Методологічні засади інвестиційного аналізу

 Такий підхід до оцінки  нерозподіленого прибутку заснований  на тому, що якщо б він був виплачений власникам капіталу при його розподілі за результатами звітного періоду, то вони, інвестувавши його в будь які об’єкти , отримали б певний прибуток, який був б ціною цього інвестованого капіталу. Але власники віддали перевагу інвестувати цей прибуток у власне підприємство, отже, його ціною виступає запланована до розподілу сума чистого прибутку майбутнього періоду на цю частину інвестованого капіталу.

З урахуванням такого підходу вартість нерозподіленого прибутку (ВНП) прирівнюється  до вартості функціонуючого власного капіталу підприємства (ВКфп) в плановому періоді:

ВНП = ВКфп

Такий підхід дозволяє зробити наступний  висновок: якщо вартість функціонуючого власного капіталу в плановому періоді  і вартість нерозподіленого прибутку в цьому ж періоді рівні, при оцінці середньозваженої вартості капіталу в плановому періоді ці елементи капіталу можуть розглядатися як єдиний підсумований елемент, тобто включатися в оцінку з єдиною підсумованою питомою вагою.

  Процес управління вартістю нерозподіленого прибутку визначається насамперед сферою її використання - інвестиційною діяльністю. Тому цілі управління цією частиною капіталу підпорядковані  цілям інвестиційної політики підприємства і відповідно норма інвестиційного прибутку (внутрішня ставка прибутковості) завжди повинна співвідноситися з рівнем вартості нерозподіленого прибутку.

Вартість додатково  залученого акціонерного (пайового) капіталу розраховується в процесі оцінки диференційовано по привілейованим акціями та по простим акціям (або по додатково залученим  паям).

 Вартість залучення  додаткового капіталу за рахунок  емісії привілейованих акцій визначається з урахуванням фіксованого розміру дивідендів, який по них заздалегідь визначений. Це  значно спрощує процес визначення вартості даного елемента капіталу, тому що обслуговування зобов'язань по привілейованим акціям багато в чому співпаде з обслуговуванням  зобов'язань за позиковим капіталом. Однак істотне розходження в характері цього обслуговування з позицій оцінки вартості є те, що виплати по обслуговуванню позикового капіталу відносяться на витрати (собівартість) і тому виключені зі складу оподатковуваного прибутку, а дивідендні виплати за привілейованими акціями здійснюються за рахунок чистого прибутку підприємства, тобто не мають "податкового щита". Крім виплати дивідендів, до витрат підприємства відносять  також емісійні витрати по випуск акцій (так звані “витрати розміщення”), які являють собою вагому величину.

  З урахуванням цих особливостей вартість додатково залученого капіталу за рахунок емісії привілейованих акцій розраховується за формулою:

ВВКпр = (Дпр*100) / ( Кпр* ( 1- ЕВ)),

де  ВВКпр - вартість власного капіталу, що залучається за рахунок емісії привілейованих акцій,%;             Дпр - сума дивідендів, передбачених до виплати в відповідності з контрактними зобов'язаннями емітента;

Кпр - сума власного капіталу, що залучається  за рахунок емісії привілейованих акцій;

ЕВ - затрати  по емісії акцій, вираженні в десятинному  дробі по відношенню до суми емісії.

 Вартість залучення додаткового капіталу за рахунок емісії простих акцій (або додаткового залучення паїв) потребує облік таких показників:

а) суми додаткової емісії простих  акцій (або суму додатково залучених  паїв),

б) суми дивідендів, виплачених у звітному періоді на одну акцію (або сума прибутку виплаченого власникам на одиницю капіталу);

в) планованого темпу росту виплат прибутку власникам капіталу у формі дивідендів (або відсотків); г) планових витрат по емісії акцій (або залученню додаткового пайового капіталу).

У процесі залучення цього виду власного капіталу слід мати на увазі, що за вартістю він є найбільш дорогим, тому що витрати з його обслуговування не зменшують базу оподатковування  прибутку, а премія за ризик - найбільш висока, так як цей капітал при  банкрутстві підприємства захищений у найменшій мірі.

