Регіональні фактори активізації інвестиційної діяльності в Україні

   Процеси збалансованого розвитку, оновлення  основних засобів виробництва і  економічне зростання регіонів визначаються розмірами і структурою інвестицій в основний капітал за регіонами країни, якістю і швидкістю здійснення інвестиційної діяльності. Темпи росту ВВП досить тісно корелюють з приростом обсягу, структурними і якісними змінами капітальних інвестицій (інвестицій в основний капітал). Взагалі утвердження соціально-орієнтованого структурно-інноваційного шляху розвитку – це довготривалий і капіталомісткий процес, тому здійснення практичних заходів та досягнення найбільш суттєвих змін в провідних секторах і галузях економіки основними програмними документами передбачено в декілька етапів. Зокрема, в Посланні Президента України до Верховної Ради України "Європейський вибір" (Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2004–2011 роки) передбачено, що Основною метою першого етапу (2004–2006 рр.) є зміцнення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, створення сприятливих умов для накопичення інвестиційних ресурсів, істотне розширення внутрішнього попиту й утвердження на цій основі надійної стабілізації та економічного зростання. У цей період необхідно завершити формування базових інституцій ринкової економіки, створити середовище здорової та ефективної конкуренції.

   Другий  етап (2007–2011 рр.) передбачає комплексну модернізацію підприємств, утвердження принципів і механізмів структурно-інноваційної моделі розвитку та формування базових засад соціально орієнтованого ринкового господарства.

   Третій  етап (2011–2015 рр.) можна визначити  як становлення раціональної структури  економіки. Головною його метою має  стати досягнення сталого і ефективного функціонування всіх життєво важливих систем економіки та створення умов для забезпечення високої якості життя населення, активної мотивації до трудової і підприємницької діяльності, та рівноправного партнерства України у світовому економічному спілкуванні. Інвестиційна політика на цьому етапі буде характеризуватись активністю та спрямованістю на структурні зрушення. Вкладення інвестицій в пріоритетні види економічної діяльності повинні забезпечити технологічний прорив економіки на рівень розвинених держав і розвиток експортного потенціалу, ресурсозбереження за рахунок використання екологічно чистих та енергозберігаючих технологій, відносну незалежність України від монополії зовнішніх поставок тощо.

   Які б не були важливі самі по собі темпи  економічного зростання, вирішальне місце займають показники ВВП в розрахунку на душу населення. Економічно могутні держави досягають рівня цього оціночного показника від 18 до 25 тис. дол. США. В Україні у 2002 р. було вироблено ВВП на душу населення 500 дол. США. При такому низькому показнику ВВП частка загального обсягу капітальних вкладень в ньому за останні роки продовжувала знижуватись і склала у 2002 р. лише 9,9%., що свідчить про депресивний стан в інвестиційній діяльності за останні десять років.

   Тимчасом у 2006–2007 рр. частка інвестицій в основний капітал у ВВП складала 21,9%, тобто можна стверджувати, що в ці роки обсяг інвестицій в основний капітал досяг оптимального рівня. Цю тенденцію необхідно закріпити на майбутні роки у довгостроковій перспективі до 2015 року. Разом з цим, особливо різко скоротились обсяги державних бюджетних капітальних вкладень – зараз вони не перевищують 0,7% від ВВП.

   Необхідність  збільшення у перспективі обсягів  ВВП обумовлена основним стратегічним завданням України на період до 2015 р., яке зводиться до реалізації політики соціально-економічних перетворень для забезпечення економічного зростання. На першому етапі цієї політики поставлене завдання забезпечити щорічні темпи зростання ВВП на рівні 5–6%, інвестицій в основний капітал – 10–12%; на другому етапі зростання ВВП в середньому за рік на 6–6,5%, інвестицій в основний капітал – 10–12%. Бажано на третьому етапі залишити щорічні темпи зростання ВВП та інвестицій в основний капітал на рівні другого етапу. У найближчій та віддаленій перспективі темпи освоєння інвестицій в основний капітал повинні в 2–3 рази випереджати темпи зростання ВВП країни. Вказані показники, при їхньому виконанні можна вважати оптимістичним варіантом розвитку вітчизняної економіки.

