Отчет по практике в ЗГРУ КБ«ПриватБанк»

К - капiтал банку;

ЦП - цiннi папери у портфелi банку на iнвестиції:

Ва - вкладення в асоцiйованi компанiї:

Максимально припустиме значення нормативу (Н14) не має перевищувати 50 вiдсоткiв.

Нормативи відкритої валютної позиції  уповноваженого банку

Норматив загальної відкритої  валютної позиції банку (Н15)

Норматив загальної  відкритої валютної позиції банку (Н15) розраховується як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку (Вп) до капіталу (К) банку:

Н15= х100%, де

Вп - загальна відкрита валютна  позиція банку за балансовими  та позабалансовими активами та зобов’язаннями банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті (розрахунок проводиться за звітну дату);

К - капітал банку.

За кожною іноземною  валютою підраховується підсумок за всіма балансовими і позабалансовими  активами і всіма балансовими та позабалансовими зобов”язаннями банку.

У разі, якщо вартість активів  та позабалансових вимог перевищує  вартість пасивів і позабалансових зобов”язань, відкривається довга  відкрита валютна позиція.

У разі, якщо вартість пасивів  та позабалансових зобов”язань перевищує вартість активів та позабалансових вимог, відкривається коротка відкрита валютна позиція.

При цьому довга відкрита валютна позиція показується  зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція - зі знаком мінус.

Враховуючи, що план рахунків мультивалютний, потрібно за кожною іноземною валютою підраховувати підсумок за всіма балансовими активами та зобов`язаннями банку I, II, III, IV класів (крім розділів 43, 44, 45) та за позабалансовими активами та зобов`язаннями банку IX класу (тільки групи 920, 921, 929, 935, 936 ) Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України.

Загальна величина відкритої  валютної позиції (Вп) в цілому по уповноваженому банку визначається як сума абсолютних величин усіх довгих та всіх коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами.

Нормативне значення загальної відкритої валютної позиції  банку має бути не більше 40%.

Норматив довгої (короткої) відкритої  валютної позиції у вільно конвертованій валюті (Н16)

Розраховується як співвідношення довгої (короткої) відкритої валютної позиції у вільно конвертованій  валюті у гривневому еквіваленті (Він) до капіталу (К) банку:

Н16 = х 100%, де

Він - довга (коротка) відкрита валютна позиція банку за балансовими та позабалансовими активами та зобов`язаннями банку за кожною вільно конвертованою валютою  у гривневому еквіваленті (розрахунок проводиться за звітну дату);

К - капітал  банку.

За кожною вільно конвертованою  валютою розраховується довга (коротка) відкрита валютна позиція банку у гривневому еквіваленті.

До вільно конвертованої  валюти належать валюти, перелічені в  I групі Класифікатора іноземних  валют, затвердженого постановою Правління  Національного банку України  від 04.02.98   №34.

Нормативне значення довгої (короткої) відкритої валютної позиції банку у вільно конвертованій  валюті має бути не більше 20%.

Норматив довгої (короткої) відкритої  валютної позиції в неконвертованій валюті (Н17)

Розраховується як співвідношення довгої (короткої) відкритої валютної позиції в неконвертованій валюті у гривневому еквіваленті (Вн) до капіталу (К) банку:

Н17 = х100%, де

Вн - довга (коротка) відкрита валютна позиція банку  за балансовими та позабалансовими  активами та зобов`язаннями банку за кожною неконвертованою валютою  у гривневому еквіваленті (розрахунок проводиться за звітну дату);

К - капітал  банку.

За кожною неконвертованою  валютою розраховується довга (коротка) відкрита валютна позиція банку  у гривневому еквіваленті (розрахунок проводиться за звітну дату).

До неконвертованої  валюти відносяться валюти, перелічені в II - III групі Класифікатора іноземних  валют, затвердженого постановою Правління  Національного банку України  від 04.02.98  №34.

Нормативне значення довгої (короткої) відкритої валютної позиції банку у неконвертованій валюті має бути не більше 10%.

