Шпаргалка по "Макроэкономике"

Тепер перейдемо до моделі рівноважного ВВП, визначеного за методом «вилучення—ін'єкції». В умовах відсутності держави економічна рівновага за цим методом визначається як тотожність між приватними заощадженнями та інвестиціями: S=I. Після врахування держави вилучення з економічного кругообігу доповнюються чистими податками, а ін'єкції — державними закупівлями. Тому тотожність між сумою вилучень та ін'єкцій змінюється: S+T=I+G.

Одночасно суттєво трансформуються  заощадження. В приватній закритій економіці приватні заощадження  дорівнюють: S = У- С. Але у зв'язку з появою держави і податків приватні заощадження зменшуються на величину чистих податків: S=Y-T-C

Одночасно зі зменшенням приватних заощаджень з'являються  державні заощадження, які визначаються за формулою: Sg=T-Cg,   Sg, Cg — відповідно державні заощадження і державне споживання.

Якщо у формулу, що відображає тотожність між сумою вилучень та ін'єкцій, підставити значення приватних заощаджень і врахувати, що G=Cg+Ig то отримаємо: (Y-T-C)+T  = I+( Cg+Ig)

Перенесемо Cg y ліву частину  рівняння і отримаємо кінцевий вираз  моделі економічної рівноваги: (Y-T-C)+(T-Cg)  = I+Ig. У наведеному рівнянні вираз (Y-T-C) — приватні'заощадження, а вираз (T-Cg)  — державні заощадження. Сума приватних і державних заощаджень — це національні заощадження, які можна виразити так:   Sn=Y-C-Cg. У свою чергу, сума приватних та державних інвестицій визначає величину національних інвестицій: In = I+Ig.  Отже, у змішаній закритій економіці рівновага забезпечується за умови, якщо національні заощадження дорівнюють національним інвестиціям: Sn=In. У розгорнутому вигляді рівновагу можна записати так: Y-C-Cg=I+Ig.

Вирішальну роль в  економічному зростанні відіграють приватні інвестиції. Тому більш вагоме аналітичне значення має рівновага  між приватними інвестиціями та внутрішніми  джерелами їх фінансування:

(Y-T-C)+(T-G)=I.  Ліва частина  рівняння відображає величину внутрішніх фінансових ресурсів приватного інвестування, які складаються з приватних заощаджень  (Y-T-C) і сальдо державного бюджету (T-G). Це означає, що обсяг приватних інвестицій залежить не лише від приватних заощаджень, а й від стану

30. Монетарна політика у моделі AD-AS та наслідки впливу на економіку монетарної експансії в короткостроковому та довгостроковому періодах.

Серед усіх каналів монетарного  передатного механізму найбільш визнаним є канал «процента ставка—інвестиції». Тому саме на нього спираються для визначення наслідків впливу монетарної політики на економіку. У форматі графічної моделі AD – AS аналіз наслідків монетарної політики в короткостроковому і довгостроковому періодах доцільно розглядати окремо. Згідно з моделлю AD – AS у короткостроковому періоді монетарна експансія викликає такі основні наслідки: зниження процентної ставки, збільшення реального ВВП, зростання цін (інфляція).

Підсумовуючи, можна  виділити три наслідки експансіоністської монетарної політики в короткостроковому періоді:

1)зниження номінальної  і реальної процентних ставок;

2)збільшення  номінального і реального ВВП;

3)підвищення  цін (інфляція).

Такі наслідки монетарної експансії відповідають сучасній кейнсіанській теорії, згідно з якою в короткостроковому періоді крива сукупної пропозиції має додатний нахил.

 У довгостроковому  періоді наслідки інші, а саме: зростання цін пропорційно збільшенню  пропозиції грошей, зростання номінальної  процентної ставки пропорційно  зростанню цін і незмінність  реальної процентної ставки, зростання номінального ВВП пропорційно зростанню цін і незмінність реального ВВП. Отже, наслідки впливу монетарної експансії на економіку у довгостроковому періоді свідчать про нейтральність грошей.

Отже, можна зробити  узагальнюючий висновок щодо наслідків монетарної експансії у довгостроковому періоді:

1.Ціни підвищуються  пропорційно номінальному збільшенню  пропозиції грошей.

2.Реальний ВВП залишається  без змін, а номінальний ВВП  зростає пропорційно зростанню  цін.

3.Реальна процентна  ставка зберігається на незмінному рівні, а номінальна зростає пропорційно зростанню цін.

Такі наслідки монетарної політики свідчать про нейтральність грошей у довгостроковому періоді. Гроші вважаються нейтральними в тому розумінні, що зміна їх кількості не справляє в довгостроковому періоді будь-якого впливу на реальні величини (реальний ВВП, реальну заробітну плату, реальну процентну ставку тощо). Змінюються лише номінальні величини (номінальний ВВП, номінальна заробітна плата, номінальна процентна ставка тощо). Висновок про нейтральність грошей у довгостроковому періоді відповідає кількісній теорії грошей. Його дотримуються і сучасні монетаристи. Підтверджується він і спеціальними емпіричними дослідженнями. Проте на практиці у чистому вигляді ідентифікувати нейтральність грошей у довгостроковому періоді неможливо. Вона може проявлятися лише як тенденція, а не абсолютний факт.

