Автор работы: Пользователь скрыл имя, 28 Февраля 2013 в 16:10, магистерская работа
Сучасний стан розвитку українського суспільства характеризується значними змінами в соціально-економічній сфері. Процеси глобалізації, демократизації, становлення ринкових відносин зумовлюють сутнісне оновлення змісту та структури діяльності всіх соціальних інституцій, у тому числі й навчальних закладів. Орієнтація на гуманістичні цінності, інтеграція у світову культуру віддзеркалюють основні тенденції суспільного розвитку, що знайшло своє відображення в Конституції та законах України. Потребу модернізації галузі у зв'язку з визнанням її провідним чинником соціального прогресу обґрунтовано в Національній доктрині розвитку освіти в Україні.
ВСТУП
Сучасний стан розвитку українського суспільства характеризується значними змінами в соціально-економічній сфері. Процеси глобалізації, демократизації, становлення ринкових відносин зумовлюють сутнісне оновлення змісту та структури діяльності всіх соціальних інституцій, у тому числі й навчальних закладів. Орієнтація на гуманістичні цінності, інтеграція у світову культуру віддзеркалюють основні тенденції суспільного розвитку, що знайшло своє відображення в Конституції та законах України. Потребу модернізації галузі у зв'язку з визнанням її провідним чинником соціального прогресу обґрунтовано в Національній доктрині розвитку освіти в Україні.
Динамічні процеси суспільно-економічного життя виявили суперечливі тенденції. З одного боку, необхідною стає більш глибока професіоналізація діяльності спеціалістів будь-якого фаху, з іншого,- спостерігається міжгалузева інтеграція знань, підвищується значимість інтегрованих умінь для здійснення професійної діяльності. Ці загальні тенденції зумовлюють нові вимоги до управління освітою, зокрема, до управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів.
Управлінська діяльність у сучасному соціумі детермінується декількома умовами, серед яких: відповідність загальній концепції державного управління; врахування соціально-психологічних закономірностей діяльності; виявлення специфічних ознак управління як професійної діяльності, а також власних індивідуальних можливостей керівника тощо.
Дослідження проблеми розвитку професіоналізму керівників загальноосвітніх навчальних закладів актуалізується у зв'язку з потребою реалізації державної політики в галузі освіти. З метою забезпечення належного рівня модернізації освіти оновлення управління має випереджати процеси розвитку сучасної школи.
Отже, управлінська діяльність керівника загальноосвітнього навчального закладу має набути ознак професійного управління, яке напряму залежить від професіоналізму керівника. Проте існуюча практика їх призначення показує, що цю посаду обіймають спеціалісти, які на достатньо високому рівні здійснюють педагогічну діяльність, але переважна більшість із них не мають спеціальної підготовки до управлінської діяльності.
Виникає протиріччя між суспільною потребою професіоналізації управління загальноосвітніми навчальними закладами та наявним рівнем готовності до професійної управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів. За таких умов актуалізується значення розвитку професійної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів. Підготовка андрагогів до діяльності керівника навчального закладу.
Особливості становлення та розвитку сучасного керівника закладу освіти досліджували В. Бондар, Л. Даниленко, Г. Єльнікова, В. Маслов, В. Олійник, О.І. Щербаков, В.О. Сластьонін, та ін. Моделювали професіограму директора школи М. Гадецький, В. Демчик, І. Жерносек, Г. Єльнікова, В. Кричевський, В. Афанасьев, Ю. Конаржевський, П. Худомінський, О. Мармаза. Маслов, М. Новоселиць, К. Платонов, Н. Тализіна, О. Тонконога. Питанню компетентності керівних кадрів навчальних закладів приділено увагу в докторських дисертаціях С. Г. Молчанова, Ю. А. Самсонова, наукових працях Н. Кузьміної, А. Деркача, А. Маркової, які виокремили професіоналізм особистості та професіоналізм діяльності керівника навчального закладу. Дослідження Б. Дьяченка показали, що професійні уміння в ході педагогічної діяльності формуються значно швидше, ніж якості професійної самосвідомості. Особливості фахової підготовки менеджерів освіти розглядали Л. Даниленко, В. Олейник, О. Орлов, професійно важливі якості майбутнього спеціаліста - І. Горностаєвої, В. Савіщенко та ін.
