Теоретичні засади та практика формування обліку фінансових результатів

     Методологічні засади формування, оцінювання і визнання в бухгалтерському обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначають П(С)БО 15 “Дохід”, П(С)БО 16 “Витрати” та П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”, їх норми стосуються підприємств (організацій) та інших юридичних осіб незалежно від форм власності (крім бюджетних та банківських установ).

     Норми стандарту виходять з принципу нарахування  та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового  результату звітного періоду слід зіставити  доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. Методологічні засади формування, оцінювання і визнання у бухгалтерському обліку інформації про витрати від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначають П(С)БО 16 “Витрати”. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошових коштів. Загальні критерії визнання статей у фінансовій звітності – ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигод та достовірна оцінка.

     Одним з аспектів проблеми організації  обліку фінансових результатів є класифікація доходів і витрат. Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку згідно з вимогами положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 “Дохід” за такими групами: а) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); б) інші операційні доходи; в) фінансові доходи; г) інші доходи; д) надзвичайні доходи. Далі в стандарті вказано, що склад доходів, віднесених до відповідної групи, встановлено П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”.

     Втім, необхідно наголосити, що, згідно з положенням, доходи класифікують за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; дохід від участі в капіталі; інші фінансові доходи; інші доходи; надзвичайні доходи. Це означає, що встановлена П(С)БО 15 “Дохід” і П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” класифікація доходів за групами не збігається, саме тому деякі науковці пропонують уточнену класифікацію доходів. Запропонована класифікація доходу за джерелами отримання збігається з підходами визнання доходу згідно з П(С)БО 15 “Дохід” і відповідає економічній сутності господарських операцій і класифікації доходів за групами, зокрема: 1) дохід, отриманий внаслідок продажу активів; 2) дохід отриманий внаслідок використання активів іншими сторонами – дохід від участі в капіталі і дохід, отриманий внаслідок інвестиційної діяльності; 3) інші доходи, які отримані внаслідок певних подій і не пов'язані з господарською діяльністю.

     Для визнання доходу необхідно не тільки надходження активу або зменшення зобов’язання, але і фінансовий наслідок цих подій. Таким наслідком виступає збільшення власного капіталу (крім внесків учасників). Тобто дохід визначається в момент збільшення активу або зменшення зобов’язань, які обумовлюють збільшення власного капіталу.

     При фінансовій оцінці доходу та побудові бухгалтерського обліку суттєвим є  правильне тлумачення двох різновидів доходу: валового та чистого.

     Валовий дохід містить у собі економічну вигоду, яку підприємство одержало (або має одержати). Суми, які утримуються в формі податків (акцизний збір, податок на додану вартість тощо), не приносять економічної вигоди. Тому вони виключаються із валового доходу та завершують процес формування чистого доходу. Чистий дохід – це зменшений валовий дохід на економічні елементи, які визначені законодавчо. До чистого доходу не включаються суми, які отримуються від імені третьої сторони, податок на додану вартість, акциз, мито, будь-які надані торговельні знижки тощо.

     Таким чином, дохід виражається у тій сумі грошових коштів або їх еквівалентів, які були отримані або підлягають отриманню. Фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є прибуток або збиток.

     Методика  узгодження фінансових результатів  підприємницької діяльності є складним обліковим процесом, який повинен забезпечити комплексний підхід, здійснюваний у чіткій послідовності і охоплює такі основні напрями: визначення і відображення в фінансовій звітності результату підприємницької діяльності; а в податковій звітності – прибутку до оподаткування; розкриття інформації про причини і суми розбіжностей між показниками прибутку (збитку) у фінансовій і податковій звітності. Всі ці складові визначення і узгодження фінансових результатів тісно пов'язані між собою, оскільки базуються на основі показників бухгалтерського обліку.

     Істотним  питанням організації обліку фінансових результатів є визнання витрат з  податку на прибуток. Основна проблема – поділ суми витрат за податком на прибуток на частини та їх зіставлення  з відповідним звітним періодом. Недостатня теоретична обґрунтованість і складність реалізації методики розподілу витрат з податку на прибуток на практиці викликає сумнів щодо доцільності процедури розподілу як такої. При визначенні фінансового результату підприємств України необхідно враховувати витрати з податку на прибуток, які визначаються згідно з вимогами П(С)БО 17 “Податки на прибуток”.

     Підхід, встановлений національним стандартом до визначення податку на прибуток, відповідає вимогам міжнародного стандарту  фінансової звітності 12 “Податки на прибуток” і є новим для підприємств України. Оскільки визначення фінансового результату підприємства переплітається з проблемами макроекономічного регулювання, виникає потреба у розробці єдиної методики обліку витрат з податку на прибуток, відтермінованих податкових активів і зобов'язань, з урахуванням особливостей податкового законодавства України.

     Основними джерелами інформації в аналізі фінансових результатів та прибутку є накладні на відвантаження продукції, дані аналітичного бухгалтерського обліку за рахунками результатів, фінансової звітності ф. № 1 “Баланс”, ф. № 2 “Звіт про фінансові результати”, ф. № 3 “Звіт про рух грошових коштів”, ф. № 4 “Звіт про власний капітал”, ф. № 5 “Примітки до річної фінансової звітності”, дані статистичної звітності “Звіт про випуск, реалізацію та обіг цінних паперів”, дані внутрішньої управлінської звітності, а також відповідні таблиці бізнес-плану підприємства.

     Виходячи  з вищевказаного виникає необхідність у теоретичному та методичному обґрунтуванні положень та розробці практичних рекомендацій з удосконалення методики обліку формування фінансових результатів та розподілу прибутку та визначення аспектів їх організації на підприємствах.

