо також визначити  зони, на які можна спиратися, щоб  скористатися можливостями зовнішнього  середовища.

Аналіз внутрішнього середовища організації повинен завершуватися  виявленням сильних і слабких  сторін підприємства, його можливостями і погрозами, пов'язаними з впливом  зовнішнього середовища.

Наведений перелік факторів, що використовуються для стратегічного  аналізу, не вичерпує їх кількості, однак  на практиці навіть ці показники не використовуються всі разом через  великий обсяг робіт, пов’язаних зі збиранням і обробкою інформації для їх розрахунків. Кожне підприємство має розробляти свої методичні засади для аналізу власного внутрішнього середовища, які б відбивали його особливості, розширюючи чи звужуючи в  разі потреби відповідні групи факторів. Головна мета при цьому — визначення «критичних точок» у функціонуванні та управлінні підприємством, які стають основою для встановлення пріоритетів  у розв’язанні стратегічних проблем.

Для цього потрібно використовувати  весь спектр методів конкурентного  економічного, техніко-організаційного  аналізу, внутрішнього та зовнішнього, організаційного аудиту тощо [21, с.104].

Отже, в другому розділі  було розглянуто основні показники  та методи аналізу внутрішнього середовища організації, а також детальніше охарактеризовано деякі з них. За результатами дослідження можна зробити висновки, що для аналізу внутрішнього середовища, його необхідно розмежувати на окремі сфери, кожна з яких характеризується певними чинниками та показниками. Проте широкий спектр цих показників унеможливлює аналіз усіх них, тому кожне підприємство повинне проводити аналіз свого внутрішнього середовища з огляду на специфіку діяльності і використовувати ті показники, які найбільш адекватно відображатимуть його поточний стан.

В наступному розділі буде досліджено особливості аналізу стану внутрішнього середовища вітчизняних підприємств на прикладі торговельної організації.

 

3. Особливості  аналізу стану внутрішнього середовища  торговельної організації (на прикладі ТОВ «ТД Ресурс»)

Динамічний розвиток ринкових процесів на Україні вимагає переорієнтації зусиль менеджменту підприємств  із забезпечення поточних результатів  діяльності в площину забезпечення конкурентних переваг, формування яких є певним гарантом тривалого ефективного  функціонування підприємства і залежить від якості реалізації його потенціалу. Зосередження на пошуку можливостей  успішного довгострокового функціонування зумовлює необхідність, по-перше, вивчення механізму формування таких можливостей, і, по-друге, здобуття практичних навичок  їхньої оцінки.