Вводиться поняття андрагогіки, як науки - педагогіка дорослих, одна з педагогічних наук, яка займається дослідженням проблем освіти, самоосвіти й виховання дорослих. Завданням андрогогіки є опрацювання змісту, організаційних форм, методів і засобів навчання дорослих, використання для цієї мети засобів масової інформації, радіо- й телебачення; визначення оптимальних інтервалів між періодами інтенсивного навчання, функціонування професійних курсів залежно від характеру виробництва
Необхідність приведення у відповідність до сучасних вимог готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів здійснювати професійну управлінську діяльність зумовлює актуальність даного дослідження.
Об'єкт дослідження - процес підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності.
Предмет дослідження - розвиток професіоналізму керівника навчального закладу.
Мета дослідження - теоретично обґрунтувати педагогічні умови розвитоку керівника навчального закладу.
На досягнення мети дослідження було спрямовано вирішення наступної сукупності завдань:
Для досягнення визначеної метиі вирішення поставлених завдань був реалізований комплекс методів досліджень: аналіз філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної літератури, нормативних документів; структурно-логічний аналіз, узагальнення ³нформац³¿, синтез, пор³вняння.
Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
Практичне значення дослідження полягає в тому що, запропоновано шляхи професіоналізму керівників загальноосвітніх навчальних закладів.
Робота складається зі вступу, двох розділів, кожен розділ з трьох підрозділів, висновків до кожного розділу, та загального висновку, списку використаних джерел ( 89 найменування), додатків.
Загальний обсяг роботи 72 сторінки. З них 69 сторінок основного тексту.
РОЗДІЛ I Теоретичні засади формування професіоналізму керівника навчального закладу
«Професіоналізм» як інтегральна характеристика особистості керівника навчального закладу.
Управлінська діяльність керівника школи, коли загальна середня освіта переходить на нову структуру та зміст, розглядається більшістю науковців як самостійний професійний вид діяльності, інтегруючись в універсальне поняття професіоналізму.
Учені стверджують, що професіоналізм позначає високий рівень готовності керівника до здійснення управлінської діяльності як професійної. Професіоналізм керівника школи характеризують як складну сукупність умінь, як володіння засобами вирішення професійних завдань, як високий рівень професійної компетентності, що формується в системі професійної освіти. Професійними завданнями для керівника школи є завдання управлінські. Невід'ємною складовою професіоналізму, основою вмінь є професійні знання.
Знання, представлені в системі наукових понять і категорій, дають керівнику змогу глибше розуміти педагогічну дійсність, осмислювати найбільш суттєві зв'язки й відносини в педагогічній взаємодії [12, c. 134]. При цьому сучасному керівникові важливі не тільки вміння оперувати знаннями, а й бути готовим до змін, конкуренції, швидко приймати рішення, навчатись упродовж життя.
Вирішення окреслених проблем перебуває в рамках компетентістного підходу, який означає переорієнтацію з процесу на результат у діяльнісному вимірі. Результат розглядається як спроможність особистості самостійно вирішувати життєві та професійні ситуації. Введення в науковий обіг поняття “компетентність” пов'язане з необхідністю обґрунтування нового рівня вимог до особистості й професійної діяльності керівника школи. У зв'язку із цим зростають вимоги до професійно значущих якостей особистості, які відповідають готовності до професійної діяльності [4, c. 101].
Професійну компетентність керівника школи в межах українськоголандського проекту з освітнього менеджменту (2001-2003 рр.) визначено як сукупність необхідних для ефективної професійної діяльності систематизованих науково-філософських, суспільно-політичних, психолого-педагогічних, предметних та спеціально-функціональних знань і вмінь, відповідних особистісних якостей [8, c. 20].
І все ж реальне підґрунтя особистості людини, зауважує О. Леонтьєв, полягає не в глибині набутих знань, умінь і навичок, а в системі діяльностей, які реалізуються цими знаннями й уміннями [6, c. 20].
З діяльнісним процесом пов'язаний термін “компетенція”. Ми поділяємо погляди тих науковців, які стверджують, що сьогодні в професійну сферу приходить нове розуміння терміна “компетенція”, воно формується як поняття, що належить до сфери професійної психології. У психології професійна компетенція визначається як загальна здатність спеціаліста мобілізувати свої знання, уміння, а також узагальнені способи виконання дій [2, c. 138]. Ця позиція найбільш прийнятна в площині нашого дослідження.