31. Платіжний баланс: структура, характеристика його основних розділів; рівняння платіжного балансу.

Усі результати ЗЕД країни знаходять своє узагальнююче відображення в спец. статистичному документі, який називається платіжним балансом. Він охоплює всі ЗЕ операції, які здійснюються резидентами окремої країни за певний період (рік, квартал, місяць) з резидентами ін країн.

Згідно з методологією платіжного балансу всі операції, які забезпечують надходження реальних цінностей в країну записуються  зі знаком «+», а всі операції, пов'язані  із вивезенням бальних цінностей  за кордон, наприклад, імпорт товарів  та послуг, відображ-ся зі знаком «-». Співвідношення між надходженнями та вилученнями породжує сальдо платіжного балансу з відповідним знаком.

Платіжний баланс складається  із великої кількості статей. Але  всі вони можуть бути об'єднані в  окремі розділи. В Україні всі статті платіжного балансу об'єднуються в два розділи: рахунок поточних операцій і рахунок операцій з капіталом та фін-вих операцій.

Головним розділом платіжного балансу є рахунок поточних операцій. Його можна поділити на три частини.

Перша — баланс товарів та послуг (БТП), який відображає чисті надходження від імпорту та експорту товарів, а також від нефакгорних послуг. До нефакторних віднос-ся такі послуги, які не пов'язані з використанням факторів вир-ва: транспортні перевезення, комунікаційні, туристичні, будівельні, страхові, фінансові, комп'ютерні тощо.Друга — доходи (Д). Вона відбиває міжнародний рух доходів від факторних послуг, т.б. послуг, пов'язаних з використанням факторів вир-ва. Сюди відносяться чисті доходи від оплати праці працюючим за кордоном, інвестицій, боргових зобов'язань. Сальдо доходів, т.б. чистий доход від цих послуг, обчислюється як різниця між отриманими і сплаченими доходами.Третя —поточні трансферти (ПТ), до яких відносяться пенсії, дарунки, грошові перекази за кордон, гуманітарна допомога тощо. В платіжному балансі сальдо поточних трансфертів, тобто чисті поточні трансферти, обчисл-ся як різниця між отриманими та переданими трансфертами. Отже, сальдо рахунку поточних операцій (РПО) можна обчислити за формулою: РПО = БТП + Д + ПТ.

Другим розділом платіжного балансу є рахунок операцій з капіталом та фін-вих операцій або скорочено — рахунок капітальних операцій (РКО). Він характеризує міжнародний рух активів та кредитів. Ідентифікована величина цього рахунку складається з двох елементів: рахунок операцій з капіталом (РОК) та фінансовий рахунок (ФР). Перший відбиває рух капітальних трансфертів, другий — рух інвестицій і кредитів. Звідси випливає сальдо рахунку капітальних операцій: РКО = РОК + ФР.

Особливу роль в платіжному балансі відіграє стаття під назвою «Помилки та упущення». Її застосування пояснюється статистичними неточностями, які виникають пой ідентифікації ЗЕ операцій внаслідок часових та вартісних розбіжностей. Стаття «Помилки та упущення» доповнює платіжний баланс неідентифікованими операціями, які за своєю природою можуть відноситися на рахунок поточних або капітальних операцій. Тому сальдо цього розділу обчисл-ся як різниця між рахунком поточних та капітальних операцій.

Регулюючою статтею  платіжного балансу Укр є резервні активи. Вони являють собою ліквідні активи Нацбанку у вільно конвертованій валюті у банках-нерезидентах, а також золоті запаси Нацбанку, активи в МВФ у вигляді резервної позиції та спеціальних правах запозичення.

Особливість платіжного балансу України полягає в тому, що зміна резервних активів не виділяється в самостійний розділ, а відноситься окремою статтею на рахунок капітальних операцій.

Згідно з концепцією платіжного балансу він повинен  бути врівноваженим, тобто надходження  і вилучення повинні взаємно покриватися.

З метою оцінки стану  платіжного балансу слід розрізняти первинне, вторинне і підсумкове його сальдо. Первинне сальдо — це сальдо рахунку поточних операцій. Воно є вихідною ознакою платіжного балансу і має вирішальний вплив на його загальний стан. Вторинне сальдо — це інтегральне сальдо двох рахунків: поточних і капітальних операцій, доповнене статтею «Помилки та упущення». Незалежно від того, яке сальдо має рахунок поточних операцій, вторинне сальдо платіжного балансу повинне бути нульовим, а платіжний баланс врівноваженим. Це має забезпечуватися адекватним за величиною та протилежним за знаком сальдо рахунку капітальних операцій з одночасним врахуванням статті «Помилки та упущення».

