Методологічні засади інвестиційного аналізу

Наведені кроки можна  об’єднати у три агреговані етапи: передінвестиційний (розробка проекту  як документа), інвестиційний (формування активів проекту “під ключ”) і  експлуатаційний (запуск та господарська експлуатація активів і регулярне отримання поточного прибутку, повернення вкладених коштів).

Загальна процедура впорядкування  інвестиційної діяльності підприємства стосовно  конкретного проекту  формалізується у вигляді так  званого проектного циклу, що має такі етапи.

1. Формулювання проекту (іноді використовуються термін "ідентифікація"). На даному етапі вищий склад керівництва підприємства аналізує поточний стан підприємства і визначає найбільше пріоритетні напрямки його подальшого розвитку. Результат даного аналізу визначається (втілюється) у вигляді бізнес ідеї, що спрямована на вирішення найбільш важливих для підприємства задач. Вже на цьому етапі необхідно мати більш-менш переконливу аргументацію у відношенні здійсненності ідеї. Можливо поява декількох ідей подальшого розвитку підприємства. Якщо усі вони є в однаковому ступені корисними і здійсненними, то паралельно розробляється декілька інвестиційних проектів з тим, щоб вибрати найбільш прийнятний із них на завершальній стадії розробки.

2. Розробка (підготовка) проекту. Після того як бізнес ідея проекту пройшла першу перевірку, необхідно розвивати її до того моменту, коли можна прийняти тверде рішення - позитивне або негативне. На цьому етапі потрібно поступове уточнення й удосконалювання плану проекту у всіх його напрямках - комерційному, технічному, фінансовому, економічному, інституціональному і т.д. Надзвичайно важливими на даному етапі є пошук і збір попередньої інформації для вирішення окремих задач проекту. Необхідно усвідомлювати, що від ступеня достовірності попередньої інформації і правильності інтерпретації даних, що з'являються в процесі проектного аналізу, залежить успіх реалізації проекту.

3. Експертиза  проекту. Перед початком реалізації проекту його кваліфікована експертиза - дуже бажаний етап життєвого циклу проекту. Якщо фінансування проекту здійснюється в основному за рахунок стратегічного інвестора (кредитного або прямого), те інвестор сам проводить експертизу, наприклад за допомогою якоїсь авторитетної консалтингової фірми, надаючи перевагу витраті деякої суми на підготовку проектів, ніж втраті великої частини своїх грошей у процесі виконання проекту. Якщо підприємство планує реалізацію інвестиційного проекту переважно за рахунок власних коштів, то експертиза проекту також дуже бажана для перевірки слушності основних положень проекту.

4. Здійснення  проекту. Стадія охоплює реальний розвиток бізнесу-ідеї до того моменту, коли проект повністю вводиться в експлуатацію. До неї відносяться відслідковування і аналіз усіх видів діяльності по мірі їх виконання і контроль з боку регулюючих органів всередині країни і/ або іноземного або вітчизняного інвестора. Ця стадія включає також основну частину реалізації проекту. Її задача в результаті складається в перевірці достатності грошових потоків, що генеруються проектом, для покриття  інвестиції і забезпечення  інвесторам бажаної віддачі на вкладені гроші.

5. Оцінка  результатів. Проводиться як по завершенні проекту в цілому, так і в процесі його виконання. Основна ціль цього виду діяльності полягає в одержанні реального зворотного зв'язку між закладеними в проект ідеями і ступенем їх фактичного виконання. Результати подібного порівняння створюють неоціненний досвід розроблювачам проекту, дозволяючи використовувати його при розробці і здійсненні інших проектів.

 

3. Аналіз інвестиційних  проектів його складові

Аналіз інвестиційних  проектів — це комплекс методичних і практичних прийомів розробки, обґрунтування і оцінки доцільності peaлізації проекту. Аналіз інвестиційних проектів здійснюється на основі комплексного вивчення всіх аспектів майбутнього інвестування: економічне середовище, правильно поставлена мета і завдання проекту, маркетинговий, виробничий, фінансовий, організаційний план інвестора, технічна база проекту, його соціальна значущість, екологічна безпека, фінансова достатність і спроможність проекту, організація керування проектом, аналіз інвестиційного ризику, чутливість проекту до зміни окремих найсуттєвіших факторів, достатність показників ефективності, оцінка можливостей учасників проекту, ділових якостей його менеджерів. Аналіз інвестиційних проектів включає:

1. Попередній аналіз  концепції інвестування.