   Для досягнення цієї мети, на першому етапі, необхідно створити в економіці максимально сприятливе інвестиційне середовище шляхом реалізації цілісної системи заходів, спрямованих на посилення дієздатності держави, поглиблення адміністративної реформи; усунення деформацій попереднього періоду у сфері економічних відносин та утвердження ефективної критичної маси ринкових перетворень; поглиблення макроекономічної стабілізації та інфляційної безпеки; уникнення подальшого нарощування державного боргу та зменшення його навантаження на видатки Державного бюджету; здійснення радикальних економічних, правових та організаційних заходів щодо рішучого обмеження корупції та тіньової економічної діяльності; запровадження механізмів стимулювання внутрішнього ринку, інвестиційного процесу, проведення активної регіональної політики у сфері інвестиційної діяльності.

   Характерна  особливість другого та третього етапів буде полягати в тому, що подальше прискорення темпів економічного зростання  здійснюватиметься на власній інвестиційній  базі та, переважним чином, на достатній ринковій основі. Одним із чинників загального зростання ВВП у перспективі стануть структурні зміни, що відбудуться у формуванні ВВП. Можна передбачити збільшення валового нагромадження основного капіталу, частка якого повинна зрости з 19,7% – у 2002 р. до 21,7% – у 2007 р., 23,7% – у 2010 р. та 24,5% – у 2015 р. із відповідним зростанням вагомості кожного відсотка приросту приблизно в 1,3 рази. Поряд із введенням в дію основних засобів виробництва, значна частка валового нагромадження реалізовуватиметься у капітальному ремонті, придбанні нематеріальних активів, забезпеченні проведення геологорозвідувальних робіт. З 2002 року почалося зростання обсягів капітальних вкладень за рахунок усіх внутрішніх джерел фінансування. Темпи росту, у перерахунку до попереднього року, склали у 2002 р. – 114,4 %, 2003 р. – 120,7 %; в період 2004–2015 рр. вони коливатимуться у межах 110–115% щорічно.

   З метою стимулювання та державної  підтримки інвестиційного процесу, з 2002 р. почалося збільшення обсягу централізованих капітальних вкладень до рівня 1,3% від ВВП (1,71 млрд. грн. у 2003 р.); у 2007 р. прогнозується 1,5%; у 2010 р. – 2,0%, у 2015 р. – 2,5%. Цим буде посилена регулююча роль держави у загальному відновленні інвестиційної діяльності, як стимулюючого фактора до залучення недержавних джерел фінансування розвитку економіки.

   Загальний обсяг капітальних вкладень передбачається збільшити у 2007 р. до 10,1% від ВВП, у 2010 р. – до 15,4%, у 2015 р. – до 20%. Як свідчить світова практика, для нормального функціонування економіки та відновлення основних засобів виробництва, цей показник повинен бути не менш 20–25% від ВВП країни. Прогнозування більш великого обсягу інвестицій в економіку у періоді, що розглядається, є малоймовірним, оскільки в умовах структурних перетворень в галузях національного господарства відбуватимуться також і зміни у структурі капітальних інвестицій, зменшуватимуться їх абсолютні обсяги в капіталоємні види економічної діяльності, а ефект досягатиметься, в основному, за рахунок переорієнтації капіталів у високотехнологічні наукоємні галузі, що потребуватиме менших обсягів капітальних інвестицій у пасивну частину основних засобів виробництва.

     Динаміка  обсягів інвестицій в основний капітал  по регіонах України буде сприяти  забезпеченню вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів країни. При цьому важливою складовою економічного зростання передбачається збільшення частки нагромадження основного капіталу. Інвестиційний попит зростатиме завдяки реалізації проектів впровадження інноваційно-інвестиційної моделі економічного розвитку, підвищення рівня доходів нефінансового сектору економіки, розвитку грошово-кредитних відносин, що створюватиме необхідні умови для спрямування інвестицій в основний капітал реального сектору економіки.

