Методологічні засади інвестиційного аналізу

• якісний - визначення показників ризику, етапів робіт, при яких виникає ризик, його потенційних зон та ідентифікація ризику;
• кількісний - передбачає числове визначення розміру окремих ризиків, а також проекту в цілому.

 

Методи якісного аналізу:

Метод аналогій  передбачає використання даних по інших проектах, які вже виконані. Цей метод використовується страховими компаніями, які постійно публікують дані про найбільш важливі зони ризику та понесені витрати.

Експертний метод, який відомий як метод експертних оцінок, стосовно підприємницьких проектів може бути реалізований шляхом вивчення думок досвідчених керівників та спеціалістів. При цьому доцільно встановити показники найбільш допустимих, критичних та катастрофічних втрат, маючи на увазі як їх рівень так і ймовірність. До основних переваг даного методу належать: можливість оцінки ризику до розрахунків показників ефективності, відсутність необхідності у точних первинних даних і сучасному програмному забезпеченні, а також простота розрахунків. Однак експертний аналіз ризиків, як і будь-яка експертна оцінка, достатньо суб’єктивний і не завжди дає змогу дати незалежну характеристику події, що аналізується.

 

Методи кількісного  аналізу:

Аналіз чутливості проекту до змін окремих факторів, які впливають на дохідність. До таких факторів належать ціна реалізації, собівартість, обсяг виробництва, вартість обладнання тощо. Оцінюється значення впливу цих факторів на загальну прибутковість проекту і відповідно до результатів вживаються заходи щодо грунтовнішої проробки інвестиційних планів та зниження ризикованості, пов’язаної з виявленими факторами. Аналіз чутливості надає можливість судити про наслідки невід’ємної невизначеності в проектах. Зміни можуть відбуватися в фінансових оціночних даних про капітал, тривалість будівництва, вартість сировини та інших витрат, пов’язаних з реалізацією проекту, вартістю збуту, коефіцієнтом завантаження і ціною на продукцію, бо вони не можуть бути передбачені заздалегідь. Ці різні зміни впливають на завершення реалізації проекту. Розробка проекту фактично є прогнозуванням розвитку ситуації з проектом.

Проведення аналізу чутливості передбачає розрахунок базової моделі на основі припустимих значень вхідних  змінних проекту, для якої визначається величина чистої теперішньої вартості (NPV). Ця величина є основою порівняння з припустимими можливими змінами, які необхідно проаналізувати.

Як показник чутливості проекту  до зміни тих чи інших змінних використовують показник еластичності чистої теперішньої вартості (NPV), який обчислюються за формулою

Перевага цього показника  в тому, що величина його не залежить від вибору одиниці вимірювання різних змінних. Чим більша еластичність, тим вищою є міра залежності NPV або внутрішньої норми дохідності (тобто її чутливість) від аналізованої змінної проекту.

ФАКТОРНА ЕЛАСТИЧНІСТЬ ПОКАЗНИКІВ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОЕКТУ

Величина   коефіцієнта   еластичності NPV	Умова	Пояснення	Вплив фактора   на ризик проекту
Більше або дорівнює одиниці ENPV ≥ 1	Еластичний ENPV > 1 Одинична еластичність ENPV = 1	Процентна зміна факторного показника менша за відносну зміну показника чистої теперішньої вартості	Небезпечний   фактор проекту
Менше одиниці  ENPV < 1	Нееластичний ENPV < 1	Процентна зміна  факторного показника перевищує або дорівнює відносній зміні показника чистої теперішньої вартості	Менш   небезпечний   фактор проекту

 

Розрахунок еластичності внутрішньої норми рентабельності і чистої теперішньої вартості можна  виконати за формулами:

,

 

,

де  — еластичність внутрішньої норми дохідності за i-м фактором;

 — еластичність чистої теперішньої вартості за i-м фактором;

 — первісне значення i-го фактора;

 — кінцеве значення i-го фактора.

 

 Аналіз прогнозних сценаріїв розвитку загальноекономічних умов та здійснення самого інвестпроекту, метою якого є розглянути екстремальні результати та ймовірність розподілу чистої теперішньої вартості проекту. Його звичайно готують за трьома сценаріями:

- базовий розрахунок за середніх, найбільш вірогідних умов;

- оптимістичний варіант за найкращого  перебігу подій за всіма факторами,  що впливають на дохідність  проекту;

- песимістичний варіант, в який  закладаються найгірші можливі  ситуації у країні й на конкретному  ринку;

Однак усі ці зміни повинні бути реалістичними. Фактично експертна підготовка оптимістичного сценарію проводиться з точки зору найбільш та найменш сприятливого оточення проекту під девізом «як поведе себе проект, коли компанії надзвичайно повезе». Ці два додаткових сценарії повинні бути внутрішньо послідовними.

