Регіональні фактори активізації інвестиційної діяльності в Україні

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 27 Сентября 2011 в 16:53, дипломная работа

Описание

Об’єктом дипломного дослідження є організаційно-економічні відносини інвестиційної діяльності в регіонах (областях) України в сучасних ринкових умовах господарювання.
Предметом дослідження в роботі є теоретико-методологічні засади інвестиційної діяльності на регіональному рівні та розробка напрямів її активізації в регіонах (областях) України.

Содержание

ВСТУП..............................................................................................................4
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ..................................................................6
1.1. Економічна сутність, роль і значення інвестиційної діяльності в розвитку національної економіки........................................................................................................6.
1.2. Передумови, фактори та принципи інвестиційної діяльності в регіонах країни...............................................................................................................12
1.3. Методичні підходи до оцінки інвестиційних процесів та виявлення регіональних резервів їх активізації.........................................................................................21

РОЗДІЛ ІІ. УМОВИ ФОРМУВАННЯ ТА ХАРАКТЕР ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В РЕГІОНАХ КРАЇНИ................................................................................34
2.1. Стан та особливості протікання інвестиційних процесів в регіонах країни..........................................................................................................34
2.2. Структурно-динамічні зміни та особливості реалізації інвестиційної діяльності будівельних підприємств України........................................................................48
2.3. Регіональні особливості та ефективність інфраструктурного забезпечення інвестування будівельних підприємств України...................................................................58

РОЗДІЛ ІІІ. ОСНОВНІ НАПРЯМИ АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ.............................................................................63
3.1. Державне регулювання та пріоритети інвестиційної політики в країні……………………………………………………………………………………...63
3.2. Удосконалення системи фінансування інвестиційної діяльності в регіонах країни на прикладі ТОВ «Омакс Інтернешнл»......................................................................67
3.3. Стратегічне планування розвитку інвестиційної діяльності в регіонах країни за умов стабілізації економіки...................................................................................................75
ВИСНОВКИ………………….…………………………………………………..82
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...84
ДОДАТКИ.......................................

Работа состоит из  1 файл

Дипломна робота.doc

— 1.42 Мб (Скачать документ)

   В регіональному розрізі структура  інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування на довгостроковий період до 2015 року прогнозується за областями України.

   З метою поліпшення інвестиційної  привабливості регіонів, збільшення обсягів інвестування в економіку  регіонів, підвищення конкурентоспроможності країни та її регіонів зусилля Уряду  спрямовувалися на:

   – підтримку діяльності суб’єктів господарювання, що виробляють високотехнологічну продукцію (розроблено проект Закону України «Про стимулювання інноваційної діяльності та виробництва високотехнологічної продукції в Україні», яким визначаються правові, економічні та організаційні засади здійснення державного стимулювання інноваційної діяльності та виробництва високотехнологічної продукції);

   – оптимізація умов діяльності ВЕЗ, приведення їх у відповідність із вимогами СОТ  та положеннями Міжнародної конвенції  про спрощення і гармонізацію митних процедур, створення умов для започаткування на цих територіях експортоорієнтованих проектів інноваційної спрямованості (розроблено законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон та інших законів України», яким передбачено застосування податкового кредиту та звільнення від сплати ввізного мита та ПДВ при імпорті товарів у СЕЗ, де запроваджується режим спеціальної митної зони).

   З метою поліпшення інвестиційної привабливості регіонів, збільшення обсягів інвестування в економіку регіонів, підвищення конкурентоспроможності країни та її регіонів зусилля органів законодавчої та виконавчої влади спрямовувалися на:

   – розроблено та прийнято 8 вересня 2007 року Верховною Радою України Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів», яким запроваджуються договірні засади у відносинах між центральним та місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань розвитку регіонів на основі Угод щодо регіонального розвитку;

   – формування прогнозу залучення та використання інвестиційних ресурсів в економіку  України на 2009 -2011 роки.

   Обсяги  інвестицій в основний капітал за рахунок коштів Державного бюджету  із року в рік скорочуються і це джерело дуже обмежено для використання його на інвестиційні цілі у виробничій сфері. Ці кошти будуть спрямовуватись, в основному, на фінансування державних цільових програм і використання їх буде можливе лише на конкурсних засадах через механізм кредитування Державного банку реконструкції та розвитку. Починаючи з 2005 року, разом з проектом Державного бюджету, в складі Державної програми економічного і соціального розвитку щорічно має бути подаватися бюджет розвитку.

   Цікавою на регіональному рівні є питома вага коштів місцевих бюджетів в структурі джерел фінансування інвестицій в основний капітал. Децентралізація в системі формування і використання бюджетних коштів обумовлює необхідність поліпшити бюджетні відносини між центром і регіонами. Необхідність посилення державної регіональної політики передбачає, перш за все, трансформацію бюджетної політики, зокрема, переведення регіонів з бюджетодефіцитних – у регіони з самодостатньою фінансовою системою. Світовий досвід показує, що необхідно збільшити частку місцевих бюджетів у загальному зведеному бюджету з 36–38% до 50%, як в країнах ЄС (Франція, Німеччина та інші). Такий підхід підвищує відповідальність, забезпечує впровадження в життя мотиваційних механізмів, зацікавленість владних і, насамперед, підприємницьких структур у пожвавленні виробництва, збільшенні обсягів реалізації продукції.