     Серед внутрішніх чинників економічного зростання  в країні та її регіонах важливу  роль відіграватимуть високі темпи  зростання внутрішніх та зовнішніх  інвестицій. Інвестиційна стратегія  регіонів по етапах, як важливий елемент  забезпечення економічного зростання, буде пов’язана з номінальним нарощенням основного капіталу економіки регіонів та підвищенням ефективності його використання. На довгострокову перспективу – до 2015 року, середньорічні темпи зростання інвестицій в основний капітал становитимуть 11,7 відсотка щороку.

     Для ефективної реалізації регіональної інвестиційної  політики, успішного її впровадження у економічне життя, необхідними  є дослідження умов використання потенційних джерел інвестиційної  діяльності та формування механізму  її активізації в економіці України та її регіонах. Тому, збільшення заощаджень населення, розвиток грошово-кредитних відносин, сприятиме зростанню фінансових ресурсів економіки за регіонами України. Відповідне зростання депозитів та кредитів, в умовах зменшення відсоткових ставок, створюватиме сприятливі умови для підтримання високих темпів зростання інвестиційної діяльності в регіонах України. Таким чином, високі темпи економічного зростання, в умовах створення інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки України та її регіонів, будуть запорукою стабільності наповнення Державного та місцевих бюджетів та, відповідно, і добробуту населення відповідної території.  
 

    ВИСНОВКИ 

     1. Дослідженням встановлено, що  економічне зростання та подальший  розвиток виробництва товарів і послуг у сучасних ринкових умовах господарювання забезпечуються інвестиційною діяльністю, сутність якої полягає в комплексі практичних дій з підготовки, організації, планування, реалізації та контролю за освоєнням коштів, що спрямовуються на капітальні інвестиції (інвестиції в основний капітал) всіма суб’єктами господарювання. Поняття інвестиційної діяльності є більш широким і змістовним порівняно з поняттям інвестиційний процес. Останній термін має підпорядкований, другорядний та допоміжний характер і не враховує такі важливі елементи інвестиційної сфери, як організація, планування й контроль.

     2. Введено поняття регіональні  фактори активізації інвестиційної  діяльності, розкрито їх сутність  і зміст та оцінено їх вплив  на розвиток інвестиційної діяльності в регіонах країни. Виділено чотири види таких факторів: 1) законодавче забезпечення інвестиційної діяльності; 2) політична стабільність (внутрішня та зовнішня); 3) розвиток малого й середнього підприємництва; 4) розвиток ринкової інфраструктури, зокрема основної її ланки – банківської системи.

     3. Визначено і охарактеризовані  регіональні резерви, які сприяють  активізації інвестиційної діяльності  в регіонах країни, – це сукупність  джерел фінансування інвестицій  в основний капітал, за рахунок  акумуляції яких можливе збільшення обсягів інвестицій в основний капітал в регіонах країни. Значним резервом інвестиційних ресурсів є заощадження фізичних осіб, тобто кошти населення.

     4. Визначено, що інвестиційна діяльність  в Україні та її регіонах  займає вагоме місце у забезпеченні функціонування регіональних економічних систем, хоча вектори розвитку основних її складових є різними. Виявлено значні диспропорції в обсягах та структурі освоєних інвестицій в основний капітал за регіонами України.

     5. Головною особливістю регіональної інвестиційної діяльності є значні зміни у структурі інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування. За останні роки зменшилася частка державних коштів, одночасно значно зросла питома вага інвестицій за рахунок довгострокових кредитів комерційних банків, коштів місцевих бюджетів та іноземних інвесторів.

     6. Проведений у роботі аналіз  умов активізації інвестиційної  діяльності в регіонах України  свідчить про те, що найбільшу  роль відіграють економічні, політичні,  законодавчі та інфраструктурні фактори, які впливають на обсяги, динаміку та структуру інвестицій в основний капітал за регіонами України.

     7. Встановлено, що одним із факторів  активізації інвестиційної діяльності  в регіонах є розвиток ринкової  інфраструктури, зокрема банківської системи регіонів країни. В останні роки спостерігається значне збільшення обсягів довгострокових кредитів, наданих у реальний сектор економіки регіонів країни.

