Оцінка депозитних портфелів банку та визначення шляхів підвищення ефективності формування депозитних портфелів банку

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

ОЦІНКА ДЕПОЗИТНОГО ПОРТФЕЛЮ БАНКІВ УРАЇНИ ЯК ДЖЕРЕЛА РЕСУРСНОЇ БАЗИ ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1 ДЕПОЗИТНИЙ ПОРТФЕЛЬ БАНКУ ЯК ДЖЕРЕЛО РЕСУРСНОЇ            БАЗИ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ…………………………………………5

1.1. Особливості формування та залучення депозитних ресурсів банку.5

1.2. Формування  депозитного портфелю та визначення оптимальної структури депозитної бази банку…………………………………..17

1.3. Методи управління депозитним портфелем банку……………….22

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДЕПОЗИТНИХ ПОРТФЕЛІВ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ…………………………………………………………….28

2.1. Аналіз депозитів залучених  комерційними банками  за секторами  економіки…………………………………………………………….28

2.2. Аналіз депозитних портфелів  комерційних банків за групами  активів……………………………………………………………….38

2.3. Аналіз  депозитного портфелю банку АТ «БрокбізнесБанк»…….48

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ ДЕПОЗИТНОГО ПОРТФЕЛЯ БАНКУ……………………………52

3.1. Методи аналізу для формування стабільного депозитного портфеля……………………………………………………………...52

3.2. Сегментація як маркетинговий підхід до формування стабільних депозитних ресурсів…………………………………………………60

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..65

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….68

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Актуальність теми визначається тим, що специфіка діяльності банківських  установ полягає в тому, що вони працюють в основному із залученими ресурсами, які є основою банківської діяльності. Депозитні кошти є одним із основних і найбільш стабільних джерел формування ресурсної бази банку. Для їх залучення банки здійснюють активний пошук нових ефективних інструментів і методів стимулювання депозитних вкладень. Упроваджують нові види вкладів як у національній, так і в іноземній валюті, які дають клієнтам найбільш оптимальні і привабливі умови заощаджень та примноження власних коштів. Підвищення ефективності діяльності банків залежить від обґрунтованості та цілеспрямованості прийнятих управлінських рішень щодо залучених ресурсів.

Об’єкт  дослідження - діяльність банку з формування ресурсної бази банку, через залучення ресурсів з депозитних джерел.

Предмет дослідження - механізм управління залученням ресурсів банком з депозитних джерел.

Мета роботи - розгляд основних джерел ресурсів банку, формування та залучення депозитних коштів, оцінка депозитних портфелів банку та визначення шляхів підвищення ефективності формування депозитних портфелів банку.

Для досягнення мети були поставлені та реалізовані такі завдання:

- розкрити суть депозитних ресурсів, депозитного портфелю банку та визначити джерела їх формування;

- дати класифікацію депозитним ресурсам;

- визначити оптимальну структуру депозитної бази банку;

- дослідити сукупність елементів управління залученням ресурсів з депозитних джерел;

- провести  горизонтальний і вертикальний  аналізи депозитних портфелів  банків України.

При написанні курсової роботи був застосований метод абсолютних і відносних показників (горизонтальний та вертикальний методи аналізу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ДЕПОЗИТНИЙ  ПОРТФЕЛЬ БАНКУ ЯК ДЖЕРЕЛО РЕСУРСНОЇ  БАЗИ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ

 

 

 

1.1.Особливості формування та залучення депозитних ресурсів банку

 

 

Ресурси комерційного банку -  це сукупність грошових коштів, що перебувають у  його розпорядженні і використовуються для виконання активних операцій [1].

Виходячи  з визначення банку, що подано в Законі України «Про банки і банківську діяльність», ресурси банку - це сукупність власних, залучених та інших фінансових коштів банку, що перебувають у безпосередньому  його розпорядженні і використовуються на його розсуд для здійснення повномасштабної  банківської діяльності [2].

