Професіоналізм керівника НЗ

Дослідники у  сфері  освітнього менеджменту  стверджують, що  справі шкільного адміністрування директорів загальноосвітніх закладів у ці часи навчали на численних курсах за різними напрямами не більше ніж три місяці.

Демократичні  зрушення  в  суспільстві, пов'язані з утвердженням ринкової економіки, кардинально змінюють ситуацію й в освіті. Виникає гостра необхідність у підготовці працівників освітніх установ за новими спеціальностями та професіями. Так, з'явилися спеціальності “Управління навчальним закладом”, “Менеджер організацій (освіти)”, “Управління установами та закладами освіти”. Зазначені спеціальності передбачають підготовку  професійних управлінців навчальними закладами чи установами, які б оволоділи основами: юрисдикції, питаннями економіки, фінансів, бухгалтерського обліку та аудиту, практики менеджменту тощо [14, c. 137-138].

З огляду на вищезазначене, виникає потреба в описі цих професій і спеціальностей. Отже, повернемося до професіограми. Розробка професіограми ґрунтується на певних принципах, дотримання яких забезпечує наукову обґрунтованість результатів дослідження. Принципи професіографії сформулював К. Платонов. Основними з них є комплексність (виробнича характеристика професії та її спеціальностей, включаючи економічне значення, соціологічну і соціальнопсихологічну, педагогічну (перелік обсягу знань і вмінь, необхідних для успішної професійної праці, термін професійної підготовки тощо) характеристики професії, а також санітарно-гігієнічні умови праці; психограму і перелік психологічних вимог професії до спеціаліста), цілеспрямованість (практичні завдання, заради яких здійснюється вивчення професії: профконсультація, профвідбір, виробниче навчання, раціоналізація виробничого процесу, вдосконалення умов праці та інше), особистісний підхід (різні психологічні вимоги, розраховані на середнього працівника і на працівника з високим рівнем розвитку професійних здібностей), надійність (передбачає врахування ускладнених умов досліджуваної професії, тобто вимог професії до емоційної стійкості людини в стресових ситуаціях чи в умовах посилених перешкод), диференціація (врахування специфіки різних спеціальностей, які входять у цю професію), типізація (передбачає об'єднання різних професій у певні групи за подібністю вимог до психологічної структури спеціаліста), перспективність і реальність (необхідність урахування тенденції розвитку і змін у психологічній структурі досліджуваної професії) [10, c. 108]. Якість професіографічних  продуктів  зумовлена  дотриманням  зазначених методологічних принципів, що унеможливлюють помилки при розробці професіограм.

Cвоє бачення цього комплексного документа К. Платонов репрезентував як модель особистості професіонала, яку вчений вважав еталоном для профорієнтації, відбору, підготовки й виховання кадрів.

Уперше наукове обґрунтування професіограми директора школи здійснив В. Кричевський, заклавши в її основу діяльнісний підхід. Діяльність керівника розглядалася як управлінська, а знання, вміння і навички, необхідні для керівництва школою, систематизувались у професіограмі за об'єктами управління та ланками управлінського циклу [5, с. 56].

У контексті особистісно орієнтованого підходу репрезентує професіограму сучасного менеджера освіти С. Подмазін. На особливу увагу заслуговує позиція дослідників, які вважають, що фахова компетентність, як правило, має в науковій літературі узагальнену (еталонну) модель у вигляді професіограми. Вона визначається як сукупність систематизованих методологічних, загальнотеоретичних, організаційно-методичних знань, умінь та навичок, що забезпечує єдність здійснення професійних і посадових обов'язків спеціаліста [13. с. 87].

Л. Калініна професіограму українського директора школи охарактеризувала як співвідношення окремих видів діяльності: як учителя конкретного навчального предмета, управлінської та менеджерської діяльності. Цей фактор покладений в основу визначення моделей директора сучасної школи: “директор-управлінець”, “директор-учитель”, “директор-менеджер”, “директор-дослідник”, “директор-господарник” [3, с. 13].

О. Мармаза розробила професіограму керівника сучасної школи як модель його функціональної компетентності, в основі якої знаходиться тип навчального закладу [15, с. 88-93].

Г. Єльнікова описала узагальнену професіограму керівника НЗ, наголосивши, що це еталонна модель, вихідна точка для аналізу професійності його діяльності. Вона вважає, що при складанні професіогами необхідно визначати такі характеристики: спосіб мислення, тип особистості, спосіб взаємодії з людьми [14, c. 57].