     8. Виявлено, що однією з причин  кризових ситуацій в інвестиційній  сфері регіонів країни є відсутність чіткої визначеності та послідовності у проведенні активної державної регіональної інвестиційної політики, реалізація перспективних напрямів якої повинна значно покращити ситуацію з формуванням та освоєнням інвестицій в основний капітал за регіонами країни. З цією метою запропоновано розробляти на регіональному рівні інвестиційну стратегію та її поетапну реалізацію.

     9. Встановлено, що провідне місце  в активізації інвестиційної  діяльності займає розвиток малого  та середнього підприємництва. Особливістю його розвитку є значна територіальна диференціація, яка була покладена в основу типізації регіонів. Запропоновано використовувати в розрахунках рейтингу інвестиційної привабливості регіонів показник кількість малих промислових підприємств за регіонами як фактору активізації інвестиційної діяльності.

     10. Обґрунтовано основні напрями  активізації інвестиційної діяльності  в регіонах країни, визначено  її прогнозні параметри на  довгострокову перспективу до 2015 року як основи подальшого  економічного зростання.

      СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ  

1. Балацький О.Ф., Теліженко О.М., Соколов М.О. Управління інвестиціями: Навчальний посібник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Суми: ВТД  “Університетська книга”, 2006. – 232 с.
2. Бєлєнький П.Ю., Шевченко-Марсель В.І., Другов О.О. Інвестиційно-інноваційне забезпечення конкурентоспроможності регіону / Відп. ред. П.Ю. Бєлєнький – НАН України, Ін-т регіональних досліджень. – Львів, 2008. – 129 с.
3. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. – К.: МП «Итем ЛТД», «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 1996. – 448 с.
4. Бутко М. Інноваційні імперативи регіонального розвитку в Україні. // Економіст. – 2008. – №7. – С. 26-29.
5. Валовий регіональний продукт за 2003–2006 роки. Статистичний збірник. / Державний комітет статистики України. – Київ, 2008. – 103 с.
6. Валова додана вартість за регіонами України за 2003-2005 роки. Статистичний збірник. / Державний комітет статистики України. – Київ, 2007. – 71 с.
7. Веліжанський С. Поліпшення інвестиційного клімату України. // Схід. – 2004. – № 3 (46). – С. 9-10.
8. Вербицький О. Завод і регіон. / Урядовий кур’єр. – 2002. – №206. – С.8.
9. Вінник О.М. Інвестиційне право. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – 264 с.
10. Воробйов Ю. Використання лізингу як методу фінансування підприємств України. // Схід. – 2003. – №6(43). – С. 35-38.
11. Внукова Н., Колот І. Ринкова інфраструктура в інвестиційному розвитку Харківського регіону. // Економіка України. – 2000. – № 7 (440). – С. 85-87.
12. Герасимчук З. Комплексна оцінка рівня сталого розвитку регіонів України. // Економіка України. – 2004. – №2. – С. 34-42.
13. Гриньова В.М., Ястремська О.М. Особливості регіонального управління інвестиційною діяльністю в сучасних умовах. // Регіональна економіка. – 2005. – №3. – С. 170-174.
14. Грудзевич Я.В. Шатковська І.Б. Проблеми розвитку банківської системи регіону (на прикладі Львівщини). // Регіональна економіка. – 2005. – №4.– С. 111-115.
15. Доповідь Кабінету Міністрів України про підсумки соціально-економічного розвитку України у 2008 р. Міністерство економіки України. – Київ, 2008 – 96 с.
16. Дорогунцов С.І., Заяць Т.А., Пітюренко Ю.І. та ін. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник. – К.: КНЕУ, 2007. – 988 с.
17. Дребот Н.П. Розвиток банківських установ Львівщини. // Регіональна економіка. – 2005. – №3. – С. 133-137.
18. Дроздовський Я.П. Концептуальні засади реалізації регіональної інвестиційної стратегії. // Регіональна економіка. – 2006. – №1. – С. 64-69.