   Аналогічну  децентралізацію слід провести і  в інноваційній політиці, чітко визначивши роль і місце створених у регіонах інноваційних фондів у здійсненні науково-технічної політики по пріоритетних напрямках розвитку народного господарства кожного регіону. Сьогодні склалась така ситуація, що інвестиційні кошти концентруються в держбюджеті у центрі, їхня певна частина направляється в республіканський інноваційний фонд, а далі в незначних сумах – в регіони. При наявності наукових центрів Академії наук України цю роботу слід здійснювати на місцях, ліквідувати зайві витрати на відрядження і одночасно посилити права і відповідальність владних структур (обласних державних адміністрацій), науки за ефективне використання коштів інноваційного фонду, своєчасне повернення цих безпроцентних кредитів. При існуючій практиці використання коштів інноваційного фонду своєчасно повертається в бюджет лише їхня третина.

   Наступним важливим джерелом коштів в регіонах на інвестиційні цілі є кредити банків, насамперед, це довгострокове кредитування реального сектору економіки. Довгостроковий кредит надається тим інвесторам, у яких немає, чи недостатньо власних ресурсів у всіх випадках технічного переоснащення, реконструкції та розширення виробництва, придбання обладнання та устаткування, що не входить у кошториси будівництв, а також на будівництво нових підприємств і споруджень.

   Питома  вага кредитів банків в джерелах фінансування інвестицій в основний капітал по регіонах порівняно мала, але має тенденцію до значного збільшення за останні роки. В умовах формування ринкових відносин в економіці банківська система ще недостатньо розвинута і не може задовольнити потреби в інвестиційних коштах в повному обсязі, особливо на регіональному рівні. Необхідно створити умови для розширення кредитних відносин у сфері капітального будівництва в Україні в цілому та на регіональному рівні.

   Реалізація  на практиці заходів щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні  та її регіонах створює сприятливі умови для збільшення притоку іноземних інвестицій в економіку держави.

   Для промислово розвинутих регіонів основним джерелом фінансування капітальних інвестицій залишаться на довгострокову перспективу власні кошти підприємств та організацій. Особливе значення серед них будуть мати амортизаційні відрахування, як надійний інструмент оновлення основних засобів виробництва суб’єктів господарювання. Необхідно прискорити прийняття Верховною Радою України Закону України «Про амортизацію», який буде визначати регламент економічної амортизації та сформує ефективний режим відшкодування та оновлення основних засобів виробництва.

   Збільшення  інвестицій в основний капітал в  Україні та її регіонах у довгостроковій перспективі до 2015 р. буде забезпечено, в основному, за рахунок власних коштів підприємств, коштів державного та місцевих бюджетів, довгострокових кредитів банків та коштів іноземних інвесторів (прямі іноземні інвестиції). Враховуючи обмежені інвестиційні ресурси держави, основним завданням на перспективу до 2015 року буде недопущення розпорошення державних коштів, забезпечення їх ефективного і цільового використання, скорочення кількості об’єктів незавершеного будівництва і збільшення введення в дію основних засобів та потужностей, першочергове спрямування видатків державного бюджету на об’єкти, ступінь будівельної готовності яких становить не менше, ніж 80%.

   Обсяги  інвестицій в основний капітал за рахунок коштів Державного бюджету  із року в рік скорочуються і це джерело дуже обмежено для використання його на інвестиційні цілі у виробничій сфері. Ці кошти будуть спрямовуватись, в основному, на фінансування державних цільових програм і використання їх буде можливе лише на конкурсних засадах через механізм кредитування Державного банку реконструкції та розвитку.

   Так, урядом країни у 2007 році схвалено концепцію Державної цільової програми будівництва і розвитку мережи метрополітену в Україні до 2010 року. Планується виділити кошти з Державного бюджету на добудову незавершених об’єктів метрополітенів та введення їх в експлуатацію в містах Харькові, Дніпропетровську та Донецьку.

   Починаючи з 2005 року, разом з проектом Державного бюджету в складі Державної програми економічного і соціального розвитку щорічно має бути подаватися бюджет розвитку.

   Цікавою на регіональному рівні є частка коштів місцевих бюджетів в загальному обсязі інвестицій в основний капітал. Децентралізація в системі формування і використання бюджетних коштів обумовлює необхідність поліпшити  бюджетні відносини між центром  і регіонами. Необхідність посилення державної регіональної політики передбачає, перш за все, трансформацію бюджетної політики, зокрема, переведення регіонів з бюджетнодефіцитних у регіони з самодостатньою фінансовою системою. Необхідно збільшити частку місцевих бюджетів у загальному зведеному бюджету з 36-38% до 50%, як це зроблено в країнах Європейського Союзу. Такий підхід підвищує відповідальність, забезпечує впровадження в життя мотиваційних механізмів, зацікавленість владних і, насамперед, підприємницьких структур у пожвавленні виробництва, збільшенні обсягів реалізації продукції.

