Професіоналізм керівника НЗ

Третя підсистема алгоритму - прийняття рішень - досить детально описана в ряді робіт, що характеризують особливості управління як виду діяльності Ф.Ф.Аунапу, Е.Березняк, B.І.Бoндap, В.О.Онищук, Г.Х.Попов, А.М.Смолкін, Е.П.Тонконога та ін.). 0днaк підкреслимо, що перед прийняттям рішення необхідно проаналізувати кілька варіантів дій з метою знаходження найоптимальнішого.

Андрагогічні засади розвитку професійної діяльності керівників навчальних закладів.

За визначенням Н.Ничкало, андрагогіка (від гр. - «людина», доросла людина) - педагогіка дорослих, одне з визначень галузі педагогічної науки, що охоплює теоретичні та практичні проблеми освіти, навчання й виховання дорослих. Андрагогіка розкриває закономірності, педагогічні й психологічні фактори ефективної освіти, навчання та виховання дорослих, розробляє методичні системи навчально-виховної роботи з окремими дорослими та групами. У межах загальної і порівняльної андрагогіки вивчається зв'язок між фізичним станом, здоров'ям людей та їхніми здібностями, спрямованістю особистості та можливостями її навчання і виховання, між способом життя дорослої людини та її трудовою й громадською активністю.

Найбільш широке визначення дорослої людини дане в 1976 р. на Генеральній сесії ЮНЕСКО в Найробі. Дорослим названо “будь-яку людину, визнану дорослою в тому суспільстві, до якого вона належить”. Важливо відзначити, що дорослість пов'язана не з віком, а з соціально-психологічними факторами, які, з одного боку, усвідомлюються самою людиною, а з іншого - визнаються суспільством, проявляються в суспільному житті. Такий підхід до визначення дорослої людини знаходимо в М.Ноулза. Він вважає дорослим того, хто, по-перше, поводить себе як дорослий, тобто виконує дорослі ролі (працівник, чоловік, батько, відповідальний громадянин, солдат) - соціологічне визначення, і, по-друге, того, чия самосвідомість є самосвідомістю дорослої людини - психологічне визначення. Людина є дорослою в тій мірі, в якій вона усвідомлює власну відповідальність за своє життя.

Доросла людина орієнтується на практичний результат навчання, який дозволяє застосувати нові знання та вміння, набути нову професію, підвищити свій соціальний або професійний статус. Можна виокремити дві функції освіти стосовно дорослого - збагачення відносин з оточуючим світом і створення передумов для саморозвитку.

Залучення дорослого до освітнього процесу є чинником розвитку його як суб'єкта діяльності. У цій ситуації особливого значення набуває зміст освіти, тобто, сукупність знань, умінь і навичок, які забезпечують формування професійної компетентності спеціаліста. Розвиток особистості дорослого в процесі навчання, підкреслив С.Вершловський, відбувається якщо знання та вміння: є особистісно значущими; враховують нові досягнення науки в певній сфері професійної діяльності; можуть бути застосовані в предметно-практичній діяльності; мають інтегрований характер, адже дорослий у практиці вирішує не одну, а комплекс проблем.

Така складна сукупність умов є аргументом щодо необхідності спрямувати зусилля на розвиток в процесі навчання ключових професійних компетенцій, а не на подальше вдосконалення вузькопрофесійних знань. Виходячи з цих позицій, можна зробити деякі висновки щодо технології роботи з дорослими в системі освіти.

Першою вимогою до технології вважаємо можливість опанування методів самостійного пошуку знань у різних сферах науки та культури, теорії та практики. Другою вимогою має бути наближення навчання до реального життя, де дорослий самостійно приймає рішення та отримує конкретний результат. Важливого значення набуває вимога можливості професійного спілкування дорослих у процесі навчання. Технологія, яка враховує ці вимоги, буде сприяти не тільки підвищенню цінності результату навчання, а й самого освітнього процесу. У цій ситуації потреба у спілкуванні з викладачем, у самоосвіті, у використанні різних джерел інформації є чинником неперервності освітнього процесу. Трансформація системи цінностей є ознакою розвитку суб'єктності дорослого, збагачення професійної самосвідомості, становлення зрілості.

Андрагогіка дозволяє виокремити ті методи освіти дорослих, які найбільшою мірою підвищують мотивацію навчання, сприяють розвитку професійної компетентності. Вони мають забезпечувати проблемно-рефлексивний підхід у навчанні, моделювати складні професійні ситуації. Це створює передумови для діалогу з дорослим у процесі навчання, ставить його в позицію дослідника, який виробляє власні рішення. Такий підхід сприяє подоланню негативних тенденцій освіти дорослих. Так, багато дорослих відчувають невпевненість у ситуації навчання тому, що не хочуть знизити свій звичайний соціальний статус, якщо не зможуть виявити достатньо високий рівень знань. Вони прагнуть до партнерських стосунків у навчанні, цінують поважне ставлення до свого практичного досвіду. Проте вони схильні перебільшувати значення власного досвіду, скептично ставляться до нововведень. Це зумовлює необхідність застосування проблемних методів навчання в освіті дорослих.