 

Метод статистичних випробувань/метод імітаційного моделювання/метод “Монте–Карло” використовується коли визначення ймовірності настання нового сценарію реалізації проекту можна прорахувати за допомогою електронних таблиць. Даний метод полягає в тому, що аналітик визначає вид і ймовірність розподілу масштабів реалізації проекту і методом відбору мір значущості невизначених змінних розраховує можливість розвитку кожної моделі.

Алгоритм проведення моделювання Монте-Карло передбачає:

• визначення інтервалів можливої зміни основних ризикованих змінних проекту, всередині яких ці змінні є випадковими величинами;
• оцінка всередині заданих інтервалів видів розподілу ймовірностей (нормальний, дискретний, пірамідальний, трикутний);
• встановлення коефіцієнта кореляції між залежними перемінними;
• багаторазовий (понад 500 сценаріїв) розрахунок результуючого показника, що дозволяє побачити розподіл частоти для чистої теперішньої вартості проекту;
• визначення ймовірності попадання результуючої величини у той чи інший інтервал та перевищення мінімально допустимого значення.

Метод моделювання дозволяє:

1) досліджувати комбінований вплив ризиків;

2) аналізувати наслідки нагромадження ризикованих ситуацій;

3) визначати вплив ризиків на фінансовий стан учасників проекту, який може відбуватися у формі затримок в одержанні доходу і збільшенні позички.

Метод імітаційного моделювання дозволяє визначити ймовірність характеристик, що потрібні для аналізу проекту. Наприклад, ймовірність завершення проекту в строк становить 70% або перевищення планового кошторису будівництва — 20%.

Метод Дерева рішень, яке будується на основі виділених робіт (подій), що відображають життєвий цикл проекту, визначають ключові події, що впливають на проект, час їх настання і можливі рішення, які можуть бути прийняті в результаті настання кожного ключового виду роботи з визначення ймовірності їх прийняття і вартості робіт. На основі даних будується “дерево рішень”. Його вузли представляють ключові події, а стрілки, що їх поєднують – перелік робіт по реалізації проекту. Крім того, приводиться інформація відносно часу, вартості робіт і ймовірності розвитку того чи іншого рішення.

За результатами побудови дерева рішень встановлюються ймовірність  та ефективність кожного сценарію розвитку проекту, а також інтегральна ефективність самого проекту. Ризик за проектом може вважатися прийнятним у випадку позитивної величини інтегрального показника ефективності проекту, наприклад чистої теперішньої вартості.

Наприклад,  

   

0 – 1 – передінвестиційні  дослідження;

1 – 2 – розробка пакета технічної  та економічної документації;

2 – 3 – проведення торгів, підписання  контрактів тощо;

3 – 4 – реалізація проекту;

4 – 5 – отримання прибутку  від першого року реалізації  проекту.

В даному прикладі подано спрощений  лише один сценарій “дерева рішень”, на практиці таких сценаріїв декілька, по кожному з яких визначається їх теперішня вартість, позитивний інтегральний показник якої вказує на можливий ступінь  ризику.

 

4. Урахування фактора ризику в процесі управління інвестиційною діяльністю

Методологічні основи урахування фактора  ризику дозволяють вирішувати конкретні задачі управління інвестиційною діяльністю підприємства, що пов’язані з ризиком та поєднують 3 блоки (етапи): оцінка рівня інвестиційного ризику, формування необхідного рівня дохідності інвестиційних операцій з урахуванням фактора ризику, оцінка вартості грошових коштів з урахуванням фактора ризику. Методи урахування фактора ризику засновані на компенсації ризику згідно з аксіомою: інвестори не візьмуть на себе додатковий ризик, якщо не чекають при цьому одержання додаткового доходу.

Премія за ризик (risk premium) являє собою додатковий прибуток, необхідний інвестору поверх того рівня, що можуть принести безризикові інвестиції. При цьому вона повинна зростати пропорційно росту не загального рівню ризику по проекту, а тільки ризику ринкового або систематичного, що визначається за допомогою β – коефіцієнта, що ризик несистематичний пов’язаний в основному з дією суб’єктивних чинників. Основу такої залежності становить так звана лінія надійності ринку.