19. Другов О.О. Інвестиційне забезпечення розвитку економіки регіону (на прикладі західних прикордонних областей): Автореф. дис. канд. екон. наук.: 08.10.01 / НАН України, Інститут регіональних досліджень. – Л., 2007 р. – 20 с.
20. Дубовик В.С., Нижник О.М., Піріашвілі Б.З., Чирків Б.П. Регіональні матеріально-ресурсні баланси: рекомендації по складанню базових балансів. Преп. / НАН України Рада по вивченню продуктивних сил України – К., 2007. – С. 30-36.
21. Зарембо Ю.Г. Методологічні аспекти визначення економічної та фінансової ефективності інвестицій // Економіка і прогнозування. – 2006. – №2. – С. 116-130.
22. Зимовець В. Сукупний банківський кредит та дисконтна ставка в перехідній економіці // Економіка України. – 2000. – № 7 (440). – С. 29-37.
23. Інвестиції та будівельна діяльність в Україні у 1990-2002 р.р. Статистичний збірник. / Держкомстат України. – Київ., 2003. – 239 с.
24. Інвестиції та будівельна діяльність в Україні у 1996-2006 р.р. Статистичний збірник. / Держкомстат України. – Київ., 2007. – 240 с.
25. Інвестиційна політика в Україні на регіональному рівні. Економічне есе. / Інститут Реформ. – Київ, 2005. – Випуск 16. – 88 с.
26. Інвестиційний рейтинг регіонів України у І-му півріччі 2004 року. Економічне есе. / Інститут Реформ. – Київ, 2004. – Випуск 4 (15). – 75 с.
27. Іщенко Г., Нагребецька І. Основи регіонального розвитку. / Урядовий кур’єр. – 2008. – №10. – С. 5.
28. Колот І.П., Внукова Н.М., Косарєва І.П. Регіональна інвестиційна політика: проблеми і перспективи: Монографія / За ред. д.е.н. Н.М.Внукової. – Харків: ТОВ “Модель Всесвіту”, 2002 – 176 с.
29. Кондрашихін А.Б. Особливості становлення інфраструктури ринку цінних паперів. Зб. наук. праць “Економіка промисловості України”. НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил України – К.: РВПС України НАН України. – 2004. – С. 218-223.
30. Конкурентні переваги територій у боротьбі за інвестиції. Посібник. / Інститут Реформ. – К., 2006. – Випуск 4 – 42 с. – www.ir.org.ua.
31. Кот Л.Л. Інституційне забезпечення розвитку кредитної системи України // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 10. – С. 47-55.
32. Кузьмович О.В. Формування інвестиційних ресурсів регіону: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.04.01. / Тернопільська академія народного господарства. – Т., 2006. – 20 с. – www.nbuv.gov.ua
33. Кухленко О.В. Прогнозні орієнтири інвестиційної діяльності в Україні. // Продуктивні сили України. – 2008. – № 1 (001). – С.159-168.
34. Ларцев В. Основні етапи роздержавлення банківської системи в Україні. // Економіка України. – 2004. – № 5(486). – С. 24-28.
35. Луніна І. Міжбюджетні відносини в Україні: концептуальні підходи до реформування. // Економіка України. – 2004. – № 5(486). – С. 10-16.
36. Лисак В.В. Проблеми інвестиційної політики України. // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. – № 9. – С. 22-23.
37. Матвієнко П.В. Становлення банківської системи незалежної України. // Економіка та держава. – 2008. – №5. – С. 53-57.
38. Мельников С. Региональный старт бюджета – 2008. / Инвестгазета. – 2007. – № 33 (510). – С. 3.
39. Моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів України за 2007 рік. Міністерство економіки України. Департамент регіонального розвитку. Проект ЄС “Сприяння регіональному розвитку в Україні”. – Київ, 2008. – 137 с.
40. Музиченко А.С. Інвестиційна діяльність в Україні. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2007. – 406 с.
41. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., та ін. Державне регулювання економіки / За ред. д-ра, екон. наук., проф. акад. АН вищої школи України І.Р.Михасюка. – Львівський національний університет  ім. І. Франка. Підручник. Друге вид., виправлене і доповнене. – К.: Атака, Ельга-Н, 2002. – 592 с.
42. Мюллєр Керстін. Справедливе формування. // Deutschland UK.– 2005.– №3.–С. 42.