Норматив довгої (короткої) відкритої  валютної позиції у всіх банківських  металах (Н18)

Розраховується як співвідношення довгої (короткої) відкритої валютної позиції у всіх банківських металах у гривневому еквіваленті (Вм) до капіталу (К) банку:

Н18 = х 100%, де

Вм - довга (коротка) відкрита валютна позиція банку  за балансовими та позабалансовими  активами та зобов`язаннями банку по банківським металам у гривневому еквіваленті (розрахунок проводиться за звітну дату);

К - капітал  банку.

При проведенні операцій з банківськими металами на валютному  ринку України слід керуватися Законом  України «Про державне регулювання  видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» та Положенням про організацію торгівлі банківськими металами на валютному ринку України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 24.02.98 №65, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.03.98 за №162/2602.

Нормативне значення довгої (короткої) відкритої валютної позиції банку у всіх банківських  металах має бути не більше 10%.

При розрахунку нормативів відкритої валютної позиції до розрахунку капіталу приймається сума капіталу, яка зафіксована за  балансом за попередній  день^*.

Нормативи відкритої  валютної позиції розраховуються за формою №540, що наведена у Правилах організації фінансової та статистичної звітності банків України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 12.12.97  №436.

Валютна позиція уповноваженого банку визначається щоденно і  окремо щодо кожної іноземної валюти.

На розмір відкритої  валютної позиції уповноваженого банку  впливають:

• купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти,  поточні  і строкові операції (на умовах своп, форвард, опціон та інші), за якими виникають вимоги та зобов’язання в іноземних валютах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;
• одержання (сплата) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів і витрат, які враховуються на відповідних рахунках;
• купівля (продаж) основних засобів та товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;
• надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду за умови, що банк несе зобов`язання перед засновниками-нерезидентами в іноземній валюті;
• погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті (списання якої здійснюється з відповідного рахунку витрат);
• інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті при розрахунках за ними в іншій валюті, в т.ч. і національній, що призводять до зміни структури активів при незмінності пасивів та навпаки).

Валютна позиція виникає  на дату операції з купівлі (продажу) іноземної валюти, а також нарахування  доходів (витрат), зарахування на рахунки (списання з рахунків ) інших доходів (витрат) та відповідно до перелічених  операцій.

Уповноважений банк одержує  право на відкриту валютну позицію з дати отримання ним від Національного банку України банківської ліцензії на право проведення операцій із валютними цінностями і втрачає це право з дати її відкликання Національним банком України.

Механiзм розрахунку  економiчних нормативiв комерцiйного банку

1. Розрахунок середньозваженої здійснюється за формулою:

.

2. Розрахунок середньолiнiйного вiдхилення здійснюється за формулою:

, де

X_i - значення економiчного нормативу за i-й робочий день,

X_i - X_s - абсолютне значення відхилення за і-й робочий день,

n - кiлькiсть робочих  днiв у мiсяцi.

3. Перерахування середньозваженої Xd здійснюється за формулою:

.

При розрахунку xd складова А(і) розраховується за такими правилами:

• для нормативів Н3, Н4, Н5, Н6, Н7

А(і)=Х(і), якщо Х(і)£(Xs+Ds);

А(і)=(Хs+Ds), якщо X(і)>(Xs+Ds).

• для нормативу    Н14

А(і)=Х(і), якщо Х(і)³ (Xs-Ds);

А(і)=(Хs-Ds), якщо X(і)< (Xs-Ds).

Контроль за дотриманням  комерцiйними банками економiчних нормативiв здiйснюють відділи банкiвського нагляду регіональних управлiнь і управління контролю економічних нормативів Департаменту безвиїзного нагляду Нацiонального банку України.

Економічний аналіз діяльності комерційного банку складається з трьох основних частин:

• аналізу балансового звіту;
• аналізу фінансової форми звітності;
• порівняльного аналізу.