     Для вирішення даного завдання необхідно:

• внести пропозиції щодо єдиних засад розробки облікової політики для забезпечення зіставності інформації фінансової звітності підприємств галузі, які дозволять повніше використовувати можливості організації обліку підприємницької діяльності та сприятимуть уніфікації обліку;
• розробити методику та алгоритм проведення контролю процесів формування фінансових результатів діяльності підприємств, використання яких забезпечить посилення впливу функцій обліку на управління процесами формування прибутку;
• проводити аналітичні дослідження формування фінансових результатів та розподілу прибутку та факторів, що впливають на нього;
• здійснювати прогнозування показників діяльності підприємства.

     Отже, впровадження у практичну діяльність вищенаведених пропозицій дозволить покращити обліково-аналітичне забезпечення управління формування обліку фінансових результатів діяльності.

6. Коротка організаційно-економічна характеристика ПАТ “Макаронна фабрика”

     У процесі розвитку ринкових відносин в Україні значною мірою підвищуються вимоги до достовірності фінансових результатів та процедури їх формування. Потрібний обсяг інформації про фінансово-майновий стан, доходи, витрати і результати діяльності накопичується в інформаційній базі даних системи бухгалтерського обліку під впливом держави, вимог суспільства та ринкових відносин. Визначення фінансових результатів діяльності підприємств залежить від методології їх формування і обліку. Існуючі недоліки методології бухгалтерського обліку доходів і витрат зумовлюють те, що фактично ні в фінансовій, ні в податковій звітності не відображається реальна сума прибутку чи збитку.

     Об’єктом дослідження виступає ПАТ “Макаронна фабрика” м. Києві – це стійко функціонуюче підприємство з ефективним управлінням. ПАТ «Макаронна фабрика» почало свою роботу з 1914р. З червня 2001 року фабрика увiйшла в Український холдинг ТОВ “Євросервiс Україна”, засновником якого являється мiжнародна iнвестицiйно-промислова корпорацiя “Євросервiс” з центральним офiсом в Санк-Петербурзi. Вважається, що нова історія фабрики пов’язана з діяльністю команди спеціалістів на чолі з Ніною Наумівною Швець.

     Організаційна форма правління – публічне акціонерне товариство.

     Юридична  та фактична адреса підприємства співпадають, всі приміщення розташовані в  місті Києві по вулиці Фрунзе, 142.

     Фiнансова  звiтнiсть пiдприємства пiдготовлена згiдно Нацiональних та Мiжнародних стандартiв бухгалтерського облiку.

     09.02.2005 р. наказом № 13 керiвництвом ПАТ “Макаронна фабрика” затверджена облiкова полiтика товариства. Господарська дiяльнiсть Товариства здiйснюється вiдповiдно до чинного законодавства. Прийнята система бухгалтерського облiку в цiлому вiдповiдає законодавчим та нормативним актам.

     Баланс  ПАТ “Макаронна фабрика” за 2008-2010 рр. наведено в Додатку В, а Звіт про фінансові результати за 2008-2010 рр. – в Додатку Д.

     ПАТ “Макаронна фабрика” - основний київський виробник макаронних виробiв, який стабiльно забезпечує життєдiяльнiсть мiста i є одним iз найпотужнiших пiдприємств галузi держави.

     Організаційна структура управління ПАТ “Макаронна фабрика” наведена на рисунку 3.1.

     До  посадових осіб товариства відносяться: Голова Правління, Заступник Голови Правління, Член Правління – комерційний  директор, Головний бухгалтер –  це перший рівень управління. До штатних працівників товариства, які підпорядковані безпосередньо посадовим особам відносяться: Фінансовий директор; Директор з маркетингу; Головний інженер; Заступник головного бухгалтера. До підрозділу комерційної роботи відносяться керівники відділів приймання, закупівель, облікового відділу, ІТ-служби. У підпорядкуванні фінансового директора перебувають керівники відділів фінансового планування та контролю, бюджетування, відділу кадрів. До підрозділу маркетингу у підпорядкуванні директору з маркетингу перебувають керівники відділів планування та маркетингу, логістики, реклами, збуту. У підпорядкуванні головного інженера знаходяться керівники відділів виробництва, матеріально-технічного забезпечення, пакування. Особовий склад працівників підпорядковуються безпосередньо керівникам відповідного відділу, там де вони зайняті або виробництвом, або збутом тощо. Між працівниками по рівнях управління існує лінійно – функціональне підпорядкування. ПАТ “Макаронна фабрика” є відомим та успішним підприємство на українському макаронному ринку, займає лідируючі позиції, найбільшу (14%) частку на ринку, використовує новітнє обладнання, виготовляє екологічні та високоякісні вироби.

     Для аналізу виробництва та реалізації продукції скористаємося фінансовою звітністю підприємства. Форма 1 “Баланс” за 2008-2010 рр. наведена в Додатку В, а форма 2 “Звіт про фінансові результати” - в Додатку Д. Аналіз даних підприємства показав, що у 2008 та 2009 рр. було більше вироблено продукції, ніж реалізовано (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Динаміка обсягів виробництва та реалізації продукції на

ПАТ “Макаронна фабрика” 

     Так, у 2008 р. відношення обсягу реалізованої продук-ції до виробленої (у вартісному виразі) склало 97,2%, у 2009 – 99,6%, а в 2010 р. – 100,04%, що пов’язано з реалізацією готової продукції зі складів фабрики.

     В абсолютному виразі у 2010 р. було вироблено 15,97 тис. т продукції, проти 15,5 тис. т у 2009 р.

     Таким чином, проведений аналіз показав, що хоча в натуральному виразі обсяг випуску  продукції змінюється на незначний відсоток, але вартість випущеної продукції має вищі темпи зростання, що пов’язано з ростом інфляції в країні, збільшенням індексу цін на сільськогосподарську продукцію та продукти харчування.