43. Основні засоби України. Статистичний збірник. / Державний комітет статистики України. – Київ, 2007. – 193 с.
44. Основні засоби України. Статистичний збірник. / Державний комітет статистики України. – Київ, 2006. – 162 с.
45. Орловська Ю.В. Стратегічне управління інвестиціями в регіональний розвиток. – К.: Знання України, 2008. – 336 с. – Бібліогр.: с. 300-318.
46. Панасюк Б. Прогнозування економічного розвитку України. // Економіка України. – 2002. – № 9 (466). – С. 24-36.
47. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. – К.: Лібра, 2000. – 388 с.
48. Петти В., Смит А., Рикардо Д., Кейнс Дж., Фридмен М. Классика экономической мысли: Сочинения. – М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, – 2002. – 896 с.
49. Програма розвитку інвестиційної діяльності на 2004-2010 роки. Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України. Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2003 р. № 1801. – К., 2003. – 15с., додатки.
50. Промисловість України у 2003-2007 роках. Статистичний збірник. / Державний комітет статистики України. – Київ, 2008. – 303 с.
51. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2002 р. № 2121-ІІІ / Правовые справочники Украины. Законодательство Украины. – К.: CD-издательство «Инфодиск», март 2005. – №3.
52. Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України: Закон України від 23 березня 2002 р. № 1602-ІІІ. / Урядовий кур’єр від 26 квітня 2002 р. – № 77. – С. 8-12.
53. Про додаткові заходи щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України: Указ Президента України від 7.07.2005 р. №580 // Інтернет-портал Верховної Ради України www.rada.gov.ua
54. Про додаткові заходи щодо збільшення надходжень інвестицій в економіку України: Указ Президента України від 22.02.2003 р. №108 // Інтернет-портал Верховної Ради України www.rada.gov.ua
55. Про затвердження Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки підприємств, що видобувають кам’яне вугілля, лігніт (буре вугілля) і торф з метою будівництва, технічного переоснащення та капітального ремонту гірничошахтного обладнання. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 березня 2008 р. №378. // Урядовий кур’єр від 28 березня 2008 року. – № 55. – С. 21-22.
56. Про затвердження Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для надання кредитів на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів у галузях економіки. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 березня 2008 р. №455. // Урядовий кур’єр від 28 березня 2008 року. – № 55. – С. 23-24.
57. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18 вересня 1991 р. № 1560-XII // Відомості Верховної Ради України від 1991 – 1991 р. – №47. – Ст. 646.
58. Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди): Закон України від 15 березня 2003 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, №21, – С. 103-112.
59. Про Концепцію амортизаційної політики: Указ Президента України від 7 березня 2003 року №169/2003 // Інтернет-портал Верховної Ради України www.rada.gov.ua
60. Про Концепцію державної регіональної політики: Указ Президента України від 25 травня 2003 р. №341/2003 // Інтернет-портал Верховної Ради України www.rada.gov.ua
61. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.2001 р. // Інтернет-портал Верховної Ради України www.rada.gov.ua
62. Про основні напрямки інвестиційної політики на 2001-2003 роки: Указ Президента України від 18.08.2001 // Інтернет-портал Верховної Ради України www.rada.gov.ua
63. Про підсумки соціально-економічного розвитку України у 2007 році та заходи щодо поліпшення економічної ситуації. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 березня 2008 р. № 273. / Урядовий кур’єр. – 2008. – №53. – С. 6-7.