Підсумкове  сальдо — це сальдо з урахуванням вторинного сальдо і змін у резервних активах. Воно завжди є нульовим. Але оскільки в Україні зміни в резервних активах є складовим елементом рахунку капітальних операцій, то підсумкове сальдо збігається із вторинним сальдо. Враховуючи, що стаття «Помилки та упущення» є лише особливим способом доповнення платіжного балансу неідентифікованими поточними та капітальними операціями, а рух резервних активів враховується в розділі РКО, формулу платіжного балансу можна записати так: ПБ = РПО + РКО + ПУ. (в більшості випадків первинне сальдо платіжного балансу є від'ємним).

32. Сутність валютного курсу, способи котирування валюти. Номінальний та реальний курс валюти. Чинники попиту і пропозиції на валютному ринку. Етапи розвитку міжнародної валютної системи.

Необхідним інструментом і важливим чинником зовнішньо-економічної діяльності є валюта. Валюта є не лише засобом платежу, а й товаром, що купується і продається на валютному ринку. Тому вона має ціну, яка дістала назву «валютний курс», або «обмінний курс». Під терміном «валютний курс» передусім розуміють номінальний курс валюти , який відображує ціну однієї валюти, виражену через певну кількість іншої валюти. Процес визначення ціни валюти, тобто валютного курсу, називається валютним котируванням. Існує два способи котирування валюти: пряме котирування та обернене котирування. Пряме котирування - це оцінювання одиниці іноземної валюти через певну кількість національної валюти. Наприклад, 1 дол. США дорівнює 5,0 грн. Обернене котирування передбачає оцінювання одиниці національної валюти через певну кількість іноземної валюти. Наприклад. 1 грн дорівнює 0,2 дол. США. В Україні, як і в переважній більшості країн, застосовується пряме котирування.

Розрізняють номінальний  і реальний валютний курс. Номінальний курс валюти відображає пропорцію, в якій одна валюта обмінюється на іншу. Згідно з оберненим котируванням номінальний валютний курс можна визначити за такою формулою: e = Mf/Md, де е – номінальний валютний курс; Mf – кількість іноземної валюти, яка обмінюється на вітчизняну; Md- кількість внутрішньої, тобто національної валюти, яка обмінюється на іноземну. Якщо, наприклад, 1 дол. США обмінюється на 5 грн, то курс гривні становить 0,2 дол. США.

У короткостроковому  періоді валютний курс залежить від  співвідношення між попитом і пропозицією на валютному ринку. Урахуємо, що передусім попит залежить від експорту, а пропозиція — від імпорту. Тому збільшення експорту спричиняє зростання попиту на вітчизняну валюту, а збільшення імпорту — зростання її пропозиції. Попит і пропозиція на валютному ринку залежить і від співвідношення між внутрішньою та світовою процентною ставками. Якщо внутрішня процентна ставка зростає порівняно зі світовою, то за інших незмінних умов це збільшує попит на вітчизняні, активи, а значить, і на вітчизняну валюту. І навпаки. Ще одним чинником, що впливає на попит і пропозицію валюти, є інфляція, яка знецінює валюту. Якщо відбувається прискорення інфляції, то власники національної валюти намагаються конвертувати її в стійку іноземну валюту, що збільшить пропозицію національної валюти. І навпаки, якщо курс іноземної валюти надає, зростає попит на вітчизняну валюту. У довгостроковому періоді валютний курс залежить від паритету купівельної спроможності (ПКС) відповідної валюти. Згідно з концепцією ПКС валютний курс залежить виключно від співвідношення між внутрішніми та іноземними цінами: e´=Pf/Pd де е´ - валютний курс, визначений на базі ПКС (обернене котирування) Pf, Pd – ціна окремих видів товарів або ринкового кошика відповідно в іноземній та національній валютах.

За своїм визначенням  номінальний валютний курс відображає спроможність кожної валюти обмінюватися на іншу валюту. Проте кінцевою метою  обміну валют є забезпечення міжнародного обміну товарів. Це залежить від купівельної  спроможності валюти, на яку впливають два чинники: номінальний курс валюти і співвідношення внутрішніх та зовнішніх цін. Зазначені чинники враховує реальний валютний курс, який можна визначити за формулою: ε= e·Pd/Pf , де  ε – реальний валютний курс (обернене котирування). Реальний курс валюти визначає цінову конкурентоспроможність національних товарів; тобто їх відносну ціну. Чим нижчий реальний курс національної валюти, тим більшим є попит на вітчизняний експорт і меншим попит на імпорт.

Економіка кожної країни певним чином інтегрована в міжнародну економіку. Це стосується і національних валют. Вони є елементами міжнародної валютної системи, в основі якої лежать загальновизнані правила, в тому числі й правила курсоутворення. Сучасна міжнародна валютна система виникла не відразу, а йшла у своєму розвитку ряд етапів, кожному з яких був притаманний свій режим курсоутворення.