У практичному застосуванні будь-яка професіограма повинна складатися з таких розділів:

класифікаційна картка професії;

види діяльності, що домінують;

властивості, що забезпечують успішність виконання професійної діяльності (здібності, особисті якості, інтереси, нахили);

властивості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності;

сфери застосування професійних знань;

історія професії; деякі професії, що також підходять людині із цим типом особистості;

навчальні заклади, що навчають цій професії.

Таким чином, знайомство з розділами професіограми будь-якої професії починається з кваліфікаційної картки професії, де в короткій формі викладені найбільш  важливі  з психологічної  точки  зору ознаки (показники) професіїнайменування професії, спосіб мислення, що домінує, сфера базових знань, професійна сфера, міжособистісна взаємодія, інтерес, що домінує, умови роботи.

Зазначимо, що аналіз наукових джерел засвідчує, що завершеного визначення професіограми керівника школи немає, кожен дослідник  вносить своє бачення в її зміст і структуру. І все ж за допомогою професіограми можна спрогнозувати відповідність людини вимогам професії. А наскільки спеціаліст є компетентним, можна визначити за допомогою кваліфікаційних вимог, розроблених на науковій основі та підтверджених нормативними документами.

А. Петренко розмежовує поняття “професіограма” і “кваліфікаційна характеристика” й зазначає, що в першій показані об'єкт праці (характеристика нормативної діяльності) і суб'єкт праці (якості людини, які необхідні їй у цілому для роботи в цій професії). У другій - конкретизується, що повинна знати, уміти, якими якостями володіти людина  з різними кваліфікаційними категоріями [78. с. 56].

Дійсно, ці поняття не тотожні, але аналіз літературних джерел дає підстави констатувати їх взаємозумовленість у процесі вдосконалення професіоналізму керівника школи. 

Нестабільність соціуму спонукала керівника загальноосвітнього навчального закладу до забезпечення власної конкурентоспроможності, а це, у свою чергу, змусило його самовдосконалюватись над стандарт та сприяло відкриттю шкіл нової формації і, безумовно, оновленню професіограми його управлінської діяльності.

Ми поділяємо позицію тих науковців, які вважають, що на часі постає розробка комплексної кваліфікаційної характеристики директора загальноосвітнього навчального закладу як більш чіткого нормативного документа (відносно професіограми), який би забезпечив умови для оцінювання фахового кваліфікаційного рівня професійної діяльності керівника під час його атестації.

В умовах сьогодення не  завжди  теоретичні й нормативно-правові обґрунтування своєчасно прогнозують необхідність змін у діяльності керівника.

Швидкозмінний соціум часто ставить управлінця в екстремальні ситуації та вимагає прийняття нестандартних рішень, які через певний час знаходять теоретичні узагальнення й унормованість. Практика показала, що спочатку з'явились керівники шкіл нових формацій і самі освітні заклади, значно пізніше законодавча база й теоретичне обґрунтування означених феноменів, а відповідно, й опис професіограм їх діяльності.

Пріоритетні напрямки формування професіоналізму керівника навчального закладу

Винятковість і необхідність керівника в умовах колективної організації праці прослідковується у всі періоди. У сучасних умовах на зміну адміністратору приходить демократ, на зміну технократу - підприємець, який володіє господарським, економічним розрахунком при прийнятті будь-яких управлінських рішень. Керівник повинен володіти такими якостями, які диктує час, і, крім того, вміти об'єктивно оцінити їх в підлеглих.

Відповідно до нових соціальних завдань зростають вимоги до змісту і характеру управлінської діяльності керівників шкіл, якості та ефективності навчально-виховного процесу.

У зв'язку з цим удосконалення системи управління школою нерозривно пов'язане з оволодінням всіма керівниками демократичним стилем керівництва, який ґрунтується на ретельному вивченні стану справ, виявленні того, які форми і методи управління найбільш ефективні, а які застарілі, не відповідають сучасним вимогам. Цей стиль вимагає розвинутої здатності до педагогічного аналізу, об'єктивності в оцінці досягнутих результатів, уміння творчо підходити до вироблення і прийняття необхідних рішень.

Керівник повинен володіти такими діловими і особистісними якостями, які допоможуть йому успішно вирішувати проблеми будь-якої складності і в будь-якому підрозділі школи.