 

5. Управління ризиками ґрунтується на таких принципах:

• У ринковій економіці, з огляду на спільність інтересів учасників ринку, межа між макро- і мікрорівнями стирається.
• Усі ризики справляють вплив на всіх учасників ринку одночасно на всіх рівнях економіки, але неоднаковою мірою та з різною залежністю.
• Зі збільшенням ризику дохідність зменшується у процентному відношенні до ризику.
• Сферою допустимих значень дохідності є довірчий інтервал ризику з певними граничними значеннями.
• За оцінювання ефективності проекту ставка дисконту та внутрішня норма рентабельності, мають ураховувати крім складових реальної дохідності, темпів інфляції та їх добутку й ступінь ризику проекту.
• Зміни основних показників дохідності залежать від можливості фірми управляти ризиком.

Залежно від виду проекту, його належності до того чи іншого типу розробляється  система заходів мінімізації  ризиків:

• розподіл ризику між учасниками проекту;
• резервування коштів на покриття непередбачених витрат;
• заставні операції та гарантування;
• диверсифікація;
• страхування та хеджування;
• лімітування;
• еккаутинг та інші форми захисту.

Розподіл ризику між  учасниками проекту – це такий захист, який дає можливість засновникам проекту переносити частину своїх ризиків на інших учасників проекту.

Резервування коштів на покриття непередбачених витрат являє собою спосіб боротьби з ризиком, що передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, що впливають на вартість проекту, і розміром витрат, необхідних для подолання збою у виконанні проекту.

Роботи по резервуванню коштів мають  таку послідовність:

• проводиться оцінка потенційних наслідків ризиків, тобто визначаються суми на покриття непередбачених витрат;
• встановлюється структура резерву на покриття непередбачених витрат;

визначається напрям використання встановленого резерву.

 

 

 

 

 

 

Диференціація методичних підходів

до урахування фактора ризику в процесі управління інвестиційною діяльністю

 

Оцінка рівня інвестиційного ризику	Формування необхідного рівня дохідності інвестиційних операцій з урахуванням фактора ризику	Оцінка вартості грошових коштів з урахуванням фактора  ризику
Економіко-статистичні  методи оцінки: рівень інвестиційного ризику = імовірність виникнення(коефіцієнт варіації чи бета)*розмір можливих фінансових втрат(абсолютна сума);   дисперсія показує відхилення досліджуваного показника від середнього значення R – дохід за певною операцією; – середній дохід; P – імовірність отримання доходу;   середньоквадратичне(стандартне) відхилення   коефіцієнт варіації бета-коефіцієнт відображає індивідуальний чи портфельний інвестиційний ризик відносно рівня ризику інвестиційного ринку К – кореляція між  рівнем дохідності за індивідуальним видом цінних паперів та середнім рівнем дохідності даної групи фондових інструментів по ринку загалом; - середньоквадратичне відхилення  дохідності за даним видом  цінних паперів; σр - середньоквадратичне відхилення дохідності на фондовому ринку загалом   Експертні методи – опитування кваліфікованих фахівців з математичною обробкою результатів   Аналогові методи – визначення рівня ризику по масових інв.операціях на основі порівняння з власним чи зовнішнім досвідом	Визначення  необхідного рівня премії за ризик:   RPn = (R - An)*β   RPn - рівень премії за ризик по конкретному інструменту; R – середня норма дохідності на інвестиційного ринку; An - безризикова норма дохідності на інвестиційному ринку; β – показник системного ризику.       Визначення  необхідної суми премії за ризик: RPs = SI*RPn   RPn - рівень премії за ризик по конкретному інструменту; SI – вартість конкретного інвестиційного інструменту         Визначення  необхідного рівня дохідності інвестиційних операцій з урахуванням фактора ризику (цінова модель капітальних активів – лінія надійності ринку, за Марковіцем і Шарпом)   RDn = An + RPn RDn - загальний рівень дохідності певного інвестиційного інструменту з урахуванням фактора ризику; An - безризикова норма дохідності на інвестиційному ринку; RPn - рівень премії за ризик по конкретному інструменту.	Оцінка майбутньої вартості грошових коштів з урахуванням  фактора ризику   SR = P*[(1+An)*(1+ RPn)]n   SR – майбутня вартість внеску з урахуванням ризику; Р – початкова сума внеску; An - безризикова норма дохідності на інвестиційному ринку; RPn - рівень премії за ризик по певному інструменту; n - кількість інтервалів здійснення платежів.     Оцінка теперішньої  вартості грошових коштів з урахуванням фактора ризику   PR = SR /[(1+An)*(1+ RPn)]n   PR - теперішня вартість грошових коштів; SR – майбутня вартість грошових коштів з урахуванням фактора ризику; RPn - рівень премії за ризик по конкретному інструменту; An - безризикова норма дохідності на інвестиційному ринку.