Розмежовуючи поняття “компетенція” й “уміння”, вчені зазначають, що вміння - це дія в специфічній ситуації, а компетенція - можливість встановлення зв'язку між знанням і ситуацією, тобто виявити процедуру (знання в дії). Отже, можна стверджувати, що компетенція не належить ні до знань, ні до вмінь.
Мати компетенцію - не означає бути вченим або освіченим, а означає опанувати вміння, бути здатним виявити в цій ситуації отримані знання й досвід.
Професійна компетенція належить до характеристики професій і виявляється в професійній діяльності. Соціальна значущість, багатоплановість, складність управлінської діяльності зумовлюють досить велику кількість завдань, які стоять перед керівниками школи, а значить, і компетенцій, якими мають вони володіти, щоб виконати ці завдання. У структурі професіоналізму управлінської діяльності слід розглядати не кожне окреме вміння, а інтегровані вміння, які є виявленням управлінських компетенцій [12, c. 170]. Таким чином, професіоналізм управлінської діяльності керівника школи, за влучним визначенням Т. Сорочан - це сукупність компетенцій, які дають суб'єкту (керівнику школи) змогу професійно здійснювати управлінську діяльність у сучасних соціально-економічних умовах з урахуванням особливостей об'єкта управління, пов'язаних із вирішенням педагогічних завдань (із навчанням, вихованням і розвитком особистості учнів), оскільки спрямованість управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу є педагогічною за своєю сутністю, незалежно від того, які б фінансові чи господарські проблеми він не вирішував.
Ми приймаємо точку зору тих дослідників, які вважають, що “професіоналізм” - це більш широке поняття, ніж “компетентність” та “компетенція”, хоча всі вони характеризують готовність суб'єктів до професійної управлінської діяльності.
Вивченням цих процесів займається наука професіографія, а результатами її обґрунтувань є створення професіограми - документа-стандарта, у якому подано комплексний, систематизований і всебічний опис об'єктивних характеристик професії і сукупності її вимог до індивідуально-психологічних особливостей людини [14. с. 67].
У площині наших міркувань знаходиться професіограма керівника школи, яка повинна обов'язково підлягати вдосконаленню в умовах модернізації професійної сфери й детермінувати розвиток професіоналізму суб'єкта управлінської діяльності. З іншого боку, і ми спробуємо це довести, саме розвиток професіоналізму найчастіше випереджає процес утвердження стандарту.
З огляду на проблему необхідно зосередити увагу на поняттях “професія”, “спеціальність”, “посада”. Професія - це визначений вид трудової діяльності, що виник у результаті суспільного поділу праці й вимагає для її виконання здібностей, теоретичних знань і практичних навичок. Спеціальність - підтип професії, що визначається подальшим поділом праці в її межах (наприклад, професія - вчитель; спеціальність - біолог, фізик тощо). В ужитку іноді не розрізняють навіть поняття “професія” і “посада”. Посада - службове становище, пов'язане з виконанням певних обов'язків у якій-небудь установі, на підприємстві та інше; місце, повинність, крісло, портфель [7, с. 603].
У контексті зазначеного нас буде цікавити процес становлення професії директор школи. З метою вивчення цього феномену вважаємо за доцільне здійснити історичний екскурс. Аналіз літературних джерел засвідчує, що з часів Царської Росії й тривалого періоду новітньої історії незалежної України професія директора школи мала посадовий характер. Була посада директор, але не спеціальність “керівник школи”. А це означає, що не було й професії керівник навчального закладу. Зауважимо, що й посада директор у перші роки Радянської влади називалась завідуючий, який здійснював формальне керівництво школою, бо перебував у прямій залежності від громадських організацій. Лише в 1923 р. Статутом єдиної трудової школи було змінено статус керівника та закріплено за ним право самостійно приймати рішення без попереднього погодження з Радою як вищим органом шкільного самоврядування.
Посаду завідувач школи перейменовано на директор аж у 1934 р. Постановою УК ВКП(б) “Про структуру початкової та середньої школи”.