Коротко нагадаємо найважливіші, базові вимоги і якості, які необхідні керівнику будь-якого рангу і школи зокрема.

Політична зрілість - риса, яка вимагає наявності таких якостей як усвідомлення своєї політичної позиції, високої соціальної активності, компетентності в питаннях політики держави здатність розпізнавати в суспільних явищах і конкретній роботі політичний смисл; здатність передбачати політичні наслідки рішень, які приймаються ним; принциповість до будь-яких антигромадських вчинків людей. Акцент при цьому робиться на практичну реалізацію керівником політичних знань та установок в процесі своєї управлінської діяльності.

Державний підхід. Керівник завжди і у всьому повинен узгоджувати свої інтереси та інтереси колективу з завданнями суспільства. Цей підхід передбачає глибоке знання важливих економічних і соціальних завдань в розвитку держави, розуміння ролі та місця свого колективу у вирішенні цих завдань.

Відмітимо, що уміння мислити і діяти з позицій державних інтересів не виникає саме по собі. Його необхідно виховувати в людях, систематично аналізуючи і показуючи залежність особистого матеріального і духовного становища кожного окремого працівника від економічних і соціальних досягнень і можливостей суспільства.

Конкретний вияв державного підходу в реальній практичній діяльності керівника школи передбачає уміння розуміти і враховувати вимоги часу. А найбільш важливим зараз є об'єктивна необхідність інтенсифікації та оптимізації навчально-виховного процесу, широке впровадження передового педагогічного досвіду, досягнень науково-технічного прогресу в практику роботи свого колективу, економія матеріальних ресурсів.

Діловитість. Ця якість характеризує керівника з точки зору працездатності та вміння раціонально здійснювати діяльність. Вона передбачає високий рівень професійних навиків та умінь, а також бажання керуватися при виконанні обов'язків перш за все інтересами справи і поставленими завданнями. Діловитість ґрунтується на відповідальному ставленні особистості до виконуваних обов'язків. Діловитість - це раціонально організована активність. Дуже важливою стороною діловитості керівника є його уміння формулювати і визначати завдання для себе і підлеглих. Це основний момент ділового підходу.

Наступний важливий елемент діловитості - визначення всіх нeoбxідних дій, їх послідовності, які можуть сприяти досягненню наміченої мети. Часто молоді керівники беруться зa вирішення проблем, не зваживши своїх можливостей. Це далеко не діловий підхід. Діловитість - це уміння заздалегідь і аргументовано виробити програму необхідних дій для досягнення конкретної мети. Не варто забувати того, що у цього процесу є друга сторона: необхідно з такою ж визначеністю намітити і зафіксувати те, чого робити не варто.

Необхідним елементом ділової поведінки керівника є уміння оцінювати результати діяльності на будь-якому етапі. При цьому під умінням оцінювати розуміється здатність здійснювати оцінку з дотриманням всіх правил логіки: формулювання і вибір критеріїв, сама процедура оцінювання, врахування умов і т.д.

Важливим фактором рівня діловитості є уміння цінувати і економити час. Особливо варто відмітити уміння раціонально використовувати час зборів і нарад. Дослідження показують, що до 30% часу керівники проводять на різноманітних нарадах і засіданнях. Діловий підхід до проведення цих заходів полягає перш за все у чіткому визначенні їх необхідності і очікуваного peзyльтату.

Підприємливість - форма вияву трудової, громадської і політичної активності особистості, що виражає її кмітливість, ініціативність, енергійність, практичність. Ця форма необхідна у всіх сферах суспільства і відіграє значну роль у їх розвитку, так як проявляється в постановці нових завдань, які треба вирішити, і сприяє ефективному виконанню їх з високим рівнем якості. Це стосується і керівників у галузі освіти. Підприємливий керівник школи сам активно працює для того, щоб створити такі умови праці підлеглих, при яких ефективність навчально-виховного процесу буде найвищою, володіє навиками формулювати реальні завдання і виконувати їx. При цьому керівник максимально використовує свої професійні знання, інтелектуально-психологічні особливості для того, щоб усунути несприятливі умови, знизити їх негативний вплив. Розвитку ініціативи і підприємливості сприяє постійне вивчення і узагальнення передового досвіду yпpaвління школою, періодична фахова пepeпідготовка і самоосвіта на базі сучасних досягнень науки, стимулювання і підтримка ініціативних починань і новаторства, їх юридичне забезпечення.