Отже, освіта дорослих потребує андрагогічної компетентності викладачів і методистів, які з ними працюють. Їхня функція все більше змінюється від передачі знань до фасілітації, тобто допомоги дорослим у саморозвитку та самореалізації. Посилюється значення консультування, яке ґрунтується на партнерських стосунках, є формою індивідуальної роботи з дорослим.

Дорослий учень має життєвий (побутовий, соціальний, професійний) досвід, який може бути використаний як важливе джерело навчання як його самого, так і його колег. Він розраховує на невідкладне застосування отриманих у ході навчання умінь, навичок, знань і якостей. Доросла людина навчається для вирішення важливої життєвої проблеми і досягнення конкретної мети, тому прагне до самореалізації, до самостійності, до самокерування. Навчальна діяльність дорослого учня значною мірою детермінується часовими, просторовими, побутовими, професійними, соціальними факторами, які або обмежують, або сприяють процесу навчання. Процес навчання дорослого учня організований у вигляді спільної діяльності того, кого навчають, і того, хто навчає, на всіх його етапах: планування, реалізації, оцінювання і, певною мірою, корекції.

Виходячи з цього, С.Змєєв визначив основні андрагогічні принципи, які покладені в основу теорії навчання дорослих. Прокоментуємо їх зміст.

1.Пріоритет самостійного навчання. Самостійна діяльність тих, хто навчається, є основним видом навчальної роботи дорослих учнів. Під самостійною діяльністю розуміємо не проведення самостійної роботи як виду навчальної діяльності, а самостійне здійснення організації процесу свого навчання.

2.Принцип спільної діяльності передбачає спільну діяльність тих, хто навчається, з тими, хто навчає, а також з іншими учасниками щодо планування, реалізації, оцінювання і корекції процесу навчання.

3.Принцип опори на досвід того, хто навчається. Згідно з цим принципом життєвий (побутовий, соціальний, професійний) досвід того, хто навчається, використовується як одне з джерел навчання самого учня і його товаришів.

4.Індивідуалізація навчання. Відповідно до цього принципу кожен, хто навчається, спільно з тим, хто навчає, а в деяких випадках і з іншими учнями, створює індивідуальну програму навчання, що орієнтована на конкретні освітні потреби і цілі навчання і враховує досвід, рівень підготовки, психофізіологічні, когнітивні особливості того, хто навчається.

5.Системність навчання. Цей принцип передбачає дотримання відповідності цілей, змісту, форм, методів, засобів навчання і оцінювання результатів навчання.

6.Контекстність навчання. Відповідно до цього принципу навчання спрямоване на конкретні, життєво важливі для дорослого цілі, орієнтоване на виконання ним соціальних ролей або вдосконалення особистості, будується з урахуванням професійної, соціальної, побутової діяльності того, хто навчається, його просторових, часових, професійних, побутових факторів або умов.

7.Принцип актуалізації результатів навчання. Даний принцип передбачає невідкладне застосування на практиці набутих дорослим учнем знань, умінь, навичок, якостей.

8.Принцип елективності навчання передбачає надання тому, хто навчається, певної свободи вибору цілей, змісту, форм, методів, джерел, засобів, термінів, часу, місця навчання, оцінювання результатів навчання, а також тих, хто з ним навчається.

9.Принцип розвитку освітніх потреб. За цим принципом оцінювання результатів навчання здійснюється, по-перше, шляхом виявлення реального ступеня засвоєння навчального матеріалу і визначення тих матеріалів, без засвоєння яких не можливе досягнення поставленої мети навчання; по-друге, процес навчання будується за цілями формування у тих, хто навчається, нових освітніх потреб, конкретизація яких здійснюється після досягнення певної цілі навчання.

10.Принцип усвідомленості навчання означає усвідомлення тим, хто навчається, і тим, хто навчає, всіх параметрів процесу навчання і своїх дій щодо організації процесу навчання.

Андрагогічні принципи навчання можна застосовувати, якщо ті, хто навчається, незалежно від віку, виявляють відповідальне ставлення до навчання, до його організації і результатів. Високий рівень самосвідомості і відповідальності людини - це перша умова, за якої можливе використання андрагогічних принципів навчання. Інша умова - наявність життєвого досвіду в того, хто навчається. Це одна з основних ознак дорослості людини.