2. Ідентифікація проекту  (регіон, галузь, роль проекту з  урахуванням місцевих умов, масштаб  проекту, базове підприємство).

3. Інституціональний  аналіз (зовнішні умови, юридичні  й адміністративні аспекти проекту).

4. Аналіз технічної  бази проекту (передбачуваний  виробничий апарат, технологія, організація  виробництва і зберігання продукції).

5. Комерційний аналіз  проекту (співвідношення проекту і ринків його продукції, реалістичність прогнозів збуту, достатність ресурсів, можливість керувати ресурсами та витратами).

6. Фінансовий аналіз (можливість  мати поточний прибуток, збалансованість  грошових потоків, достатність коштів, здатність розрахуватися з кредиторами проекту, можливість повернути вкладений капітал).

7. Соціальний аналіз (вплив  проекту на соціальне середовище  та екологію).

8. Економічний аналіз (цінність проекту для суспільства  і країни, оцінка впливу проекту на соціально-економічну ситуацію в країні й регіоні).

9. Аналіз запропонованої  інвестором системи керування  проектом і можливостей досягнення  поставлених у проекті цілей. 

10. Формування комплексної  (з урахуванням оцінок різних  сфер впливу проекту) оцінки інвестиційного проекту і рекомендацій інвестору з приводу ухвалення рішення щодо реалізації його інвестиційного наміру, представленого в проекті.

Аналіз інвестиційних  проектів є складовою процесу  керування інвестиціями. Він дає  інформаційну базу (у вигляді проекту як спеціально оформленого інвестиційного плану чи результатів проведеної експертизи проекту) для ухвалення рішення щодо включення проекту в інвестиційний портфель, щодо початку його реалізації. Під час аналізу варто враховувати такі аспекти:

• комплексність подання процесу інвестування (маркетингові, організаційні, фінансові, виробничі, трудові та часові параметри);
• урахування зв’язку проекту із зовнішніми умовами (стан економіки країни, регіональні, галузеві особливості проекту, сумісність продукції проекту зі станом ринку, місцеві умови та співробітництво з органами влади, екологічна сумісність, соціальна безконфліктність проекту, відповідність ситуації на місцевому ринку праці);
• інтегрована оцінка ефективності проекту на основі співвідношення результатів і витрат, пов’язаних з проектом;
• урахування прогнозованої невизначеності проекту та потенційних ризиків;
• застосування методики приведення грошових потоків до єдиних умов обліку;
• прагнення подати прогнозовану модель проекту з максимальною деталізацією і конкретизацією;
• урахування соціальних і управлінських аспектів проекту як важливих умов його майбутньої ефективності.

 

4. Методи оцінки  ефективності інвестиційних проектів

Детальний аналіз ефективності інвестиційного проекту повинен  залежати від масштабності проекту та від суми кредиту, потрібної для фінансування інвестицій. Крім того, банк повинен сформувати необхідний інформаційний масив, у якому інвестиційні проекти поділяються на «малі», «середні» та «великі». На основі даних цього інформаційного масиву проводиться експертиза інвестиційного проекту:

• для оцінки «малих» проектів достатньо здійснити попередню експертизу;
• «середні» проекти передбачають проведення попередньої та основної експертизи;
• «великі» проекти потребують попередньої, основної та заключної експертиз

 

Прийняття проектних рішень, як і  будь-який інший вид управлінської  діяльності, ґрунтується на використанні різноманітних формалізованих і  неформалізованих підходів:

неформальні - евристичні підходів до оцінки проектів: рейтинг країни на основі оцінки інвестиційного клімату; рівень здібностей управлінського персоналу до реалізації проекту; рівень розвитку інфраструктури, що забезпечує реалізацію проекту (транспорт, зв'язок, готельний сервіс).