Депозитні (залучені) ресурси банку - це сукупність грошових коштів вкладників, залучених  банком на договірній основі на певний строк або без визначення такого строку, які підлягають виплаті вкладникам, як правило, з процентом, забезпечуючи банку необхідний обсяг коштів для  здійснення активних операцій і виконання нормативних вимог згідно з законодавством.

У банківській  практиці залучені кошти називають  депозитними зобов’язаннями.

Депозит (вклад) - це зобов’язання банку за тимчасово залученими коштами фізичних і юридичних осіб або цінними паперами за відповідну плату. Депозити утворюються за рахунок вкладу в банк суми грошей готівкою або у безготівковій формі, у вигляді цінного папера, що належить до оплати. Практично всі клієнтські рахунки в пасиві називаються депозитними. Депозитним може бути будь-який рахунок, відкритий клієнтові в банку, на якому зберігаються його грошові кошти. У світовій практиці їх частка в структурі пасивів становить від 60 до 80 %.

Залучені  кошти є найбільшою частиною зобов’язань  банку. Це основне джерело формування ресурсів банку, які спрямовуються  на проведення активних операцій.

 До  залучених коштів банку належать  залишки коштів на поточних, бюджетних  рахунках клієнтів, депозитні вклади  фізичних та юридичних осіб, вклади  до запитання, залишки на пластикових  платіжних картах, кредиторська  заборгованість тощо.

Основну суму залучених коштів становлять тимчасово  вільні грошові капітали, що виникають  на основі кругообороту промислового і торгового капіталу, грошові  накопичення держави, особисті грошові  накопичення населення [3].

Депозитні ресурси банку забезпечують основну  масу кредитних та інших активних операцій, забезпечують ліквідність  банку, та виконання ним нормативних  вимог згідно до законодавства.

Банки залучають  вільні грошові кошти юридичних  та фізичних осіб шляхом виконання  депозитних операцій, з допомогою  яких використовують різні види банківських  рахунків [4].

Депозитні операції - основні операції з формування ресурсної бази банку, які спрямовані на залучення коштів населення та юридичних осіб на депозити на визначених договором умовах, на певний строк, під проценти.

Згідно  з Постановою НБУ «Про порядок  здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами»: вклад (депозит) - це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у  валюті України або в іноземній  валюті або банківські метали, які  банк прийняв від вкладника або  які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк  зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід  в іншій формі) і підлягають виплаті  вкладнику відповідно до законодавства  України та умов договору; вкладна (депозитна) операція - операція банку із залучення  грошових коштів або банківських  металів від вкладників на їх рахунки  в банку на договірних засадах  або депонування грошових коштів вкладниками з оформленням їх ощадними (депозитними) сертифікатами. Операції банків з банківськими металами здійснюються або з фізичною поставкою  банківських металів, або без  фізичної поставки банківських металів  відповідно до нормативно-правових актів  Національного банку України  з питань здійснення операцій з банківськими металами [5].

Суб'єктами депозитних операцій є банки, що виступають як позичальники, і власники коштів, які виступають кредиторами. Об'єктами депозитних операцій є кошти, що передані комерційному банку на умовах, визначених двосторонньою угодою.

Депозитні операції є однією з форм пасивних операцій банків, що дозволяють залучати грошові кошти, які знаходяться  в обігу. За допомогою цих операцій банки залучають кошти юридичних  та фізичних осіб.

Залучені  кошти банків покривають 90% усієї  потреби в грошових коштах для  здійснення активних операцій, перш за все кредитних. Мобілізуючи тимчасово вільні кошти фізичних та юридичних осіб банки задовольняють потреби господарства у додаткових оборотних коштах, сприяють перетворенню грошей у капітал, забезпечують потреби населення у споживчих кредитах [3].

Депозитні операції відіграють значну роль у  діяльності банку:

- депозитні операції є головним джерелом проведення активних і, насамперед, пасивних операцій. Від характеру депозитів залежать види кредитних операцій і, відповідно, розмір доходу банку;

- правильна організація депозитних операцій забезпечує ліквідність комерційних банків;

- депозитні операції сприяють прискоренню безготівкових розрахунків;

- ресурси, сформовані за рахунок депозитних операцій, зазвичай дешевші міжбанківських кредитів.

Водночас  депозитні операції мають певні  недоліки:

- операції щодо залучення коштів у вклади пов’язані зі значними маркетинговими зусиллями, грошовими і матеріальними витратами комерційних банків. Це не дає змоги комерційному банку в разі необхідності оперативно отримувати грошові кошти для проведення активних операцій, здійснення непередбачених платежів;

- мобілізація коштів у вклади (депозити) в більшості випадків залежить від вкладників, а не від комерційного банку, якому часто важко, а то й неможливо досягти додаткового залучення коштів;

- загальний обсяг тимчасово вільних грошових коштів у рамках окремого банку або району об’єктивно обмежений.

Здійснення  депозитних операцій - одна з найважливіших  економічних передумов для організації  діяльності банку, оскільки за рахунок  залученого капіталу покривається основна  частина потреб банку. Поряд із цим  ефективне функціонування ринку  внесків та депозитів неможливе  без забезпечення, з одного боку, відповідних зовнішніх умов на рівні  централізованого захисту депозитних коштів і з другого боку, зваженої депозитної стратегії на рівні окремого банку.

На формування депозитних ресурсів банку впливають  зовнішні та внутрішні чинники. Ці фактори  приведені на рис.1.1.

До внутрішніх слід віднести: стратегічну політику банку, організацію роботи, праці  та управління банку, фінансовий стан та імідж банку, розмір процентних ставок та інші умови відкриття рахунків, наявність системи страхування вкладів, інформаційні ресурси, матеріальні ресурси тощо. До зовнішніх факторів слід віднести: політичну та соціальну стабільність, економічний стан в країні, державну політику, законодавчу базу, конкурентів та партнерів, фінансовий потенціал домогосподарств, регіональну диференціацію доходів та витрат населення, науково-технічній прогрес, демографічну ситуацію та інше.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Фактори  формування ресурсів банку з депозитних джерел

 

Зовнішні  чинники, що впливають на здатність  банку формувати ресурси, є соціальним середовищем, з яким взаємодіють банки, - держава, законодавство, а також такими чинниками, які впливають опосередковано, будучи проблемами соціальної політики, наприклад, фінансовий потенціал домашніх господарств, регіональна диференціація доходів і рівня життя населення, яке значно посилюється останнім часом.

Внутрішні чинники є сукупністю потенційних  можливостей банку для того, щоб  залучити тимчасово вільні кошти  населення та підприємств. Серед  них особлива увага повинна бути приділена маркетингу, фінансовому  інжинірингу, депозитній політиці тощо.

У банківській  практиці традиційно пріоритетена роль серед інструментів формування залученого капіталу еналежить депозитам різних видів.

Сучасна банківська практика характеризується великою різновидністю 

депозитів. Це пояснюється тим, що банки прагнуть якнайповніше задовольнити попит різних груп клієнтів на банківські послуги  та залучити заощадження і вільні грошові капітали на банківські рахунки.

Загальна  класифікація вкладів (депозитів) відображена  нa рис. 1.2.

Розглянемо  більш детальніше види депозитів.

За строками використання коштів рахунки поділяються  на: депозити (вклади) до запитання та строкові депозити. У свою чергу, в  структурі строкових депозитів  виділяють: ультрастрокові (типу овернайт), короткострокові (до одного року) та довгострокові (більше одного року).

 За  категоріями вкладників депозити  поділяються на: депозити банків; депозити за рахунок бюджетних  коштів, депозити суб’єктів господарської  діяльності; депозити фізичних осіб.

За формою грошового обігу можна виділити: депозити внесені готівкою та безготівкові депозити. При цьому депозити від  фізичних осіб, як правило, залучаються  готівкові, а від юридичних осіб - безготівкові.

 За  валютою, у якій номіновано  депозит розрізняють: депозити  у національній валюті та депозити  в іноземній валюті. Останні підрозділяють  на депозити у вільно конвертованій  валюті та у невільно конвертованій  валюті.

 

Зрозуміло, що комерційні банки з останнім видом  депозитів, як правило, намагаються  не працювати.