   Розрахунок вартості додаткового капіталу, що залучається за рахунок емісії простих акцій (додаткових паїв), здійснюється за наступною формулою:

ВВКпа = (Ка * Дпа * ПВт *100) / (Кпа * ( 1-ЕВ)),

де ВВКпа- вартість власного капіталу, який залучений за рахунок емісії простих акцій (додаткових паїв),%;

Ка - кількість додатково емітованих акцій;

Дпа - сума дивідендів, виплачених на одну просту акцію в звітному періоді (або виплат на одиницю паїв),%;

ПВт - планований темп виплат дивідендів ( відсотків по паях), вираженні десятинним дробом;

Кпа - сума власного капіталу, залученого за рахунок емісії простих акцій (додаткових паїв),

ЕВ- затрати по емісії акцій, вираженні  в десятинному дробі по відношенню до суми емісії акцій (додаткових паїв).

Вартість фінансового  кредиту оцінюється в розрізі двох основних джерел його надання на сучасному етапі - банківського кредиту і фінансового лізингу (принципіальне положення такої оцінки може бути використаним і при залученні  фінансового кредиту з інших джерел).

 а) вартість банківського кредиту, незважаючи на різноманіття його видів, форм і умов, визначається на основі ставки відсотка за кредит, яка формує основні витрати по його обслуговуванню. Ця ставка в процесі оцінки вимагає внесення двох уточнень: вона повинна бути збільшена на розмір інших витрат підприємства, обумовленими умовами кредитної угоди (наприклад, страхування кредиту за рахунок позичальника) і зменшена на ставку податку на прибуток з метою відображення реальних витрат підприємства.

 З урахуванням цих положень вартість позикового капіталу у формі банківського кредиту оцінюється за такою формулою:

ВПК = (ВКб  * ( 1- Спп )) / (1 - ЗПб  ),

де ВПК - вартість позикового капіталу, що залучається у формі банківського кредиту,%;

ВКб - ставка відсотка за банківський кредит, %;

Спп - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

ЗПб  - рівень витрат по залученню  банківського кредиту до його сумі, вираженні десятковим дробом.

 Якщо підприємство не несе  додаткових витрат з залученням  банківського кредиту або якщо ці витрати несуттєві по відношенню до суми залучених коштів, то наведена формула оцінки використовується без її знаменника (базовий її варіант).

 Управління вартістю банківського  кредиту зводиться до виявлення  таких його пропозицій на  фінансовому ринку, які цю вартість мінімізують як за ставкою відсотка за кредит, так і за іншими умовами його залучення (за незмінності залученої суми кредиту і терміну його використання).

 6) Вартість фінансового лізингу є однією з сучасних  форм залучення фінансового кредиту - визначається на основі ставки лізингових платежів (лізингової ставки). При цьому слід враховувати, що ця ставка включає дві складові : а) поступове повернення суми основного боргу (він являє собою річну норму амортизації активу, залученого на умовах фінансового лізингу, відповідно до яких після його оплати він передається у власність орендарю); 6) вартість безпосереднього обслуговування лізингового боргу. З урахуванням цих особливостей вартість фінансового лізингу оцінюється за такою формулою:

ВФЛ = ((ЛС – НА) * ( 1- Снп)) / ( 1- ВЗфл ),

де ВФЛ - вартість позикового капіталу, притягається на умовах фінансового  лізингу,%;

ЛС - річна лізингова ставка,%;

НА - річна норма амортизації  активу, залученого на умовах фінансового  лізингу,%;

Спп - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

ВЗфл - рівень витрат по залученню  активу на умовах фінансового лізингу  до вартості цього активу, вираженим  десятковим дробом.

Управління вартістю фінансового  лізингу ґрунтується на двох критеріях: а) вартість фінансового лізингу не повинна перевищувати вартості банківського кредиту, надається на аналогічний період (інакше підприємству вигідніше отримати довгостроковий банківський кредит для покупки активу у власність), б) в процесі використання фінансового лізингу повинні бути виявлені  такі пропозиції, які мінімізують його вартість.

 Вартість позикового  капіталу, що залучається за рахунок  емісії облігацій, оцінюється на базі ставки купонного відсотка по ній, що формує суму періодичних купонних виплат. Якщо облігація продається на інших умовах, то базою оцінки виступає загальна сума дисконту по ній, яка виплачується при погашенні.