64. Про Порядок надання та використання у 2008 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг комунальної власності. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 березня 2008 р. № 374 // Урядовий кур’єр від 28 березня 2008 року. – № 55. – С. 20-21.
65. Про стимулювання розвитку регіонів: Закон України від 8 вересня 2007 р. № 2850-IV // Відомості Верховної Ради України від 23.12.2007 – 2007 р. – №51. – Ст. 548.
66. Реверчук С.К., Вовчак О.Д., Кубів та ін. Інституційна інвестологія: Навч. посібник / За заг. ред. д-ра екон. наук, проф. С.К.Реверчука. – К.: Атака, 2006. – 208 с.
67. Руденко О. Забезпечення розширеного відтворення в умовах трансформації економіки України. // Схід. – 2004. – № 3 (46). – С. 7-8.
68. Рибак В. Територіальна організація влади: вектор змін. / Урядовий кур’єр. – 2008. – №229. – С. 5.
69. Самсоненко Л. Формувати сприятливий інвестиційний клімат. / Урядовий кур’єр. – 2005. – № 105. – С. 1-3.
70. Сімків Л.Є. Місцеві бюджети: проблеми формування та аналіз їх виконання. // Регіональна економіка. – 2002. – №1. – С. 91-99.
71. Симоненко В.К. Регионы Украины: проблемы развития. / НАН Украины Совет по изучению производительных сил Украины. – К.: Наукова думка, 1999 – С. 120-133.
72. Слюсаренко О.О., Кужель О.В., Данилишин Б.М. та ін. Інвестиційний клімат в Україні: фактори регіональних ризиків / НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил України. – К.: РВПС України НАН України, 2001. – 192 с.
73. Сонько С.П., Кулішов В.В., Мустафін В.І. Ринок і регіоналістика: Навчальний посібник. – К.: Ельга, Ніка Центр, 2004. – 380 с.
74. Статистичний бюлетень. Капітальні інвестиції в Україні за 2005 рік. (частина 1). / Державний комітет статистики України. – Київ, 2006. – 60 с.
75. Статистичний бюлетень. Капітальні інвестиції в Україні за 2006 рік. / Державний комітет статистики України. – Київ, 2007. – 51 с.
76. Статистичний бюлетень. Капітальні інвестиції в Україні за 2007 рік. / Державний комітет статистики України. – Київ, 2008. – 49 с.
77. Статистичний збірник “Регіони України” 2006. Частина І. / Державний комітет статистики України; За редакцією О.Г.Осауленка – Київ, 2006. – 506 с.
78. Статистичний збірник “Регіони України” 2006. Частина ІІ. / Державний комітет статистики України; За редакцією О.Г.Осауленка – Київ, 2006. – 793 с.
79. Статистичний щорічник України за 2007 рік. / Державний комітет статистики України. – К.: Вид-во “Консультант”, 2008. – С. 203-221.
80. Статистичний щорічник України за 2006 рік. / Державний комітет статистики України. – К.: Вид-во “Консультант”, 2007. – С. 221-246.
81. Статистичний щорічник України за 2005 рік. / Державний комітет статистики України. – К.: Вид-во “Консультант”, 2006. – С. 214-282.
82. Статистичний щорічник України за 2008 рік. / Державний комітет статистики України. – К.: Вид-во “Консультант”, 2008. – С. 196-324.
83. Статистичний щорічник України за 2003 рік. / Державний комітет статистики України. – К.: “Техніка”, 2004. – С. 212-238.
84. Статистичні щорічники областей (24 області, АР Крим та м. Київ, м. Севастополь) за 2003-2005 рр./Держкомстат України. Обл. управління статистики. – 2003, 2005 рр.
85. Стеченко Д.М. Інноваційні форми регіонального розвитку: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2004. – 254 с.
86. Суденко О.І. Концептуальні засади державної програми забезпечення економічного зростання в Україні.//Актуальні проблеми економіки.–2004.–10.– С. 18-23.
87. Сусіденко В. Практичні аспекти забезпечення принципів банківського кредитування. // Економіка України. – 2000. – № 7 (440). – С. 24-29.
88. Сухоруков А. Проблеми підвищення інвестиційної активності регіонів. // Економіка України. – 2004. – № 8 (489). – С. 26-34.
89. Ткаченко Ю. Створення сприятливого інвестиційного клімату – передумова соціально-економічного розвитку Черкаської області // Економіст.-2008.-№7.-С. 16-17.