формальні методи передбачають використання математичного апарату для розрахунку показників ефективності:

= засновані  на облікових оцінках (прості або статичні) – прості у розрахунках, однак не враховують концепцію вартості грошей у часі, тому не дозволяють визначити цінність майбутніх грошових надходжень стосовно поточного періоду часу й, таким чином, одержати коректні оцінки ефективності проектів, особливо пов'язаних з довгостроковими вкладеннями. До них належать показники, які: строк окупності інвестиції (РВР); коефіцієнт ефективності інвестиції (АКК); капіталовіддача (річні продажі, поділені на капітальні витрати); оборотність товарних запасів (річні продажі, поділені на середньорічний обсяг товарних запасів); трудовіддача (річні продажі, поділені на середньорічну кількість зайнятих робітників і службовців).

= засновані  на дисконтованих оцінках (методи дисконтування) - передбачають застосування процедури дисконтування грошових потоків; використовують для визначення ефективності незалежних інвестиційних проектів, коли необхідно прийняти рішення про доцільність чи недоцільність реалізації проекту; доволяють визначити ефективність взаємовиключних проектів, коли необхідно прийняти рішення про вибір для реалізації одного з кількох альтернативних проектів. До них належать такі критерії: чиста теперішня вартість (NPV), коефіцієнт вигоди-витрати (В/СR), внутрішня норма доходності (IRR), дисконтований строк окупності інвестиції (DPP), еквівалентний ануїтет (ЕА), індекс рентабельності інвестиції (РІ), ефективність витрат. Особливість розрахунку цих критеріїв полягає в тому, що всі вони

При аналізі проектів в основу процесу прийняття управлінських  рішень покладено оцінку і порівняння обсягів інвестиційних вкладень та очікуваних грошових надходжень. Практика оцінки ефективності проектних рішень ґрунтується на таких принципах:

1) оцінка можливості  інвестування враховує зіставлення  грошового потоку, що формується  в результаті реалізації проекту,  і вкладень, необхідних для його  здійснення;

2) приведення інвестиційного  капіталу і грошового потоку  до єдиного розрахункового року (що, як правило, передує початку проекту);

3) дисконтування грошових  потоків здійснюється за ставками  дисконту, що відображають альтернативну  вартість капіталу.

 

1) Період окупності  (РВ) свідчить, за який період часу сукупний дохід від реалізації проекту дорівнюватиме величині вихідних інвестицій; період, протягом якого вхідні грошові потоки по проекту повністю покриють початкові капітальні вкладення.

Якщо доходи отримуються  нерівномірно, то термін окупності  визначається прямим підрахунком кількості років, за які доходи відшкодовуватимуть витрати. Якщо доходи розподіляються рівномірно, то термін окупності визначається як співвідношення вартості проекту до доходу від реалізації проекту за рік. Коли проекти взаємовиключні, рішення щодо інвестування буде прийнято на користь проекту з меншим періодом окупності.

Переваги: простота розрахунків. Недоліком є те, що при використанні цього показника не враховуються грошові потоки, які формуються після періоду окупності інвестицій.

Оскільки протягом часу гроші втрачають свою вартість, більш корисним для врахування цього феномену являється модифікований показник періоду окупності. Процедура розрахунку залишається тією ж самою, однак грошові потоки дисконтуються, виходячи з прийнятого коефіцієнту дисконтування (PVIF).

Характеризуючи цей  показник, слід звернути увагу на те, що він може бути застосований для оцінки не лише ефективності інвестицій, а й рівня інвестиційних ризиків, пов'язаних із ліквідністю. Адже чим довший період реалізацій проекту до повної його окупності, тим вищий рівень інвестиційних ризиків.

2) Проста норма прибутку (Simple rate of return)

 

 Критерій  показує, яка частина інвестиційних  витрат відшкодовується у вигляді  прибутку протягом одного інтервалу  планування. Порівнюючи розраховану величину норми прибутку з мінімальним або середнім рівнем прибутковості, інвестор може прийти до висновку про доцільність подальшого аналізу даного інвестиційного проекту.

    

Переваги: простота розрахунків, оцінюється прибутковість проекту. Недоліки: не враховується вартість майбутніх надходжень, існує більша залежність від обраної величини чистого прибутку, розрахована норма прибутку відіграє роль середньої за весь період.