У професійному досвіді слід звернути увагу на сформованість практичних навичок і умінь у тій чи іншій сфері діяльності. Вони можуть слугувати основою для подальшого навчання даного індивіда, джерелом навчання його колег, об'єктом систематизації і теоретичного обґрунтування. Окрім того, для виконання тих чи інших практичних професійних дій індивід повинен мати певний рівень компетентності. Попередня підготовка, значний рівень компетентності у сфері діяльності також може слугувати основою для подальшого навчання дорослої людини, одним із джерел навчання його менш підготовлених у даній сфері діяльності колег. Отже, не тільки наявність достатнього життєвого досвіду, що відрізняє дорослу людину, а й попередня підготовка в тій галузі знань або діяльності, у якій проходить навчання, також зумовлює доцільність використання андрагогічних принципів.

Характеристика дорослих людей, яка стосується мотивації навчання, може зумовлюватися цілеспрямованістю того, хто навчається, його відповідальним ставленням до навчальної діяльності. Важливою особливістю дорослого учня є прагнення отримати певну підготовку в короткі терміни шляхом застосування інтенсивних форм навчання. Прагнення до невідкладної реалізації отриманих знань, умінь, навичок і якостей спонукає людей до вибору саме таких шляхів навчання.

Дорослі люди, що навчаються, є активними учасниками навчання спільно з тим, хто навчає. Вони також активні в діагностиці, плануванні, реалізації, оцінюванні та корекції процесу навчання. По суті вони є співавторами індивідуальних програм навчання.

Навчання педагогів і керівників шкіл відбувається в системі післядипломної освіти. Оскільки в державних документах зазначено перехід України на інноваційну стратегію розвитку, то функція освіти вже не обмежується підготовкою кадрів, а розглядається ширше, як моделювання соціальних процесів шляхом формування навичок, життєвих орієнтирів, ціннісних орієнтацій людей.

Післядипломна освіта створює соціально-освітній простір, у якому може вдосконалюватися кожен професіонал. Діяльність інститутів післядипломної педагогічної освіти вже зараз носить випереджально-моделюючий характер щодо загальної середньої освіти в регіонах і враховує весь комплекс змін в освіті: інтенсифікацію навчально-виховного процесу, новий зміст і форми його організації, соціокультурну і ціннісну переорієнтацію освітньої діяльності, нові стратегії в управлінні навчальними закладами.

Ціль як кінцевий результат діяльності прогнозують і викладач, і слухач. Інтеграція цілей цих суб'єктів педагогічного процесу в системі післядипломної педагогічної освіти утворює нову якість. Такі цілі ґрунтуються на потребах особистості, що є основою вибору. Оскільки поставленій цілі мають відповідати форми та зміст післядипломної освіти, то вони теж мають бути варіативними, щоб забезпечити можливість вибору. Зробивши вибір, слухач певним чином висловлює згоду на співпрацю з викладачем. Свобода вибору є основою взаємодії суб'єктів у системі післядипломної педагогічної освіти. Отже, свобода вибору може бути реалізована як принцип гуманізації за умови створення в інституті післядипломної освіти відповідної пропозиції об'єктів вибору.

Набуває сучасного змісту функція впровадження наукового доробку в практику. Якщо раніше ця функція обмежувалася вивченням, узагальненням і розповсюдженням передового педагогічного досвіду, то зараз вона втілюється в науково-методичний супровід інновацій. Це потребує оновлення умінь керівників шкіл щодо оцінки інновацій, їх творчого опрацювання, забезпечення організаційних і психолого-педагогічних умов упровадження. Стосовно керівників і шкіл, які вони очолюють, інститут післядипломної освіти досить часто виконує експертну функцію. Ця функція вже не обмежується, як це було раніше, участю в контрольно-аналітичній діяльності управлінь освіти

Важливою є також мотиваційна функція інститутів, спрямована на психологічну та фасілітативну підготовку педагогічних працівників.

До цієї характеристики функцій інститутів післядипломної педагогічної освіти додамо наше розуміння фасілітативної функції, яка все частіше називається різними авторами, проте не здобула ще достатнього обґрунтування.

Як ми вже зазначали, одним із концептуальних положень, які обстоюють провідні українські вчені, є гуманізація, особистісна зорієнтованість педагогічного спілкування, його спрямованість на розвиток і реалізацію особистісного потенціалу суб'єктів педагогічного процесу. Здебільшого в сучасній науково-педагогічній літературі це стосується взаємодії між учителем і учнем. Проте ми вважаємо за необхідне поширити такий підхід на сферу післядипломної педагогічної освіти, адже педагоги та керівники шкіл саме тут опановують сутність такого типу взаємодії, щоб потім застосувати його на практиці. Це зумовлює орієнтацію післядипломної педагогічної освіти не лише на здійснення традиційної для неї функції оновлення знань і вмінь, а й на розвиток професійної культури, самосвідомості педагогів, формування в них гуманістичних психологічних установок, соціально значущих мотивів професійної діяльності. Посилення світоглядної, смислотворчої, розвивальної функції післядипломної педагогічної освіти є основою фасілітативної підготовки педагогічних працівників і керівників шкіл.