 У першому випадку оцінка  здійснюється за формулою:

ВОПк = ( СК*( 1- Спп )) / ( 1-ЕВо),

де ВОПк - вартість позикового капіталу, що залучається за рахунок емісії облігацій,%;

СК - ставка купонного відсотка по облігацій,%;

Спп - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

 ЕВо - рівень емісійних витрат  по відношенню до об'єму емісії, вираженні десятковим дробом.

 У другому випадку розрахунок  вартості проводиться за наступною  формулою:

ВОПк = (Др*( 1- Спп)*100) / (Но – Др)* ((1-ЕВо)),

де ВОПк - вартість позикового капіталу, що залучається за рахунок емісії облігацій,%;

 Др - середньорічна сума дисконту  по облігаціям;

Но - номінал облігацій, що підлягає погашенню;

Спп - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

ЕВо - рівень емісійних витрат по відношенню до суми залучених за рахунок емісії коштів, вираженні десятковим дробом.

 Управління вартістю залучуваного капіталу в цьому випадку зводиться до розробки відповідної емісійної політики, яка забезпечує повну реалізацію емітованих облігацій на умовах, не вище середньорічних.

Вартість товарного (комерційного) кредиту оцінюється в розрізі двох форм його надання: а) за кредитом у формі короткострокової відстрочки платежу: б) за кредитом у формі довгострокової відстрочки платежу, оформленої векселем.

 а) вартість товарного (комерційного) кредиту, що надаються у формі короткострокової відстрочки платежу, на перший погляд видається нульовою, так як у відповідності зі сформованою комерційною практикою відстрочка розрахунків за поставлену продукцію в межах обумовленого терміну (як правило, до одного місяця) додатковою платою не обкладається. Іншими словами, зовні ця форма кредиту виглядає як безкоштовно надана постачальником фінансова послуга.

 Проте в реальності це  не так. Вартість кожного такого  кредиту оцінюється розміром  знижки з ціни продукції, при  здійсненні готівкового платежу  за неї. Якщо за умовами контракту відстрочка платежу допускається в межах місяця з дня поставки (отримання) продукції, а розмір цінової знижки за готівковий  платіж становить 5%, це і становитиме місячну вартість залученого товарного кредиту, а в розрахунку на рік ця вартість буде складати:

5 % * (360/30)  = 60%.

 Таким чином, на перший  погляд безкоштовне надання такого  товарного кредиту, може виявитися  самим дорогим за вартістю  залучення джерела позикового  капіталу.

 Розрахунок вартості  товарного (комерційного) кредиту,  котрий надається в формі короткострокової відстрочки платежу, здійснюється за такою формулою:

ВТКк = ((ЦЗ*360)* (1- Спп )) / ПВ,

де ВТКк - вартість товарного (комерційного) кредиту, котрий надається на умовах короткострокової відстрочки платежу,%;

ЦЗ - розмір цінової знижки при здійсненні готівкового платежу за продукцію ("розрахунок проти документів"),%;

Спп - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

ПВ- період надання відстрочки платежу  за продукцію, в днях.

 Враховуючи, що вартість залучення такого виду позикового капіталу носить прихований характер, основу управління цією вартістю складає обов'язкова оцінка її в річній ставці по кожному представленому товарному (комерційному) кредиту та її порівняння з вартістю залучення аналогічного банківського кредиту. Практика показує, що в багатьох випадках вигідніше взяти банківський кредит для постійної негайної оплати продукції та отримання відповідної цінової знижки, ніж користуватися такою формою товарного (комерційного) кредиту.

б) вартість товарного (комерційного) кредиту в формі довгострокової відстрочки платежу з оформленням векселя формується на тих же умовах, що й банківського, однак повинна враховувати при цьому втрату цінової знижки за готівковий платіж за продукцію. Розрахунок вартості цієї форми товарного (комерційного) кредиту здійснюється за формулою:

ВТКв = (ВКв * (1- Спп)) / ( 1-ЦЗ)

де ВТКв - вартість товарного (комерційного) кредиту в формі довгострокової відстрочки платежу з оформленням  векселя,%;

ВКв - ставка відсотка за вексельний кредит,%; ​​

Спп - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

ЦЗ - розмір цінової знижки, наданої  постачальником при здійсненні готівкового  платежу за продукцію, виражена десятковим дробом.