Основними завданнями загального аналізу діяльності комерційного банку є:

• визначення джерел, якості і стійкості банківських доходів;
• дотримання всіх вимог щодо ліквідності;
• підтримання стану адекватності і достатності капіталу.

Аналіз прибутковості, ліквідності і достатності капіталу банку дає змогу оцінити ефективність управління і таким чином визначити здатність банку конкурувати на ринку банківських послуг, а також оцінити вплив макрофінансової політики на діяльність банківської системи.

Аналіз фінансової форми звітності - це процес, який має за мету визначити оцінку поточного і минулого фінансового стану банку і основних результатів його діяльності. При цьому першочерговою метою аналізу є визначення узагальнюючих оцінок і прогнозу майбутніх результатів діяльності банку.

При аналізі застосовуються квартальні або річні дані про  прибутки та збитки, підраховуються середні  показники ключових категорій балансового  звіту за період, що покривається цими даними, та визначаються:

• стан надходжень - через прибуток на середні активи та на капітал;
• коефіцієнти приросту ключових показників (позик, депозитів та капіталу) персоналу;
• продуктивність роботи персоналу, що вимірюється через дохід на працівника, та окупності витрат на утримання персоналу;
• середні процентні ставки, отримані та сплачені;
• вартість посередництва.

Цей підхід поєднує дані балансового звіту та звіту про  фінансові результати для вироблення ключових індикаторів (коефіцієнтів) діяльності, що не залежать від розміру банку. Вони можуть порівнюватись із даними інших банків та між собою. Оскільки доходи та видатки аналізуються відносно середніх активів та зобов’язань за період звіту про фінансові результати, то можуть порівнюватися періоди часу із різною тривалістю. Звісно, таке порівняння може бути зроблене лише в тому разі, якщо установа не зазнає сезонних змін, як це відбувається з банками, які обслуговують сільськогосподарські підприємства.

Усі рішення та зовнішні обмеження мають вплив на коефіцієнти доходу на активи та доходу на капітал (визначені вище), що є двома найважливішими вимірами здатності банку генерувати власний капітал для забезпечення зростання та подолання економічних труднощів.

Аналіз фінансового  стану банку

Основою для аналізу  діяльності банку є балансовий звіт, в якому активи відображаються ліворуч, а зобов’язання та капітал (пасиви) - праворуч. Активи і пасиви подаються у балансовому звіті у порядку зменшення їх ліквідності.

Форма балансу допомагає концентрувати увагу на типах активів та пасивів. Методика аналізу полягає в розмежуванні депозитів на депозити до запитання, термінові та ощадні. Вважається, що:

• депозити до запитання безпосередньо пов’язані з проведенням розрахунків і через це вони досить стабільні та нечутливі до змін процентної ставки;
• термінові депозити, а також депозити корпорацій та фізичних осіб найбільш чутливі до змін процентної ставки;
• ощадні рахунки становлять досить стабільні заощадження населення.

Сплата процентів за рахунками до запитання деякою мірою нівелює типи рахунків та їх  ціну. 

Позики та депозити мають  класифікуватись за строком погашення, оскільки   у балансі  відображається їх первинна, початкова тривалість, а не період часу, що залишився до погашення. Однак деякі форми  показують активи та пасиви за строками, що залишилися до їх погашення, доповнюючи інформацію, яку дає баланс.

Позабалансові статті - це зобов’язання, прийняті банком від  імені свого клієнта, які можуть змусити банк  видати позику у  разі відсутності грошей у клієнта.  Оскільки ці зобов`язання не мають кредитного ризику, вони додаються до активів, зважених на ризик при підрахунку достатності капіталу.

Основними видами аналізу  балансового звіту банку є АНАЛІЗ СТРУКТУРИ,  який дає змогу оцінювати зміни структури активів та пасивів протягом певного часу,  та  КОЕФІЦІЄНТНИЙ АНАЛІЗ балансового звіту, який оцінює якісні характеристики активів і пасивів і проводиться з використанням таких основних коефіцієнтів: