Оцінка депозитних портфелів банку та визначення шляхів підвищення ефективності формування депозитних портфелів банку

Коефіцієнт варіації за залишками  на бюджетних рахунках дорівнює 70%, тобто спостерігається дуже високий  рівень коливань. Залишки на розрахункових  рахунках комерційних підприємств  є більш стійкими - коефіцієнт варіації 19%. Найбільш стабільними з погляду  підтримки незнижуваного залишку  протягом тривалого періоду є  термінові депозити юридичних осіб (коефіцієнт варіації 7%). При цьому  депозити юридичних осіб є найдорожчими і можливості банків щодо їх залучення  обмежені, тоді як кошти фізичних осіб (коефіцієнт варіації залишків на вкладах  фізичних осіб 16%, на картрахунках - 36%) як додатковий ресурс охоплений далеко не весь і дає можливість банкам продовжити боротьбу за приватного вкладника.

Заощадження населення є найбільш довгостроковими на відміну від  інших видів ресурсів банку. Чим  більше в структурі пасивів банку  внесків населення, тим вільніше він може розміщувати свої кошти  на довгостроковий період і відповідно отримувати прибутки.

Сегментація клієнтської бази за рахунками  на основі показника варіації наведена в таблиці 3.1.

З таблиці  3.1 видно, що кошти фізичних осіб - це головна клієнтська база банку, тож саме на цей сегмент ринку має бути спрямована більша частина маркетингових методів щодо залучення депозитних ресурсів. Визначивши пріоритетний сегмент ринку з позиції стабільності ресурсів, банк має проводити подальшу сегментацію за вторинними ознаками, яка б врахувала потреби клієнтів у відповідних депозитних продуктах.

Серед фізичних осіб сегментація має бути проведена за декількома ознаками, що дозволить банку виділити саме той сегмент, який повністю зацікавлений у споживанні конкретного депозитного  продукту. Продаж депозитного продукту цільовому сегменту забезпечить  банку можливість використовувати  депозитні ресурси для здійснення активних операцій [25, 26].

 

 

Таблиця 3.1

з/п	Назва рахунку	Коефіцієнт       варіації,%	Висновки
1	Бюджетні кошти до запитання бюджетних організацій	70	Залишки на бюджетних рахунках зазнають сильних і різких коливань і є  вкрай нестабільними
2	Розрахункові - кошти до запитання  комерційних підприємств і фізичних осіб- індивідуальних підприємців	19	Залишки на розрахункових рахунках комерційних підприємств та індивідуальних підприємців мають меншу амплітуду  коливань, вони більш стабільні, ніж  залишки на бюджетних рахунках
3	Депозитні - термінові депозити юридичних  осіб	7	Залишки досить стабільні. На відміну  від амплітуд коливань щоденних залишків на бюджетних рахунках, комерційних  підприємств та індивідуальних підприємців, коефіцієнти варіації яких дорівнюють 70 і 19% відповідно, амплітуда коливань залишків на депозитах юридичних  осіб значно менша. Таким чином, залишки  на депозитах юридичних осіб набагато стабільніші, ніж на бюджетних і  розрахункових рахунках
4	Вкладні - внески до запитання і  строкові вклади фізичних осіб	16	Залишки за внесками фізичних осіб характеризуються достатньою стабільністю і мають  тенденцію до наростання протягом року
5	Картрахунки - кошти на рахунках пластикових  карток	36	Залишки на банківських рахунках, пов'язані з обслуговуванням пластикових  карток, потенційно найбільш привабливі для банків. Їх вартість порівняно  з депозитами набагато менша. Залишки  на картрахунках стабільніші, ніж кошти  на розрахункових рахунках.

Сегментація клієнтської бази за рахунками

 

Депозитна база українських комерційних банків досить специфічна з погляду можливих стратегій управління ліквідністю, які виходять з управління пасивами. Першочергову роль у побудові таких стратегій у короткостроковому аспекті має відігравати якісне прогнозування динаміки залишків на рахунках, які утворюють своєрідне ядро ресурсної бази банку, тобто мають значну питому вагу в загальних пасивах. Основним завданням управління ліквідністю з погляду пасивів у довгостроковому аспекті для будь-якого комерційного банку є формування такого ідеального портфеля депозитів, який би достатньою мірою диверсифікував ризик та був достатньо стабільним.

Система аналізу депозитних ресурсів банку  забезпечує інформаційні дані для прийняття  подальших управлінських рішень щодо формування стабільного та достатньо  ліквідного депозитного портфеля банку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Депозитні ресурси - це сукупність грошових коштів вкладників, залучених банком на договірній основі на визначений термін або без зазначення такого терміну, які підлягають виплаті владникам, як правило, з процентом, і які  забезпечують банку необхідний обсяг  коштів для здійснення активних операцій та виконання банком нормативних  вимог згідно до законодавства.

Усі кошти залучені на банківські рахунки, називаються депозитами, а  ці операції - депозитними. Вони забезпечують формування ресурсів банку понад  власний капітал для забезпечення нормальної діяльності, ліквідності  та одержання запланованого доходу. Сформовані в результаті пасивних депозитних операцій кошти становлять переважну частину всіх ресурсів банку.

Виділяється класифікація депозитних ресурсів за певними ознаками, найважливіші, які найбільше впливають на стабільність і прибутковість ресурсної бази розглянуті детальніше.

На формування депозитних ресурсів банку впливають зовнішні та внутрішні  чинники. До внутрішніх слід віднести: стратегічну політику банку, організацію  роботи, праці та управління банку, фінансовий стан та імідж банку, розмір процентних ставок та інші умови відкриття  рахунків, наявність системи страхування  вкладів, інформаційні ресурси, матеріальні  ресурси тощо. До зовнішніх факторів слід віднести: політичну та соціальну  стабільність, економічний стан в  країні, державну політику, законодавчу  базу, конкурентів та партнерів, фінансовий потенціал домогосподарств, регіональну  диференціацію доходів та витрат населення, науково - технічній прогрес, демографічну ситуацію та інше.

Основна мета аналізу депозитних ресурсів банку - оцінка та визначення шляхів оптимізації  їх структури відповідно до двох критеріїв: зниження середньої вартості депозитних ресурсів банку та підвищення стабільності депозитів, а також ресурсної бази та надійності банку в цілому.

Аналіз  депозитних ресурсів банку починається  з дослідження їх динаміки, структури  та визначення структурних зрушень. Для повнішої характеристики змін і тенденцій у динаміці використовуються такі додаткові показники: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, абсолютне значення одного відсотка приросту. Кількісний аналіз структури залучених банком коштів заключається у визначенні питомої ваги кожної підгрупи у загальній сумі залучених коштів.

Визначено, що інструментами управління залученням ресурсів банком з депозитних джерел є цінові і нецінові методи. Перші ґрунтуються на використанні процентної ставки за депозитами як головного  важеля в конкурентній боротьбі за вільні грошові кошти фізичних і  юридичних осіб. А другі базуються  на використанні різноманітних прийомів заохочення клієнтів, які прямо не пов'язані зі зміною рівня депозитних ставок.

Аналіз депозитних портфелів банків показав, що основою депозитних коштів банків є строкові кошти фізичних осіб. Зростання частки строкових депозитів (незважаючи на те, що це дорожчий ресурс) позитивно впливає на ліквідність балансу та сприяє стійкості й надійності ресурсної бази.

Стабільність ресурсної бази і, зокрема депозитного портфеля, має  значний вплив на ліквідність  та рентабельність банку. Отже першочерговим  завданням при формуванні депозитної бази банку є досягнення її стабільності.

Традиційний підхід до визначення стабільності депозитів, який полягає у розрахунку середнього терміну зберігання грошових коштів (Твикорист.), рівня осідання коштів (Росід.), а також розміру залишку коштів, доступних для використання, - трансформації (Ктранс.) не забезпечує комплексного аналізу стабільності депозитів, зокрема, не дозволяє оцінити синхронність коливань залишків у групах клієнтів, виділених за певними ознаками (наприклад, за розміром забезпечуваного залишку грошових коштів та ін.), яка має суттєвий вплив на загальну стабільність залишку в групі. За допомогою цих коефіцієнтів не можна оцінити тривалість періоду, на який можуть бути розміщені залучені кошти.

Щоб визначити стійкість депозитних ресурсів пропонується використовувати  три нових коефіцієнта: показник змінності залишку, синхронність змін залишку, потенціал надійності коштів залишку.

На особливу увагу заслуговує активність використання банком різноманітних  маркетингових заходів щодо залучення  депозитних ресурсів банком, оскільки, рівень розвитку банківського маркетингу є одним із внутрішніх факторів, що впливають на можливість банку  використовувати депозитні ресурси.