   Аналогічну  децентралізацію слід провести і  в інноваційній політиці, чітко визначивши роль і місце створених у регіонах інноваційних фондів у здійсненні науково-технічної  політики по пріоритетних напрямках розвитку народного господарства кожного регіону.

   Сьогодні  склалась така ситуація, що інвестиційні кошти концентруються в держбюджеті  у центрі, їхня певна частина направляється  в республіканський інноваційний фонд, а далі в незначних сумах – в регіони. При наявності наукових центрів Академії наук України цю роботу слід здійснювати на місцях, ліквідувати зайві витрати на відрядження і одночасно посилити права і відповідальність владних структур (обласних державних адміністрацій), науки за ефективне використання коштів інноваційного фонду, своєчасне повернення цих безпроцентних кредитів. При існуючій практиці використання коштів інноваційного фонду своєчасно повертається в бюджет лише їхня третина.

   Наступним джерелом коштів в регіонах на інвестиційні цілі є кредити банків, це довгостроковий кредит. Кредит надається тим інвесторам, у яких немає, чи недостатньо власних ресурсів у всіх випадках технічного переоснащення, реконструкції та розширення виробництва, придбання устаткування, що не входить у кошториси будівництв, а також на будівництво нових підприємств і споруджень.

   Так, у 2006 році «Інтерконтинентбанк» надав довгостроковий кредит ТОВ «Омакс Інтернешнл», яке збудувало фабрику з виробництва жіночих панчіх на європейському рівні, яка функціонує на італійському та японському обладнанні. Після виходу фабрики на проектну потужність у травні 2007 р. ТОВ «Омакс Інтернешнл» зможе претендувати на 15% ринку панчіх в Україні, враховуючи і товар, що імпортується.

   Питома  вага довгострокового кредиту в джерелах фінансування інвестицій в основний капітал по регіонах порівняно мала. В умовах формування ринкових відносин в економіці банківська система ще недостатньо розвинута і не може задовольнити потреби в інвестиційних коштах в повному обсязі. Необхідно створити умови для розширення кредитних відносин у сфері капітального будівництва.

   Для промислово індустріальних регіонів основним джерелом фінансування капітальних  вкладень залишаться на перспективу  власні кошти підприємств та організацій. Особливе значення будуть мати амортизаційні відрахування, як надійний інструмент оновлення виробничих фондів.

   Поліпшення  структури інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування у прогнозному періоді до 2015 року буде свідчити про активізацію інвестиційної діяльності як по країні в цілому, так і по її регіонах.

   Далі  необхідно зупинитися на прогнозних орієнтирах в обсягах, динаміки та структурі  інвестицій в основний капітал за регіонами країни. Це дасть можливість забезпечити стратегічне планування інвестиційної діяльності надійним науковим підґрунтям.  

   3.3. Стратегічне планування  інвестиційної діяльності  в регіонах країни  за умов стабілізації  економіки  

   Досягнення  стратегічної мети до 2015 року – збалансованого соціально-економічного розвитку –  потребує нарощування інвестиційних ресурсів, послідовного збільшення питомої ваги капітальних інвестицій у ВВП до оптимального рівня (20–25%), поліпшення структури інвестиційних джерел та оптимізації напрямків їх вкладення. Стратегією соціально-економічного розвитку до 2015 року розвиток економіки на інноваційно-інвестиційній основі розглядається як єдино можливий шлях підтримання високої динаміки зростання та підвищення конкурентоспроможності. Поставлене завдання забезпечити з 2008 року інноваційний прорив в економіці України, задіяти у повній мірі її значний науковий, промисловий, освітянський потенціал. Цьому буде сприяти забезпечення реалізації в повному обсязі плану заходів щодо виконання Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2004–2010 роки [134].

   Також для цього, на нашу думку, має бути реалізована довготермінова стратегія розвитку інвестиційної діяльності на регіональному рівні за етапами та забезпечення ефективного використання інвестиційного потенціалу, передусім на створення високопродуктивних робочих місць. Запропонована концепція інвестиційної стратегії регіонів характеризується такими принциповими чинниками, як створення сприятливої інвестиційної привабливості регіону і стимулювання притоку інвестицій в основний капітал; мобілізація всіх джерел інвестиційних ресурсів та підвищення рівня ефективності їх використання; посилення мотивів до нагромадження фінансових ресурсів населення та їх інвестиційного використання в реальному секторі економіки регіонів; спрямування ресурсів кредитно-фінансової сфери на інвестування в реальний сектор економіки регіону; узгодження грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики із завданнями інвестиційної стратегії регіонів; сприяння залученню іноземних інвестицій у регіони; інвестиційне забезпечення структурної перебудови економіки регіонів з визначенням пріоритетних напрямків вкладання інвестиційних ресурсів.

Информация о работе Регіональні фактори активізації інвестиційної діяльності в Україні